Добруджанське князівство: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м →Примітки: перекатегоризація |
Немає опису редагування |
||
| (Не показано 4 проміжні версії ще одного користувача) | |||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
У роки його правління князівство мало неявний статус. Однак наступний правитель князівства, [[Добротіца]] ([[1347]]–[[1386]]; починаючи з [[1357]] року користувався титулом «деспот») домігся повної незалежності від Тирново в результаті допомоги болгарському царю [[Іван Александр|Івану Александру]] у війні з угорцями. В результаті цієї війни [[1369]] року цар Іван Александр відновив свою владу у [[Відінське царство|Відінському князівстві]] (окупованому з [[1365]] року угорцями), а Добротіца отримав низку міст (в тому числі [[Варна|Варну]]) як платню за допомогу. Після цього Добруджанське князівство стало цілком незалежним. |
У роки його правління князівство мало неявний статус. Однак наступний правитель князівства, [[Добротіца]] ([[1347]]–[[1386]]; починаючи з [[1357]] року користувався титулом «деспот») домігся повної незалежності від Тирново в результаті допомоги болгарському царю [[Іван Александр|Івану Александру]] у війні з угорцями. В результаті цієї війни [[1369]] року цар Іван Александр відновив свою владу у [[Відінське царство|Відінському князівстві]] (окупованому з [[1365]] року угорцями), а Добротіца отримав низку міст (в тому числі [[Варна|Варну]]) як платню за допомогу. Після цього Добруджанське князівство стало цілком незалежним. |
||
Походження засновника Добруджі Баліка неясне. Є теорія, яка припускає, що він походив з того ж роду, що й болгарська династія Тертерів. При цьому базуються на тому, що ім'я Балік можливо [[половці|половецького]] походження, а також на імені другого сина [[Добротіца|Добротіци]], Тертера. Останнім часом відкривається нова правда щодо походження Добротіци й Добружанського князівства (Уз Еялетті). За цією версією Добружанське князівство є ніщо інше, як національна держава [[Гагаузи|гагаузів]], а Добротіца — їхній падишах. Це підтверджується турецькими та гагаузькими вченими, а також тюркознавцями інших країн.<ref> Г. Атанасов. Още веднъж за етногенезиса на гагаузите. — В: Българите в Северното причерноморие, 5, 1996, с. |
Походження засновника Добруджі Баліка неясне. Є теорія, яка припускає, що він походив з того ж роду, що й болгарська династія Тертерів. При цьому базуються на тому, що ім'я Балік можливо [[половці|половецького]] походження, а також на імені другого сина [[Добротіца|Добротіци]], Тертера. Останнім часом відкривається нова правда щодо походження Добротіци й Добружанського князівства (Уз Еялетті). За цією версією Добружанське князівство є ніщо інше, як національна держава [[Гагаузи|гагаузів]], а Добротіца — їхній падишах. Це підтверджується турецькими та гагаузькими вченими, а також тюркознавцями інших країн.<ref> Г. Атанасов. Още веднъж за етногенезиса на гагаузите. — В: Българите в Северното причерноморие, 5, 1996, с. 221—237; </ref> |
||
Князівство займало територію вздовж узбережжя приблизно від міста [[Варна]] до [[Мис Каліакра|мису Каліакри]]. Син [[Балік]]а, [[Добротіца]] (правив у [[1365]]–[[1386]] роках) переніс його столицю з [[Каварна|Каварни]] до [[Каліакра|Каліакри]]. |
Князівство займало територію вздовж узбережжя приблизно від міста [[Варна]] до [[Мис Каліакра|мису Каліакри]]. Син [[Балік]]а, [[Добротіца]] (правив у [[1365]]–[[1386]] роках) переніс його столицю з [[Каварна|Каварни]] до [[Каліакра|Каліакри]]. |
||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
{{Примітки}} |
{{Примітки}} |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Середньовічні держави Європи]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Середньовічна Болгарія]] |
||
[[Категорія:Середньовічна Румунія]] |
|||
[[Категорія:Добруджа]] |
|||
[[Категорія:1322]] |
|||
[[Категорія:1395]] |
|||
Версія за 05:34, 2 грудня 2017
Добруджанське князівство, Добруджанське деспотство, Карвунське князівство (деспотство) — держава, що відокремилась від Тирновського царства. Існувало приблизно з 1322 до 1395 року. Найменування князівства походить від турецької вимови імені одного з його правителів — Добротіци.
Історія
В результаті кризи центральної влади в Болгарії низка феодалів припинила підкорятись царю. Один з таких феодалів, Балік, вийшов з-під контролю центральної влади і створив напівнезалежне князівство зі столицею в Каварні.
У роки його правління князівство мало неявний статус. Однак наступний правитель князівства, Добротіца (1347–1386; починаючи з 1357 року користувався титулом «деспот») домігся повної незалежності від Тирново в результаті допомоги болгарському царю Івану Александру у війні з угорцями. В результаті цієї війни 1369 року цар Іван Александр відновив свою владу у Відінському князівстві (окупованому з 1365 року угорцями), а Добротіца отримав низку міст (в тому числі Варну) як платню за допомогу. Після цього Добруджанське князівство стало цілком незалежним.
Походження засновника Добруджі Баліка неясне. Є теорія, яка припускає, що він походив з того ж роду, що й болгарська династія Тертерів. При цьому базуються на тому, що ім'я Балік можливо половецького походження, а також на імені другого сина Добротіци, Тертера. Останнім часом відкривається нова правда щодо походження Добротіци й Добружанського князівства (Уз Еялетті). За цією версією Добружанське князівство є ніщо інше, як національна держава гагаузів, а Добротіца — їхній падишах. Це підтверджується турецькими та гагаузькими вченими, а також тюркознавцями інших країн.[1]
Князівство займало територію вздовж узбережжя приблизно від міста Варна до мису Каліакри. Син Баліка, Добротіца (правив у 1365–1386 роках) переніс його столицю з Каварни до Каліакри.
Добротіца створив маленький військовий флот з 14 галер. З його допомогою він провадив успішні воєнні дії проти Генуезького князівства, а також здійснював «рейди» проти візантійських суден, які, однак, розцінюються противниками, як піратство[2]. З Венеційською Республікою він підтримував союзні стосунки.
Після смерті Добротіци (бл. 1385–1386) на престол зійшов його син Іванко, якому довелось стати васалом султана Мурада I, який узяв в облогу нову столицю князівства — Варну й укласти мир з Генуезьким князівством.
Однак після поразки невеликого турецького війська влаським воєводою Мірчею Старим, посилаючись на те, що ані тирновський цар Іван Шишман, ані Іванко не відряджали військо, як васали, султан Мурад I, спорядив велике військо, й Добруджанське князівство припинило своє існування. Відповідно до легенди, фортеця Каліакра на однойменному мисі здалась останньою.