Життя дванадцяти цезарів: відмінності між версіями

**Життя дванадцяти цезарів**
Життя дванадцяти цезарів
De vita Caesarum
	Сторінка з текстом книги, надрукована 1540 року
Жанр	Біографія
Автор	Светоній
Мова	латинська
Опубліковано	121 р.
Країна	Римська імперія
	Цей твір у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 17:20, 13 травня 2020

«Жи́ття двана́дцяти це́зарів» (лат. De vita Caesarum) — основна праця римського історика Светонія. Написана близько 121 року, коли автор був секретарем імператора Адріана. Складається з 8 книг. Містить 12 біографій цезарів, тобто диктатора Юлія Цезаря і 11 перших римських принцепсів від Августа до Доміціана. Присвячена префекту преторія Гаю Септицію Клару, який був покровителем Светонія.

Назва

Про життя цезарів (лат. De vita Caesarum) — латинська назва.
Життя дванадцяти цезарів — популярна сучасна назва.
Життєписи дванадцяти цезарів — у перекладі П. Содомора.

Зміст

Книга І. Гай Юлій Цезар

Перші декілька глав цієї книги загублені. Светоній розпочинає свою розповідь з опису завоювань Цезаря, особливо Гальського, а також його громадянської війни проти Помпея Великого. Автор використовує цитати Цезаря. Наприклад, його відомий указ: "Veni, vidi, vici" (Прийшов, побачив, переміг). Також описуючи війну Цезаря проти Помпея, в епізоді де Цезар майже програв, Светоній знову цитує його фразою: "Цей чоловік (Помпей) не знає як виграти війну".

Светоній описує випадок, який став одним з найвідоміших фрагментів усієї книги. Цезаря захопили пірати Середземного моря. У полоні він багато з ними дискутував на філософські теми. Також полководець пообіцяв, що одного дня знайде їх та вчинить розправу у вигляді розп'яття (в той час це було стандартне покарання за піратство). А коли вони сказали, що проситимуть за нього викуп в сумі 20 талантів, той розсміявся і відповів, що вартує щонайменше 50 талантів. Після визволення Цезар, як і обіцяв, схопив піратів та безжалісно розп'яв.

Саме від Светонія ми вперше дізнаємося про ще один випадок з життя Юлія Цезаря. Одного разу, служивши квестором в Іспанії, Цезар відвідав статую Олександра Македонського. Дивлячись на неї, він впав на коліна та заплакав. Коли його запитали, що трапилось, той зітхнув та сказав, що в його віці Олександр вже підкорив весь світ.

Светоній описує дар Цезаря завоювати прихильність та вірність своїх солдат. Автор зазначає, що він звертався до них "товариші", а не "солдати". Все це свідчить про те, що Цезар справді цінував кожного з них. Коли один з його легіонів поніс великі втрати в одній з битв, він поклявся не стригти ні бороду, ні волосся допоки не помститься за їхню смерть. В книзі є ще один цікавий епізод, де солдат Цезаря, незважаючи на відрізану руку, зумів підкорити ворожий корабель та його команду. Светоній також описує знаменитий перехід Цезарем Рубікону (кордон між Італією та Галлією ), коли той вирушав до Риму, щоб розпочати війну проти Помпея та захопити там владу.

В книзі також описуються реформи Цезаря після того, як він зумів захопити владу в Римі. Однією з таких реформ була модифікація римського календаря. На той час у календарі вже використовувалася та сама система сонячних років та місяців, яку ми використовуємо й сьогодні. Цезар оновив календар так, щоб зменшити кількість втрачених днів через неточності попереднього календаря. Він також перейменував п'ятий місяць (місяць його народження) в римському календарі на липень (July) на свою честь.

Светоній також зазначає, що Цезар планував завоювання Парфянської імперії. Проте він не зміг здійснити ці плани через вбивство.

В книзі також описуються зовнішність та особистість Цезаря. Светоній розповідає, що полководець був частково лисим. Він почувався через це доволі збентежено та зачесував волосся вгору, так, щоб приховати свою лисину, що з'явилась дуже завчасно. Цезар носив сенаторську туніку з помаранчевим поясом та надавав перевагу вільному повсякденному одягу. На підтвердження цього образу автор використовує цитату римського диктатора Луція Корнелія Сулла: "Остерігайтесь хлопця у вільному одязі, одного дня він зруйнує Республіку". Політичні вороги Цезаря заявляли, що той хоче повернути монархію.

Вкінці Светоній описує смерть Цезаря. Незадовго до неї Цезар сказав своєму другу, що хоче померти неочікуваною та вражаючою смертю. Автор вірить, що були певні знаки, які передбачували його смерть. Одним з таких знаків був яскравий сон Цезаря в ніч до вбивства. Светоній також запевняє, що в день вбивства Цезарю дали документ, що описував весь сюжет його наступної участі. Проте він так і не зміг прочитати його до вбивства.

Автор каже, що свідки вбивства запевняли, що перед смертю Цезар корив Брута фразою "Ти теж, дитя моє?". Цей вислів дещо відрізняється від шекспірівського "Навіть ти, Бруте?". Однак сам Светоній стверджував, що Цезар не сказав нічого, окрім одного єдиного стогону, коли його проткнули. Натомість він запевняє, що Цезар вигукнув "Чому, це ж насилля!" коли почалася атака.

Книга ІІ. Октавіан Август
Книга ІІІ. Тиберій
Книга IV. Калігула
Книга V. Клавдій
Книга VI. Нерон
Книга VII. Гальба, Отон, Вітеллій
Книга VIII. Веспасіан, Тит, Доміціан

Характеристика

Біографії викладені не в хронологічному порядку. Всі біографії побудовані за певною схемою: родовід імператора, час і місце народження, дитячі роки, прикмети, опис приходу до влади, найважливіші заходи його правління, характер імператора, опис обставин смерті.

На думку деяких дослідників, Светоній позбавлений літературного смаку і відчуття історії^[1]. На відміну від Тацита, історичні пружини і психологічні мотиви не цікавлять автора^[1]. Він наводить тільки фактологічну канву, багату численними анекдотами, достовірність яких нерідко викликає сумнів. У цьому його подібність з Плутархом.

Твір Светонія цінний тим, що він проливає світло на домашній, інтимний бік діяльності імператорів. Саме до «Життя дванадцяти цезарів» сходять найбільш сумнівні мотиви і сюжети, пов'язані з імператорами (кінь Калігули, акторські вправи Нерона, фраза Веспасіана «гроші не пахнуть», гладіаторське привітання Ave, Caesar, morituri te salutant, улюблена фраза Августа «до грецьких календ»). Погляд автора не спотворений сенаторськими забобонами, властивими, наприклад творам Тацита^[2]. За ідеал правителів Светоній приймає «божественних» Августа і Тита.

Вплив

Пікантні подробиці особистого життя правителів гарантували твору популярність як в античні часи, так і в Новий час. Як своєрідне його продовження задумувалися Марієм Максімом «Життєписи Августів». Ейнгард вставив у латинський життєпис Карла Великого рядки, в яких Светоній вихваляв доблесті Августа. До початку систематичних археологічних досліджень у XIX століття саме за повідомленнями Светонія судили про того чи іншого імператора з династії Юліїв-Клавдіїв та Флавіїв^[2].

Англійською «12 цезарів» переклав Роберт Грейвз. Деякі пасажі (наприклад, про те, як Тиберій віддавався педофілії на острові Капрі) здавалися настільки розпусними, що до кінця XX століття у перекладах їх викидали з тексту або залишали латинський текст без перекладу.

Переклади

Англійські

Suetonius. The Lives of the Twelve Caesars. by trans. by J. C. Rolfe. 1914 (Loeb Classical Library)

Російські

Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей / пер. М. И. Ильинский. 1776.
Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей / пер. В. А. Алексеев. 1904.
Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей / пер. М. Л. Гаспаров. Москва: Наука, 1964. (Литературные памятники)

Українські

Гай Светоній Транквіл. Життєписи дванадцяти цезарів / пер. з латин. П. Содомора. Львів: Сполом, 2012.

Примітки

↑ ^а ^б Михайло Гаспаров. Светоний и его книга (рос.)
↑ ^а ^б Светоній в Британській енциклопедії (англ.)

Джерела

Життєписи дванадцяти цезарів / Гай Светоній Транквілл ; пер. з латин. П. Содомора. - Львів : Сполом, 2012. - 278 с. -ISBN 978-966-665-616-5

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Життя дванадцяти цезарів

У Вікіджерелах є

De vita Caesarum libri VIII

[gasparov-1] а ^б Михайло Гаспаров. Светоний и его книга (рос.)

[brit-2] а ^б Светоній в Британській енциклопедії (англ.)

[1]

[2]

@@ Рядок 20: / Рядок 20: @@
 == Зміст ==
-* Книга І. [[Гай Юлій Цезар]]
+=== Книга І. [[Гай Юлій Цезар]] ===
+Перші декілька глав цієї книги загублені. Светоній розпочинає свою розповідь з опису завоювань Цезаря, особливо Гальського, а також його громадянської війни проти Помпея Великого. Автор використовує цитати Цезаря. Наприклад, його відомий указ: "Veni, vidi, vici" (Прийшов, побачив, переміг). Також описуючи війну Цезаря проти Помпея, в епізоді де Цезар майже програв, Светоній знову цитує його фразою: "Цей чоловік (Помпей) не знає як виграти війну".
+Светоній описує випадок, який став одним з найвідоміших фрагментів усієї книги. Цезаря захопили пірати Середземного моря. У полоні він багато з ними дискутував на філософські теми. Також полководець пообіцяв, що одного дня знайде їх та вчинить розправу у вигляді розп'яття (в той час це було стандартне покарання за піратство). А коли вони сказали, що проситимуть за нього викуп в сумі 20 талантів, той розсміявся і відповів, що вартує щонайменше 50 талантів. Після визволення Цезар, як і обіцяв, схопив піратів та безжалісно розп'яв.
+Саме від Светонія ми вперше дізнаємося про ще один випадок з життя Юлія Цезаря. Одного разу, служивши квестором в Іспанії, Цезар відвідав статую Олександра Македонського. Дивлячись на неї, він впав на коліна та заплакав. Коли його запитали, що трапилось, той зітхнув та сказав, що в його віці Олександр вже підкорив весь світ.
+Светоній описує дар Цезаря завоювати прихильність та вірність своїх солдат. Автор зазначає, що він звертався до них "товариші", а не "солдати". Все це свідчить про те, що Цезар справді цінував кожного з них. Коли один з його легіонів поніс великі втрати в одній з битв, він поклявся не стригти ні бороду, ні волосся допоки не помститься за їхню смерть. В книзі є ще один цікавий епізод, де солдат Цезаря, незважаючи на відрізану руку, зумів підкорити ворожий корабель та його команду. Светоній також описує знаменитий перехід Цезарем Рубікону (кордон між Італією та Галлією ), коли той вирушав до Риму, щоб розпочати війну проти Помпея та захопити там владу.
+В книзі також описуються реформи Цезаря після того, як він зумів захопити владу в Римі. Однією з таких реформ була модифікація римського календаря. На той час у календарі вже використовувалася та сама система сонячних років та місяців, яку ми використовуємо й сьогодні. Цезар оновив календар так, щоб зменшити кількість втрачених днів через неточності попереднього календаря. Він також перейменував п'ятий місяць (місяць його народження) в римському календарі на липень (July) на свою честь.
+Светоній також зазначає, що Цезар планував завоювання Парфянської імперії. Проте він не зміг здійснити ці плани через вбивство.
+В книзі також описуються зовнішність та особистість Цезаря. Светоній розповідає, що полководець був частково лисим. Він почувався через це доволі збентежено  та зачесував волосся вгору, так, щоб приховати свою лисину, що з'явилась дуже завчасно. Цезар носив сенаторську туніку з помаранчевим поясом та надавав перевагу вільному повсякденному одягу. На підтвердження цього образу автор використовує цитату римського диктатора Луція Корнелія Сулла: "Остерігайтесь хлопця у вільному одязі, одного дня він зруйнує Республіку".  Політичні вороги Цезаря заявляли, що той хоче повернути монархію.
+Вкінці Светоній описує смерть Цезаря. Незадовго до неї Цезар сказав своєму другу, що хоче померти неочікуваною та вражаючою смертю. Автор вірить, що були певні знаки, які передбачували його смерть. Одним з таких знаків був яскравий сон Цезаря в ніч до вбивства. Светоній також запевняє, що в день вбивства Цезарю дали документ, що описував весь сюжет його наступної участі. Проте він так і не зміг прочитати його до вбивства.
+Автор каже, що свідки вбивства запевняли, що перед смертю Цезар корив Брута фразою "Ти теж, дитя моє?". Цей вислів дещо відрізняється від шекспірівського "Навіть ти, Бруте?". Однак сам Светоній стверджував, що Цезар не сказав нічого, окрім одного єдиного стогону, коли його проткнули. Натомість він запевняє, що Цезар вигукнув "Чому, це ж насилля!" коли почалася атака.
 * Книга ІІ. [[Октавіан Август]]
 * Книга ІІІ. [[Тиберій]]