Теліга Олена Іванівна: відмінності між версіями

|Дата народження = 21.7.1906

|Рід діяльності = поетеса, публіцистка, літературналітературний критикинякритик, діячка ОУН

|ЧленкиняЧлен політичної партії = [[Файл:Organization_of_Ukrainian_Nationalists-M.svg|25px]] членкинячлен [[Організація Українських Націоналістів|ОУН]]

'''Оле́на Іва́нівна Телі́га''' ([[Дошлюбне та шлюбне прізвище|до шлюбу]] ''Шовгеніва або Шовгенова;'' {{ДН|21|7|1906|8}}, [[Ільїнське (Дмитровський міський округ)|Ільїнське]], [[Московська губернія]], [[Російська імперія]] — [[21 лютого]] [[1942]] (?), [[Київ]], [[Райхскомісаріат Україна|Україна]]) — українська поетеса, публіцистка, [[Літературна критика|літературна критикинякритик]], діячка [[ОУН]].

БорчиняБорець за незалежність України у [[XX століття|ХХ сторіччі]].<ref>{{Cite web|title=Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/314-19|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2021-11-05|language=uk}}</ref>

Народилась в Ільїнському під [[Москва|Москвою]] (точне місце народження невідоме: в Московській області є три населені пункти з такою назвою) в інтелігентній українській родині: батько [[Шовгенів Іван Опанасович|Іван Опанасович Шовгенів]]&nbsp;— відомий учений (викладав у Московському інженерному училищі<ref>Миронець Н. Олена Теліга.&nbsp;— К., 2008.&nbsp;— С.5.</ref>), інженер-гідротехнік, походив зі [[Слобожанщина|Слобожанщини]], народився 1874&nbsp;р. у сім'ї селянина Івана Шовгені в с. [[Кам'янка (Дворічанський район)|Кам'янка]], [[Куп'янський повіт|Куп'янський пов.]] (тепер [[ДворічанськийКуп'янський район|ДворічанськийКуп'янський р-н]], [[Харківська область|Харківська обл.]]), закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення в Петербурзі<ref>Теліга О. О краю мій…: Твори, документи, біографічний нарис.&nbsp;— 2-ге вид., випр. і допов.&nbsp;— К.: Вид- во імені Олени Теліги, 2006.&nbsp;— С. 315—316, 440—441.</ref>; мати&nbsp;— Юліянія (Уляна) Нальянч-Качковська, вчителька, походила з [[Поділля]], з давньої української православної священицької родини, що мала білоруське коріння, народилася в м. [[Старокостянтинів]], тепер [[Хмельницька область|Хмельницька обл.]], закінчила Бестужевські курси в Петербурзі. Коли Оленці було п'ять років, Шовгенови переїхали до [[Петербург]]а.

Олена залишилася в Києві без засобів до існування і змушена була полоти городи в селах під Києвом, допомагати матері продавати або міняти речі, щоб придбати харчі, яких завжди не вистачалобракувало. З липня 1922 року родина оселилася в [[Подєбради (місто)|Подєбрадах]] у Чехословаччині. Батько на той час був ректором [[Українська господарська академія|Української господарської академії]]. Тут Олена ввійшла до середовища молодих українських поетів та інтелектуалів, колишніх вояків Армії УНР. У 1922—1923 роках навчалася на Українських матуральних курсах у Подєбрадах, після закінчення яких отримала «матуру», документ, що давав право вступу до вищої школи<ref>Теліга О. О краю мій…: Твори, документи, біографічний нарис.&nbsp;— 2-ге вид., випр. і допов.&nbsp;— К.: Вид- во імені Олени Теліги, 2006.&nbsp;— С. 320.</ref>. Протягом 1923—1929 років навчалася на історико-філологічному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі.

1928 року розпочала літературну діяльність, друкувалася в «[[Літературно-науковий вістник|Літературно-науковому вістнику]]» (1922—1932)<ref>Теліга О. О краю мій…: Твори, документи, біографічний нарис.&nbsp;— 2-ге вид., випр. і допов.&nbsp;— К.: Вид- во імені Олени Теліги, 2006.&nbsp;— С. 337—340.</ref>, що в той час виходив у Львові під редагуваннямредакцією [[Донцов Дмитро Іванович|Дмитра Донцова]], що відіграв важливу роль у формуванні націоналістичного світогляду Теліги. Саме в Чехії відбулося її становлення як поетеси, публіцистки-літературознавиці.

З вересня 1929 до 1939 року проживала у Варшаві. Сюди ще в 1928 році переїхали Оленині батьки, і Теліги сподівалися, що там їм легше буде знайти роботу. Але працевлаштуватися майже неможливо, до того ж&nbsp;— у 1929 році у Варшаві померла мати Олени, і подружжя опинилося в тяжкому матеріальному становищі. Михайло за мізерну зарплату працював землеміром у глухому польському селі Желязна Жондова, де влітку з ним жила й Олена, а взимку мусила жити в Варшаві, самостійно заробляти на життя, що не завжди вдавалося, вона бралася за будь-яку роботу, іноді працювала навіть манекенницею в магазині<ref name=":0">Теліга О. О краю мій…: Твори, документи, біографічний нарис.&nbsp;— 2-ге вид., випр. і допов.&nbsp;— К.: Вид- во імені Олени Теліги, 2006.&nbsp;— С. 341.</ref>. Потім влаштувалася вчителькою української мови в маленькій недільній школі при Союзі українок-емігранток у Варшаві, але працювала без оплати<ref name=":0"/>. З часом життя родини стабілізувалося. Михайло знайшов краще оплачувану роботу на польській залізниці, Олена працювала в українській школі при Українському Центральному Комітеті. Вона продовжила активну мистецьку та громадську діяльність, стала однієюодним з чільних співробітників редагованого Дмитром Донцовим у Львові «[[Вістник (журнал)|Вістника]]» (1933—1939) під редакцією Дмитра Донцова у Львові. Перед Українською Студентською Громадою виступала з рефератами, які потім друкувалися в «Вістнику»: «Сила через радість» (1937, кн. 9), «Сліпа вулиця» (1938, кн. 4). Першим оприлюдненим публіцистичним твором Олени Теліги був [[Фемінізм|феміністський]] реферат «Якими нас прагнете?» (1935, кн. 10), де вона виразила свій погляд на роль української жінки в боротьбі за націю, за національну державу. Ці ж думки розвинула в рефераті «Сліпа вулиця».

Після початку радянсько-німецької війни в липні 1941 року в складі похідних груп ОУН разом із [[Улас Самчук|Уласом Самчуком]] нелегально перейшла кордон і переїхала до Львова, у вересні прибула до Рівного, де написала публіцистичні статті «Розсипаються мури» та «Братерство в народі», які були опубліковані в редагованій У. Самчукому газеті «Волинь» під редакцією У. Самчука<ref>Теліга О. О краю мій…: Твори, документи, біографічний нарис.&nbsp;— 2-ге вид., випр. і допов.&nbsp;— К.: Вид- во імені Олени Теліги, 2006.&nbsp;— С. 380—386.</ref>. А 22 жовтня 1941 року прибула до окупованого німецькою армією Києва.

У Києві мешкала за різними адресами, а після того, як до Києва під кінецьнаприкінці листопада 1941 року прибув Михайло Теліга, родина поселилася в будинку на [[Вулиця ЛьваГетьмана ТолстогоПавла Скоропадського (Київ)|вул. Караваєвській]] (тепер ріг вулиць [[Вулиця ЛьваГетьмана ТолстогоПавла Скоропадського (Київ)|ЛьваГетьмана Павла ТолстогоСкоропадського]] і [[Паньківська вулиця|Паньківської]], 2/25), в квартирі №&nbsp;90. Це була остання її адреса<ref>Миронець Н. Біографія Олени Теліги: неточності, помилки, фальсифікації // Олена Теліга: За спільноту в нації і за братерство в народі. Матеріали Науково-практичної конференції.&nbsp;— УВС ім. Ю. Липи.&nbsp;— Київ, 2017.&nbsp;— С. 32.</ref>.

Місце та дата загибелі поетеси та її чоловіка невідомі, але оскільки у лютому відбувались масові розстріли у [[Бабин Яр|Бабиному Яру]], то 21 лютого 1942 року прийнятозаведено вважати днем пам'яті Олени Теліги, її чоловіка та інших членів ОУН, розстріляних нацистами в Бабиному Яру<ref>Ананченко Т. Тож де й коли народилась Олена Теліга, або дещо про легенди і факти / Т. Ананченко // Слово Просвіти.&nbsp;— 2005.&nbsp;— 16 листопада.&nbsp;— С. 19-20.</ref>.

* [[28 лютого]] [[2009]] року в Києві урочисто відкрито меморіальну дошку на&nbsp;будинку&nbsp;№&nbsp;25/18&nbsp; по&nbsp;вулиці&nbsp; Л.Гетьмана ТолстогоПавла Скоропадського, в якому проживала Олена Теліга перед розстрілом у лютому [[1942]] року.

* Вулиці на честь Олени Теліги є у містах: [[Дніпро (місто)|Дніпро]], [[Дрогобич]], [[Вулиця Олени Теліги (Житомир)|Житомир]], [[Запоріжжя]], [[Ковель]], [[Конотоп]], [[Львів]], [[Рівне]], [[Суми]], [[Ужгород]], [[Черкаси]], [[Умань]], [[Кропивницький]]. Всього по Україні ім'ям Олени Теліги названо вулиці більш ніж у тридцяти населених пунктах.

[[Категорія:ДіячіДіячки ОУН]]

[[Категорія:ЛюдиЖінки, нарозстріляні честьв яких названі вулиціСРСР]]

[[Категорія:Люди, на честь яких названіназвано об'єктивулиці]]