Домантове

Дома́нтове — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Новодмитрівської сільської громади. Населення — 2245 чоловік.

село Домантове
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Громада	Новодмитрівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71040150060079394
Облікова картка	Домантове
Основні дані
Перша згадка	1535 рік
Населення	2245
Площа	4,874 км²
Поштовий індекс	19754
Телефонний код	+380 4737
Географічні дані
Географічні координати	49°40′32″ пн. ш. 31°54′56″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	92 м
Відстань до обласного центру	28,1 (фізична) км
Відстань до районного центру	11 км
Найближча залізнична станція	Золотоноша
Відстань до залізничної станції	14 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Нова Дмитрівка
Карта
Домантове
Домантове
Мапа
Домантове у Вікісховищі

В'їзд у село

Будинок культури

Краєзнавчий музей

Географія

Село розташоване за 11 км на захід від районного центру — міста Золотоноша та за 14 км від залізничної станції Золотоноша I.

Історія

Герб села 1771 року

Назва села Домантове походить від княжого роду Домонтів, який брав активну участь у визволенні та захисту краю від Кримського ханату і Московії. Перші згадки в літописах датуються 1535 роком.

Місцеві козаки були учасниками Визвольної війни українського народу 1648—1657 років, брали участь у Переяславському антифеодальному повстанні 1666 року. Містечко Домонтів як центр Домонтовської сотні входило до складу спершу Черкаського (до 1667), а згодом — Переяславського полку Гетьманщини. 1782 року сотенний устрій було ліквідовано, і Домонтов увійшов до складу Золотоніського повіту Київського намісництва Російської імперії.

1905 року мешканці Домантового Ф. П. Молодик, Г. Ярошенко, П. І. Брижак, С. Г. Галушка розповсюджували в селі лівацькі екстемістські прокламації, які виготовляла єврейська молодь. 1917 село увійшло до складу УНР. Селяни брали участь у Золотоніському збройному повстанні 1918 року. 1932—1933 село постраждало внаслідок Голодомору, організованого комуністичною владою.

1941 року село окупували гітлерівці. Відбулася часткова реституція майна селянам. 411 домантівців брали участь унаслідок примусової мобілізації у радянсько-німецькій війні у складі радянських військ. 119 нагороджено бойовими орденами і медалями. В селі встановлено обеліск та пам'ятник загиблим селянам.

На початок 1970-х років в селі працював колгосп ім. Леніна, що мав в користуванні 3,2 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2,6 тисяч га орної землі. В господарстві вирощували зернові культури, було розвинуте тваринництво. Працювала рибартіль «Дніпровець». На той час в селі діяли середня школа, будинок культури на 650 місць, літній кінотеатр, бібліотека з книжковим фондом 13,6 тисяч книг, лікарня на 50 ліжок, 2 медичні профілакторії, 2 дитячих ясел, стадіон, відділення зв'язку, ощадна каса, пекарня, 4 крамниці, швейна та взуттєва майстерні.

На території села і його околиць виявлено 2 поселення доби неоліту, 3 поселення та курганний могильник доби бронзи, поховання скіфських часів, слов'янські поселення черняхівської культури та VII — VIII століть.

Сучасність

У селі працюють дільнична лікарня, навчально-виховний комплекс, 7 приватних магазинів та 2 Золотоніського райСТ. Діють місцеве сільськогосподарське підприємство ТОВ «Домантівське», фермерське господарство «Ромашка», комунальне підприємство «Дніпро», ветеринарна аптека. Доріг із твердим покриттям 30 км.

27 квітня 2015 року у селі було завалено пам'ятник Леніну.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	2157	96.08%
російська	75	3.34%
вірменська	7	0.31%
білоруська	1	0.05%
інші/не вказали	5	0.22%
Усього	2245	100%

Відомі люди

Історичні постаті, вихідці з села:

• Довмонт — князь, святий Київської Русі,
• Хома Тихорський — перший академік медицини XVIII століття;
• Юзефович Дмитро Михайлович — генерал, герой війни 1812 року;
• Домантович Михайло Олексійович — генерал;
• Злобинець Михайло Олександрович — поет, композитор, співак, громадський діяч;
• Криворучко Григорій Лукич — кавалер трьох орденів Слави;
• Савич Марко Дмитрович — художник;
• Стеблина Олексій Григорович — голова колгоспу ім. Леніна, кавалер восьми орденів;
• Харченко Віра Федорівна — заслужений вчитель України;
• Бульда Іван Данилович — доктор медичних наук;
• Молодик Микола Володимирович — доктор технічних наук;
• Рубан Олексій Іванович — кандидат медичних наук.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Джерела

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.