Зигмунт Красінський: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8 |
A.sav (обговорення | внесок) м →Творчість: clean up, typo fixing, replaced: нй → най за допомогою AWB |
||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 37: | Рядок 37: | ||
== Творчість == |
== Творчість == |
||
Перші твори, т. зв. готичні повісті, створив ще у [[Варшава|Варшаві]] («Могила сім'ї Рейхсталів», [[1828]] — дебют в друці), наслідуючи традиції «роману жахів» та застосовуючи деякі прийоми [[Вальтер Скотт|Вальтера Скотта]]. |
Перші твори, т. зв. готичні повісті, створив ще у [[Варшава|Варшаві]] («Могила сім'ї Рейхсталів», [[1828]] — дебют в друці), наслідуючи традиції «роману жахів» та застосовуючи деякі прийоми [[Вальтер Скотт|Вальтера Скотта]]. |
||
Через кілька років після Листопадового повстання 1830 р., що скінчилося цілковитою поразкою поляків, написав свої |
Через кілька років після Листопадового повстання 1830 р., що скінчилося цілковитою поразкою поляків, написав свої найвидатніші твори — драми «Не-божественна комедія» (1833, вид. 1835) та «Іридіон» (1833-34, вид. 1836), вперше надруковані анонімно. У них автор глибоко, в містично-релігійному дусі, осмислив невдачі польської національно-визвольної боротьби, показав своє бачення її сенсу і задач. В останній частині «Не-Божественної комедії» події розгортаються в [[Окопи (Борщівський район)|Окопах Святої Трійці]], тобто в замку, що розташований у с. Окопи — нині Борщівського р-ну Тернопільської області. |
||
Визначним поетичним твором К. є «Псалми майбутнього» (1843, 1845-46), складені під сильним впливом антиреволюційного, миролюбиво-божественного світогляду автора. Саме за ідейну хибність перші три «Псалми» були їдко розкритиковані Ю.Словацьким у його знаменитій «Відповіді авторові „Трьох псалмів“. Тим не менш поетична майстерність твору К. досі вважається високою, як і ряд його ідейних мотивів, зокрема, жертовний образ Польщі. В останніх двох „Псалмах“ К. дав рішучу відповідь Словацькому, назвавши його, зокрема, Робесп'єром і Аттілою. |
Визначним поетичним твором К. є «Псалми майбутнього» (1843, 1845-46), складені під сильним впливом антиреволюційного, миролюбиво-божественного світогляду автора. Саме за ідейну хибність перші три «Псалми» були їдко розкритиковані Ю.Словацьким у його знаменитій «Відповіді авторові „Трьох псалмів“. Тим не менш поетична майстерність твору К. досі вважається високою, як і ряд його ідейних мотивів, зокрема, жертовний образ Польщі. В останніх двох „Псалмах“ К. дав рішучу відповідь Словацькому, назвавши його, зокрема, Робесп'єром і Аттілою. |
||
Серед інших помітних творів К. — поеми „Досвіток“ і „Фантазія життя“, повість „Агай-хан“. |
Серед інших помітних творів К. — поеми „Досвіток“ і „Фантазія життя“, повість „Агай-хан“. |
||
| Рядок 48: | Рядок 48: | ||
== Вшанування == |
== Вшанування == |
||
[[Файл:Buchach-Shkilna-4-8760.jpg|міні|праворуч|200пкс|Круглі ніші для погрудь Словацького, Міцкевича, Красінського на фасаді Бучацької гімназії]] |
[[Файл:Buchach-Shkilna-4-8760.jpg|міні|праворуч|200пкс|Круглі ніші для погрудь Словацького, Міцкевича, Красінського на фасаді Бучацької гімназії]] |
||
* |
* Нинішня вулиця [[Вулиця Патріарха Любомира Гузара (Львів)|Патріарха Любомира Гузара]] у Львові у 1911—1943 роках носила ім'я Зигмунта Красінського,<ref>[[Мечислав Орлович|Orłowicz M.]] Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie.— Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s.— mapa. {{ref-pl}}</ref> 1943 року нацисти перейменували її на провулок фон Шиля,{{sfn|Довідник перейменувань вулиць і площ Львова|2001|c=118}}, після їх відступу 1944 року радянська влада повернула їй найменування Красінського, але вже у 1948 знову перейменувала, на честь російського письменника Льва Толстого.<ref>{{книга |автор = Мельник Б.|частина = |заголовок = Довідник перейменувань вулиць і площ Львова|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Світ|рік = 2001|том = |сторінки = 63,84,109|сторінок = |серія = |isbn = 966-603-115-9|тираж = }}</ref> |
||
* Свого часу було його погруддя на будівлі [[Бучацька гімназія|Бучацької гімназії]].<ref>''Anna Sylwia Czyż, Bartłomiej Gutowski.'' Cmentarz miejski w Buczaczu / Seria «Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju». Seria C, zeszyt 3. — Warszawa, drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — 254 s., 118 il.— S. 22. ISBN 978-83-60976-45-6 {{ref-pl}}</ref> |
* Свого часу було його погруддя на будівлі [[Бучацька гімназія|Бучацької гімназії]].<ref>''Anna Sylwia Czyż, Bartłomiej Gutowski.'' Cmentarz miejski w Buczaczu / Seria «Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju». Seria C, zeszyt 3. — Warszawa, drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — 254 s., 118 il.— S. 22. ISBN 978-83-60976-45-6 {{ref-pl}}</ref> |
||
Поточна версія на 12:16, 16 листопада 2023
| Зигмунт Красінський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Zygmunt Krasiński | ||||
 Зигмунт Красінський | ||||
| Ім'я при народженні | пол. Napoleon Stanisław Adam Feliks Zygmunt Krasiński | |||
| Псевдонім | Le poète anonyme de la Pologne | |||
| Народився | 19 лютого 1812 Париж | |||
| Помер | 23 лютого 1859 (47 років) Париж | |||
| Поховання | Опіноґура-Ґурна і Church of the Assumption in Opinogóra Górnad | |||
| Країна |  Франція Російська імперія | |||
| Діяльність | поет, драматург | |||
| Сфера роботи | література | |||
| Alma mater | Варшавський університет | |||
| Мова творів | польська | |||
| Членство | Краківське наукове товариствоd[1] | |||
| Рід | Красінські | |||
| Батько | Вінцентій Красінський | |||
| Мати | Maria Urszula Krasińskad | |||
| У шлюбі з | Еліза Браніцька | |||
| Діти | Владислав Красінський і Марія Біатрікс Красінськаd | |||
| Автограф |  | |||
 | ||||
|
| ||||
 Зигмунт Красінський у Вікісховищі | ||||
Наполеон Станіслав Адам Фелікс Зигмунт Красі́нський (пол. Napoleon Stanisław Adam Feliks Zygmunt Krasiński; 19 лютого 1812, Париж — 23 лютого 1859, Париж) — видатний польський поет і драматург, граф. Один із трьох польських «віщих» поетів[pl] епохи Романтизму, поряд з Адамом Міцкевичем та Юліушем Словацьким. Похресник Наполеона Бонапарта.
Походив зі знатного магнатського роду. Батько, Вінцентій Красінський (пол. Wincenty Krasiński), — генерал Наполеона Бонапарта, який став хрещеним батьком Зигмунта, а згодом — лояльний підданий російського імператора.
Зигмунт Красінський вивчав право у Варшаві, а згодом у Женеві, де він познайомився з Адамом Міцкевичем, який справив на юного Зигмунта велике позитивне враження, видався йому «ідеалом ученої людини, сповненої геніальності». З 1829 року жив за кордоном, переважно у Франції та Італії, зрідка приїжджав на батьківщину. Був приятелем Ю. Словацького, з яким познайомився 1836 р. в Римі. Втім, у 40-х рр. їхні стосунки було розірвано через ідеологічні розбіжності.
У 1834 році в Римі Зигмунт Красіньський познайомився з Джоанною Бобровою. Поет присвятив їй свої перші видання «Небесної комедії» та «Іридіона». У 1838 р. під тиском батька, генерала Вінсента Красіньського він закінчив романтичні стосунки з Бобровою.
В Неаполі 24 грудня 1838 року Красінський познайомився з Дельфіною Потоцькою і незабаром вона стала його коханою, перед якою поет довіряв усі свої думки і наміри і для якої писав твори (Світанок- пол.Przedświt). Кохаючи першу дружину Мечислава Потоцького Дельфіну Потоцьку з Комарів,[2] на вимогу батька Красінський одружився з Елізою (Ельжбетою) Браницькою гербу Корчак, уродженкою Томашполя,[3] від якої в нього згодом народилося четверо дітей. Теплі дружні стосунки з Д. Потоцькою поет зберіг, пізніше вони переросли у їхнє розлоге листування (понад 5000 листів, збереглося бл. 700), котре вважають шедевром епістолярної творчості європейського романтизму.
Перші твори, т. зв. готичні повісті, створив ще у Варшаві («Могила сім'ї Рейхсталів», 1828 — дебют в друці), наслідуючи традиції «роману жахів» та застосовуючи деякі прийоми Вальтера Скотта. Через кілька років після Листопадового повстання 1830 р., що скінчилося цілковитою поразкою поляків, написав свої найвидатніші твори — драми «Не-божественна комедія» (1833, вид. 1835) та «Іридіон» (1833-34, вид. 1836), вперше надруковані анонімно. У них автор глибоко, в містично-релігійному дусі, осмислив невдачі польської національно-визвольної боротьби, показав своє бачення її сенсу і задач. В останній частині «Не-Божественної комедії» події розгортаються в Окопах Святої Трійці, тобто в замку, що розташований у с. Окопи — нині Борщівського р-ну Тернопільської області. Визначним поетичним твором К. є «Псалми майбутнього» (1843, 1845-46), складені під сильним впливом антиреволюційного, миролюбиво-божественного світогляду автора. Саме за ідейну хибність перші три «Псалми» були їдко розкритиковані Ю.Словацьким у його знаменитій «Відповіді авторові „Трьох псалмів“. Тим не менш поетична майстерність твору К. досі вважається високою, як і ряд його ідейних мотивів, зокрема, жертовний образ Польщі. В останніх двох „Псалмах“ К. дав рішучу відповідь Словацькому, назвавши його, зокрема, Робесп'єром і Аттілою. Серед інших помітних творів К. — поеми „Досвіток“ і „Фантазія життя“, повість „Агай-хан“. Його ліричні вірші визнані перлинами польської поезії: „До…“, „До Беатріче“, „До жінки“, „Поет“, „Римська кампанія“ та ін. За життя К. був „поетом без імені“, оскільки друкував свої твори, не вказуючи власного імені й прізвища. Водночас це дозволило йому не лише вільно пересуватися країнами Європи, а й періодично навідуватися до Польщі. Ряд ранніх творів і листів написав французькою мовою.
Українською твори Зигмунта Красінського перекладали Віктор Коптілов (лірика), Василь Білоцерківський (драми та поеми), Тетяна Череп-Пероганич (поезія „Мелодія“, на яку написав музику Фридерик Шопен»).
- Нинішня вулиця Патріарха Любомира Гузара у Львові у 1911—1943 роках носила ім'я Зигмунта Красінського,[4] 1943 року нацисти перейменували її на провулок фон Шиля,[5], після їх відступу 1944 року радянська влада повернула їй найменування Красінського, але вже у 1948 знову перейменувала, на честь російського письменника Льва Толстого.[6]
- Свого часу було його погруддя на будівлі Бучацької гімназії.[7]
- ↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/krasinski-zygmunt/
- ↑ Potoccy (05) [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Braniccy-korczak (01) [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie.— Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s.— mapa. (пол.)
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001.
- ↑ Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 63,84,109. — ISBN 966-603-115-9.
- ↑ Anna Sylwia Czyż, Bartłomiej Gutowski. Cmentarz miejski w Buczaczu / Seria «Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju». Seria C, zeszyt 3. — Warszawa, drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — 254 s., 118 il.— S. 22. ISBN 978-83-60976-45-6 (пол.)
- Zygmunt Krasiński. Listy wybrane [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- Zbigniew Sudolski. Krasiński Napoleon Stanisław Adam Feliks Zygmunt // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — Tom XV/…, zesz. 6…. — S. 199—204. (пол.)
- Замки та храми України: Дунаївці [Архівовано 11 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Красинский Зигмунд в Литературной энциклопедии [Архівовано 7 червня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Profiles: Zygmunt Krasinski (англ.)
- Zygmunt Krasiński, hrabia, 1812—1859 [Архівовано 21 лютого 2006 у Wayback Machine.] (пол.)
- Окремі вірші Зигмунта Красінського.
- Красіньскі Зиґмунд [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 756. — 1000 екз.
- Krasińscy (пол.)
- Юліуш Словацький. Кілька слів відповіді на статтю пана З. К. [Архівовано 23 липня 2020 у Wayback Machine.](укр.)
