Ю́рій Сергі́йович Лавро́в (1 (14) березня 1905(19050314), Санкт-Петербург, Російська імперія — 20 серпня 1980, Ленінград, РРФСР) — радянський актор театру і кіно, театральний режисер. Заслужений артист УРСР (1943). Народний артист УРСР (1948). Народний артист СРСР (1960).[1]

Юрій Сергійович Лавров
Народився14 березня 1905(1905-03-14)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер20 серпня 1980(1980-08-20) (75 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльністьактор театру і кіно, театральний режисер
ЗакладНаціональний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
ДружинаСмирнова Ольга
ДітиКирило Юрійович Лавров
БатькиЛаврови Сергій Васильович і Єлизавета Якимівна
IMDbID 0492257
Нагороди та премії
Народний артист УРСР— 1948 Народний артист СРСР— 1960 Орден «Знак Пошани» Орден Леніна
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Батько актора Кирила Лаврова.

Біографія

ред.

Народився в сім'ї вчителя грецької і латинської мов Сергія Васильовича Лаврова. В 1917 році його батько емігрував за кордон, а мати — Єлизавета Якимівна, залишилася в Петрограді з чотирма дітьми. Юрій був змушений припинити навчання й шукати роботу. Працював, зокрема, кур'єром, помічником слюсаря.

На сцені з 1919 року. Працював у Ленінградському БДТ, Театрі імені Мейєрхольда, Ленінградському Червоному театрі (нині Театр «Балтійський дім»), в 19291934 роках — в Ленінградському театрі драми імені О. С. Пушкіна (нині Александрійський театр).

У 19381966 роках працював у Київському російському драматичному театрі імені Лесі Українки19411945 роках, під час німецько-радянської війни, у театрі Південно-Західного фронту).

З 1928 року знімався в кіно (на кіностудіях «Ленфільмі», Совкіно, кіностудії ім. М. Горького). Зіграв ряд ролей в українських кінокартинах.

Від 1966 року — на пенсії, проте продовжував грати в деяких спектаклях і зніматися у фільмах.

 
Могила Юрія Лаврова

Помер після тривалої хвороби серця. На прохання вдови — заслуженої артистки УРСР Ольги Смирнової, — урну з прахом Юрія Лаврова перевезли до Києва й захоронили на Байковому цвинтарі (ділянка № 1).

Відзнаки

ред.

Творчість

ред.

Театральні ролі

ред.
  • «Страх» М. Афіногенова — Кастальський
  • «Тартюф» Мольєра — Тартюф
  • «Живий труп» Л. М. Толстого — Абрезков
  • «Кам'яний господар» Лесі Українки — Дон-Жуан, Командор
  • «Овід» за Е. Л. Войнич — Ріварес
  • «Ходіння по муках» за О. Толстим — Рощин
  • «Маскарад» Лєрмонтова — Невідомий
  • «Діти сонця» М. Горького — Вагін
  • «Останні» М. Горького — Іван Коломійцев
  • «Палата» С. Альошина — Новіков
  • «Дон Карлос» Шіллера — Філіп II
  • «Ромео і Джульєтта» Шекспіра — Лоренцо

Фільмографія

ред.

Роботи на російських кіностудіях:

Зіграв в українських кінокартинах:

Озвучування:

Примітки

ред.
  1. Лавров Юрий Сергеевич — Киносозвездие — авторский проект Сергея Николаева [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

ред.
  • Митці України. К., 1992. — С.438;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.352;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.404;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.744.
  • Театральна планета «Юрій Лавров» http://www.day.kiev.ua/178617/

Джерела

ред.