Полтавська вулиця (Київ)

вулиця у Шевченківському районі Києва

Полта́вська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Солдатська слобідка. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до вулиці В'ячеслава Чорновола (наскрізного проїзду немає, з'єднана сходами).

Полтавська вулиця
Київ
МісцевістьСолдатська слобідка
РайонШевченківський
Назва на честьПолтавської битви
Колишні назви
Кудрявська
Загальні відомості
Протяжність390 м
Координати початку50°27′22″ пн. ш. 30°29′25″ сх. д. / 50.456139° пн. ш. 30.490444° сх. д. / 50.456139; 30.490444Координати: 50°27′22″ пн. ш. 30°29′25″ сх. д. / 50.456139° пн. ш. 30.490444° сх. д. / 50.456139; 30.490444
Координати кінця50°27′18″ пн. ш. 30°29′07″ сх. д. / 50.455056° пн. ш. 30.485306° сх. д. / 50.455056; 30.485306
поштові індекси01135
Транспорт
Найближчі станції метро «Лук'янівська»
АвтобусиА 119 (по вулиці В'ячеслава Чорновола)
ТрамваїТ 15, 18 (по Дмитрівській вулиці)
ТролейбусиТр 6, 16, 18 (по вулиці Січових Стрільців);
19, 19Д, 33 (по вулиці В'ячеслава Чорновола)
Найближчі залізничні станціїКиїв-Пасажирський
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11328
У проєкті OpenStreetMapr414819
Мапа
Мапа
CMNS: Полтавська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Олександра Кониського, Дмитрівська і Золотоустівська.

Історія

ред.

Вулиця виникла в середині XIX століття під назвою Кудря́вська, від місцевості Кудрявець, поблизу якої вона розташована. У 1908 році, за проханням жителів вулиці, вулиця перейменована на Полтавську, на честь 200-річчя Полтавської битви (відзначалося в 1909 році).

Забудова

ред.

У другій половині XIX століття — першій половині XX століття вулиця була забудована одно-, дво- та триповерховими зразковими будинками. Серед них виділявся будинок № 4-А — особняк Івана Щітківського, перший взірець українського архітектурного модерну київської школи. Дерев'яний, обкладений цеглою будинок був зведений у 19071908 роках за проектом українського архітектора Василя Кричевського. За оздоблення будинку кольоровою плиткою Василеві Кричевському та народному майстру-керамісту Іванові ГлодеревськомуОпішні) на Другій кустарно-промисловій виставці 1909 року було присуджено премію.

У 1950-х роках почалося знесення старої забудови, яке досягло максимуму в 1980-х роках. Сучасна забудова вулиці відноситься переважно до кінця 1950-х років та представлена будинками серії 1-406 (цегляні «хрущовки»). Наприкінці вулиці зберігся колишній прибутковий будинок 1905 року.

Джерела

ред.