Шевирьов Степан Петрович (18 [30] жовтня 1806, Саратов, Російська імперія — 8 [20] травня 1864, Париж, Французька імперія) — російський літературний критик, історик літератури, поет, громадський діяч слов'янофільських переконань, ординарний професор і декан Московського університету, академік Петербурзької Академії наук.

Шевирьов Степан Петрович
Народився30 жовтня 1806(1806-10-30)[1][2]
Саратов, Російська імперія[1][2][3]
Помер20 травня 1864(1864-05-20)[1][2][4] (57 років)
Париж, Франція[1][2][…]
ПохованняВаганьковське кладовище
Країна Російська імперія
Діяльністьпоет, літературний критик, історик літератури, філософ
Сфера роботиросійська література[5] і поезія[5]
Alma materМосковський університет благодійний пансіонd (1822)[1] і Імператорський Московський університетd
ЗакладІмператорський Московський університетd
Мова творівросійська
ЧленствоПетербурзька академія наук
Нагороди
Орден Святого Володимира Орден Святої Анни Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня

CMNS: Шевирьов Степан Петрович у Вікісховищі

Започаткував політичне кліше Загниваючий Захід.

Біографія

ред.

Служив в Московському архіві Колегії закордонних справ. Входив в «Літературно-філософський гурток любомудрів», в якому брали участь О. І. Кошельов, Д. В. Веневітінов, І. В. Киреєвський. Брав участь в організації і виданні літературного журналу «любомудрів» «Московський вісник» (1827—1830). Разом з В. П. Титовим і М. О. Мельгуновим перевів книгу «Про мистецтво і художників» Л. Тіка і В. Г. Вакенродера.

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.