Бібиков Дмитро Гаврилович

Бі́́биков Дмитро́ Гаври́лович (нар. 18 (29) березня 1792(17920329), с. Баловньово, Данківський повіт, Рязанське намісництво, Російська імперія — 22 лютого (6 березня) 1870, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський державний діяч, генерал від інфантерії, учасник франко-російської війни 1812 року.

Бібиков Дмитро Гаврилович
Народився18 березня 1791(1791-03-18) або 1792[1][2][…]
Баловнево, Dankov Countyd, Рязанська губернія, Російська імперія
Помер22 лютого (6 березня) 1870
Санкт-Петербург, Російська імперія
ПохованняТихвінське кладовищеd
Країна Російська імперія
Діяльністьдержавний діяч
УчасникРосійсько-турецька війна 1806—1812, Смоленська битва (1812) і Бородінська битва
Посадачлен Державної ради Російської імперії[d]
Військове званнягенерал від інфантерії
РідHouse of Bibikovd
БатькоGavriil Bibikovd
У шлюбі зSofya Bibikovad
ДітиDmitry Bibikovd, Zoya Dmitrievna Bibikovad і Sofia Dmitrievna Bibikovad
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святої Анни IV ступеня

Життєпис

ред.

Належав до знатного дворянського роду Бібікових. Народився в багатодітній родині (6 синів і 7 дочок) генерал-майора Гавриїла Ілліча Бібікова (1747—1803) від другого його шлюбу з Катериною Чебишовою (1767—1833); племінник Катерини Голенищевої-Кутузової (дружини фельдмаршала Михайла Кутузова).

На військовій службі з 1808. У Бородінський битві 1812 втратив руку. У 1819—1825 роках — Володимирський, Саратовський і Московський віце-губернатор, у 1825—1835 роках — директор департаменту зовнішньої торгівлі.

У 1837—1852 — Київський військовий губернатор, Подільський і Волинський генерал-губернатор. На цій посаді Бібиков активно, послідовно та жорстко проводив політику централізації російської держави та всебічного ослаблення польської шляхетської верстви на Правобережній Україні.

 
Генерал-ад'ютант Дмитро Бібиков (1850-ті роки)

Брав участь у розгромі Кирило-Мефодіївського братства, у 1840 скасував дію Литовського статуту 1588 року та ліквідував греко-католицьку церкву (1839) у Правобережній Україні, але не конфіскував маєтки католицького духовенства, як дехто вважає, бо це зробила держава, а він сам про це довідався з газет[4].

Упродовж 1840—1845 комісією під його проводом проведено перевірку за архівними документами дворянських прав польських поміщиків та шляхти і виключено з дворянського стану 64 тисячі польських шляхтичів. Під час перебування на посаді підтримав ініціативу Михайла Максимовича щодо організації в Києві Тимчасової комісії для розбору стародавніх актів (1843). У 1848 заснував Центральний архів давніх актів у Києві. З метою русифікації України здійснив заміну місцевих чиновників на російських.

У 1847—1848 провів інвентарну реформу, яка законодавче закріплювала поміщицьку земельну власність, частково обмежуючи свавілля і гніт польських поміщиків, одночасно законодавчо закріплювала панщину і поміщицьку земельну власність. Бібиков нещадно придушував селянські виступи проти поміщиків. Характеристику Бібикова як сатрапа російського самодержавства дав Тарас Шевченко у своїй поемі «Юродивий».

У 1852—1855 — міністр внутрішніх справ Російської імперії.

Пам'ять

ред.

Ім'я Бібікова до революції носив Бібіковський бульвар в Києві (нині бульвар Тараса Шевченка).

На честь Д. Г. Бібікова 7 вересня 2012 року наказом Федеральної митної служби Російської Федерації № 1804 заснована відомча медаль «Дмитро Бібіков». Аверс медалі Бібікова повторює дизайн аналогічних нагород — медалі Ушакова, медалі Суворова, медалі Нестерова.

Примітки

ред.
  1. Бибиков, Дмитрий Гаврилович // Военная энциклопедияСПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1911. — Т. 4. — С. 529–530.
  2. Ю. Г.‎ Бибиков, Дмитрий Гаврилович // Еврейская энциклопедия Брокгауза и ЕфронаСПб: 1909. — Т. 4. — С. 456.
  3. Бибиков // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
  4. В. С. Шандра. Генерал-губернаторства в Україні. Issuu (англ.). Процитовано 11 квітня 2020.

Посилання

ред.

Джерела

ред.