Туган-Барановський Михайло Іванович: відмінності між версіями

| Ім'я = Туган-Барановський Михайло Іванович

'''Миха́йло Іва́нович Туган-Барановський''' ('''англ. Mykhailo Ivanovych Tuhan-Baranovsky'''; * {{ДН|20|1|1865|8}}, с. Солоне, [[Харківська губернія]], [[Російська імперія]] (зараз — Україна) — † [[21 січня]] [[1919]], біля [[ОдесаЗатишшя (станція)|станції Затишшя]], [[УНР]]) — видатний український учений-економіст. Перший [[економіст]]-східноєвропеєць зі [[Східна Європа|Східної Європи]], наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць проз теоріюпитань [[Трудова теорія вартості|теорії вартості]], розподілу [[Валовий суспільний продукт|суспільного доходу]], історіюісторії господарського розвитку та кооперативних основ [[Господарська діяльність|господарської діяльності]]. Доктор[[Список міністрів фінансів України|Генеральний секретар фінансів]] [[Українська Центральна Рада|УЦР]] (серпень-листопад 1917). Один із фундаторів [[Національна академія наук України|Української Академії Наук]], доктор економіки ([[1899]]).

Народився на [[Харківська губернія|Харківщині]], у селі Солоному (точніше&nbsp;— в нині не існуючому селі [[Соляниківка]], що було вза 2&nbsp;км від [[Старовірівка (ШевченківськийКуп'янський район)|Старовірівки]]) [[Куп'янський повіт|Куп'янського повіту]], у дворянській родині. Рід батька походив із [[татари-липки|литовських татар]] (повне прізвище&nbsp;— Туган-Мірза-Барановський)<ref>[{{Cite web |url=http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/33aed484cb571e4d |title=Рід по батьківській лінії походить із татарських поселенців XIV&nbsp; ст. у Литві (повне прізвище&nbsp; — Туган-Мірза-Барановський)] |accessdate=14 липня 2010 |archive-date=9 жовтня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111009025329/http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/33aed484cb571e4d/ }}</ref>, мати&nbsp;— українська шляхтичка литовсько-польського походження з Полтавщини.

Освіту розпочав у Другій Московській гімназії, продовжив у [[Перша київська гімназія|Першій Київськійкиївській]] і закінчив у Другій Харківській. У 1884 вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету. Закінчив 1888 екстерном природничо-математичний, здобув ступінь кандидата наук; 1890 і правничо-економічний факультети [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського університету]] і доповнював студії ву [[АнгліяСполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|АнгліїВеликій Британії]] (1892).

У [[1890]] у ж.журнал «Юридический Вестник» опублікував першу наукову працю «Вчення про граничну корисність господарських благ як причина їхньої цінності»<ref>{{lang-ru|«Учение о предельной полезности хозяйственных благ как причина их ценности»}}</ref>, ву якій виступив зіз критикою теорій трудової вартості та граничної корисності. Вивчаючи економічні теорії, опублікував біографічні нариси: «Прудон, его жизнь и деятельность» (1891) та «Д.&nbsp;С.&nbsp;Милль, его жизнь и учено-литературная деятельность» (1892).

У [[1894]] опублікував відому працю «Промислові кризи у сучасній Англії, їхні причини та вплив на народне життя»<ref>{{lang-ru|«Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь»}}</ref>, за яку здобув у [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|Московському університеті]] ступінь маґістрамагістра політичної економії.

У [[1895]] вступив до Вільного Економічного Товариства (головою з 1896) і брав активну участь на цьому форумі в економічних дискусіях народників і марксистів. Разом зіз [[Струве Петро Бернгардович|П. Струве]] став визначнішим прихильником т.&nbsp;зв. леґальноголегального марксизму і в 1890-х pp. надрукував низку статей, нерідко полемічного характеру. З 1895&nbsp;— [[приват-доцент]] політичної економії в Петербурзькому Університеті, 1899 звільнений за «вільнодумство», 1898 появиласяз'явилася його праця «Русская [[фабрика]] в прошлом и настоящем», в якій подана синтеза капіталістичного розвитку в Росії і критика поглядів народників та слов'янофілів на ролюроль соціально-економічних інституцій, зокрема дрібного промислового виробництва. За цю працю здобув [[Доктор (науковий ступінь)|докторат]] Московського університету.

У [[1901]]–[[1905]] перебував на Полтавщині і брав деяку участь в українському суспільному житті, зокрема в [[Полтавське земство|Полтавському земстві]]. З 1905 вдруге приват-доцент [[Санкт-Петербурзький державний університет|Санкт-Петербурзького Університетууніверситету]], одночасно [[професор]] економічного факультету Петербурзького Політехніки і Комерційного інститутів; також приватного університету Шанявського у Москві (кафедра кооперації). З 1901 Т.Туган-Б.Барановський цілком відмовився від попередніх поглядів і припинив співпрацю з представниками популярного тоді в Росії «леґальноголегального марксизму». За цього другого періоду діяльності Т.Туган-Б.Барановський схилявся до поглядів неокантіянців й опублікував багато теоретичних й історичних праць, ву яких складні явища суспільно-економічного життя пов'язував з ідеалами соціальної справедливості, що найвиразніше віддзеркалене в його працях з кооперативізму. До найважливіших праць цього періоду належать: «Очерки по истории политической экономии» (1901-2, в журналі «Народне Богатство»)&nbsp;— перша праця про історію економічної доктрин у Російській Імперії; поширене вид. «Очерки по новейшей истории политической экономии» 1903; 3 вид. 1915, того ж року також нім.німнецькою мовою), «Основы политической экономии», дуже популярний високошкільний підручник (1 вид. 1907, 5-те 1924; укр. переклад 1919), «Теоретические основы марксизма» (1905, також нім.німецькою мовою), «Subjectivismus und Objectivismus in der Wertlehre» (1907), «Социальная теория общественного распределения» (1910; нім.німецькою мовою 1913), «Социально-экономические идеалы нашого времени» (1913), «Социальные основы кооперации» (1916, 3 вид. 1919; у тому ж р. також скор. укр. вид. «Кооперація, її природа і мета»), «Бумажные деньги и металл» (1917), «О кооперативном идеале» (1918), «Вплив ідей політичної економії на природознавство та філософію» («Записки ВУАН», 1923) та ін. 1906 Т.Туган-Б.Барановський&nbsp;— гол.головний ред.редактор ж.журналу «Вестник Кооперации», у 1910-их pp.&nbsp;— популярного серійного видання «Новые идеи в экономике» (5 випусків). Перед [[Перша світова війна|першоюПершою світовою війною]] Т.Туган-Б.Барановський співпрацював з М.із [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайлом Грушевським]] й іншими українськими ученими над підготовоюпідготовкою енциклопедичного довідника «[[Український народ в його минулому та теперішньому|«Украинский народ в его прошлом и настоящем»]]» (1914&nbsp;— 16, 2 тт.), третій том якого, зредагований Т.Туган-Б.Барановським і присвячений народному господарству України, не з'явився.

Влітку [[1917]] повернувся в Україну і як член [[Українська партія соціалістів-федералістів|УПСФ]] (доти був [[кадетиКонституційно-демократична (партія (Росія)|кадетом]]) брав активну участь в українському громадському і державному житті; недовгий час (серпень-листопад 1917) був [[Генеральний секретаріат УЦР—УНРУкраїнської Центральної Ради|генеральним секретарем фінансів]], але найбільше уваги присвятив кооп.кооперативним справам. Т.Туган-Б.Барановський відстоював створення власної української валюти; опублікував статтю про усамостійнення українського кооперативного руху, редагував журнал «Українська [[Кооперація]]» та очолював Українське Товариство Економістів, брав участь у створенні УАН і в заснуванні [[Український народний університет|Українського Державногодержавного Університетууніверситету]] в Києві. Очолює створений за його ініціативою 5 грудня 1918 року Інститут з вивчення економічної кон'юнктури та народного господарства; інститут пропрацював до 1922 року. Стає фундатором [[Демографічний інститут ВУАН|Демографічного інституту]], який з 1 січня 1919 очолив [[Птуха Михайло Васильович|М. Птуха]].&nbsp; 28 (15) листопада&nbsp; 1918&nbsp; року наказом гетьмана [[Павло Скоропадський|Павла Скоропадського]] Туган-Барановського затверджено на посаді голови відділу соціальних наук. Дійсний член ВУАН (1918), голова соціально-економічного відділення (1919).

Помер раптово у поїзді дорогою до [[Париж]]а на станції Затишок[[Затишшя (станція)|Затишшя]]<ref>{{Cite web |url=http://bre.mkrf.ru/domestic_history/text/4218735 |title=ТУГА́Н-БАРАНО́ВСКИЙ |accessdate=21 жовтня 2018 |archive-date=21 жовтня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181021151412/http://bre.mkrf.ru/domestic_history/text/4218735 }}</ref> поблизу Одеси від серцевого нападу. Похований в [[Одеса|Одесі]].

Наукова спадщина Туган-Барановського становить близько 140 праць, які охоплюють майже всі ділянки економічної науки. Найбільше значення має його теорія періодичних криз, вивченню яких він присвятив низку праць, що з'явилися і в перекладах на німецькунімецькою та французькуфранцузькою мовимовами і здобули йому світове ім'я. На основі його концепції кон'юнктурних циклів у Франції діяв постійний комітет для передбачення промислових криз.

* Його іменем названо [[Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського|Донецький національний університет економіки та торгівлі]]. Біля цього університету відкритойому у 2002 році встановлено пам'ятник видатному(скульптор [[Посполітак Микола Корнійович|Микола Посполітак]])<ref>{{ЕСУ|автор=[[Ханко Віталій Миколайович|В. М. Ханко]]|стаття=Посполітак Микола науковцю-економістуКорнійович|id=879540}}</ref>.

* [[Академія економічних наук України]] заснувала [[ЗолотаАкадемія медальекономічних іменінаук М. І. Туган-БарановськогоУкраїни|медаль імені М.&nbsp;І.&nbsp;Туган-Барановського]].

* ''Л.&nbsp;П.&nbsp;Горкіна.'' [http://www.history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf?termin=Tuhan_Baranovskyj_M Туган-Барановський Михайло Іванович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160318203306/http://history.org.ua/?termin=Tuhan_Baranovskyj_M |date=18 березня 2016 }} // {{ЕІУ|10|172}}

* ''В. Горбатенко''. [https://archive.org/stream/Politychna#page/n723/mode/2up Туган-Барановський Михайло Іванович] // Політична енциклопедія. Редкол.: [[Левенець Юрій Анатолійович|Ю. Левенець]] (голова), [[Шаповал Юрій Іванович|Ю. Шаповал]] (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.:Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.723 ISBN 978-966-611-818-2

* ''Коропецький І.-С''. Українські економісти XIX &nbsp;ст. та західна наука. &nbsp;— К.: Либідь, 1993. &nbsp;— 185, [2] с. &nbsp;— Бібліогр.: с. 179–186179—186.

* Туган-Барановський та державність України/ Матеріали наукової конференції. Донецьк: Донецький державний університет економіки, НТШ-Донецьк, Інститут економіко-правових досліджень НАНУНАН України. Донецьк, 19-20 березня 2004 року.&nbsp;— 272 с.

* [[Ніколай Неновський|Nenovsky, N.]], [httphttps://www.jstagejstor.jst.go.jporg/article/ker/78/1stable/53/_pdf43213372 Place of Labor and Labor Theory in Tugan Baranovsky's Theoretical System, The Kyoto Economic Review, Vol. 78 (2009), No.1 pp.53-77 ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220120104713/https://www.jstor.org/stable/43213372 |date=20 січня 2022 }}

* Мицюк О. [http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0002111 Наукова діяльність політико-економіста М.&nbsp;І.&nbsp;Туган-Барановського] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200229092959/http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0002111 |date=29 лютого 2020 }}. Л. 1931;

* [httphttps://wwwweb.archive.org/web/20131113200625/http://nestorbook.ru/mod_cat/files/Tygan.pdf Неизвестный М.&nbsp;И.&nbsp;Туган-Барановский. СПб.: Нестор-История, 2008.&nbsp;— 284 с.]

[[Категорія:Люди, на честь яких названіназвано вулиці]]