Фрідріх Вільгельм Гершель

Ві́льям Ге́ршель (Фрідріх Вільгельм Гершель, нім. Frederick William Herschel; *15 листопада 1738, Ганновер, , Німеччина - †25 серпня 1822, Слау біля Лондона, Англія) - англійський астроном німецького походження, композитор. Брат Кароліни Гершель, батько Джона Гершеля.

Син бідного музиканта. Поступив на службу у військовий оркестр (гобоїстом) і в 1755 г. у складі полку був відряджений з Ганноверу в Англію (ці дві держави були зв'язані особистою унією). В 1757 г. пішов з військової служби заради занять музикою. Працював органістом і вчителем музики у Галіфаксі, потім переїхав у курортне місто Бат, де став розпорядником публічних концертів. Інтерес до музичної теорії привів Гершеля до математики, математика до оптики і нарешті оптика до астрономії. В 1773 г., не маючи коштів для покупки великого телескопа, він став сам шліфувати дзеркала й конструювати телескопи й надалі сам виготовляв оптичні прилади як для власних спостережень, так і на продаж.

Перше й найбільш важливе відкриття Гершеля - відкриття планети Уран - відбулося 13 березня 1781 р. Гершель присвятив це відкриття королю Георгу ІІІ і назвав у його честь Georgium Sidus (назва так і не ввійшла до вжитку); Георг ІІІ, сам аматор астрономії й заступник ганноверців, надав Гершелю чин Королівського Астронома й постачав його коштами для будівлі окремої обсерваторії. З 1782 р. Гершель і сестра, що асистувала йому, Кароліна постійно працювали над удосконалюванням телескопів й астрономічних спостережень.

Завдяки деяким технічним удосконаленням і збільшенню діаметра дзеркал Гершель зміг в 1789 р. виготовити найбільший телескоп свого часу (головна фокусна відстань 12 метрів, діаметр дзеркала 49½ дюймів (126 см)); у перший же місяць роботи із цим телескопом Гершелем були відкриті супутники Сатурну Мімас й Енцелад. Далі Гершель відкрив також супутники Урану Титанію й Оберон. У своїх роботах про супутники планет Гершель уперше вжив термін "астероїд" (використавши його для характеристики цих супутників, тому що при спостереженні були в Гершеля телескопами великі планети виглядали дисками, а їхні супутники - крапками, як і зірки).

Однак головні роботи Гершеля у галузі зоряної астрономії. Вивчення власного руху зірок привело його до відкриття поступального руху Сонячної системи. Зі спостережень за подвійними зірками, початих із метою визначення паралаксів, Гершель зробив новаторський висновок про існування зоряних систем (колись передбачалося що подвійні зірки лише випадково розташовані на небі таким чином, що при спостереженні опиняються поруч). Гершель також багато спостерігав туманності й комети, також складаючи ретельні описи й каталоги (їх систематизацією й підготовкою до публікації займалася Кароліна Гершель).

Серед інших заслуг Гершеля - відкриття інфрачервоного випромінювання, зроблене в ході витонченого експерименту: розщепивши сонячне світло призмою, Гершель помістив термометр відразу за червоною смугою видимого спектра й показав, що температура підвищується, а отже, на термометр впливає світлове випромінювання, яке не сприймається людським оком.

Цікаво, що за межами властиво астрономії й найближчих до неї областей фізики наукові погляди Гершеля були досить вигадливі. Він, наприклад, думав, що всі планети населені, що під гарячою атмосферою Сонця перебуває щільний шар хмар, а нижче - тверда поверхня планетарного типу, і т.п..

На честь Гершеля названі кратери на Місяці, Марсі та Мімасі, а також кілька новітніх астрономічних проектів.