Антуан Франсуа Альфред Лакруа (4 лютого, 1863 — 12 березня, 1948) — французький мінералог та геолог, іноземний член (англ. Foreign Member) Лондонського королівського товариства.[1] Народився у Маконі, Сона і Луара, Франція.[8]

Антуан Лакруа
фр. Antoine Lacroix
Антуан Лакруа (1924)
Антуан Лакруа (1924)
Антуан Лакруа (1924)
Ім'я при народженніфр. Antoine François Alfred Lacroix
Народився4 лютого 1863(1863-02-04)
Макон, Сона і Луара, Франція
Помер12 березня 1948(1948-03-12) (85 років)
XIV округ Парижа, Париж, Франція[2]
Похованняцвинтар Монпарнас
Місце проживанняXIV округ Парижа
Країна Франція
НаціональністьФранцуз
Діяльністьгеолог, мінералог, викладач університету, вулканолог, петрограф
Alma materфакультет природничих наук Паризького університетуd (1889)[3]
École supérieure de pharmacie de Parisd
ГалузьМінералогія та геологія
ЗакладПрактична школа вищих досліджень
Національний музей природознавства
Q110597698?
ПосадаPresident of International Association of Volcanology and Chemistry of the Earth's Interiord[4], President of the Geological Society of Franced, професор, President of the Geological Society of Franced, Perpetual Secretaryd, викладач[d], президент, президент, президент, президент, президент, президент і President of the Geological Society of Franced
Науковий ступіньдоктор філософії[d][3] (1889)
Науковий керівникФердинанд Андре Фуке
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Французька академія наук[5]
Петербурзька академія наук
Академія наук СРСР
Шведська королівська академія наук
Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd
Російська академія наук
Геологічне товариство Франції
Національна академія наук США[6]
Сербська академія наук і мистецтв
Туринська академія наук[7]
Нідерландська королівська академія наук
Académie des sciences d'outre-merd
НагородиМедаль Волластона (1917)
Медаль Пенроуза (1930)
Член Лондонського королівського товариства[1]

У 1889 році він здобув ступінь доктора наук (D. Sc.) у Парижі, як студент Фердинанда Андре Фуке. Фуке погодився допомогти студентові із завершенням навчання лише за умови, що Лакруа одружиться з його дочкою. У 1893 році Лакруа став професором мінералогії у Саду рослин в Парижі, а в 1896 році — директором мінералогічної лабораторії у елітній дослідній установі École des Hautes Études.

Особливу увагу він приділяв мінералам, пов'язаним із вулканічними феноменами та магматичними породами, наслідкам метаморфізму, а також підземним мінеральним жилам у різних частинах світу, а найбільше — у Піренеях. У своїх численних публікаціях в наукових журналах він описував мінералогію та петрологію Мадагаскару, а також опублікував складну та вичерпну працю на тему вивержень у Мартиніці,La Montagne Pele et ses éruptions (1904).

Він також випустив важливий науковий твір під назвою Mineralogie de la France et de ses Colonies (1893–1898), а також інші наукові роботи, над якими він працював спільно із Огюстом-Мішелем Леві. Антуан Лакруа був президентом відділу вулканології (1922–1927) Міжнародної спілки геодезичних та геофізичних наук. У 1904 році він став членом Французької академії наук. А в 1930 році його нагородили медаллю Пенроуза.

Примітки

ред.

  Ця стаття містить текст, перекладений із одинадцятого видання Енциклопедії Британніка, яка зараз перебуває в суспільному надбанні: Chisholm, Hugh, ed. (1911). Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press.