Династія Ся: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Посилання: категоризація, уточнення
Рядок 43: Рядок 43:


== Стародавні літературні джерела ==
== Стародавні літературні джерела ==
Згідно з хронікою Ся<ref>{{zh|c=夏本紀|p=xiàběnjì, ''сябеньці''}}</ref>, розміщеною в «[[Ші цзі|Історичних записах]]», династія Ся була заснована легендарним [[хоу (титул)|князем]] [[Юй Великий|Юєм]]. За заслуги в розробці іригаційної системи річки [[Хуанхе]], правитель [[Шунь]] передав йому престол [[Син Неба|Сина Неба]]. На старості Юй так само збирався передати монаршу владу комусь з талановитих підлеглих, але князі запропонували йому посадити на трон свого сина Ці. Таким чином утворилася династія, яка правила країною впродовж 17-и поколінь. Останній правитель династії [[Цзе-ван|Цзе]] був тираном. Він втратив довіру народу і загинув від рук підлеглого [[ван (титул)|вана]] [[Тан (ван Інь)|Тана]], який заснував нову династію Інь.
Згідно з хронікою Ся<ref>{{zh|c=夏本紀|p=xiàběnjì, ''сябеньці''}}</ref>, розміщеною в «[[Ші цзі|Історичних записах]]», династія Ся була заснована легендарним [[хоу (титул)|князем]] [[Юй Великий|Юєм]]. За заслуги в розробці іригаційної системи річки [[Хуанхе]], правитель [[Шунь]] передав йому престол [[Син Неба|Сина Неба]]. На старості Юй так само збирався передати монаршу владу комусь з талановитих підлеглих, але князі запропонували йому посадити на трон свого сина Ці. Таким чином утворилася династія, яка правила країною впродовж 17-и поколінь. Останній правитель династії [[Цзє-ван|Цзє]] був тираном. Він втратив довіру народу і загинув від рук підлеглого [[ван (титул)|вана]] [[Тан (ван Інь)|Тана]], який заснував нову династію Інь.


«[[Шеньцзи]]» та «[[І Чжоу шу]]» згадують твір за назвою «Ся чжень» 夏箴 (Повчання Ся). «[[Менцзи]]» та «[[Яньцзи чуньцю]]» використовують назву «Ся янь» 夏諺 (Прислів'я Ся). Творів за подібною назвою не збереглося. Оскільки Ся, окрім історичного періоду, позначало "територію розповсюдження китайської культури" (коннотація що зберіглася у сучасному ''хуася'' 华夏), існування літератури із подібною назвою не може вважатися доказом існування історичної династії Ся.
«[[Шеньцзи]]» та «[[І Чжоу шу]]» згадують твір за назвою «Ся чжень» 夏箴 (Повчання Ся). «[[Менцзи]]» та «[[Яньцзи чуньцю]]» використовують назву «Ся янь» 夏諺 (Прислів'я Ся). Творів за подібною назвою не збереглося. Оскільки Ся, окрім історичного періоду, позначало "територію розповсюдження китайської культури" (коннотація що зберіглася у сучасному ''хуася'' 华夏), існування літератури із подібною назвою не може вважатися доказом існування історичної династії Ся.

Версія за 09:55, 16 травня 2014

Ся
2070 до Р.Х. – 1600 до Р.Х. династія Інь Flag
Ся: історичні кордони на карті
Ся: історичні кордони на карті
Гіпотетична локалізація династії Ся
Столиця Янчен
Мови китайська
Форма правління монархія
Тяньцзи Юй (1-й)
Цзе (17-й)
Історія
 - засновано 2070 до Р.Х.
 - інтронація Ці 2146 до Р.Х.
 - знищено 1600 до Р.Х.
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Династія Ся

Ся (кит.: ; піньїнь: xià) — найстаріша династія і держава в Китаї. Існувала протягом 2070 — 1600 років до Р. Х. Вперше згадується в «Історичних записах» (109 — 91 до Р.Х.) та «Бамбукових анналах» (300). Разом із пізнішими династіями Інь та Чжоу входить до так званих «трьох епох»[1], які ідеалізуються в традиційній китайській історіографії.

Більшість істориків за межами Китаю вважають династію Ся легендарною. Причиною цього є відсутність прямих письмових і археологічних свідчень часів існування цієї династії. Невідомо, також, де знаходилась її столиця Янчен[2]. Китайські вчені припускають, що центральним містом могла бути стоянка Ванченган[3] в місті Денфен провінції Хенань, КНР. Однак науковці світу не визнають цієї гіпотези.

Стародавні літературні джерела

Згідно з хронікою Ся[4], розміщеною в «Історичних записах», династія Ся була заснована легендарним князем Юєм. За заслуги в розробці іригаційної системи річки Хуанхе, правитель Шунь передав йому престол Сина Неба. На старості Юй так само збирався передати монаршу владу комусь з талановитих підлеглих, але князі запропонували йому посадити на трон свого сина Ці. Таким чином утворилася династія, яка правила країною впродовж 17-и поколінь. Останній правитель династії Цзє був тираном. Він втратив довіру народу і загинув від рук підлеглого вана Тана, який заснував нову династію Інь.

«Шеньцзи» та «І Чжоу шу» згадують твір за назвою «Ся чжень» 夏箴 (Повчання Ся). «Менцзи» та «Яньцзи чуньцю» використовують назву «Ся янь» 夏諺 (Прислів'я Ся). Творів за подібною назвою не збереглося. Оскільки Ся, окрім історичного періоду, позначало "територію розповсюдження китайської культури" (коннотація що зберіглася у сучасному хуася 华夏), існування літератури із подібною назвою не може вважатися доказом існування історичної династії Ся.

Примітки

  1. кит.: 三代; піньїнь: sāndài.
  2. кит.: 陽城; піньїнь: yángchéng, «світлий град».
  3. кит.: 王城崗; піньїнь: wángchénggǎng
  4. кит.: 夏本紀; піньїнь: xiàběnjì, сябеньці

Джерела та література

Династія Ся // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — К. : Либідь, 1996.
  • Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — К. : Либідь, 2000-2002-2006. — 592 с. — ISBN 966-06-0245-6.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Династія Ся

Шаблон:Link FA Шаблон:Link GA