Сирійська православна церква
Сирійська православна церква — одна з шести давньосхідних Православних церков, що визнали три Вселенські собори, також іменованих «дохалкідонськими» церквами. При самоназві «Православна», Сирійська церква (як і всі інші давньосхідні (орієнтальні) православні церкви) своєї богословської традицією відрізняється від православної традиції візантійської Церкви, що будує своє вчення на рішеннях Халкідонського і наступних трьох соборів і не перебуває з нею у євхаристійному спілкуванні.
Назва
Офіційно Церква називається Сирійська православна церква (Idto Suryoyto Triṣuṯ Šuḇḥo; англ. Syriac Orthodox Church). Повна назва: Сирійський Православний Патріархат Антіохії і всього Сходу. Також відома як Сиро-яковитська (православна) церква, Сирійська давньосхідна церква, Сирійська орієнтальна церква, а її прихильників зазвичай коротко називають яковитами.
Історія
Самостійною канонічною структурою, після поділу стародавнього Антіохійського патріархату на два престоли (міафізитський сирійський і грецький діафізитський), Сирійська православна церква стала 540 року в ході діяльності єпископа Якова Барадея, що відновив ієрархію Сирійської церкви після жорстоких переслідувань з боку візантійських імператорів. За його іменем церква називається також «яковитською» або «сиро-яковитською».
Значну роль в історії церкви відіграв Сирійський (Антиохійський) патріарх Павло II Чорний (564-575).
Витримавши жорстоку боротьбу з імперією, сирійські християни 610 року потрапили під панування персів. 630 року, при імператорі Візантії Іраклії I, заради примирення з халкидонцями, частково прийняли монофелітство. На початку VIII століття, рятуючись від арабського завоювання, християни втекли в Єгипет та Північно-Західну Африку.
З 1293 року кожен патріарх Сирійської православної церкви носить ім'я Ігнатій, в честь святого Ігнатія Антіохійського, як наступник його кафедри.