Костянтиноградський повіт: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
DenysZ (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
(Не показано 23 проміжні версії 13 користувачів) | |||
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
|карта =Костянтиноградський повіт.png |
|карта =Костянтиноградський повіт.png |
||
|центр =Красноград |
|центр =Красноград |
||
|створений = [[1783]] рік |
|створений = [[1783 в Україні|1783]] рік |
||
|площа =542 187 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]] (поч. [[1923]]) |
|площа =542 187 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]] (поч. [[1923]]) |
||
|населення =306 280 чоловік (поч. [[1923]]) |
|населення =306 280 чоловік (поч. [[1923]]) |
||
}} |
}} |
||
⚫ | '''Костянтиногра́дський пові́т''' (у [[1921]]—[[1922|22]] |
||
[[Файл:Костянтиноградський повіт 1821.jpg|міні|праворуч|290пкс|Костянтиноградський повіт Полтавської губернії на карті 1821 року]] |
|||
⚫ | |||
⚫ | '''Костянтиногра́дський пові́т''' (у [[1921]]—[[1922|22]] — '''Конградський''', з грудня [[1922]] по березень [[1923]] '''Красноградський''') — [[адміністративно-територіальна одиниця]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]] [[Російська імперія|Російської імперії]]; створений у [[1783]] році й існував до березня [[1923]] року. Повітовий центр — [[місто]] [[Красноград|Костянтиноград]] (''Конград, Червоноград'', тепер Красноград, [[Красноградський район|районний]] центр [[Харківська область|Харківської області]]). |
||
⚫ | |||
Костянтиноградський повіт знаходився у південно-східній частині Полтавської губернії. |
Костянтиноградський повіт знаходився у південно-східній частині Полтавської губернії. |
||
Головні річки у повіті |
Головні річки у повіті — [[Оріль|Орель]] та [[Берестова (притока Орелі)|Берестова]]. |
||
== Статистика, поділ і населення == |
== Статистика, поділ і населення == |
||
⚫ | |||
⚫ | За переписом [[1900]] року у повіті налічувалось 21 волость, сільських населених пунктів — 314, сільських громад — 288, дворів — 32 247, сільського населення — 214 130 чоловік. Волосні центри: містечка [[Карлівка (місто)|Карлівка]] і [[Нехвороща (Новосанжарський район)|Нехвороща]], села [[Білухівка]], [[Берестовенька (село)|Берестовенька]], [[Великі Бучки]], [[Мала Перещепина]], [[Петрівка (Красноградський район)|Петрівка]], Піщане, [[Орчик (село)|Руський Орчик]], [[Ряське]], [[Федорівка (Карлівський район)|Федорівка]], Циглерівка та інші. |
||
⚫ | |||
Волості станом на [[1885]] рік (26):<ref>{{ВВСЕР-3-1885}}</ref> |
|||
⚫ | За переписом [[1900]] року у повіті налічувалось 21 волость, сільських населених пунктів |
||
Олександрівська, Берестовенська, Білухівська, Велико-Бучківська, Верхньоланнівська, Ганебнівська, Дар-Надеждинська, Жирківська, Карлівська, Коханівська, Лебязька, Малоперещепинська, Машівська, Наталинська, Нефорощанська, Новотагамлицька, Парасковіївська, Піщанська, Петрівська, Рунівська, Русько-Орчиківська, Ряська, Старицьківська, Старовірівська, Федорівська, Циглерівська. |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
* Берестовеньківська; |
* Берестовеньківська; |
||
* Білухівська; |
* Білухівська; |
||
Рядок 49: | Рядок 54: | ||
* Тагамлицька. |
* Тагамлицька. |
||
Основну масу населення становили [[українці]], жили також [[росіяни]] і [[ |
Основну масу населення становили [[українці]], жили також [[росіяни]] і [[Українські німці|німецькі]] колоністи, які поселилися тут на початку [[19 століття|XIX століття]]. |
||
Волості станом на [[1912]] рік (21):<ref>{{cite book |прізвище= |ім'я= |автор= |автор-посилання= |назва=Списокъ населенных мѣстъ Полтавской губерніи с краткимъ географическимъ очеркомъ губерніи|url= ||рік=1912|видавець=Полтавский Губернский Статистический комитет|розміщення=Полтава|сторінки=107-131}}</ref> |
|||
⚫ | |||
Берестовенська, Білухівська, Велико-Бучківська, Ганебнівська, Дар-Надеждинська, Зачепилівська, Карлівська, Кегичівська, Мало-Перещепинська, Машівська, Михайлівська (колишня Жирківська), Наталинська, Нефорощанська, Ново-Тагамлицька, Парасковіївська, Піщанська, Петрівська, Рунівська, Ряська, Старовірівська, Тагамлицька. |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
[[1796]] року віднесений до [[Малоросійська губернія|Малоросійської губернії]]. З реорганізацією останньої був ліквідований. |
[[1796]] року віднесений до [[Малоросійська губернія|Малоросійської губернії]]. З реорганізацією останньої був ліквідований. |
||
Знову був |
Знову був утворений [[1802]] року у складі [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]]. |
||
До [[Селянська реформа 1861|реформи]] [[1861]] року майже 60% усіх [[Селяни|селян]] повіту були [[Кріпацтво|кріпаками]], вони одержали після реформи по 2,4 десятини на ревізьку душу, а колишні [[державні селяни]] |
До [[Селянська реформа 1861|реформи]] [[1861]] року майже 60 % усіх [[Селяни|селян]] повіту були [[Кріпацтво|кріпаками]], вони одержали після реформи по 2,4 десятини на [[Ревізька душа|ревізьку душу]], а колишні [[державні селяни]] — по 5,2 десятини на душу. Цензових [[Дворянство|дворян]] (до реформи) у повіті було 66. Найбільшими землевласниками були: велика княгиня Олена Павлівна, Базилевські, графи Ламберти, Струкови, Милорадовичі, Кохановські, Сахновські фон-Лауніц, Марченко. |
||
На початку [[20 століття|ХХ століття]] Костянтиноградський повіт став одним з осередків селянських рухів, найбільші з яких відбулися навесні [[1902]] року та в [[1905]] році. З нападом на Карлівську економію герцогів Мекленбург-Стрілицьких [[26 березня]] [[1902]] року розпочався селянський виступ, який охопив села [[Варварівка (Карлівський район)|Варварівку]], [[Максимівка (Карлівський район)|Максимівку]], [[Мар'янівка (Карлівський район)|Мар'янівку]], [[Попівка (Карлівський район)|Попівку]], [[Білухівка|Білухівку]] та інші, вийшов за межі економії і став швидко поширюватися в Костянтиноградському і [[Полтавський повіт|Полтавському]] повітах. Аграрний рух охопив Карлівську вотчину Мекленбург-Стрілицьких та ряд інших населених пунктів повіту в [[1905]]—[[1907|07]] роках. |
На початку [[20 століття|ХХ століття]] Костянтиноградський повіт став одним з осередків селянських рухів, найбільші з яких відбулися навесні [[1902]] року та в [[1905]] році. З нападом на Карлівську економію герцогів Мекленбург-Стрілицьких [[26 березня]] [[1902]] року розпочався селянський виступ, який охопив села [[Варварівка (Карлівський район)|Варварівку]], [[Максимівка (Карлівський район)|Максимівку]], [[Мар'янівка (Карлівський район)|Мар'янівку]], [[Попівка (Карлівський район)|Попівку]], [[Білухівка|Білухівку]] та інші, вийшов за межі економії і став швидко поширюватися в Костянтиноградському і [[Полтавський повіт|Полтавському]] повітах. Аграрний рух охопив Карлівську вотчину Мекленбург-Стрілицьких та ряд інших населених пунктів повіту в [[1905]]—[[1907|07]] роках. |
||
У |
У часи громадянської війни у Костянтиноградському повіті діяли [[партизан]]ські загони Я. З. Покуси, М. Є. Козирєва, П. О. Зеленського, які в січні [[1919]] року об'єдналися в окрему бригаду при Харківській групі військ. |
||
З початку [[1920-ті|1920-х років]] повіт називався ''Конградським''. У грудні [[1922]] року перейменований на ''Красноградський''. |
З початку [[1920-ті|1920-х років]] повіт називався ''Конградським''. У грудні [[1922]] року перейменований на ''Красноградський''. |
||
Костянтиноградський повіт був розформований відповідно до постанови [[ВУЦВК]] від [[7 березня]] [[1923]] року. |
Костянтиноградський повіт був розформований відповідно до постанови [[ВУЦВК]] від [[7 березня]] [[1923]] року. |
||
== Економіка == |
== Економіка == |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
Основна населення повіту займалася [[землеробство]]м, у 84 селах сіяли [[тютюн]] і [[коноплі]]. Хліба в повіті збирали в середньому по 38,5 [[пуд]]а на душу. |
Основна населення повіту займалася [[землеробство]]м, у 84 селах сіяли [[тютюн]] і [[коноплі]]. Хліба в повіті збирали в середньому по 38,5 [[пуд]]а на душу. |
||
Рядок 79: | Рядок 86: | ||
По розвитку [[Скотарство|скотарства]] повіт займав перше місце у Полтавській губернії. |
По розвитку [[Скотарство|скотарства]] повіт займав перше місце у Полтавській губернії. |
||
У [[завод]]ській [[Промисловість|промисловості]] Костянтиноградський повіт переважало винокуріння. Робітників |
У [[завод]]ській [[Промисловість|промисловості]] Костянтиноградський повіт переважало винокуріння. Робітників — 760 чоловік. Кустарні [[промисли]] були розвинуті слабо. |
||
Через повіт проходила лінія |
Через повіт проходила лінія [[Харківсько-Миколаївська залізниця|Харківсько-Миколаївської]] залізниці. |
||
== Соціальна сфера == |
== Соціальна сфера == |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
== Література == |
== Література == |
||
Рядок 101: | Рядок 107: | ||
|сторінки =1024 |
|сторінки =1024 |
||
|isbn =5-88500-033-6 |
|isbn =5-88500-033-6 |
||
}} |
}} — с. 398—399 |
||
* Первая Всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Таблица XIII. Распределение населения по родному языку. Т.Т.1-50. С.-Петербург: |
* Первая Всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Таблица XIII. Распределение населения по родному языку. Т. Т.1-50. С.-Петербург: 1903—1905. |
||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
{{Повіти Полтавської губернії}} |
{{Повіти Полтавської губернії}} |
||
Рядок 108: | Рядок 117: | ||
[[Категорія:Катеринославське намісництво]] |
[[Категорія:Катеринославське намісництво]] |
||
[[Категорія:Малоросійська губернія]] |
|||
[[Категорія:Повіти Полтавської губернії]] |
[[Категорія:Повіти Полтавської губернії]] |
||
[[Категорія:Красноградський район]] |
[[Категорія:Красноградський район]] |
||
Рядок 116: | Рядок 124: | ||
[[Категорія:Зачепилівський район]] |
[[Категорія:Зачепилівський район]] |
||
[[Категорія:Сахновщинський район]] |
[[Категорія:Сахновщинський район]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Російська доба Полтавської області]] |
||
[[Категорія:Історія Харківської області]] |
[[Категорія:Історія Харківської області]] |
||
[[Категорія:Красноград]] |
[[Категорія:Красноград]] |
||
[[Категорія:Повіти СРСР]] |
|||
[[Категорія:засновані в Україні 1783]] |
Поточна версія на 16:07, 2 жовтня 2020
Костянтиноградський повіт | ||||
| ||||
Губернія | Полтавська губернія | |||
---|---|---|---|---|
Центр | Красноград | |||
Створений | 1783 рік | |||
Площа | 542 187 десятин (поч. 1923) | |||
Населення | 306 280 чоловік (поч. 1923) осіб |
Костянтиногра́дський пові́т (у 1921—22 — Конградський, з грудня 1922 по березень 1923 Красноградський) — адміністративно-територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії; створений у 1783 році й існував до березня 1923 року. Повітовий центр — місто Костянтиноград (Конград, Червоноград, тепер Красноград, районний центр Харківської області).
Костянтиноградський повіт знаходився у південно-східній частині Полтавської губернії.
Головні річки у повіті — Орель та Берестова.
Площа Костянтиноградського повіту — 5 341 кв. верста. Населення (перепис 1897 року) — 230 882 чоловік.
За переписом 1900 року у повіті налічувалось 21 волость, сільських населених пунктів — 314, сільських громад — 288, дворів — 32 247, сільського населення — 214 130 чоловік. Волосні центри: містечка Карлівка і Нехвороща, села Білухівка, Берестовенька, Великі Бучки, Мала Перещепина, Петрівка, Піщане, Руський Орчик, Ряське, Федорівка, Циглерівка та інші.
Волості станом на 1885 рік (26):[1]
Олександрівська, Берестовенська, Білухівська, Велико-Бучківська, Верхньоланнівська, Ганебнівська, Дар-Надеждинська, Жирківська, Карлівська, Коханівська, Лебязька, Малоперещепинська, Машівська, Наталинська, Нефорощанська, Новотагамлицька, Парасковіївська, Піщанська, Петрівська, Рунівська, Русько-Орчиківська, Ряська, Старицьківська, Старовірівська, Федорівська, Циглерівська.
Станом на 1900 рік у Костянтиноградському повіті була 21 волость:
- Берестовеньківська;
- Білухівська;
- Великобучківська;
- Ганебнівська;
- Дар-Надеждинська;
- Жирківська;
- Зачепилівська;
- Карлівська;
- Кегичівська;
- Малоперещепинська;
- Машівська;
- Наталинська;
- Нефорощанська;
- Новотагамлицька;
- Парасковіївська;
- Піщанська;
- Петрівська;
- Руновщинська (Рунівщинська);
- Ряська;
- Старовірська;
- Тагамлицька.
Основну масу населення становили українці, жили також росіяни і німецькі колоністи, які поселилися тут на початку XIX століття.
Волості станом на 1912 рік (21):[2]
Берестовенська, Білухівська, Велико-Бучківська, Ганебнівська, Дар-Надеждинська, Зачепилівська, Карлівська, Кегичівська, Мало-Перещепинська, Машівська, Михайлівська (колишня Жирківська), Наталинська, Нефорощанська, Ново-Тагамлицька, Парасковіївська, Піщанська, Петрівська, Рунівська, Ряська, Старовірівська, Тагамлицька.
На початку 1923 року Костянтиноградський повіт складався з 26 волостей, його площа становила 542 187 десятин, а населення було 306 280 чоловік.
Костянтиноградський повіт був утворений 1783 року на території Катерининської провінції. Був включений до Катеринославського намісництва.
1796 року віднесений до Малоросійської губернії. З реорганізацією останньої був ліквідований.
Знову був утворений 1802 року у складі Полтавської губернії.
До реформи 1861 року майже 60 % усіх селян повіту були кріпаками, вони одержали після реформи по 2,4 десятини на ревізьку душу, а колишні державні селяни — по 5,2 десятини на душу. Цензових дворян (до реформи) у повіті було 66. Найбільшими землевласниками були: велика княгиня Олена Павлівна, Базилевські, графи Ламберти, Струкови, Милорадовичі, Кохановські, Сахновські фон-Лауніц, Марченко.
На початку ХХ століття Костянтиноградський повіт став одним з осередків селянських рухів, найбільші з яких відбулися навесні 1902 року та в 1905 році. З нападом на Карлівську економію герцогів Мекленбург-Стрілицьких 26 березня 1902 року розпочався селянський виступ, який охопив села Варварівку, Максимівку, Мар'янівку, Попівку, Білухівку та інші, вийшов за межі економії і став швидко поширюватися в Костянтиноградському і Полтавському повітах. Аграрний рух охопив Карлівську вотчину Мекленбург-Стрілицьких та ряд інших населених пунктів повіту в 1905—07 роках.
У часи громадянської війни у Костянтиноградському повіті діяли партизанські загони Я. З. Покуси, М. Є. Козирєва, П. О. Зеленського, які в січні 1919 року об'єдналися в окрему бригаду при Харківській групі військ.
З початку 1920-х років повіт називався Конградським. У грудні 1922 року перейменований на Красноградський.
Костянтиноградський повіт був розформований відповідно до постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 року.
У 1900 році посівні площі Костянтиноградського повіту становили 262 452 десятини.
Основна населення повіту займалася землеробством, у 84 селах сіяли тютюн і коноплі. Хліба в повіті збирали в середньому по 38,5 пуда на душу.
По розвитку скотарства повіт займав перше місце у Полтавській губернії.
У заводській промисловості Костянтиноградський повіт переважало винокуріння. Робітників — 760 чоловік. Кустарні промисли були розвинуті слабо.
Через повіт проходила лінія Харківсько-Миколаївської залізниці.
На 1900 рік у Костянтиноградському повіті налічувалось 8 медичних дільниць, 20 фельдшерських пунктів, 86 земських училищ. Серед останніх була, в тому числі, школа садівництва та городництва.
- Костянтиноградський повіт // За ред. А. В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6. — с. 398—399
- Первая Всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Таблица XIII. Распределение населения по родному языку. Т. Т.1-50. С.-Петербург: 1903—1905.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Списокъ населенных мѣстъ Полтавской губерніи с краткимъ географическимъ очеркомъ губерніи. Полтава: Полтавский Губернский Статистический комитет. 1912. с. 107—131.
{{cite book}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|1=
(довідка)
|
- Держави і території, зникли 1923
- Костянтиноградський повіт
- Катеринославське намісництво
- Повіти Полтавської губернії
- Красноградський район
- Карлівський район
- Новосанжарський район
- Машівський район
- Зачепилівський район
- Сахновщинський район
- Російська доба Полтавської області
- Історія Харківської області
- Красноград
- Повіти СРСР
- Засновані в Україні 1783