Догерманський субстрат: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Zvr (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Reformat 1 URL (Wayback Medic 2.5)) #IABot (v2.0.9.5) (GreenC bot |
||
(Не показано 34 проміжні версії 8 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Догерманський субстрат''' — лінгвістична гіпотеза, згідно з якою особливості лексики, морфології та синтаксису [[германські мови|германських мов]], що відрізняють їх від інших індоєвропейських мов, пояснюються наявністю шару лексики [[Доіндоєвропейський субстрат|доіндоєвропейського]] походження. [[Прагерманська мова]], згідно з цією гіпотезою, народилася в ході [[гіпотеза неолітичної креолізації|неолітичної креолізації]] носіїв мов різних родин — індоєвропейської і доіндоєвропейського субстрату. |
|||
{{Пишу}} |
|||
'''Догерманський субстрат''' - лінгвістична гіпотеза, згідно з якою особливості лексики, морфології та синтаксису [[германські мови|германських мов]], що відрізняють їх від інших індоєвропейських мов, пояснюються наявністю шару лексики [[Доіндоєвропейський субстрат|доїндоєвропейського]] походження. [[Прагерманська мова]], згідно з цією гіпотезою, народилася в ході [[гіпотеза неолітичної креолізації|неолітичної креолізації]] носіїв мов різних родин - індоєвропейської і доїндоєвропейського субстрату. |
|||
Гіпотезу висунув в 1932 німецький лінгвіст [[Зигмунд Файст]], який вважав, що близько третини лексичних елементів [[Прагерманська мова| |
Гіпотезу висунув в 1932 німецький лінгвіст [[Зигмунд Файст]], який вважав, що близько третини лексичних елементів [[Прагерманська мова|прагерманскої мови]] походять з субстрату [[Доіндоєвропейський субстрат|доіндоєвропейського походження]], і що можливе спрощення системи індоєвропейських флексій виникло в результаті контакту мов різного походження<ref>''Sigmund Feist'', «The Origin of the Germanic Languages and the Europeanization of North Europe», in ''Languages'', 8, 1932, pagine 245–254 ([http://www.jstor.org/pss/408831 prima pagina] su JSTOR.org]).</ref>. |
||
До теперішнього часу залишається під питанням культурна приналежність носіїв доіндоєвропейського німецького субстрату. Серед кандидатів у субстратні культури дослідники в різні роки розглядали культуру [[Ертебелле]], [[культура ямної кераміки|культуру ямної кераміки]], [[культура лійчастого посуду|культуру лійчастого посуду]] і [[культура шнурової кераміки|культуру шнурової кераміки]]. За сучасними уявленнями, культуру Ертебелле можна безсумнівно віднести до [[Доіндоєвропейський субстрат|доіндоєвропейського субстрату]], культуру ямної кераміки — до носіїв [[палеоєвропейські мови|палеоєвропейських]] або [[фінно-угорські мови|фінно-угорських мов]], тоді як культура шнурової кераміки з великою ймовірністю була [[праіндоєвропейська мова|індоєвропейською]] по мові. Мовна приналежність культури лійчастого посуду залишається під питанням. |
|||
На початку XXI століття теорію догерманського субстрату істотно розвинув німецько-австралійський лінгвіст [[Роберт Майлхаммер]]<ref> [https://archive.today/20120804001304/www.lrz-muenchen.de/~mailhammer/ Robert Mailhammer] </ref>, що показав у своїй роботі «Німецькі сильні дієслова», що [[сильне дієслово|сильні дієслова]] германських мов не мають індоєвропейської етимології, і що сама система сильних дієслів також, мабуть, має неіндоєвропейське походження<ref> '' Mailhammer R. '' (2005) The Germanic Strong Verbs. </ref>. |
|||
Крім того, в германських мовах відзначаються й інші інновації (порівняно з протоіндоєвропейською) у сфері граматики. На думку Файст, частина відмінків, зазначених у найбільш консервативних індоєвропейських мовах, таких, як [[санскрит]] або [[литовська мова|литовська]], відсутні в німецьких. Ця характеристика, проте, стала предметом суперечок: лінгвіст [[Едуард Прокош]]<ref>Eduard Prokosch, ''A Comparative Germanic Grammar'', University of Pennsylvania, Linguistic Society of America, Philadelphia 1939 ISBN 9-991-03485-4</ref> вважав, що загальноіндоєвропейські елементи переважали і в германських мовах. Крім того, в ряді інших стародавніх індоєвропейських мов (наприклад, в [[Хеттська мова|хеттській]] і [[Давньогрецька мова|давньогрецькій]]) також спостерегається зменшення числа відмінків у порівнянні з праіндоєвропейською. |
|||
На думку [[Едгар Поломе|Едгара Поломе]]<ref>Edgar C. Polomé, «Types of Linguistic Evidence for Early Contact: Indo-Europeans and Non-Indo-Europeans», in Markey-Greppin (a cura di), ''When Worlds Collide'', 1990, pp. 267-89.</ref>, відсутність деяких відмінків, реконструйованих лінгвістами для протоіндоєвропейської, зовсім не обов'язково пояснюється спрощенням мов у ході контактів з чужорідними мовами. Адже існує, наприклад, досить помітна структурна подібність між дієслівною системою сучасних германських мов і хетською мовою, але схожість зникає, якщо порівнювати з хетською мовою не сучасну, а найдавніший стан германських мов, засвідчений, наприклад, в сучасній ісландській мові. |
|||
Відповідно до гіпотези, прагерманська мова виникла як гібрид (креольська мова) двох індоєвропейських діалектів, один з яких належав до групи кентум, а інший — сатем, проте до моменту гібридизації взаєморозуміння між ними зберігалося. Ця гіпотеза є спробою пояснити складність зарахування германських мов до однієї з двох груп і пов'язані з цим труднощі у визначенні місця германських мов на індоєвропейському древі. Традиційно германські мови зараховуються до групи «кентум». |
|||
У германських мовах ряд слів не підкоряються правилу консонантної ротації: ''ūp'' = «up» є аналогом [[санскрит]]ського ''upa-'' і [[ведійська мова|ведійської]] ''upári'': зазвичай, де в германських мовах зустрічається «p», йому відповідає загальноіндоєвропейський ''b'', проте в даному випадку, коли «p» є також і в санскриті, можна припустити, що і в праіндоєвропейській мався «p», який, проте, в германських мовах повинен був мати як паралель «''ūf''». |
|||
== Теорія Гокінса == |
|||
Британський лінгвіст [[Джон Гокінс (лінгвіст)|Джон Гокінс]] вніс подальший внесок у розвиток теорії германського субстрату<ref>John A. Hawkins «Germanic Languages», in ''The Major Languages of Western Europe'', Bernard Comrie, ed., Routledge 1990. ISBN 0-415-04738-2.</ref>. На його думку, носії [[Прагерманська мова|прагерманської мови]] зустрілися з носіями якоїсь [[Доіндоєвропейський субстрат|неіндоєвропейської мови]], з якого були запозичені численні елементи. Гокінс припускає, що трансформації, описувані [[закон Грімма|законом Грімма]], є результатом спроби людей, які говорили на неіндоєвропейській мові, вимовити звуки, спираючись на фонетику власної мови. Гокінс пов'язує цих людей з носіями [[культура шнурової кераміки|культури шнурової кераміки]], яка, згідно з деякими гіпотезами, склалася в результаті впливу [[курганна гіпотеза|індоєвропейських мігрантів]] на носіїв доіндоєвропейської [[культура лійчастого посуду|культури лійчастого посуду]]. |
|||
Як вважав [[Тео Феннеманн]], ряд культурних термінів, характерних для германських мов, зустрічаються тільки в північній Європі і не зустрічаються в інших індоєвропейських мовах — це, наприклад, назва ''ash'' для [[попіл|попелу]]<ref>Theo Vennemann, «Languages in prehistoric Europe north of the Alps», in Alfred Bammesberger, Theo Vennemann (a cura di), ''Languages in Prehistoric Europe, C. Winter editore, Heidelberg 2003, pagine 319–332.</ref>. |
|||
Гокінс, на додаток до цього, стверджує, що понад 1/3 споконвічного лексикону германських мов має [[Доіндоєвропейський субстрат|доіндоєвропейське походження]], і вважає причиною цього наявність субстратної мови. До доіндоєвропейської лексики Гокінс відносить [[мореплавання|мореплавну]], [[сільське господарство|хліборобську]], [[технологія|технологічну]], [[військова справа|військову]] лексику, назви тварин і риб, общинних і соціальних інститутів. Нижче наведена частина зі списку Гокінса (всі приклади взяті з [[англійська мова|англійської мови]]): |
|||
{| class="wikitable" align="top" |
|||
! Мореплавство |
|||
! Війна, зброя |
|||
! Тварини, риби |
|||
! Суспільство |
|||
! Різне |
|||
|- |
|||
|align="top"| |
|||
* sea |
|||
* ship |
|||
* strand |
|||
* ebb |
|||
* steer |
|||
* sail |
|||
* keel |
|||
* oar |
|||
* mast |
|||
* north |
|||
* south |
|||
* east |
|||
* west |
|||
|align="top"| |
|||
* sword |
|||
* shield |
|||
* helmet |
|||
* bow |
|||
| |
|||
* carp |
|||
* eel |
|||
* calf |
|||
* lamb |
|||
* bear |
|||
* stork |
|||
| |
|||
* king |
|||
* knight |
|||
* house |
|||
* wife |
|||
* bride |
|||
* groom |
|||
* earth |
|||
* thing |
|||
| |
|||
* drink |
|||
* leap |
|||
* bone |
|||
* hand |
|||
* sick |
|||
* evil |
|||
* little |
|||
|} |
|||
Для деяких з термінів, запропонованих Гокінсом, іншими дослідниками пропонувалася індоєвропейська етимологія. Зокрема, слово ''helmet'' намагалися зв'язати з реконструюйованим індоєвропейським * kel- («приховувати», «охоплювати»), а ''east'' — з праіндоєвропейським * h₂eus-ro- («білий»). Можливо, крім того, що ряд праіндоєвропейських коренів просто не збереглися в інших сучасних індоєвропейських словах: передбачалося, наприклад, що слово ''wife'' (англ. «дружина») могло бути пов'язано з [[тохарська мова|тохарським B]] ''kwipe'' («[[вульва]]»), з реконструйованого ПИЕ *gʷíh₂bʰo-. |
|||
В цілому, якщо перелік індоєвропейських коренів, який склав [[Калверт Уоткінс]], наведений у словнику ''The American Heritage Dictionary of the English Language'', опублікованому 1969 р, містив ряд слів, які, як вважав укладач списку, існували лише в германських мовах, то за сучасними даними, список цих «виключно німецьких слів» істотно скоротився. |
|||
Деякі з недавніх досліджень по прагерманській мові прямо заперечують гіпотезу догерманського субстрату<ref> Наприклад, Джозеф Б. Войлс ([[: en: Joseph B. Voyles]]) ('' Early Germanic Grammar'', Academic Press, 1992. ISBN 0 −12-728270-X) взагалі не згадує цю гіпотезу. </ref>. |
|||
З іншого боку, гіпотезу догерманського субстрату підтримує школа [[історична лінгвістика|історичної лінгвістики]] в [[Лейден]]і. Точка зору школи викладена, наприклад, в 1-му томі Етимологічного словника нідерландської мови, випущеного в 2003 р<ref> Marlies Philippa et al. (A cura di), '' Etymologisch woordenboek van het Nederlands '', Amsterdam University press, vol. 1, 2003. </ref> |
|||
== Теорія Віїк == |
|||
Фінський фонолог [[Калев Віїк]] запропонував суперечливу гіпотезу, згідно якої німецький субстрат міг представляти собою одну з [[фінно-угорські мови|фінно-угорських мов]]. На думку Віїка, існує схожість між типовими помилками фінномовних в англійській вимові і фонетичними мутаціями, які засвідчені при переході від праіндоєвропейської до протогерманської мови. Аргументація Віїка ґрунтується на гіпотезі про те, що під час заледеніння в стародавній Європі існували ізольовані групи населення, що відносяться до трьох мовних сімей — [[фінно-угорські мови|фінно-угорської]], [[індоєвропейські мови|індоєвропейської]] і [[баскська мова|баскської]]. Згідно Віїк, носії фінно-угорських мов нібито раніше всіх поширилися по Європі і вплинули на [[курганна гіпотеза|пізніших прибульців]], які говорили на індоєвропейських мовах, у тому числі і на прагерманських<ref>Kalevi Wiik ''Eurooppalaisten juuret'', 2002 («''Radici degli Europei''», {{ref-fi}}); ''Suomalaisten juuret'', 2004 («''Radici dei Finlandesi''», {{ref-fi}}).</ref>. |
|||
Більшість лінгвістів відкидають теорію Віїка<ref>[http://www.tsv.fi/ttapaht/983/kallioym.html Confutawione di Petri Kallio, Jorma Koivulehto, Asko Parpola] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090805193211/http://www.tsv.fi/ttapaht/983/kallioym.html |date=5 серпня 2009 }} sul sito della Federation of Finnish Learned Societies ({{ref-fi}}); [http://homepage.univie.ac.at/Johanna.Laakso/joens.html Confutazione di Johanna Laakso] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160303182608/http://homepage.univie.ac.at/Johanna.Laakso/joens.html |date=3 березня 2016 }} sulle pagine personali nel sito dell'università di Vienna; [http://webfu.univie.ac.at/texte/hasselblatt.pdf Cornelius Hasselblatt, «Wo die wahre Revolution ist»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304193914/http://webfu.univie.ac.at/texte/hasselblatt.pdf |date=4 березня 2016 }}, in ''Wiener elektronische Beiträge des Instituts für Finno-Ugristik'', 2002, pagine 1-15 ({{ISSN|1609-882X}}, università di Vienna; {{ref-de}}).</ref>. Існування в стародавній Європі [[Доіндоєвропейський субстрат|інших неіндоєвропейських мов]], таких, як [[тирренські мови]], ускладнює ситуацію, оскільки гіпотеза Віїк ігнорує їх існування. |
|||
== Див. також == |
|||
* [[Палеоєвропейські мови]] |
|||
* [[Гідроніми стародавньої Європи]] |
|||
* [[Мовна асиміляція]] |
|||
* [[Васконська гіпотеза]] |
|||
== Література == |
|||
* Eduard Prokosch (1939), ''A Comparative Germanic Grammar'' (Philadelphia: University of Pennsylvania, Linguistic Society of America). ISBN 99910-34-85-4 |
|||
* John A. Hawkins (1990), ''Germanic Languages'', in ''The Major Languages of Western Europe'', Bernard Comrie, ed. (Routledge). ISBN 0-415-04738-2 |
|||
* Edgar C. Polomé (1990), ''Types of Linguistic Evidence for Early Contact: Indo-Europeans and Non-Indo-Europeans.'' In: Markey-Greppin (eds.) ''When Worlds Collide'' 267-89. |
|||
* Joseph B. Voyles (1992), ''Early Germanic Grammar'' (Academic Press). ISBN 0-12-728270-X |
|||
* Robert S. P. Beekes (1995), ''Comparative Indo-European Linguistics: An Introduction'' (John Benjamins). ISBN 1-55619-505-2 |
|||
* Calvert Watkins. ed. (1985), ''The American Heritage Dictionary of Indo-European Roots'' (Houghton Mifflin) ISBN 0-395-36070-6 |
|||
* Calvert Watkins, ed. (2000), ''The American Heritage Dictionary of Indo-European Roots'', second edition (Houghton Mifflin). ISBN 0-618-08250-6 |
|||
* Orrin W. Robinson (1992), ''Old English and its Closest Relatives: A Study of the Earliest Germanic Languages'' (Stanford). ISBN 0-8047-2221-8 |
|||
* [[Theo Vennemann]] (2003), "Languages in prehistoric Europe north of the Alps, " ''Languages in Prehistoric Europe'', eds Alfred Bammesberger & Theo Vennemann (Heidelberg: C. Winter), 319–332. |
|||
* Kalevi Wiik (2002), ''Eurooppalaisten juuret'' (in Finnish; «Roots of Europeans». |
|||
* Kalevi Wiik (2004), ''Suomalaisten juuret'' (in Finnish; «Roots of Finns»). |
|||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
[[Категорія:Германські мови]] |
|||
[[Категорія:Історія мов]] |
|||
[[Категорія:Стародавні (докласичні) мови Європи]] |
Поточна версія на 02:50, 19 вересня 2023
Догерманський субстрат — лінгвістична гіпотеза, згідно з якою особливості лексики, морфології та синтаксису германських мов, що відрізняють їх від інших індоєвропейських мов, пояснюються наявністю шару лексики доіндоєвропейського походження. Прагерманська мова, згідно з цією гіпотезою, народилася в ході неолітичної креолізації носіїв мов різних родин — індоєвропейської і доіндоєвропейського субстрату.
Гіпотезу висунув в 1932 німецький лінгвіст Зигмунд Файст, який вважав, що близько третини лексичних елементів прагерманскої мови походять з субстрату доіндоєвропейського походження, і що можливе спрощення системи індоєвропейських флексій виникло в результаті контакту мов різного походження[1].
До теперішнього часу залишається під питанням культурна приналежність носіїв доіндоєвропейського німецького субстрату. Серед кандидатів у субстратні культури дослідники в різні роки розглядали культуру Ертебелле, культуру ямної кераміки, культуру лійчастого посуду і культуру шнурової кераміки. За сучасними уявленнями, культуру Ертебелле можна безсумнівно віднести до доіндоєвропейського субстрату, культуру ямної кераміки — до носіїв палеоєвропейських або фінно-угорських мов, тоді як культура шнурової кераміки з великою ймовірністю була індоєвропейською по мові. Мовна приналежність культури лійчастого посуду залишається під питанням.
На початку XXI століття теорію догерманського субстрату істотно розвинув німецько-австралійський лінгвіст Роберт Майлхаммер[2], що показав у своїй роботі «Німецькі сильні дієслова», що сильні дієслова германських мов не мають індоєвропейської етимології, і що сама система сильних дієслів також, мабуть, має неіндоєвропейське походження[3].
Крім того, в германських мовах відзначаються й інші інновації (порівняно з протоіндоєвропейською) у сфері граматики. На думку Файст, частина відмінків, зазначених у найбільш консервативних індоєвропейських мовах, таких, як санскрит або литовська, відсутні в німецьких. Ця характеристика, проте, стала предметом суперечок: лінгвіст Едуард Прокош[4] вважав, що загальноіндоєвропейські елементи переважали і в германських мовах. Крім того, в ряді інших стародавніх індоєвропейських мов (наприклад, в хеттській і давньогрецькій) також спостерегається зменшення числа відмінків у порівнянні з праіндоєвропейською.
На думку Едгара Поломе[5], відсутність деяких відмінків, реконструйованих лінгвістами для протоіндоєвропейської, зовсім не обов'язково пояснюється спрощенням мов у ході контактів з чужорідними мовами. Адже існує, наприклад, досить помітна структурна подібність між дієслівною системою сучасних германських мов і хетською мовою, але схожість зникає, якщо порівнювати з хетською мовою не сучасну, а найдавніший стан германських мов, засвідчений, наприклад, в сучасній ісландській мові.
Відповідно до гіпотези, прагерманська мова виникла як гібрид (креольська мова) двох індоєвропейських діалектів, один з яких належав до групи кентум, а інший — сатем, проте до моменту гібридизації взаєморозуміння між ними зберігалося. Ця гіпотеза є спробою пояснити складність зарахування германських мов до однієї з двох груп і пов'язані з цим труднощі у визначенні місця германських мов на індоєвропейському древі. Традиційно германські мови зараховуються до групи «кентум».
У германських мовах ряд слів не підкоряються правилу консонантної ротації: ūp = «up» є аналогом санскритського upa- і ведійської upári: зазвичай, де в германських мовах зустрічається «p», йому відповідає загальноіндоєвропейський b, проте в даному випадку, коли «p» є також і в санскриті, можна припустити, що і в праіндоєвропейській мався «p», який, проте, в германських мовах повинен був мати як паралель «ūf».
Британський лінгвіст Джон Гокінс вніс подальший внесок у розвиток теорії германського субстрату[6]. На його думку, носії прагерманської мови зустрілися з носіями якоїсь неіндоєвропейської мови, з якого були запозичені численні елементи. Гокінс припускає, що трансформації, описувані законом Грімма, є результатом спроби людей, які говорили на неіндоєвропейській мові, вимовити звуки, спираючись на фонетику власної мови. Гокінс пов'язує цих людей з носіями культури шнурової кераміки, яка, згідно з деякими гіпотезами, склалася в результаті впливу індоєвропейських мігрантів на носіїв доіндоєвропейської культури лійчастого посуду.
Як вважав Тео Феннеманн, ряд культурних термінів, характерних для германських мов, зустрічаються тільки в північній Європі і не зустрічаються в інших індоєвропейських мовах — це, наприклад, назва ash для попелу[7].
Гокінс, на додаток до цього, стверджує, що понад 1/3 споконвічного лексикону германських мов має доіндоєвропейське походження, і вважає причиною цього наявність субстратної мови. До доіндоєвропейської лексики Гокінс відносить мореплавну, хліборобську, технологічну, військову лексику, назви тварин і риб, общинних і соціальних інститутів. Нижче наведена частина зі списку Гокінса (всі приклади взяті з англійської мови):
Мореплавство | Війна, зброя | Тварини, риби | Суспільство | Різне |
---|---|---|---|---|
|
|
|
|
|
Для деяких з термінів, запропонованих Гокінсом, іншими дослідниками пропонувалася індоєвропейська етимологія. Зокрема, слово helmet намагалися зв'язати з реконструюйованим індоєвропейським * kel- («приховувати», «охоплювати»), а east — з праіндоєвропейським * h₂eus-ro- («білий»). Можливо, крім того, що ряд праіндоєвропейських коренів просто не збереглися в інших сучасних індоєвропейських словах: передбачалося, наприклад, що слово wife (англ. «дружина») могло бути пов'язано з тохарським B kwipe («вульва»), з реконструйованого ПИЕ *gʷíh₂bʰo-.
В цілому, якщо перелік індоєвропейських коренів, який склав Калверт Уоткінс, наведений у словнику The American Heritage Dictionary of the English Language, опублікованому 1969 р, містив ряд слів, які, як вважав укладач списку, існували лише в германських мовах, то за сучасними даними, список цих «виключно німецьких слів» істотно скоротився.
Деякі з недавніх досліджень по прагерманській мові прямо заперечують гіпотезу догерманського субстрату[8].
З іншого боку, гіпотезу догерманського субстрату підтримує школа історичної лінгвістики в Лейдені. Точка зору школи викладена, наприклад, в 1-му томі Етимологічного словника нідерландської мови, випущеного в 2003 р[9]
Фінський фонолог Калев Віїк запропонував суперечливу гіпотезу, згідно якої німецький субстрат міг представляти собою одну з фінно-угорських мов. На думку Віїка, існує схожість між типовими помилками фінномовних в англійській вимові і фонетичними мутаціями, які засвідчені при переході від праіндоєвропейської до протогерманської мови. Аргументація Віїка ґрунтується на гіпотезі про те, що під час заледеніння в стародавній Європі існували ізольовані групи населення, що відносяться до трьох мовних сімей — фінно-угорської, індоєвропейської і баскської. Згідно Віїк, носії фінно-угорських мов нібито раніше всіх поширилися по Європі і вплинули на пізніших прибульців, які говорили на індоєвропейських мовах, у тому числі і на прагерманських[10].
Більшість лінгвістів відкидають теорію Віїка[11]. Існування в стародавній Європі інших неіндоєвропейських мов, таких, як тирренські мови, ускладнює ситуацію, оскільки гіпотеза Віїк ігнорує їх існування.
- Eduard Prokosch (1939), A Comparative Germanic Grammar (Philadelphia: University of Pennsylvania, Linguistic Society of America). ISBN 99910-34-85-4
- John A. Hawkins (1990), Germanic Languages, in The Major Languages of Western Europe, Bernard Comrie, ed. (Routledge). ISBN 0-415-04738-2
- Edgar C. Polomé (1990), Types of Linguistic Evidence for Early Contact: Indo-Europeans and Non-Indo-Europeans. In: Markey-Greppin (eds.) When Worlds Collide 267-89.
- Joseph B. Voyles (1992), Early Germanic Grammar (Academic Press). ISBN 0-12-728270-X
- Robert S. P. Beekes (1995), Comparative Indo-European Linguistics: An Introduction (John Benjamins). ISBN 1-55619-505-2
- Calvert Watkins. ed. (1985), The American Heritage Dictionary of Indo-European Roots (Houghton Mifflin) ISBN 0-395-36070-6
- Calvert Watkins, ed. (2000), The American Heritage Dictionary of Indo-European Roots, second edition (Houghton Mifflin). ISBN 0-618-08250-6
- Orrin W. Robinson (1992), Old English and its Closest Relatives: A Study of the Earliest Germanic Languages (Stanford). ISBN 0-8047-2221-8
- Theo Vennemann (2003), "Languages in prehistoric Europe north of the Alps, " Languages in Prehistoric Europe, eds Alfred Bammesberger & Theo Vennemann (Heidelberg: C. Winter), 319–332.
- Kalevi Wiik (2002), Eurooppalaisten juuret (in Finnish; «Roots of Europeans».
- Kalevi Wiik (2004), Suomalaisten juuret (in Finnish; «Roots of Finns»).
- ↑ Sigmund Feist, «The Origin of the Germanic Languages and the Europeanization of North Europe», in Languages, 8, 1932, pagine 245–254 (prima pagina su JSTOR.org]).
- ↑ Robert Mailhammer
- ↑ Mailhammer R. (2005) The Germanic Strong Verbs.
- ↑ Eduard Prokosch, A Comparative Germanic Grammar, University of Pennsylvania, Linguistic Society of America, Philadelphia 1939 ISBN 9-991-03485-4
- ↑ Edgar C. Polomé, «Types of Linguistic Evidence for Early Contact: Indo-Europeans and Non-Indo-Europeans», in Markey-Greppin (a cura di), When Worlds Collide, 1990, pp. 267-89.
- ↑ John A. Hawkins «Germanic Languages», in The Major Languages of Western Europe, Bernard Comrie, ed., Routledge 1990. ISBN 0-415-04738-2.
- ↑ Theo Vennemann, «Languages in prehistoric Europe north of the Alps», in Alfred Bammesberger, Theo Vennemann (a cura di), Languages in Prehistoric Europe, C. Winter editore, Heidelberg 2003, pagine 319–332.
- ↑ Наприклад, Джозеф Б. Войлс ( en: Joseph B. Voyles) ( Early Germanic Grammar, Academic Press, 1992. ISBN 0 −12-728270-X) взагалі не згадує цю гіпотезу.
- ↑ Marlies Philippa et al. (A cura di), Etymologisch woordenboek van het Nederlands , Amsterdam University press, vol. 1, 2003.
- ↑ Kalevi Wiik Eurooppalaisten juuret, 2002 («Radici degli Europei», (фін.)); Suomalaisten juuret, 2004 («Radici dei Finlandesi», (фін.)).
- ↑ Confutawione di Petri Kallio, Jorma Koivulehto, Asko Parpola [Архівовано 5 серпня 2009 у Wayback Machine.] sul sito della Federation of Finnish Learned Societies ((фін.)); Confutazione di Johanna Laakso [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] sulle pagine personali nel sito dell'università di Vienna; Cornelius Hasselblatt, «Wo die wahre Revolution ist» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], in Wiener elektronische Beiträge des Instituts für Finno-Ugristik, 2002, pagine 1-15 (ISSN 1609-882X, università di Vienna; (нім.)).