Вікіпедія

Оноре де Бальзак

французький романіст і драматург
Версія від 07:48, 17 травня 2017, створена 5.1.68.212 (обговорення)

Оноре́ де Бальза́к
Honoré de Balzac
Оноре де Бальзак. 1842
Ім'я при народженніHonoré de Balzac
ПсевдонімHorace de Saint-Aubin[1], Lord R’Hoone, Viellerglé і Saint Aubin[1]
Народився20 травня 1799(1799-05-20)
Тур, Франція
Помер18 серпня 1850(1850-08-18) (51 рік)
Париж, Франція
·гангрена
ПохованняПер-Лашез[2] і Grave of Balzac and Ewelina Hańskad
ГромадянствоФранція Франція
НаціональністьФранцуз
Діяльністьписьменник
Сфера роботифранцузька література[1], журналістика[1] і літературна критика[1]
Alma materПаризький університет, Ліцей Карла Великого (1816) і Правничий факультет Паризького університетуd (4 січня 1819)
Мова творівфранцузька
Роки активності1829—1850
Напрямоккритичний реалізм
Magnum opusЄвгенія Гранде
Конфесіякатолицтво
БатькоBernard-François Balzacd
МатиAnne-Charlotte-Laure Sallambierd
Брати, сестриLaure Survilled
У шлюбі зЕвеліна Ганська[3][4]
ДітиMarie-Caroline Du Fresnayd
Автограф
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
CMNS: Оноре де Бальзак у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах
Запит «Бальзак» перенаправляє сюди; див. також Бальзак (Шаранта).

Оноре́ де Бальза́к (фр. Honoré de Balzac; 20 травня 1799 — 18 серпня 1850) — французький романіст і драматург. Серія романів «Людська комедія», яка зображає панораму післянаполеонової Франції, вважається його головним твором.

Завдяки його завзятим спостереженням за деталями та за невикривлене висвітлення суспільства Бальзака вважають одним із засновників реалізму в європейській літературі[en]. Від відомий за створення багатогранних персонажів, найменші з яких усе одно є складними, морально неоднозначними та цілковито людяними. Неживі об'єкти в його творах теж наділені характером, наприклад, часто описуваний ним Париж набуває людських властивостей. Його творами надихалися як багато відомих письменників, як-от Еміль Золя, Чарльз Діккенс, Гюстав Флобер, Джек Керуак, Куросава Акіра та Генрі Джеймс, так і філософів, як-от Фрідріх Енгельс. Багато творів Бальзака екранізували, і вони продовжують надихати нових письменників.

Бальзак був хворобливим упродовж усього свого життя, що могло бути спричиненим його напруженим письмовим графіком. Його стосунки з родиною були завжди натягнутими через фінансові проблеми та особисті непорозуміння. 1850 року Бальзак одружився із Евеліною Ганською, українською поміщицею та коханням усього його життя; він помер у Парижі п'ять місяців по тому.

Біографія

Оноре де Бальзак народився в місті Тур 20 травня 1799. Дід його був селянин, а батько «вийшов у люди» і перетворився з «Бальса» на «Бальзака», додавши до свого прізвища шляхетну частку «де». Змалку мати не цікавилася дитиною і влаштувала його в інтернат.

У сім років Оноре почав навчання у Вандомському училищі. Йому там не дуже подобалось: предмети викладали абияк, а дисципліна була сувора. Бальзак не був першим учнем, хоча багато читав і захоплювався писанням. Після того як хлопчик захворів(1814), батьки забрали його додому. 1814 родина Бальзаків оселяється в Парижі. Оноре продовжив навчання у приватних школах, відвідував лекції в Сорбонні, всесвітньо відомому університеті, відвідував практику в адвокатській конторі. Вже за тих років Бальзак відчув на собі французьку дійсність.

Заглиблення в «прозу» життя посилювалось ускладненням власних матеріальних обставин. 1819 батько Бальзака залишив службу без пенсії, й Оноре, того самого року отримавши диплом юриста, був змушений заробляти собі на хліб. Професія адвоката його не приваблювала. Він мріяв про письменницьку діяльність. Родина не ставала йому на заваді, навіть посильно йому допомагала: на сімейній нараді ухвалено встановити Оноре випробний термін тривалістю два роки та фінансувати його. За той час він мав довести, що в нього є справжнє покликання до письменництва і що він здатний створити значний твір. Бальзак спробував догодити умовам угоди, написавши віршовану драму «Кромвель». І жанр, і естетика твору не відповідали хисту Бальзака. До того ж він робив тільки перші кроки на літературній ниві і не мав досвіду. Отже, твір, попри докази талановитості його автора, виявився невдалим.

З 1821 Бальзак жив у Мансарді, спілкувався з журналістами і створив низку модних тоді «готичних романів», спочатку в співавторстві, а потім самостійно. В них можна побачити набір прийомів і тем, властивих такому типу літератури: руїни замків, таємниці, кістяки та небесно чисте кохання. Ці твори теж не принесли Бальзакові бажаних грошей, але відіграли позитивну роль у становленні письменника: саме на них він вигострював свою майстерність, щоб в 1829, коли з'явився роман «Останній шуан», увійти до французької літератури одним з її найоригінальніших авторів. Двадцяті роки багато в чому ускладнили життя Бальзака. Боротьба з кредиторами — одна з найпопулярніших тем анекдотів, пов'язаних з його ім'ям. Аби позбутися боргів, Бальзак писав безупинно, створюючи роман за романом, працюючи по 16 годин на добу та одержуючи аванси від видавців за ненаписані твори. Крім того, він був світською людиною, завойовував серця жінок, мав славу трохи кумедного «денді». Встигнути скрізь він міг тільки завдяки життєлюбності і працьовитості, які, мов потік, нуртували і виливались на сторінки його книжок.

Згодом письменник використовує «фізіологічний нарис» для створення своїх новел. Саме так виник його всесвітньо відомий твір «Гобсек», що був спочатку «фізіологічним нарисом» про лихваря. Від початку 30-х років Бальзак пише великі прозові твори — романи і повісті («Шагренева шкіра», «Полковник Шабер», «Євгенія Гранде», «Історія величі і падіння Цезаря Біротто» та ін.). Ще на ранніх етапах творчості Бальзак виявив схильність писати твори циклами, внаслідок чого виник задум об'єднати всі романи в епопею.

У 1840 з'явилась і назва -«Людська комедія», а у 1842 — «Передмова». До епопеї увійшло майже все створене Бальзаком у 30-х роках та написане після 1842: романи «Втрачені ілюзії», «Кузина Бетта», «Кузен Понс», «Розкоші і злидні куртизанок» та ін. Останній роман Бальзака «Селяни» залишився незавершеним.

Бальзак і Україна

У 1832 р. письменник отримав листа, що надійшов з Одеси за підписом «Іноземка» з приводу його роману «Тридцятирічна жінка». Авторка послання була багата українська поміщиця Евеліна Ганська, власниця маєтку поблизу Бердичева. Письменник почав листування з жінкою, а згодом зустрівся з нею у Швейцарії. Ганська була вродливою вельможною жінкою. Між письменником і нею зав'язались дружні стосунки, які невдовзі переросли в справжнє кохання. Вони не могли одружитись, адже Евеліна мала чоловіка. Венцеслав Ганський помер у 1841 р., але закоханим через різні обставини довелось чекати на вінчання ще дев'ять років. Вони зустрічались у різних містах і країнах Європи: у Швейцарії, Відні, Дрездені, Санкт-Петербурзі, а зрештою одружились у Бердичеві. Бальзак двічі відвідував Україну: у вересні 1847-січні 1848 р. і протягом останніх місяців 1849-го до квітня 1850 року. Окрім Верхівні, маєтку Ганської, він кілька разів був у Бердичеві. Україна вразила його своїми полями і родючою землею.

«…Це пустеля, царство хлібів, ці мовчазні прерії Купера, — захоплено зазначав він. — Тут починається український чорнозем, шар чорного і тучного ґрунту завтовшки футів п'ятдесяти, а іноді навіть і більше. Його ніколи не угниють…»

Разом з Ганською Бальзак відвідав Київ і так описав його красу і велич у листі до Лори де Сюрвіль: «…Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів. Добре поглянути на це ще разок…».

У 1847, 1848 і 1850 роках відвідав Київ (загалом було 6 візитів письменника до Києва). Зупинявся у будинку польських магнатів Ганських на Печерську (неподалік теперішньої вулиці Липської), почав писати нарис «Лист про Київ». Бував у Контрактовому будинку на Подолі під час контрактових ярмарків.

Тривалий час жив у селі Верхівня (нині Житомирської області), в маєтку Ганських (з осені 1847 по лютий 1848 року та з осені 1848 року по квітень 1850 року).

Наприкінці вересня 1848, їдучи до Е. Ганської до с. Верхівня, чекаючи вирішення прикордонних формальностей, на 4 дні зупинився у містечку Вишнівець (нині смт Збаразького району Тернопільської області) в палаці князів Вишневецьких, де жила дочка Ганської Анна, заміжня за графом Ж. Мнішеком. Враження про Вишнівець виклав у листах до Е. Ганської в Париж, назвавши, зокрема, палац і парк на березі Горині «польським Версалем» і запропонувавши проекти вивезення з Вишнівеччини деревини для будівництва залізниці та спорудження тут ставків, суконної фабрики.

У 1850 році одружився з Евеліною Ганською. Вінчання відбулося 2 березня 1850 року в костьолі Святої Варвари міста Бердичів. На вінчанні були присутні дочка Евеліни — Анна, Густав Олізар та граф Жорж Мнішек. Вінчав Житомирський прелат Віктор Ожаровський та канонік Йосип Білобоцький.

Листувався, зокрема, з начальником митниці міста Радивилів.

Помер 18 серпня 1850 року у Парижі.

У 2011 році в Бердичеві, навпроти костелу Варвари, було відкрито пам'ятник славетному письменнику. Автором погруддя став житомирський скульптор Василь Фешенко.

На честь Оноре де Бальзака названо перший український клуб Ротарі, що об'єднує франкомовних киян та іноземців, що мешкають у Києві, засідання якого проводяться французькою мовою.

Музеї

У квітні 1959 року в приміщенні Верхівнянського сільськогосподарського технікуму (с. Верхівня) було відкрито кімнату-музей Оноре де Бальзака, а у 1999 році тут засновано Житомирський літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака.

Щороку у день народження Оноре де Бальзака — 20 травня — у Верхівні проводиться Міжнародне літературно-мистецьке свято «Весна Прометея».

Твори

Романи:

Драми:

Українські переклади

Переклади творів Бальзака українською мовою з'являються в останній третині XIX ст. У 1884 р. у Львові вийшов роман «Батько Горіо», як літературний додаток до журналу «Діло». Широке входження письменника в українську культуру починається у 20—30-х роках XX ст., коли з'являються в українських перекладах основні його твори. Цей процес тривав у повоєнні роки. Класичними стали переклади українською мовою, що їх виконали І. Сидоренко, Є. Дроб'язко, В. Підмогильний, М. Рудницький та ін.

З 1989 р. здійснено 10-томне видання творів Бальзака українською мовою, у підготовці якого взяли участь перекладачі В. Шовкун, Д. Паламарчук, І. Сидоренко, Т. Воронович тощо. Видано перших п'ять томів. Шостого тома переклав і здав до видавництва В. Шовкун, але його досі не надруковано.

Ряд найвідоміших Бальзакових романів українською мовою переклала Єлизавета Старинкевич (романи «Шуани», «Батько Горіо»).

Існує декілька варіантів українського перекладу роману «Шагреньова шкура» («Шагренева шкіра»). Цей роман перекладали Василь Вражливий (1929 р.), Ольга Крупко.

Одним з перекладачів Бальзака українською мовою був і Анатоль Перепадя («Лілея долини»).

Роман Бальзака «Серафіта» переклав Григорій Філіпчук. [1]

Твори в 10 томах (вийшло тільки 5) 1989-1991.

  1. Том 1. ШУАНИ АБО БРЕТАНЬ 1799 РОКУ Переклад Тамари Воронович за редакцією Дмитра Паламарчука. ДІМ З КОТОМ, ЯКИЙ ГРАЄ В М’ЯЧА Переклав Віктор Шовкун ПОБІЧНА СІМ’Я Переклав Дмитро Паламарчук СИЛУЕТ ЖІНКИ Переклав Дмитро Паламарчук ПОКИНУТА Переклав Віктор Шовкун ПОЛКОВНИК ШАБЕР Переклала Ірина Сидоренко БАТЬКО ГОРІО Переклад Єлизавети Старинкевич за редакцією Дмитра Паламарчука
  1. Том 2. ГОБСЕК ТРИДЦЯТИРІЧНА ЖІНКА СПРАВА ПРО ОПІКУ ДОЧКА ЄВИ ДРУГИЙ СИЛУЕТ ЖІНКИ 421 МОДЕСТА МІНЬЙОН 479 МЕСА БЕЗВІРНИКА 725
  2. Том 3. ШАГРЕНЕВА ШКІРА Переклав Юрій Лісняк 14 НЕВІДОМИЙ ШЕДЕВР Переклав Віктор Шовкун 233 ЧЕРВОНА КОРЧМА Переклав Віктор Шовкун . 260 ІСУС ХРИСТОС У ФЛАНДРІЇ Переклав Віктор Шовкун . 294 ЕЛІКСИР ДОВГОЛІТТЯ Переклав Віктор Шовкун 314 ПОШУКИ АБСОЛЮТУ Переклав Віктор Шовкун . 336 ЛУІ ЛАМБЕР Переклав Віктор Шовкун . 514 СЕРАФІТА Переклав Григорій Фіяіпчук . 616 РОЗКАЯНИЙ МЕЛЬМОТ Переклав Віктор Шовкун 740

Література

Посилання

Шаблон:Інші проекти

Твори Бальзака онлайн

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (Листопад 2012)

Сайти, присвячені життю й творчості Бальзака

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ A. Henry Le Père Lachaise historique, monumental et biographique — Paris: chez l'auteur, 1852. — P. 103. — 116 с.
  3. ↑ Honoré de Balzac Biography
  4. ↑ Catalog of the German National Library
  5. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ а б BeWeB
  7. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Оноре де Бальзак (англ.) .


  Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оноре_де_Бальзак&oldid=20370134