Крим: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Insider (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 220: | Рядок 220: | ||
{{ВП-портали|Крим|Україна|Географія}} |
{{ВП-портали|Крим|Україна|Географія}} |
||
{{DEFAULTSORT:Кримський півострів}} |
{{DEFAULTSORT:Кримський півострів}} |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Півострови Криму]] |
||
[[Категорія:Півострови Європи]] |
|||
[[Категорія:Тюркські етнічні краї]] |
[[Категорія:Тюркські етнічні краї]] |
||
[[Категорія:Півострови України]] |
Версія за 14:45, 4 березня 2015
Крим Таврія (Тавріка, Таврида) | |
---|---|
45°20′ пн. ш. 34°30′ сх. д. / 45.333° пн. ш. 34.500° сх. д.Координати: 45°20′ пн. ш. 34°30′ сх. д. / 45.333° пн. ш. 34.500° сх. д. | |
Довколишні води | Чорне море Азовське море |
Площа | 26 850 км² |
Найвища точка | 1545 м, гора Роман-Кош |
Країна | Україна |
Регіон | Автономна республіка Крим |
з березня 2014 року півострів тимчасово окупований Російською Федерацією. | |
Крим у Вікісховищі |
Кри́мський піво́стрів, Крим, також Таврія (крим. Qırım yarımadası, Qırım, Къырым ярымадасы, рос. Крымский полуостров, Крым) — півострів, розташований на півдні України, у межах Автономної Республіки Крим, Севастополя та частково півдня Херсонської області (північ Арабатської стрілки).
Загальний опис
Глибоко вдається в Чорне море, зі сходу омивається Азовським морем. Розміри із заходу на схід (між мисами Кара-Мрун та Фонар) — 324 км, з півночі на південь (від Перекопського перешийка до миса Сарич) — 207 км. Площа близько 26 860 км2. Береги акумулятивні вирівняні. Протяжність берегової лінії понад 1 тисячу км. Найбільші затоки на узбережжі Чорного моря: Каркінітська, Каламітська, Феодосійська. На узбережжі Азовського моря: Сиваш, Казантипська та Арабатська. На сході Криму Керченський півострів, на заході — Тарханкутський півострів. За характером рельєфу поділяється на 2 частини: платформно-рівнинну (70% території) та складчасто-гірську. На півдні Криму — Кримські гори з найвищою вершиною г.Роман-Кош — 1545 м;
Клімат північної частини помірно континентальний, на Південному березі — субтропічний, середземноморського типу. Середні температури січня від 1 °C на півночі до 4 °C на півдні, липня 24 °C. Опадів від 300–500 мм на рік на півночі до 1000–1200 мм у горах.
Територією Криму протікають 257 річок (найбільші — Салгир, Альма). У Криму є понад 50 солоних озер, а серед них: Сасик, Сакське тощо.
На півострові розташовані Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Кримський природний заповідник, Карадазький заповідник та заповідник Мис Мартьян, заказники та пам'ятки природи.
У Криму багаті та різноманітні ресурси для лікування, відпочинку й туризму.
Найбільші міста: Севастополь, Сімферополь, Керч і Євпаторія.
З березня 2014 року півострів захоплений і тимчасово окупований Російською Федерацією.
Населення Криму
Динаміка національного складу Криму (з Севастополем) за даними переписів[1][2][3][4][5]
1897[6] | 1926 | 1939 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | |
росіяни | 180 963 | 301 398 | 558 481 | 858 273 | 1 220 486 | 1 460 980 | 1 629 542 | 1 450 394 |
українці | 64 703 | 77 405 | 154 123 | 267 659 | 480 733 | 547 336 | 625 919 | 576 647 |
татари кримські | 194 294 | 179 094 | 218 879 | 5 422 | 38 365 | 245 291 | ||
татари | 9 656 | 10 762 | 13 602 | |||||
азербайджанці | 109 | 2 415 | 4 377 | |||||
німці | 31 590 | 43 631 | 51 299 | 839 | 2 356 | 2 790 | ||
євреї | 24 168 | 39 921 | 65 452 | 26 374 | 24 653 | 22 597 | 17 731 | 5 531 |
євреї кримські | [7] | 6 000 | 679 | 280 | ||||
греки | 17 114 | 16 036 | 20 652 | 1 897 | 2 684 | 3 036 | ||
вірмени | 8 317 | 10 713 | 12 923 | 3 091 | 3 430 | 2 794 | 10 088 | |
болгари | 7 450 | 11 377 | 15 344 | 1 398 | 2 186 | 2 282 | ||
поляки | 6 929 | 4 514 | 5 084 | 6 038 | 6 092 | 6 115 | 4 459 | |
караїми | [8] | 4 213 | 1 151 | 715 | ||||
естонці | 2 176 | 2 084 | 1 900 | 674 | ||||
білоруси | 2 058 | 3 842 | 6 726 | 21 672 | 39 739 | 43 214 | 50 054 | 35 157 |
турки | 1 787 | 209 | 268 | 1 091 | ||||
чехи | 1 174 | 1 419 | 1 674 | 774 | ||||
цигани | 944 | 649 | 2 064 | 1 905 | ||||
молдавани | 272 | 556 | 1 483 | 3 456 | 6 609 | 4 562 | ||
все населення | 546 592 | 713 823 | 1 126 429 | 1 201 517 | 1 813 592 | 2 182 927 | 2 458 655 | 2 413 228 |
Природні ресурси Криму
Історія Криму
На Кримському півострові відомі стоянки людини кам'яного віку. Першими «літописними» народами Криму стали кіммерійці і таври (від яких і антична назва півострыва — Таврія, або Таврида), які мешкали відповідно у степовій і гірській частині півострова наприкінці ІІ — першій половині І тис. до н. е.
У VII ст. до н. е. кіммерійців з Північного Причорномор'я вигнали скіфи, а з ІІІ ст. до н. е. центр скіфської держави перемістився з Нижнього Дніпра до Центрального Криму, у Сімферополі розташоване стародавнє городище, відоме як Неаполь Скіфський — столиця Скіфського царства у Таврії. Також з VII ст. до н. е. на берегах Чорного моря почали з'являтися давньогрецькі колонії, найбільш відомими з яких у Криму є Херсонес Таврійський і Пантікапей, який з V ст. до н. е. об'єднав навколо себе інші грецькі поліси на берегах Керченської протоки у Боспорське царство.
З кінця ІІ ст. до н. е. у політичне життя Криму почав втручатися цар Понту Мітрідат VI, що закінчилося підкоренням Боспору, але слідом за понтійцями прийшли римські війська — найбільш відомі залишки римської фортеці Харакс біля сучасного Ластівчиного гнізда.
Але невдовзі римські легіони під тиском варварів почали залишати прикордонні землі, а Кримом у ІІІ ст. оволоділи племена черняхівської культури на чолі з германцями-готами, які вигнали з кримських степів сарматські племена. У ці часи майже всі приморські античні міста зазнали значних руйнувань.
Вже наступного століття з глибин Азії до території сучасної України вдерлись орди гунів і розбиті ними готи вимушені були втікати на Дунай і просити захисту там у своїх колишніх ворогів римлян. Ці і викликані ними переміщення різних племен на захід в подальшому отримали назву Великого переселення народів.
Після занепаду Римської імперії Херсонес з округою і Пантікапей успадкувала Візантійська імперія.
Після розпаду держави гунів через кримські степи пройшли орди аварів, тюрків (які у 581 р. обложили Херсонес), після чого Крим на деякий час став західною окраїною Тюркського (Західнотюркського) каганату, а після його розпаду — володінням кочової Булгарської держави.
У VII ст. булгар у Криму підкорили хозари.
З Х ст. інтерес до Причорномор'я стали проявляти київські князі, які здійснювали на прибережні міста свої грабіжницькі військові походи, а князь Володимир Святославич саме у Херсонесі був похрещений, після чого повернувся до Києва і охрестив киян у 988 р.
Деякий час на берегах Керченської протоки існувало Тмутараканське князівство на чолі з руськими князями. У степовій частині Криму у ці часи кочували печеніги, а пізніше половці (кипчаки).
У ХІІІ ст. Крим, як і вся Південно-Східна Європа, зазнав татаро-монгольської навали і тут було утворено Кримський Юрт Золотої Орди. Кримські еміри дозволили італійцям заснувати свої торгівельні колонії на узбережжі, найбільш відомими з яких стали Судак (Сугдея), Кафа, Чембало. У ці ж часи у передгір'ях Південного Криму сформувалось християнське князівство Феодоро з центром у фортеці Мангуп.
1441 р. за підтримки Великого князівства Литовського прихильника незалежності від Орди Хаджі І Герая було обрано кримським ханом, утворилось незалежне Кримське ханство
1475 р. на півострові висадились османські війська, які оволоділи генуезькими колоніями, а також захопили князівство Феодоро, здобувши після довгої облоги його столицю Мангуп. Через 3 роки Кримське ханство вимушене було визнати себе васалом Османської імперії.
Трохи пізніше почали поглиблюватись і кримьско-московські відносини: зокрема, 1480 р., московський князь Іван ІІІ звернувся до кримського хана Менглі І Герая з пропозицією здійснити похід на «київські місця», що і було зроблено, а частину здобичі з пограбованого і зруйнованого татарами Києва було направлено до Москви. У подальшому кримські набіги на українські або московські землі відбувались неодноразово, захоплення полонених (ясиря) і пограбування стали важливою частиною економіки ханства поряд з сільським господарством. 1571 р. 40-тисячне кримське військо захопило і спалило Москву, цар Іван ІV «Грізний» втік зі своєї столиці і зобов'язався сплачувати данину Криму (відмінену лише за Петра І).
У той же час відомі і морські походи запорозьких козаків на Крим, зокрема на чолі з отаманом Іваном Сірком.
В роки Визвольної війни України проти Речі Посполитої кримський хан виступив союзником Богдана Хмельницького, татарські кінні загони зіграли визначальну роль у перемогах козацького війська, особливо на першому етапі повстання.
Після приєднання України у ХVІІ ст. увага московських правителів звернулась до забезпечення виходів до морів, зокрема і до Чорного, було організовано декілька походів на Крим і проти Османської імперії. Під час Прутського походу на чолі з Петром І у 1711 р., коли московське військо було оточене супротивником, на боці турків виступало і 70-тисячне військо кримського хана.
Після чергової російсько-турецької війни (1768–1774 рр.) Османська імперія вимушена була відмовитись від протекторату над Кримським ханством, що означало перехід Криму під вплив Російської імперії; у Криму розташувались гарнізони російських військ, християнське населення (греки, вірмени) було примусово виселене до Північного Приазов'я.
В наступні роки Петербург шляхом політичних інтриг привів до влади у Бахчисараї свого ставленика, після чого у 1783 р. Кримське ханство, яке на той час проіснувало вже 342 роки, було захоплено і ліквідоване. Прихід московитів приніс численні руйнування пам'яток Криму; зокрема, було зруйновано Херсонес, Ханський палац, 500 будівель у Керчі, чимало мечетей, для будівництва доріг руйнували античні будинки.[9]
На його місці згодом було утворено Таврійську губернію Російської імперії. Центр губернії — м. Сімферополь було збудовано на околиці татарського міста Ак-Мечеть. Південне узбережжя півострова за часів російського володарювання стало улюбленим містом відпочинку російської еліти і самої імператорської сім'ї, тут були збудовані чисельні палаци і маєтки, розбиті парки. Севастополь, збудований 1783 р. поблизу татарського містечка Ахтіяр, став базою Чорноморського флоту.
1833 року за наказом губернатора від місцевого населення відібрано і спалено чимало старовинних рукописів, записів, рукописних книг.[10]
1854 р., в ході Кримської війни 1853–1856 рр. під Євпаторією висадився англо-французький десант, який далі рушив на Севастополь. Місто потрапило в облогу і через 349 днів оборони було здано, після чого Російська імперія підписала капітуляцію.
1873 р. було збудовано важливу залізничну магістраль Лозова — Синельникове — Сімферополь — Севастополь.
Всього у складі Російської імперії Крим пробув 134 роки.
У 1917–1920 р. Крим став ареною кривавих подій Громадянської війни, тут знаходився останній оплот білогвардійських військ — угрупування барона Врангеля.
Після встановлення Радянської влади у Криму було створено автономну республіку у складі РРФСР.
У 1941–1944 р. Крим був окупований німецькими військами, Севастополь знов героїчно оборонявся, але також був зданий.
У травні 1944 р., після відходу німецьких військ, за наказом керівника СРСР Й.Сталіна з Криму до Середньої Азії було виселено все кримсько-татарське населення, а також представники інших корінних народів (греки, болгари, вірмени) під приводом покарання за масову співпрацю з німецькою владою (у 1941 р. з Криму було виселено етнічних німців — нащадків колоністів 18-19 ст.); Кримська АРСР була перетворена на Кримську область.
1954 р., враховуючи історичні, економічні зв'язки, географічне розташування, Президія Верховної Ради СРСР прийняла рішення про передачу Кримської області зі складу Російської РФСР до складу Української РСР. Всього у складі РРФСР півостріів знаходився близько 30 років.
У 1957–1971 р. побудовано Північно-Кримський канал (першу чергу, до Керчі)
1987 р. — кримські татари отримали дозвіл від влади на повернення до Криму.
12 лютого 1991 — за результатами кримського референдуму 20.01.1991 р. Кримську область перетворено на Кримську АРСР.
27 лютого 2014 — захоплення російським спецназом Верховної Ради АР Крим, початок блокування військових частин Збройних сил України російськими військами і захоплення території АР Крим і м. Севастополь
16 березня 2014 р. — в окупованому Криму було проведено «референдум» про від'єднання від України і 18 березня Крим з ініціативи російського президента В. В. Путіна було включено до складу Російської Федерації. Ані «референдум», ані «приєднання» Криму до Росії в світі не було визнане (за винятком декількох країн, залежних від Росії, наприклад, Науру).
Станом на 2014 р. Крим знаходиться у складі УРСР та України 60 років.
Цікаві факти
- Південний берег Криму — найтепліше місце в Україні, та 8 кліматична USDA зона за класифікацією Міністерства сільського господарства США
- Гора Ай-Петрі — найвітряніше місце в Україні, вітер зі швидкістю понад 15 м/с тут може дути понад 125 днів на рік (1949 рiк). Найбільша швидкість вітру була зафіксована в 1947 році (50 м/с)[11].
- У Криму можуть рости цитрусові культури (наприклад Юзу)
- Водоспад Учан-Су, з висотою понад 98 м. — найвищий водоспад в Україні
- На честь території названо астероїд 1140 Крим.
Див. також
Примітки
- ↑ Суспільно-політична ситуація, етнодемографічні та етносоціальні зміни в Криму у середині 1950-х — 1980-х рр.
- ↑ Зміни в етно-національному складі населення півдня України в 60-80-ті роки ХХ ст.
- ↑ Національний склад населення України в XX сторіччі
- ↑ Переписи населения Российской Империи, СССР
- ↑ http://pop-stat.mashke.org/ukraine-ethnic2001.htm
- ↑ за рідною мовою
- ↑ віднесені до складу татарськомовних
- ↑ віднесені до складу татарськомовних
- ↑ Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.).— Львів: Світ, 1996.— 448 с.— С. 32—35. ISBN 5-7773-0359-5
- ↑ Василь Верига. Нариси з історії України… С. 34
- ↑ (рос.) Прусаков А.А. Книга рекордов Крыма/ А.А. Прусаков, Е.Д. Козлов. - Симферополь, 1999
Джерела
- Сергійчук В. Український Крим. — К.: Українська Видавнича Спілка. ISBN 999-7060-25-Х
Посилання
|
|