Карпати: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Vlinnik (обговорення | внесок) мНемає опису редагування Мітки: Скасовано Візуальний редактор |
Sadko (обговорення | внесок) |
||
(Не показані 45 проміжних версій 23 користувачів) | |||
Рядок 86: | Рядок 86: | ||
| мапа_першою = |
| мапа_першою = |
||
}} |
}} |
||
'''Карпа́ти''' ({{lang-pl|Karpaty}}, {{lang-de|Karpaten}}, {{lang-sk|Karpaty}}, {{lang-hu|Kárpátok}}, {{lang-ro|Carpaţi}}, {{lang-sr|Карпати}}) — [[гірська система]] у центральній частині [[Європа|Європи]]. Гірські хребти Карпат простяглися велетенською підковоподібною дугою довжиною понад 1500 км від пагорбів Гайнбурзьких Карпат (включно) на правобережжі Дунаю в Австрії до міста [[Ниш]], що на річці Нишава у [[Сербія|Сербії]]. Це третя за довжиною простягання у Європі гірська система після [[Уральські гори|Уральських]] (2500 км) і [[Скандинавські гори|Скандинавських гір]] (1700 км). Загальна площа Карпатської гірської країни за уточненими даними становить 211,6 тис. кв. км. Вона входить до складу території восьми держав: [[Австрія|Австрії]], [[Чехія|Чехії]], [[Словаччина|Словаччини]], [[Польща|Польщі]], [[Україна|України]], [[Угорщина|Угорщини]], [[Румунія|Румунії]] та [[Сербія|Сербії]]. Понад половину площі (53,4%) гірських масивів Карпат знаходиться у межах Румунії, 16,6% — Словаччини, 10,2% — України, майже 9,3% — Польщі. У Словаччині гірські хребти Карпат охоплюють 71,6% території держави. |
|||
'''Карпа́ти''' ({{lang-pl|Karpaty}}, {{lang-de|Karpaten}}, {{lang-sk|Karpaty}}, {{lang-hu|Kárpátok}}, {{lang-ro|Carpaţi}}, {{lang-sr|Карпати}}) — [[гірська система]] на [[схід|сході]] [[Центральна Європа|Центральної Європи]], на території: [[Україна|України]], [[Угорщина|Угорщини]], [[Чехія|Чехії]], [[Польща|Польщі]], [[Словаччина|Словаччини]], [[Румунія|Румунії]], [[Сербія|Сербії]], [[Молдова|Молдови]] та [[Австрія|Австрії]]. Простягається від околиць [[Братислава|Братислави]] до [[Залізні Ворота (Дунай)|Залізних Воріт]] на 1 500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає [[Середньодунайська рівнина|Середньодунайську рівнину]]. |
|||
Переважні висоти Карпат 800—1200 м, найбільша [[висота]] — 2655 м (гора [[Герлаховський пік|Герлаховський штит]] у [[Татри|Татрах]]) |
|||
Карпати — один з головних [[вододіл]]ів [[Європа|Європи]] між [[Балтійське море|Балтійським]] і [[Чорне море|Чорним морем]]. Поділяються на дві субпровінції — [[Зовнішні Карпати]] ({{нп|Зовнішні Західні Карпати|Західні||Outer Western Carpathians}} та [[Зовнішні Східні Карпати|Східні]]) і [[Внутрішні Карпати]] ({{нп|Внутрішні Західні Карпати|Західні||Inner Western Carpathians}} та [[Внутрішні Східні Карпати|Східні]]). [[Орографія|Орографічно]] виділяють [[Західні Карпати]] (територія Австрії, Чехії, Словаччини, Польщі та України — найвищі гірські масиви), [[Східні Карпати|Східні, або Лісисті, Карпати]] (найбільш знижена і звужена частина Карпат; Східні Карпати складаються зі [[Східні Бескиди|Східних Бескидів]] (територія Польщі, Словаччини, України), [[Українські Карпати|Українських Карпат]] (Україна) і [[Молдово-Семиградські Карпати|Молдово-Семиградських Карпат]] (Румунія), [[Південні Карпати]], або [[Трансильванські Альпи]] (територія Румунії). |
|||
Переважні висоти Карпат 800—1200 м, найбільша [[висота]] — 2 655 м (гора [[Герлаховський штит]] в [[Татри|Татрах]]), в Україні — гора [[Говерла]] (2 061 м). Найбільша ширина — 430 км. Площа цієї [[Гірська система|гірської системи]] — 24 тисячі км².<ref name="Ранок">Дитяча енциклопедія: Живий світ України / О. Ф. Цеханська, Д. Г. Стрєлков — Харків: «Ранок», 2007—128с., іл.</ref> В українських Карпатах росте 20 % всіх [[ліс]]ів України.<ref name="Ранок"/> Карпатські гори відносно молоді, сформовані в [[Альпійська складчастість|альпійську епоху горотворення]], їхній вік понад 25 мільйонів років<ref name="Карпати очима допитливих">[[Стойко Степан Михайлович]], Ермоленко Юрий Афанасьевич. Карпати очима допитливих. — Львів: Каменяр, 1976. — 96с.</ref>. |
|||
== Етимологія == |
== Етимологія == |
||
[[Файл:Гори в околицях Драгобрату.jpg|міні |
[[Файл:Гори в околицях Драгобрату.jpg|міні|Карпати в околицях Драгобрату, Україна]] |
||
Назву «Карпати» вперше навів [[Геродот]] у V ст. до н. е. Батько історії згадував річку «Κάρπις» ([[Карпій]]), що впадає в [[Дунай]]. У 105 р. імператор [[Траян]] приєднав Південні Карпати (Дакію) до [[Рим]]у. Римське панування в регіоні тривало до 271 р. Отже, Карпати були «відкриті» для цивілізованого світу. Тоді ж цю гірську систему, просторово дуже аморфну, вперше виокремив Птолемей ( |
Назву «Карпати» вперше навів [[Геродот]] у V ст. до н. е. Батько історії згадував річку «Κάρπις» ([[Карпій]]), що впадає в [[Дунай]]. У 105 р. імператор [[Траян]] приєднав Південні Карпати (Дакію) до [[Рим]]у. Римське панування в регіоні тривало до 271 р. Отже, Карпати були «відкриті» для цивілізованого світу. Тоді ж цю гірську систему, просторово дуже аморфну, вперше виокремив Птолемей (90—168)<ref name="ReferenceA">[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. Історія походження та використання назви назви «Карпати» / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 50. — Львів, 2016, с. 22-33</ref>. |
||
Походження назви «Карпати» однозначно не з'ясоване. Є низка інтерпретацій цієї назви — від доіндоєвропейських (С. Роспонд) до слов'янських. Назва «Карпати» (пол. Karpaty, угор. Kárpátok, рум. Carpați, серб. Карпати, чех. i словак. Karpaty, нім. Karpaten) дуже давня. Її корені простежуються в середземноморському доіндоєвропейському субстраті |
Походження назви «Карпати» однозначно не з'ясоване. Є низка інтерпретацій цієї назви — від доіндоєвропейських (С. Роспонд) до слов'янських. Назва «Карпати» (пол. Karpaty, угор. Kárpátok, рум. Carpați, серб. Карпати, чех. i словак. Karpaty, нім. Karpaten) дуже давня. Її корені простежуються в середземноморському доіндоєвропейському субстраті<ref name="ReferenceA"/>. |
||
А. Попов (1965, 1973), [[Байцар Андрій Любомирович|А. Байцар]] (2016) доводять, що [[оронім]] виник |
А. Попов (1965, 1973), [[Байцар Андрій Любомирович|А. Байцар]] (2016) доводять, що [[оронім]] виник із назви фракійського племені [[карпи]], що проживало на території Передкарпаття у ІІІ—IV століттях н. е. В. Георгієв (1956) уважає давньовірменську мову особливим фракійським діалектом і пояснює топонім Карпати від фракійського «(s)korpa-ta» — скеляста. С. Распонд (1957) переконаний, що назва Карпати походить із доіндоєвропейського «caro» — [[камінь]]. Такого ж погляду дотримуються І. Хубшмід (1967, 1969), виводячи топонім Карпати від доіндоєвропейського «kar» — [[камінь]] (кам'яні гори) і порівнюють його з такими топонімами, як [[Каринтія]] (південна область [[Австрія|Австрії]]), острів [[Карпатос]] у [[Критське море|Критському морі]] та Крас (вапнякове море у [[Словенія|Словенії]]). Він зачисляє до цього ряду рум. «scarpa» — скеля; сербськохорв. «skrapa» — тріщина в каміннях і в діалекті — дрібні камені; словен. «ceren» — скелясте місце<ref name="ReferenceA"/>. |
||
В. Чихарж (1960) убачає базис « |
В. Чихарж (1960) убачає базис «carra» — камінь у середземноморському доіндоєвропейському субстраті. Р. Козлова (1987) виводить назву Карпати з псл. *kъrpatъ(jь) «з вигинами, виступами, горбатий, нерівний» <*kъrpa «щось криве, вигнуте, вигин, виступ» <іє. (s) ker- гнути; крутити у ступені редукції з детермінативом -р-. Словацький та чеський мовознавець і етнограф П. Шафарик, а за ним Є. Поспелов (1967) виводять оронім Карпати — від слов'янського орографічного терміна «хрб», «харабат» — хребет<ref>[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. Історія походження та використанняназви назви «Карпати» / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 50. — Львів, 2016, с. 22-33</ref>. У літературі цей термін зустрічається ще у батька історії та географії [[Геродот]]а У назві однієї з лівих приток [[Дунай|Дунаю]] — Karpis. Вважається що ця притока отримала свою назву від гір, в яких брала початок. |
||
Від можливого [[Даки|дакійського]] значення — «гори», може походити назва [[Плем'я|племені]] — «[[карпи]]» — «ті хто живуть |
Від можливого [[Даки|дакійського]] значення — «гори», може походити назва [[Плем'я|племені]] — «[[карпи]]» — «ті хто живуть у горах», які населяли Карпати за часів [[Римська імперія|Римської імперії]]. [[Кельти|Кельтсько]]-[[Іллірійці|іллірійське]] слово «''Karn''» — означало «камінь» або «купа каміння». Вражаюча схожість назви гір простежується з назвою острова [[Карпатос]] між [[Крит]]ом і [[Родос]]ом. |
||
[[Русини]] цей гірський хребет називали [http://books.google.com.ua/books?id=gTg_AAAAcAAJ&pg=PA178&dq=ucrania&hl=uk&sa=X&ei=RDphU5SgC4fmywPKp4BI&ved=0CFsQ6AEwBzgU#v=onepage&q=cosacos&f=false Бещади]. |
[[Русини]] цей гірський хребет називали [http://books.google.com.ua/books?id=gTg_AAAAcAAJ&pg=PA178&dq=ucrania&hl=uk&sa=X&ei=RDphU5SgC4fmywPKp4BI&ved=0CFsQ6AEwBzgU#v=onepage&q=cosacos&f=false Бещади]. |
||
Рядок 111: | Рядок 109: | ||
== Утворення Карпатських гір == |
== Утворення Карпатських гір == |
||
Ще до утворення карпатської [[Геосинкліналь|геосинкліналі]] на місці сучасної гірської споруди Карпат і їхнього передгір'я в [[Палеозойська ера|палеозойську еру]] існувало пасмо гір, що з'єднувало [[Свентокшиські гори|Свентокшиські]] та [[Судетські гори]] з [[Добруджа|Добруджею]]. Це давнє пасмо називають [[Пракарпати|Пракарпатами]]<ref name="Карпати очима допитливих"/>. Внаслідок рухів [[Земна кора|земної кори]] Пракарпати були зруйновані, і на початку [[Мезозойська ера|мезозойської ери]] на їхньому місці виникла майже рівнинна територія, близька до [[Платформа (геологія)|платформи]]. |
Ще до утворення карпатської [[Геосинкліналь|геосинкліналі]] на місці сучасної гірської споруди Карпат і їхнього передгір'я в [[Палеозойська ера|палеозойську еру]] існувало пасмо гір, що з'єднувало [[Свентокшиські гори|Свентокшиські]] та [[Судети|Судетські гори]] з [[Добруджа|Добруджею]]. Це давнє пасмо називають [[Пракарпати|Пракарпатами]]<ref name="Карпати очима допитливих">[[Стойко Степан Михайлович]], Ермоленко Юрий Афанасьевич. Карпати очима допитливих. — Львів: Каменяр, 1976. — 96с.</ref>. Внаслідок рухів [[Земна кора|земної кори]] Пракарпати були зруйновані, і на початку [[Мезозойська ера|мезозойської ери]] на їхньому місці виникла майже рівнинна територія, близька до [[Платформа (геологія)|платформи]]. |
||
Значне накопичення осадових товщ у межах карпатської геосинкліналі тісно пов'язане з діяльністю водяних басейнів давнього океану [[Тетіс (океан)|Тетіс]], який протягом тривалого часу розділяв два давні материки — [[Гондвана|Гондвану]] на півдні, і [[Лавразія|Лавразію]] — на півночі<ref name="Карпати очима допитливих"/>.[[Файл:Ukraine-Carpathian Mountains-Chornohora Range-19.jpg|thumb|ліворуч |
Значне накопичення осадових товщ у межах карпатської геосинкліналі тісно пов'язане з діяльністю водяних басейнів давнього океану [[Тетіс (океан)|Тетіс]], який протягом тривалого часу розділяв два давні материки — [[Гондвана|Гондвану]] на півдні, і [[Лавразія|Лавразію]] — на півночі<ref name="Карпати очима допитливих"/>.[[Файл:Ukraine-Carpathian Mountains-Chornohora Range-19.jpg|thumb|ліворуч|Краєвид [[Українські Карпати|Українських Карпат]]]] Лише наприкінці мезозойської ери океан відступив, і на його місці почали виникати гори, рівнини і морські западини. Вважається, що басейн [[Середземне море|Середземного моря]] і глибоководдя [[Чорне море|Чорного]] і [[Каспійське море|Каспійського]] морів є його залишками. Решта територій протягом мезозойської і [[Кайнозойська ера|кайнозойської]] ер були охоплені формуванням [[Гірський хребет|гірського ланцюга]], до складу якого входять [[Апенніни]], [[Піренеї]], [[Альпи]], Карпати, [[Балканський півострів|Балкани]], [[Крим]], [[Кавказ]], [[Памір]] та ін. Цей грандіозний гірський ланцюг, витягнутий у широтному напрямку, становить альпійський складчастий пояс. У його межах Карпати займають одне з центральних положень. |
||
Процес формування гірської споруди Карпат проходив поступово. Інтенсивний прогин земної кори в межах карпатської геосинкліналі супроводжувався активним накопиченням |
Процес формування гірської споруди Карпат проходив поступово. Інтенсивний прогин земної кори в межах карпатської геосинкліналі супроводжувався активним накопиченням у її межах осадових товщ. Їх формування відбувалося за рахунок руйнування гірських споруд південно-західної частини [[Східноєвропейська платформа|Східноєвропейської платформи]], [[Келецько-Сандомирський кряж|Келецько-Сандомирського кряжу]], [[Судети|Судет]], Пракарпат, Добруджі, [[Мармароський масив|Мармароського масиву]]. |
||
=== Морські глибини === |
=== Морські глибини === |
||
Протягом [[Кайнозойська ера|кайнозойської ери]] сучасна територія Карпат перебувала під водоймами палеогенового моря. За поширенням і будовою осадових порід можна встановити географічні особливості басейну, його контури і морфологію морського дна. У вапнякових товщах трапляється велика кількість решток морських організмів — коралів, морських лілій, різних черепашок тощо. Вони відкладались на дні теплих, відкритих і неглибоких басейнів. Саме такі умови були на початку формування палеогенового моря. У пісковиках, поряд |
Протягом [[Кайнозойська ера|кайнозойської ери]] сучасна територія Карпат перебувала під водоймами палеогенового моря. За поширенням і будовою осадових порід можна встановити географічні особливості басейну, його контури і морфологію морського дна. У вапнякових товщах трапляється велика кількість решток морських організмів — коралів, морських лілій, різних черепашок тощо. Вони відкладались на дні теплих, відкритих і неглибоких басейнів. Саме такі умови були на початку формування палеогенового моря. У пісковиках, поряд із викопною морською фауною, трапляються рослинні рештки, які свідчать про близькість суші та про прибережний характер піскових відкладів. |
||
Розпочавшись |
Розпочавшись у кінці [[Мезозойська ера|мезозойської ери]], висхідні рухи альпійського горотворення розвивалися і в час кайнозойської ери. У кінці [[Палеогеновий період|палеогенового періоду]] стали формуватися осьові частини майбутніх гірських систем Альп, Карпат, Кавказу. |
||
У той період над морем почали виступати окремі острівки, а згодом і цілі острови. Найбільшими з них були сучасні [[Чивчинські гори]] і Рахівський кристалічний масив. На північ і північний захід від цього масиву серед водних просторів все виразніше виступали контури Карпатських гір. Вони весь час піддавались [[Ерозія|ерозії]], однак горотворні процеси були активнішими. Тому в кінці палеогенового періоду на місці геосинкліналі вже чітко сформувались два [[Гірське пасмо|гірські пасма]], які відповідають теперішнім [[Зовнішні Карпати|Зовнішнім Карпатам]]. |
У той період над морем почали виступати окремі острівки, а згодом і цілі острови. Найбільшими з них були сучасні [[Чивчини|Чивчинські гори]] і Рахівський кристалічний масив. На північ і північний захід від цього масиву серед водних просторів все виразніше виступали контури Карпатських гір. Вони весь час піддавались [[Ерозія|ерозії]], однак горотворні процеси були активнішими. Тому в кінці палеогенового періоду на місці геосинкліналі вже чітко сформувались два [[Гірське пасмо|гірські пасма]], які відповідають теперішнім [[Зовнішні Карпати|Зовнішнім Карпатам]]. |
||
З двох боків Зовнішніх Карпат було в той час море. Вісь гірського пасма проходила в межах сучасних [[Бескиди|Бескидів]], [[Горгани|Горганів]] і Буковинських Карпат. |
З двох боків Зовнішніх Карпат було в той час море. Вісь гірського пасма проходила в межах сучасних [[Бескиди|Бескидів]], [[Горгани|Горганів]] і Буковинських Карпат. |
||
Рядок 128: | Рядок 126: | ||
На північний схід від Зовнішніх Карпат, на території [[Передкарпаття]], далі вирував морський басейн. На його дні відкладались потужні осадові товщі внаслідок розмиву південно-західного крила [[Руська платформа|Руської платформи]] та підвищеного гірського пасма Зовнішніх Карпат. |
На північний схід від Зовнішніх Карпат, на території [[Передкарпаття]], далі вирував морський басейн. На його дні відкладались потужні осадові товщі внаслідок розмиву південно-західного крила [[Руська платформа|Руської платформи]] та підвищеного гірського пасма Зовнішніх Карпат. |
||
Внутрішні Карпати були представлені П'єнінськими та Мараморськими стрімчаками. На південний захід від них пройшов Закарпатський внутрішній прогин |
Внутрішні Карпати були представлені П'єнінськими та Мараморськими стрімчаками. На південний захід від них пройшов Закарпатський внутрішній прогин із Вигорлат-Гутинським вулканічним пасмом. Ще південніше, в районі Берегівського низькогір'я, проліг Припанонський глибинний роз'єм, що відділяє Карпати від Угорської міжгірської улоговини. |
||
Між Внутрішніми і Зовнішніми Карпатами в кінці палеогенового періоду існував морський басейн. Він був останнім у межах Карпатських гір. За час його існування тут накопичились значні товщі піщаних відкладів. |
Між Внутрішніми і Зовнішніми Карпатами в кінці палеогенового періоду існував морський басейн. Він був останнім у межах Карпатських гір. За час його існування тут накопичились значні товщі піщаних відкладів. |
||
Рядок 134: | Рядок 132: | ||
По-різному проявляються інші покриви. [[Магурський покрив|Магурський]] витягнувся вузькою смугою у верхів'ях басейну річки [[Уж (притока Лаборцю)|Ужа]], субсілезький проходить ще вужчою смугою в межиріччі Верхнього Дністра і [[Стрий (річка)|Стрия]], в околицях села [[Розлуч]] і південніше міста [[Турка|Турки]]. Тут — низькогірна центральна частина Карпатських гір, переважають куполоподібні вершини та пологі схили, придатні для сільськогосподарського використання. Цю частину гір називають [[Верховина|Верховиною]]. |
По-різному проявляються інші покриви. [[Магурський покрив|Магурський]] витягнувся вузькою смугою у верхів'ях басейну річки [[Уж (притока Лаборцю)|Ужа]], субсілезький проходить ще вужчою смугою в межиріччі Верхнього Дністра і [[Стрий (річка)|Стрия]], в околицях села [[Розлуч]] і південніше міста [[Турка|Турки]]. Тут — низькогірна центральна частина Карпатських гір, переважають куполоподібні вершини та пологі схили, придатні для сільськогосподарського використання. Цю частину гір називають [[Верховина|Верховиною]]. |
||
На південь від [[Сілезький покрив|Сілезького покриву]] розміщений [[Дуклянський покрив|Дуклянський]] — високогірна полонинська частина Карпатських гір. Своєрідні покриви простежуються в південно-західній частині Українських Карпат. Вони представлені [[Рахівський покрив|Рахівським]], [[Поркулецький покрив|Поркулецьким]] і [[Чорногірський покрив|Чорногірським]] покривами (насувами). Тут найвищі в Українських Карпатах гори — [[Говерла]], [[Петрос (Чорногора)|Петрос]], [[Піп Іван |
На південь від [[Сілезький покрив|Сілезького покриву]] розміщений [[Дуклянський покрив|Дуклянський]] — високогірна полонинська частина Карпатських гір. Своєрідні покриви простежуються в південно-західній частині Українських Карпат. Вони представлені [[Рахівський покрив|Рахівським]], [[Поркулецький покрив|Поркулецьким]] і [[Чорногірський покрив|Чорногірським]] покривами (насувами). Тут найвищі в Українських Карпатах гори — [[Говерла]], [[Петрос (Чорногора)|Петрос]], [[Піп Іван (Чорногора)|Піп Іван]] та інші. |
||
У процесі горотворення Передкарпатський крайовий прогин, а згодом і Закарпатський внутрішній заповнюються осадовими товщами. Гірські річки руйнували слабкостійкі відклади і безперервно переносили в улоговини гальку, пісок, мул. Море у межах прогинів поступово міліло, а згодом і зовсім відступило. У замкнених улоговинах відбувалося інтенсивне випаровування вологи, що призвело до випадання солей. На Прикарпатті їх видобували два калійні комбінати: [[Стебницький калійний комбінат|Стебницький]] і [[Калуський калійний комбінат|Калуський]]. |
У процесі горотворення Передкарпатський крайовий прогин, а згодом і Закарпатський внутрішній заповнюються осадовими товщами. Гірські річки руйнували слабкостійкі відклади і безперервно переносили в улоговини гальку, пісок, мул. Море у межах прогинів поступово міліло, а згодом і зовсім відступило. У замкнених улоговинах відбувалося інтенсивне випаровування вологи, що призвело до випадання солей. На Прикарпатті їх видобували два калійні комбінати: [[Стебницький калійний комбінат|Стебницький]] і [[Калуський калійний комбінат|Калуський]]. |
||
=== Вулканізм === |
=== Вулканізм === |
||
[[Файл:Szent Anna tó 3.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Маари|Вулканічне озеро]] Sfânta Ana поблизу [[М'єркуря-Чук]] |
[[Файл:Szent Anna tó 3.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Маари|Вулканічне озеро]] Sfânta Ana поблизу [[М'єркуря-Чук]] у [[Румунія|Румунії]]]] |
||
Тривалий процес формування Карпатських гір супроводжувався все новими проявами вулканізму, який тривав аж до початку [[Четвертинний період|четвертинного періоду]] (це близько 1,5—2 млн років тому). Сліди недавньої вулканічної діяльності можна ще й зараз спостерігати в районі [[Виноградів|Виноградова]], [[Вишків|Вишкова]], [[Тячів|Тячева]], де долина [[Тиса|Тиси]] перетинає |
Тривалий процес формування Карпатських гір супроводжувався все новими проявами вулканізму, який тривав аж до початку [[Четвертинний період|четвертинного періоду]] (це близько 1,5—2 млн років тому). Сліди недавньої вулканічної діяльності можна ще й зараз спостерігати в районі [[Виноградів|Виноградова]], [[Вишків|Вишкова]], [[Тячів|Тячева]], де долина [[Тиса|Тиси]] перетинає [[Вигорлат-Гутинський хребет]]. В центрі міста [[Хуст]] підноситься конус погаслого [[вулкан]]а<ref name="Карпати очима допитливих"/>. На його вершині у першій половині XIV століття був побудований укріплений замок для утримання в покорі солекопів і для охорони [[Мараморські соляні копальні|Мараморських соляних копалень]]. На цей замок часто нападали татари. Останній раз у 1717 році сюди добрався кримський [[Шахін Гірей (хан)|хан Гірей]]<ref name="Карпати очима допитливих"/>. |
||
Конуси погаслих вулканів є і в околицях [[Ужгород]]а, [[Мукачеве|Мукачева]], [[Берегове (місто)|Берегового]]. Біля Вишкова найкраще збереглися вулканічні [[кратер]]и. |
Конуси погаслих вулканів є і в околицях [[Ужгород]]а, [[Мукачеве|Мукачева]], [[Берегове (місто)|Берегового]]. Біля Вишкова найкраще збереглися вулканічні [[кратер]]и. |
||
Рядок 146: | Рядок 144: | ||
Ланцюг так званих похованих вулканів оголюється в районі сіл [[Велика Добронь|Доброні]], [[Дерцен|Дрисіни]] і [[Шаланки|Шаланок]]<ref name="Лазаренко">Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путеводитель. — Ужгород: Карпати, 1978. —96 с., ил., 16 л. ил.</ref>. Вулканічні породи в цьому ланцюзі представлені в основному [[андезит]]ами. Виходи їх відомі в районі сіл Дрисіни і Шаланок. Уздовж південної околиці Закарпатського внутрішнього прогину наявні потужні товщі [[ліпарит]]ів. На поверхні вони оголюються на великій площі в [[Берегівський район|Берегівському районі]]. Ці вулканічні виверження почалися в палеогені і закінчилися в кінці міоцену (близько 15 мільйонів років тому). Тому значна їх частина перекрита осадовими породами [[пліоцен]]у<ref name="Лазаренко"/>. |
Ланцюг так званих похованих вулканів оголюється в районі сіл [[Велика Добронь|Доброні]], [[Дерцен|Дрисіни]] і [[Шаланки|Шаланок]]<ref name="Лазаренко">Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путеводитель. — Ужгород: Карпати, 1978. —96 с., ил., 16 л. ил.</ref>. Вулканічні породи в цьому ланцюзі представлені в основному [[андезит]]ами. Виходи їх відомі в районі сіл Дрисіни і Шаланок. Уздовж південної околиці Закарпатського внутрішнього прогину наявні потужні товщі [[ліпарит]]ів. На поверхні вони оголюються на великій площі в [[Берегівський район|Берегівському районі]]. Ці вулканічні виверження почалися в палеогені і закінчилися в кінці міоцену (близько 15 мільйонів років тому). Тому значна їх частина перекрита осадовими породами [[пліоцен]]у<ref name="Лазаренко"/>. |
||
Про недавню вулканічну діяльність [[ |
Про недавню вулканічну діяльність [[Вигорлат-Гутинський хребет|Вигорлат-Гутинський хребта]] свідчать мінеральні, а в [[Келіман-Харгітські гори|Келіман-Харгітських горах]] — в тому числі і гарячі джерела<ref name="Лазаренко"/>. |
||
Про активні процеси в верхній мантії Землі під Карпатами свідчать [[землетрус]]и, останній |
Про активні процеси в верхній мантії Землі під Карпатами свідчать [[землетрус]]и, останній із яких відбувся 4 березня 1977 року в горах Вранча на території тодішньої Соціалістичної Республіки Румунії<ref name="Лазаренко"/>. |
||
=== Зледеніння === |
=== Зледеніння === |
||
У четвертинний період Карпати зазнали часткового зледеніння. Ним були охоплені високогірні масиви Чорногори і [[Свидовець (гірський масив)|Свидовця]], [[Піп Іван (Мармарош)|Попа Івана Мараморського]]. Релікти його простежуються у вигляді карів, льодовикових цирків, моренних відкладів у долинах гірських потоків. |
|||
У межах середньогір'я, яке не зазнало зледеніння, відбувалося морозне вивітрювання гірських порід. Вивітрені кам'яні розсипи можна спостерігати на схилах [[Ґорґани|Ґорґанів]]. |
У межах середньогір'я, яке не зазнало зледеніння, відбувалося морозне вивітрювання гірських порід. Вивітрені кам'яні розсипи можна спостерігати на схилах [[Ґорґани|Ґорґанів]]. |
||
== Карпати та Альпи в історії видобутку перших металів == |
|||
== Геологічна будова і корисні копалини == |
|||
У II тис. до н. е. на великій території від Карпат до Атлантики сформувалась [[Європейська металургійна провінція]], найбільш потужними центрами якої стали багаті карпатські, альпійські та піренейські родовища. Подібно до ситуації з кавказькими рудниками, переважна більшість давніх європейських копалень була знищена часом і гірничою діяльністю наступних епох. Про масштабність «вибуху» гірничо-металургійних технологій свідчать численні скарби виробів з олов'яної бронзи й самого металу (зливки, брухт), кількість яких свідчить про майже десятиразове збільшення обсягів виробництва в порівнянні з III тис. до н. е. Серед найбільших скарбів усієї Європейської провінції виділяються Уіоара де Суз ([[Румунія]]), де було зосереджено майже 6 тисяч різноманітних виробів загальною вагою 1100 кг, а також концентрація більш як 150 скарбів на обмежених теренах Закарпаття (район [[Мукачево]] — [[Ужгород]]), де виявлено понад 2 тисячі бронзових знарядь. |
|||
[[Файл:Mapcarpat2.png|thumb|350px| |
|||
== Клімат і природа == |
|||
1. Зовнішні [[Західні Карпати]]<br/> |
|||
Середні [[температура|температури]] [[січень|січня]] від −2 до −5 [[Градус Цельсія|°C]] (на вершинах нижче −10 °C), [[липень|липня]] 17—20 °C (на вершинах до 4—5 °C). [[Атмосферні опади|Опадів]] від 600 до 2000 мм на [[рік]]. |
|||
2. Внутрішні [[Західні Карпати]]<br /> |
|||
3. Зовнішні [[Східні Карпати]]<br /> |
|||
4. Внутрішні [[Східні Карпати]]<br /> |
|||
5. [[Трансильванські Альпи]] ([[Південні Карпати]])<br /> |
|||
6. [[Західні Румунські гори]]<br /> |
|||
7. [[Трансильванське плато]]<br /> |
|||
8. [[Сербські Карпати]]<br /> |
|||
]] |
|||
Карпати утворюють північно-східну гілку [[Альпійська складчаста геосинклінальна область|Альпійської складчастої геосинклінальної області]] Європи. Вирізняється низка великих структурних елементів північно-західного—південно-східного простягання, розділених насувами: ''Передкарпатський передовий прогин'', ''Зовнішні ([[фліш]]еві, або Складчасті) Карпати'', ''Внутрішні Карпати'', ''Закарпатський тиловий прогин''. |
|||
Для Карпат характерна висотна поясність [[ландшафт]]ів. [[Широколистяні ліси|Широколистяні]] і [[мішані ліси]] змінюються [[хвойні ліси|хвойними]], вище (місцями до 1600—1800 м) простягаються субальпійські чагарники, а найвищі вершини вінчають [[альпійські луки]] — [[полонина|полонини]]. Серед рослин багато видів є [[Ендемік|ендемічними]] (докладніше див. [[Список ендемічних рослин Карпат]]). |
|||
У ''Внутрішніх Карпатах'' на території України виділяють [[Мармароський масив|Мармароський кристалічний масив]] і зону Підгаля. Відповідно до простягання основних структурних елементів Карпат, виділяють зони зі специфічним набором корисних копалин. |
|||
* У Передкарпатському прогині — самородна [[сірка]], [[природний газ|газ]] ([[Дашавське газове родовище|Дашавське]], [[Косівське газове родовище|Косівське]] та ін. родовища), [[нафта]] ([[Бориславське нафтогазоконденсатне родовище|Бориславське]], Битьків-Бабченківське родовища), [[озокерит]] (Бориславське родовище), [[кам'яна сіль|кам'яна]] і [[калійна сіль|калійна солі]] (Калуш-Голінське, Стебницьке та ін. родовища). Підраховано, що на Прикарпатті є близько 35 мільярдів тонн соляних покладів<ref name="Карпати очима допитливих"/>. |
|||
* в Закарпатському прогині — кам'яна сіль (Солотвинське родовище) газ, [[буре вугілля]] (Ільницьке, Кривське родовища), [[цеоліти]]. З [[неоген]]овим [[вулканізм]]ом пов'язані [[ртуть|ртутні]] (Великий Шаян, Боркут), жильні [[золото]]-поліметалеві і [[барит]]ові (Беганське родовище) руди, [[алуніт]]и, [[каолін]]и, [[перліт]]и, [[бентонітові глини]] (Горбське родовище). |
|||
* У фронтальній частині Зовнішні Карпати відомі родовищами [[нафта|нафти]], в [[Мармароський масив|Мармароському масиві]] — родовища [[доломіт]]у, [[вапняк]]ів, [[мармур]]ів, сировини для кам'яні литва. У метаморфічному комплексі відомі вияви стратиформних колчеданно-поліметалевих, мідно-колчеданних, баритових і залізо-марганцевих руд. |
|||
В Карпатах є національні парки ([[Карпатський національний природний парк|Карпатський]] в Україні,''' '''[[Татранський національний парк (Польща)|Татранський у Польщі]], [[Татранський національний парк (Словаччина)|Татранський у Словаччині]], [[Ретезат]] та інші), [[заповідник]]и. |
|||
У Карпатах поширені [[мінеральні води]], на південно-західних [[схил]]ах Карпат і в Закарпатті — вуглекислі (родовища [[Свалява]], [[Поляна-Квасова]]). У зоні зчленування Передкарпатського прогину з Східно-Європейською платформою розташовані родовища азотних сульфатних вод. |
|||
* У Внутрішній зоні Передкарпатського прогину поширені розсоли хлоридного (сульфат-хлоридного) складу ([[Моршин]]) і особливий, рідкісний тип слабомінералізованих вод з підвищеним вмістом органічних речовин ([[Трускавець]]). |
|||
* У Закарпатському прогині поширені термальні і субтермальні води підвищеної [[мінералізація|мінералізації]], які використовують з лікувальною і теплоенергетичною метою. |
|||
== Екологія == |
|||
[[Металічні корисні копалини України#Золото та срібло|Запаси золота]] представлені [[Берегівським золотополіметалічне родовище|Берегівським]] та [[Мужіївське золоторудне родовище|Мужіївським золотополіметалевими родовищами]]. Останнє введено у промислове освоєння 1999 року, і в цьому ж році на базі Мужіївського державного золотополіметалевого комбінату створено [[ТОВ]] «[[Закарпатполіметали]]».<ref>[http://2000.net.ua/2000/derzhava/ljudi-dela/26906 Блеск и нищета украинского золота. 16.11.2007] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131203055147/http://2000.net.ua/2000/derzhava/ljudi-dela/26906 |date=03.12.2013 }}. — [http://2000.net.ua Тижневик 2000]</ref> |
|||
22 травня 2003 року в Києві було ухвалено [[Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат|Рамкову конвенцію про охорону та сталий розвиток Карпат]] — міжнародний договір, учасниками якого є сім країн Центральної та Східної Європи (Чехія, Угорщина, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина та Україна). Ця конвенція є другою субрегіональною угодою щодо захисту гірських районів по всьому світі. |
|||
З 2004 року тимчасовий секретаріат Карпатської конвенції перебуває у компетенції [[Програма ООН з довкілля|Програми ООН із захисту довкілля]] у Відні та приймається Австрійською Республікою. |
|||
З давніх-давен у межах Передкарпаття видобували [[Нафта|нафту]], яку раніше називали «ропа». Використовували її лише для змащування [[Віз|возів]] та [[Дахівка|дахівок]] з гонти (дранки). Згодом з ропи почали вилучати [[гас]], який застосовували в гасових лампах (для освітлення). Інтенсивний видобуток нафти розпочався в середині XIX століття, коли було відкрито способи одержання і використання її легких фракцій. Перші потужні свердловини з'являються на родовищах біля [[Борислав]]а, [[Тустановичі]]в, [[Мразниця (село)|Мразниці]], [[Биків (Дрогобицький район)|Бикова]]. |
|||
== Районування Карпат == |
|||
Найбільш древні гірські породи, знайдені в Карпатах, виникли близько 1,2 мільярда років тому<ref name="Лазаренко"/>. |
|||
[[Файл:Mapcarpat2.png|thumb|350px| |
|||
1. Зовнішні [[Західні Карпати]] |
|||
=== Карпати та Альпи в історії видобутку перших металів === |
|||
У II тис. до н. е. на великій території від Карпат до Атлантики сформувалась [[Європейська металургійна провінція]], найбільш потужними центрами якої стали багаті карпатські, альпійські та піренейські родовища. Подібно до ситуації з кавказькими рудниками, переважна більшість давніх європейських копалень була знищена часом і гірничою діяльністю наступних епох. Про масштабність «вибуху» гірничо-металургійних технологій свідчать численні скарби виробів з олов'яної бронзи й самого металу (зливки, брухт), кількість яких свідчить про майже десятиразове збільшення обсягів виробництва в порівнянні з III тис. до н. е. Серед найбільших скарбів усієї Європейської провінції виділяються Уіоара де Суз ([[Румунія]]), де було зосереджено майже 6 тисяч різноманітних виробів загальною вагою 1100 кг, а також концентрація більш як 150 скарбів на обмежених теренах Закарпаття (район [[Мукачеве]] — [[Ужгород]]), де виявлено понад 2 тисячі бронзових знарядь. |
|||
2. Внутрішні [[Західні Карпати]] |
|||
== Клімат і природа == |
|||
Середні [[температура|температури]] [[січень|січня]] від −2 до −5[[°C]] (на вершинах нижче −10 °C), [[липень|липня]] 17—20 °C (на вершинах до 4—5 °C). [[Опади|Опадів]] від 600 до 2 000 мм на [[рік]]. |
|||
3. Зовнішні [[Східні Карпати]] |
|||
Для Карпат характерна висотна поясність [[ландшафт]]ів. [[Широколистяні ліси|Широколистяні]] і [[мішані ліси]] змінюються [[хвойні ліси|хвойними]], вище (місцями до 1600—1800 м) простягаються субальпійські чагарники, а найвищі вершини вінчають [[альпійські луки]] — [[полонина|полонини]]. Серед рослин багато видів є [[Ендемік|ендемічними]] (докладніше див. [[Список ендемічних рослин Карпат]]). |
|||
4. Внутрішні [[Східні Карпати]] |
|||
В Карпатах є національні парки ([[Карпатський національний природний парк|Карпатський]] в Україні,''' '''[[Татранський національний парк (Польща)|Татранський в Польщі]], [[Татранський національний парк (Словаччина)|Татранський в Словаччині]], [[Ретезат]] та інші), [[заповідник]]и. |
|||
5. [[Південні Карпати]] ([[Південні Карпати|Трансильванські Альпи]]) |
|||
== Екологія == |
|||
22 травня 2003 року в Києві було ухвалено [[Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат|Рамкову конвенцію про охорону та сталий розвиток Карпат]] — міжнародний договір, учасниками якого є сім країн Центральної та Східної Європи (Чехія, Угорщина, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина та Україна). Ця конвенція є другою субрегіональною угодою щодо захисту гірських районів по всьому світі. |
|||
6. [[Західні Румунські гори]] |
|||
З 2004 року тимчасовий секретаріат Карпатської конвенції перебуває у компетенції [[Програма ООН з довкілля|Програми ООН із захисту довкілля]] у Відні та приймається Австрійською Республікою. |
|||
7. [[Трансильванське плато]] |
|||
== Цікаві факти == |
|||
* В долині річки [[Прут]] в околицях села [[Ворохта]] було знайдено скам'яніле яйце [[ягнятник|орла бородача]]. [[Яйце|Яйцю]] близько 15 мільйонів років.<ref name="Карпати очима допитливих" /> |
|||
* Знайдено відбитки листків [[міоцен]]ової флори [[ліквідамбр європейський|ліквідамбра європейського]] {{lang-la|Liquidambar styraciflua}} ([[амброве дерево|амбрового дерева]]) та [[рододендрон броксерський|рододендрона броксерського]].<ref name="Карпати очима допитливих" /> |
|||
* [[Мамонт]] — унікальний екземпляр викопної фауни, знайдений в околицях села [[Старуня|Старуні]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]].<ref name="Карпати очима допитливих" /> |
|||
* У відкладах [[Міоцен#Віки|тортонського]] моря знайдено рештки [[Шаблезубий тигр|шаблезубих тигрів]] і гігантських акул, які давно вимерли, останки [[дельфін]]ів.<ref name="Карпати очима допитливих" /> |
|||
* На Закарпатті знайдено рештки [[Гінкго дволопатеве|гінкго дволопатевого]], а на Прикарпатті — [[бамбук]]у.<ref name="Карпати очима допитливих" /> |
|||
* У Карпатах знайдено викопні рештки 30 видів [[дуб]]а<ref name="Карпати очима допитливих" />. |
|||
* У Карпатах росли: [[смілакс]] ([[сарсапарель]]), [[парротія]], [[дзельква]], [[корицеве дерево]]<ref name="Карпати очима допитливих" /> |
|||
* Біля [[Косів|Косова]] знайдена велика кількість відбитків родини [[Лаврові|лаврових]], а біля [[Мукачеве|Мукачева]] та [[Ільниця|Ільниці]] — родини [[Пальмові|пальмових]].<ref name="Карпати очима допитливих" /> |
|||
* Річки Прикарпаття вимивають з [[Алювій|алювіальних]] відкладів рештки дерев [[Четвертинний період|четвертинного періоду]]. Біля [[Жидачів|Жидачева]] було знайдено дуб, вимитий р. [[Стрий (річка)|Стрий]], якому декілька тисячоліть.<ref name="Карпати очима допитливих" /> |
|||
* На погаслому [[вулкан]]і в [[Середньовіччя|середньовіччі]] збудовано [[Мукачівський замок]].<ref name="Карпати очима допитливих" /> |
|||
* На честь Карпат названо мінерал [[карпатит]], що було вперше знайдено на Закарпатті.<ref>{{Cite article|прізвище=Пиотровский|ім'я=Г.Л.|назва=Карпатит — новый органический минерал из Закарпатья|видання=Минерал. сб. Львов. геол. об-ва|рік=1955|випуск=9|сторінки=120-127}} {{ref-ru}}</ref> |
|||
8. [[Сербські Карпати]] |
|||
== Гірські масиви Карпат == |
|||
]] |
|||
[[Файл:Dolina5.jpg|міні|праворуч|200пкс|Західні Карпати — Татри — «Долина п'яти озер польських», [[Польща]]]] |
[[Файл:Dolina5.jpg|міні|праворуч|200пкс|Західні Карпати — Татри — «Долина п'яти озер польських», [[Польща]]]] |
||
[[Файл:Gerlachovsky stit from Velicka dolina.jpg|міні|праворуч|200пкс|Західні Карпати — Татри — [[Герлаховський штит|пік Герлах]] (Герлах Пік), [[Словаччина]]]] |
[[Файл:Gerlachovsky stit from Velicka dolina.jpg|міні|праворуч|200пкс|Західні Карпати — Татри — [[Герлаховський штит|пік Герлах]] (Герлах Пік), [[Словаччина]]]] |
||
Рядок 217: | Рядок 191: | ||
[[Файл:Waldkarpaten_Bieszczady_1.jpg|міні|праворуч|200пкс|Східні Карпати — [[Бещади]] — [[Полонина]], [[Польща]]]] |
[[Файл:Waldkarpaten_Bieszczady_1.jpg|міні|праворуч|200пкс|Східні Карпати — [[Бещади]] — [[Полонина]], [[Польща]]]] |
||
[[Файл:CarpatianMtUkraine.JPG|міні|праворуч|200пкс|Румунські Карпати]] |
[[Файл:CarpatianMtUkraine.JPG|міні|праворуч|200пкс|Румунські Карпати]] |
||
[[Файл:Baiului_Mountains.jpg|міні|праворуч|200пкс| |
[[Файл:Baiului_Mountains.jpg|міні|праворуч|200пкс|У горах Румунії]] |
||
[[Файл:Bileato.jpg|міні|праворуч|200пкс|Льодовикове озеро в горах [[ |
[[Файл:Bileato.jpg|міні|праворуч|200пкс|Льодовикове озеро в горах [[Фегераш (гори)|Фегераш]] у [[Румунія|Румунії]], на висоті близько 2000 м]] |
||
[[Файл:Pestera Scarisoara - Sala Biserica.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Західні Румунські гори]] знамениті своїми [[печера]]ми]] |
[[Файл:Pestera Scarisoara - Sala Biserica.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Західні Румунські гори]] знамениті своїми [[печера]]ми]] |
||
[[Файл:Cheile Turzii (Turda Gorges).jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Турда]], ущелина. (вид на захід)]]Основними складовими частинами Карпатської гірської країни є [[Західні Карпати]], [[Східні Карпати]], [[Південні Карпати]], [[Західні Румунські гори]], [[Трансильванське плато|Трансільванське плато]] та [[Сербські Карпати]]. На основі принципових відмінностей у тектонічній будові у межах Західних та Східних Карпат виділяють по дві підпровінції — відповідно ''[[Зовнішні Західні Карпати]]'' та '' [[Внутрішні Західні Карпати]], [[Зовнішні Східні Карпати]]'' та '' [[Внутрішні Східні Карпати]]''. |
|||
[[Файл:Cheile Turzii (Turda Gorges).jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Турда]], ущелина. (вид на захід)]] |
|||
'''Західними Карпатами''' називають частину Карпатських споруд, які займають простір від правобережжя [[Дунай|Дунаю]] в [[Австрія|Австрії]] до верхів’їв річки [[Попрад (річка)|Попрад]], яка впадає на території Польщі у [[Дунаєць (річка)|Дунаєць]] — праву притоку [[Вісла|Вісли]]. Понад тридцять гірських вершин (у масиві Високі Татри) у їх межах підносяться більш як на 2500 м над рівнем моря. Здебільшого хребти Західних Карпат мають широтне простягання. |
|||
За Попрадом хребти Карпат змінюють напрям на південно-східний. Від долини Попраду на північному заході до верхів'їв річки [[Прахова (річка)|Прахова]] (ліва притока річки [[Яломіца (річка)|Яломіци]], що впадає у Дунай) на південному сході простяглися '''Східні Карпати'''. Переважна більшість гірських хребтів фізико-географічної провінції (за винятком масивів [[Чорногора]], [[Родна (гори)|Родна]] та [[Келіманські гори|Келіманських гір]]) не досягає 2000 ''м'' над рівнем моря. |
|||
У південній частині Карпат від долини [[Прахова (річка)|Прахової]] і перевалу Предял у західному напрямку простяглися '''Південні Карпати''' або Трансільванські Альпи. Їхні гірські хребти проходять майже в широтному напрямі. Ця велика гірська провінція Карпат об’єднує ряд гірських масивів, у чотирьох з яких є вершини із висотами понад 2500 м над рівнем моря. |
|||
Четвертою частиною Карпатської гірської країни є середньовисотні '''Західні Румунські гори (Апусені)''', які відділяються від Південних Карпат долиною річки [[Муреш (річка)|Муреш]]. При районуванні до них включають й [[Банатські гори]], які знаходяться західніше Південних Карпат. |
|||
Між Західними Румунськими горами, Східними та Південними Карпатами розташована ще одна велика частина Карпатської гірської країни — '''Трансільванське плато''' з абсолютними висотами 300–1080 м. Сильно розчленовані його горби поступово підвищуються із наближенням до хребтів Східних та Південних Карпат. |
|||
'''Сербські Карпати''' (менше 3,5% від площі Карпат) займають простір між долинами Дунаю та річки Нишава у [[Сербія|Сербії]]. |
|||
=== Детальний список районів Карпат === |
|||
[[Файл:Там, де гори, полонини.jpg|alt=Вид з Говерли |міні|Вид з Говерли на північно-західні простори]] |
|||
# [[Зовнішні Західні Карпати]] |
# [[Зовнішні Західні Карпати]] |
||
#* [[Південно-Моравські Карпати]] |
#* [[Південно-Моравські Карпати]] |
||
Рядок 235: | Рядок 224: | ||
#* [[Східні Бескиди]] (частково розташовані в Зовнішніх Східних Карпатах) |
#* [[Східні Бескиди]] (частково розташовані в Зовнішніх Східних Карпатах) |
||
#** [[П'єніни]] |
#** [[П'єніни]] |
||
#** [[Любовнянська височина]] |
|||
#** [[Любовн'янська Врховина]] |
|||
#** [[Чергівські гори]] |
#** [[Чергівські гори]] |
||
#* [[Підгалля-Магурське пасмо]] |
#* [[Підгалля-Магурське пасмо]] |
||
Рядок 304: | Рядок 293: | ||
#**** [[Буковське Врхи]] |
#**** [[Буковське Врхи]] |
||
#*** [[Східні Бещади]] |
#*** [[Східні Бещади]] |
||
#**** [[Верховинський Вододільний хребет]] |
#**** [[Файл:До підніжжя гір.jpg|альт=У підніжжя Говерли|міні|У підніжжя Говерли ]][[Верховинський Вододільний хребет]] |
||
#*** [[Ґорґани]] |
#*** [[Ґорґани]] |
||
#** [[Полонинські Бескиди]] |
#** [[Полонинські Бескиди]] |
||
Рядок 313: | Рядок 302: | ||
#** [[Вигорлат]] |
#** [[Вигорлат]] |
||
#* [[Бистрицькі гори]] |
#* [[Бистрицькі гори]] |
||
#* [[ |
#* [[Келіман-Харгітські гори]] |
||
#* [[Родна гори]] |
#* [[Родна (гори)]] |
||
#* [[Гуцульські Альпи |
#* [[Гуцульські Альпи]] |
||
#* [[Верхньотисинська улоговина]] |
|||
#* [[Гуцульські Альпи|Мармароська депресія]] |
|||
# [[Південні Карпати]] |
# [[Південні Карпати]] |
||
# [[Західні Румунські Карпати]] |
# [[Західні Румунські Карпати]] |
||
Рядок 322: | Рядок 311: | ||
# [[Сербські Карпати]] |
# [[Сербські Карпати]] |
||
{{Панорама|Vidraru-Romania.jpg|1100px|Панорама озера [[Відрару]] ([[Арджеш (повіт)|Арджеш]], Південні Карпати)}} |
{{Панорама|Vidraru-Romania.jpg|1100px|Панорама озера [[Відрару]] ([[Арджеш (повіт)|Арджеш]], Південні Карпати)}} |
||
== Цікаві факти == |
|||
*В долині річки [[Прут]] в околицях села [[Ворохта]] було знайдено скам'яніле яйце [[ягнятник|орла бородача]]. [[Яйце|Яйцю]] близько 15 мільйонів років<ref name="Карпати очима допитливих" />. |
|||
* Знайдено відбитки листків [[міоцен]]ової флори [[ліквідамбр європейський|ліквідамбра європейського]] {{lang-la|[[Liquidambar styraciflua]]}} ([[амброве дерево|амбрового дерева]]) та [[рододендрон броксерський|рододендрона броксерського]]<ref name="Карпати очима допитливих" />. |
|||
* [[Мамонт]] — унікальний екземпляр викопної фауни, знайдений в околицях села [[Старуня|Старуні]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]]<ref name="Карпати очима допитливих" />. |
|||
* У відкладах [[Міоцен#Віки|тортонського]] моря знайдено рештки [[Шаблезубий тигр|шаблезубих тигрів]] і гігантських акул, які давно вимерли, останки [[дельфін]]ів<ref name="Карпати очима допитливих" />. |
|||
* На Закарпатті знайдено рештки [[Гінкго дволопатеве|гінкго дволопатевого]], а на Прикарпатті — [[бамбук]]у<ref name="Карпати очима допитливих" />. |
|||
* У Карпатах знайдено викопні рештки 30 видів [[дуб]]а<ref name="Карпати очима допитливих" />. |
|||
* У Карпатах росли: [[смілакс]] ([[сарсапарель]]), [[парротія]], [[дзельква]], [[корицеве дерево]]<ref name="Карпати очима допитливих" />. |
|||
* Біля [[Косів|Косова]] знайдена велика кількість відбитків родини [[Лаврові|лаврових]], а біля [[Мукачеве|Мукачева]] та [[Ільниця|Ільниці]] — родини [[Пальмові|пальмових]]<ref name="Карпати очима допитливих" />. |
|||
* Річки Прикарпаття вимивають з [[Алювій|алювіальних]] відкладів рештки дерев [[Четвертинний період|четвертинного періоду]]. Біля [[Жидачів|Жидачева]] було знайдено дуб, вимитий р. [[Стрий (річка)|Стрий]], якому декілька тисячоліть<ref name="Карпати очима допитливих" />. |
|||
* На погаслому [[вулкан]]і в [[Середньовіччя|середньовіччі]] збудовано [[Мукачівський замок]]<ref name="Карпати очима допитливих" />. |
|||
* На честь Карпат названо мінерал [[карпатит]], що було вперше знайдено на Закарпатті<ref>{{Cite article|прізвище=Пиотровский|ім'я=Г.Л.|назва=Карпатит — новый органический минерал из Закарпатья|видання=Минерал. сб. Львов. геол. об-ва|рік=1955|випуск=9|сторінки=120-127}} {{ref-ru}}</ref>. |
|||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
{{Commons category|Carpathian Mountains}} |
{{Commons category|Carpathian Mountains}} |
||
* [[Українські Карпати]] |
* [[Українські Карпати]] |
||
* [http://igormelika.com.ua/uk/moi-karpati/stezhkami-karpat ФОТОгалерея Українських Карпат] |
|||
** [[Рівна (гори)|Полонина Рівна]] |
|||
*** [[Стіг (Боржава)|Стіг (Стій)]] |
|||
** [[Чорногора]] |
|||
*** [[Петрос (Чорногора)|Петрос]] |
|||
*** [[Говерла]] |
|||
** [[Гринявський хребет]] |
|||
** [[Ґорґани]] |
|||
*** [[Сивуля (хребет)|Сивуля]] |
|||
* [[Карпатос]] (острів) |
|||
* [[Гуцульські Альпи]] |
|||
* [[Букові праліси Карпат]] |
* [[Букові праліси Карпат]] |
||
* [[Список ендемічних рослин Карпат]] |
* [[Список ендемічних рослин Карпат]] |
||
Рядок 350: | Рядок 342: | ||
=== Література === |
=== Література === |
||
* Атлас світу. // Київ: Міністерство екології та природних ресурсів України. ДНВП «Картографія». — 2002 р. — 192 |
* Атлас світу. // Київ: Міністерство екології та природних ресурсів України. ДНВП «Картографія». — 2002 р. — 192 с. |
||
* [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. Історія походження та використання назви назви «Карпати» / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 50. — Львів, 2016 |
* [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. Історія походження та використання назви назви «Карпати» / А. Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 50. — Львів, 2016. — С. 22—33. |
||
* Волощук М. Д., Гілецький Й. Р. Водно-ерозійні процеси у природних комплексах Українських Карпат: монографія. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2022. 124 с. |
|||
* {{cite book| |
* {{cite book| |
||
автор=Володимир Собашко| |
автор=Володимир Собашко| |
||
Рядок 359: | Рядок 352: | ||
знаходження=Львів| |
знаходження=Львів| |
||
isbn=966-7022-56-0}} |
isbn=966-7022-56-0}} |
||
* Гілецький Йосип. Площа Карпатської фізико-географічної країни та Українських Карпат //Геотуризм: практика і досвід. Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції (20-22 жовтня 2022, Львів). – Львів: Каменяр, 2022. — С.103- 105. |
|||
* Дикі звірі і птахи Карпат : облік та оберігання / Ю. В. Юркевич ; Івано-Франківське обласне управління лісового господарства України. - Надвірна : [б.в.], 1996. - 92 с. |
|||
* Гілецький Й.Р., Тимофійчук Н.М. Фізико-географічне районування Українських Карпат для цілей пізнавального туризму. / Й. Р. Гілецький, Н.М. Тимофійчук. //Географія та туризм: Науковий збірник, Випуск 53. – Київ, 2020. С. 103– 109. |
|||
* Дикі звірі і птахи Карпат: облік та оберігання / Ю. В. Юркевич ; Івано-Франківське обласне управління лісового господарства України. — Надвірна: [б. в.], 1996. — 92 с. |
|||
* Екосистеми лентичних водойм Чорногори (Українські Карпати): колективна монографія / Т. І. Микітчак, О. Решетило, А. Костюк, О. Попельницька, І. Данилик; Наук. ред. Т. І. Микітчак.– Львів: ЗУКЦ, 2014.– 287 с. : іл., табл.– 350 пр.– Містить бібліогр. — ISBN 978-617-655-104-1 |
* Екосистеми лентичних водойм Чорногори (Українські Карпати): колективна монографія / Т. І. Микітчак, О. Решетило, А. Костюк, О. Попельницька, І. Данилик; Наук. ред. Т. І. Микітчак.– Львів: ЗУКЦ, 2014.– 287 с. : іл., табл.– 350 пр.– Містить бібліогр. — ISBN 978-617-655-104-1 |
||
* Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат: у 4-х т. — Т. ІІ: Етнологія та мистецтвознавство / гол. ред. Степан Павлюк.- Львів, 2006. — 812 |
* Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат: у 4-х т. — Т. ІІ: Етнологія та мистецтвознавство / гол. ред. Степан Павлюк.- Львів, 2006. — 812 с. |
||
* {{МГЕ|nocat=1}} |
* {{МГЕ|nocat=1}} |
||
* Пам'ятки підгір'я Українських Карпат першої половини I тисячоліття н. е. / Л. В. Вакуленко. — К. : Наукова думка, 1977. — 139 с. |
* Пам'ятки підгір'я Українських Карпат першої половини I тисячоліття н. е. / Л. В. Вакуленко. — К. : Наукова думка, 1977. — 139 с. |
||
* [[Стойко Степан Михайлович|Стойко С.]], Ермоленко Ю. Карпати очима допитливих. — Львів : Каменяр, 1976. — 96 с. |
* [[Стойко Степан Михайлович|Стойко С.]], Ермоленко Ю. Карпати очима допитливих. — Львів : Каменяр, 1976. — 96 с. |
||
* Сучасна геодинаміка та геофізичні поля Карпат і суміжніих територій: монографія / К. Р. Третяк, В. Ю. Максимчук, Р. І. Кутас та ін. ; за заг. ред. К. Р. Третяка, В. Ю. Максимчука, Р. І. Кутаса ; М-во освіти і науки України, НАН України, Нац. ун-т «Львів. політехніка», Карпат. від-ня Ін-ту геофізики ім. С. І. Субботіна. — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 420 |
* Сучасна геодинаміка та геофізичні поля Карпат і суміжніих територій: монографія / К. Р. Третяк, В. Ю. Максимчук, Р. І. Кутас та ін. ; за заг. ред. К. Р. Третяка, В. Ю. Максимчука, Р. І. Кутаса ; М-во освіти і науки України, НАН України, Нац. ун-т «Львів. політехніка», Карпат. від-ня Ін-ту геофізики ім. С. І. Субботіна. — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 420 с. : іл. — Режим доступу: . — Тит. арк. парал. англ. — Бібліогр.: с. 390—418 (548 назв). — ISBN 978-617-607-763-3 |
||
* Типологія лісів Українських Карпат |
* Типологія лісів Українських Карпат: навч. посібник для лісогосп. спец. вузів / З. Ю. Герушинський ; Український держ. лісотехнічний ун-т. — Львів: Піраміда, 1996. — 208 с. |
||
* Українські Карпати. Природа. Економіка. Історія. Народознавство: Бібліогр. покажч. л-ри за 1998 р. / ред.: М. А. Голубець; Львів. наук. б-ка ім. В.Стефаника НАН України. — Л., 2003. — 302 |
* Українські Карпати. Природа. Економіка. Історія. Народознавство: Бібліогр. покажч. л-ри за 1998 р. / ред.: М. А. Голубець; Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника НАН України. — Л., 2003. — 302 с. |
||
== Посилання == |
|||
* [http://nature.land.kiev.ua/?chapter=2 Природа України] |
|||
*[https://childcamp.com.ua/ua/camp?areaid=karpati Дитячі табори в Карпатах] |
|||
* [http://igormelika.com.ua/uk/moi-karpati/stezhkami-karpat ФОТОгалерея Українських Карпат] |
|||
*[http://www.tourism-carpathian.com.ua/ Українсько-польський туристичний портал] |
|||
* [https://web.archive.org/web/20130527003941/http://grigoryev.net/karpaty.html Фотографії Карпат] |
|||
* [https://web.archive.org/web/20110524002147/http://48x24.com/home/go?lat=48.15600899174947&lng=24.482173919677734&zoom=13 Фото колекції та мапи маршрутів по визначним місцям Карпат] |
|||
* [http://yablog.org.ua/tag/karpaty/ Подорожі Карпатами] |
|||
* [http://www.splav.lviv.ua/stpage.php?stid=52&lg=ua Походи та екскурсії Карпатами] |
|||
* [http://tourinform.org.ua/component/content/article/41-2009-06-30-11-51-48/58-2009-06-30-11-56-04?lang=uk Характеристика Карпатських гір на території Закарпаття (Україна)]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} |
|||
* [http://karpaty.ua Офіційний сайт, про відпочинок в Карпатах] |
|||
* [https://web.archive.org/web/20180530193738/http://www.izki.com.ua/ Оздоровчий відпочинок в Карпатах] |
|||
* [http://karpaty.life Відпочинок в Карпатах — проживання, ціни, маршрути, поради туристам, блоги, фотогалереї, карти, походи…] |
|||
*[https://legends.co.ua/legends/jak-vinikli-karpati-ukrayinska-legenda.html Як виникли Карпати - українська легенда] {{Ref-uk}} |
|||
*[https://youtu.be/1anHmu7c7Sc Відео-підбірка: 5 ідей для походу в Карпатах] |
|||
*[https://www.youtube.com/watch?v=LcKUV0xQVBI Карпати. Україна з неба · Eкспедиція Ukraїner] |
|||
*[[Легенда про створення Карпат]] |
|||
{{Бібліоінформація}} |
{{Бібліоінформація}} |
||
[[Категорія:Карпати|*]] |
[[Категорія:Карпати|*]] |
||
[[Категорія:Гори України]] |
[[Категорія:Гори України]] |
||
[[Категорія:Гори Львівської області]] |
|||
[[Категорія:Географія Закарпатської області]] |
[[Категорія:Географія Закарпатської області]] |
||
[[Категорія:Географія Івано-Франківської області]] |
[[Категорія:Географія Івано-Франківської області]] |
||
[[Категорія:Географія Чернівецької області]] |
|||
[[Категорія:Гори Польщі]] |
[[Категорія:Гори Польщі]] |
||
[[Категорія:Гори Румунії]] |
[[Категорія:Гори Румунії]] |
||
Рядок 400: | Рядок 374: | ||
[[Категорія:Центральна Європа]] |
[[Категорія:Центральна Європа]] |
||
[[Категорія:Надпопулярні статті]] |
[[Категорія:Надпопулярні статті]] |
||
[[Категорія:Гірські системи за абеткою]] |
Поточна версія на 21:50, 10 червня 2024
Карпати
| ||||
Топографія Карпат | ||||
Країна | Україна, Словаччина, Польща, Чехія, Угорщина, Румунія, Сербія, Австрія | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 190 000 км2 | |||
Довжина | 1 500 км | |||
Найвища точка | Герлаховський штит | |||
- висота | 2655 м | |||
Найвищі гори | Список вершин Карпат Вершини Українських Карпат | |||
Карпати у Вікісховищі |
Карпа́ти (пол. Karpaty, нім. Karpaten, словац. Karpaty, угор. Kárpátok, рум. Carpaţi, серб. Карпати) — гірська система у центральній частині Європи. Гірські хребти Карпат простяглися велетенською підковоподібною дугою довжиною понад 1500 км від пагорбів Гайнбурзьких Карпат (включно) на правобережжі Дунаю в Австрії до міста Ниш, що на річці Нишава у Сербії. Це третя за довжиною простягання у Європі гірська система після Уральських (2500 км) і Скандинавських гір (1700 км). Загальна площа Карпатської гірської країни за уточненими даними становить 211,6 тис. кв. км. Вона входить до складу території восьми держав: Австрії, Чехії, Словаччини, Польщі, України, Угорщини, Румунії та Сербії. Понад половину площі (53,4%) гірських масивів Карпат знаходиться у межах Румунії, 16,6% — Словаччини, 10,2% — України, майже 9,3% — Польщі. У Словаччині гірські хребти Карпат охоплюють 71,6% території держави.
Переважні висоти Карпат 800—1200 м, найбільша висота — 2655 м (гора Герлаховський штит у Татрах)
Назву «Карпати» вперше навів Геродот у V ст. до н. е. Батько історії згадував річку «Κάρπις» (Карпій), що впадає в Дунай. У 105 р. імператор Траян приєднав Південні Карпати (Дакію) до Риму. Римське панування в регіоні тривало до 271 р. Отже, Карпати були «відкриті» для цивілізованого світу. Тоді ж цю гірську систему, просторово дуже аморфну, вперше виокремив Птолемей (90—168)[1].
Походження назви «Карпати» однозначно не з'ясоване. Є низка інтерпретацій цієї назви — від доіндоєвропейських (С. Роспонд) до слов'янських. Назва «Карпати» (пол. Karpaty, угор. Kárpátok, рум. Carpați, серб. Карпати, чех. i словак. Karpaty, нім. Karpaten) дуже давня. Її корені простежуються в середземноморському доіндоєвропейському субстраті[1].
А. Попов (1965, 1973), А. Байцар (2016) доводять, що оронім виник із назви фракійського племені карпи, що проживало на території Передкарпаття у ІІІ—IV століттях н. е. В. Георгієв (1956) уважає давньовірменську мову особливим фракійським діалектом і пояснює топонім Карпати від фракійського «(s)korpa-ta» — скеляста. С. Распонд (1957) переконаний, що назва Карпати походить із доіндоєвропейського «caro» — камінь. Такого ж погляду дотримуються І. Хубшмід (1967, 1969), виводячи топонім Карпати від доіндоєвропейського «kar» — камінь (кам'яні гори) і порівнюють його з такими топонімами, як Каринтія (південна область Австрії), острів Карпатос у Критському морі та Крас (вапнякове море у Словенії). Він зачисляє до цього ряду рум. «scarpa» — скеля; сербськохорв. «skrapa» — тріщина в каміннях і в діалекті — дрібні камені; словен. «ceren» — скелясте місце[1].
В. Чихарж (1960) убачає базис «carra» — камінь у середземноморському доіндоєвропейському субстраті. Р. Козлова (1987) виводить назву Карпати з псл. *kъrpatъ(jь) «з вигинами, виступами, горбатий, нерівний» <*kъrpa «щось криве, вигнуте, вигин, виступ» <іє. (s) ker- гнути; крутити у ступені редукції з детермінативом -р-. Словацький та чеський мовознавець і етнограф П. Шафарик, а за ним Є. Поспелов (1967) виводять оронім Карпати — від слов'янського орографічного терміна «хрб», «харабат» — хребет[2]. У літературі цей термін зустрічається ще у батька історії та географії Геродота У назві однієї з лівих приток Дунаю — Karpis. Вважається що ця притока отримала свою назву від гір, в яких брала початок.
Від можливого дакійського значення — «гори», може походити назва племені — «карпи» — «ті хто живуть у горах», які населяли Карпати за часів Римської імперії. Кельтсько-іллірійське слово «Karn» — означало «камінь» або «купа каміння». Вражаюча схожість назви гір простежується з назвою острова Карпатос між Критом і Родосом.
Русини цей гірський хребет називали Бещади.
Інша назва — Сарматські гори — трапляється в роботах античних і середньовічних географів. У Птолемея від назви кельтського племені бастарнів, які тут проживали, гори Карпат мали назву — лат. Alpes Bastarnidae[3].
Ще до утворення карпатської геосинкліналі на місці сучасної гірської споруди Карпат і їхнього передгір'я в палеозойську еру існувало пасмо гір, що з'єднувало Свентокшиські та Судетські гори з Добруджею. Це давнє пасмо називають Пракарпатами[4]. Внаслідок рухів земної кори Пракарпати були зруйновані, і на початку мезозойської ери на їхньому місці виникла майже рівнинна територія, близька до платформи.
Значне накопичення осадових товщ у межах карпатської геосинкліналі тісно пов'язане з діяльністю водяних басейнів давнього океану Тетіс, який протягом тривалого часу розділяв два давні материки — Гондвану на півдні, і Лавразію — на півночі[4].
Лише наприкінці мезозойської ери океан відступив, і на його місці почали виникати гори, рівнини і морські западини. Вважається, що басейн Середземного моря і глибоководдя Чорного і Каспійського морів є його залишками. Решта територій протягом мезозойської і кайнозойської ер були охоплені формуванням гірського ланцюга, до складу якого входять Апенніни, Піренеї, Альпи, Карпати, Балкани, Крим, Кавказ, Памір та ін. Цей грандіозний гірський ланцюг, витягнутий у широтному напрямку, становить альпійський складчастий пояс. У його межах Карпати займають одне з центральних положень.
Процес формування гірської споруди Карпат проходив поступово. Інтенсивний прогин земної кори в межах карпатської геосинкліналі супроводжувався активним накопиченням у її межах осадових товщ. Їх формування відбувалося за рахунок руйнування гірських споруд південно-західної частини Східноєвропейської платформи, Келецько-Сандомирського кряжу, Судет, Пракарпат, Добруджі, Мармароського масиву.
Протягом кайнозойської ери сучасна територія Карпат перебувала під водоймами палеогенового моря. За поширенням і будовою осадових порід можна встановити географічні особливості басейну, його контури і морфологію морського дна. У вапнякових товщах трапляється велика кількість решток морських організмів — коралів, морських лілій, різних черепашок тощо. Вони відкладались на дні теплих, відкритих і неглибоких басейнів. Саме такі умови були на початку формування палеогенового моря. У пісковиках, поряд із викопною морською фауною, трапляються рослинні рештки, які свідчать про близькість суші та про прибережний характер піскових відкладів.
Розпочавшись у кінці мезозойської ери, висхідні рухи альпійського горотворення розвивалися і в час кайнозойської ери. У кінці палеогенового періоду стали формуватися осьові частини майбутніх гірських систем Альп, Карпат, Кавказу.
У той період над морем почали виступати окремі острівки, а згодом і цілі острови. Найбільшими з них були сучасні Чивчинські гори і Рахівський кристалічний масив. На північ і північний захід від цього масиву серед водних просторів все виразніше виступали контури Карпатських гір. Вони весь час піддавались ерозії, однак горотворні процеси були активнішими. Тому в кінці палеогенового періоду на місці геосинкліналі вже чітко сформувались два гірські пасма, які відповідають теперішнім Зовнішнім Карпатам.
З двох боків Зовнішніх Карпат було в той час море. Вісь гірського пасма проходила в межах сучасних Бескидів, Горганів і Буковинських Карпат.
На північний схід від Зовнішніх Карпат, на території Передкарпаття, далі вирував морський басейн. На його дні відкладались потужні осадові товщі внаслідок розмиву південно-західного крила Руської платформи та підвищеного гірського пасма Зовнішніх Карпат.
Внутрішні Карпати були представлені П'єнінськими та Мараморськими стрімчаками. На південний захід від них пройшов Закарпатський внутрішній прогин із Вигорлат-Гутинським вулканічним пасмом. Ще південніше, в районі Берегівського низькогір'я, проліг Припанонський глибинний роз'єм, що відділяє Карпати від Угорської міжгірської улоговини.
Між Внутрішніми і Зовнішніми Карпатами в кінці палеогенового періоду існував морський басейн. Він був останнім у межах Карпатських гір. За час його існування тут накопичились значні товщі піщаних відкладів.
По-різному проявляються інші покриви. Магурський витягнувся вузькою смугою у верхів'ях басейну річки Ужа, субсілезький проходить ще вужчою смугою в межиріччі Верхнього Дністра і Стрия, в околицях села Розлуч і південніше міста Турки. Тут — низькогірна центральна частина Карпатських гір, переважають куполоподібні вершини та пологі схили, придатні для сільськогосподарського використання. Цю частину гір називають Верховиною.
На південь від Сілезького покриву розміщений Дуклянський — високогірна полонинська частина Карпатських гір. Своєрідні покриви простежуються в південно-західній частині Українських Карпат. Вони представлені Рахівським, Поркулецьким і Чорногірським покривами (насувами). Тут найвищі в Українських Карпатах гори — Говерла, Петрос, Піп Іван та інші.
У процесі горотворення Передкарпатський крайовий прогин, а згодом і Закарпатський внутрішній заповнюються осадовими товщами. Гірські річки руйнували слабкостійкі відклади і безперервно переносили в улоговини гальку, пісок, мул. Море у межах прогинів поступово міліло, а згодом і зовсім відступило. У замкнених улоговинах відбувалося інтенсивне випаровування вологи, що призвело до випадання солей. На Прикарпатті їх видобували два калійні комбінати: Стебницький і Калуський.
Тривалий процес формування Карпатських гір супроводжувався все новими проявами вулканізму, який тривав аж до початку четвертинного періоду (це близько 1,5—2 млн років тому). Сліди недавньої вулканічної діяльності можна ще й зараз спостерігати в районі Виноградова, Вишкова, Тячева, де долина Тиси перетинає Вигорлат-Гутинський хребет. В центрі міста Хуст підноситься конус погаслого вулкана[4]. На його вершині у першій половині XIV століття був побудований укріплений замок для утримання в покорі солекопів і для охорони Мараморських соляних копалень. На цей замок часто нападали татари. Останній раз у 1717 році сюди добрався кримський хан Гірей[4].
Конуси погаслих вулканів є і в околицях Ужгорода, Мукачева, Берегового. Біля Вишкова найкраще збереглися вулканічні кратери.
Ланцюг так званих похованих вулканів оголюється в районі сіл Доброні, Дрисіни і Шаланок[5]. Вулканічні породи в цьому ланцюзі представлені в основному андезитами. Виходи їх відомі в районі сіл Дрисіни і Шаланок. Уздовж південної околиці Закарпатського внутрішнього прогину наявні потужні товщі ліпаритів. На поверхні вони оголюються на великій площі в Берегівському районі. Ці вулканічні виверження почалися в палеогені і закінчилися в кінці міоцену (близько 15 мільйонів років тому). Тому значна їх частина перекрита осадовими породами пліоцену[5].
Про недавню вулканічну діяльність Вигорлат-Гутинський хребта свідчать мінеральні, а в Келіман-Харгітських горах — в тому числі і гарячі джерела[5].
Про активні процеси в верхній мантії Землі під Карпатами свідчать землетруси, останній із яких відбувся 4 березня 1977 року в горах Вранча на території тодішньої Соціалістичної Республіки Румунії[5].
У четвертинний період Карпати зазнали часткового зледеніння. Ним були охоплені високогірні масиви Чорногори і Свидовця, Попа Івана Мараморського. Релікти його простежуються у вигляді карів, льодовикових цирків, моренних відкладів у долинах гірських потоків.
У межах середньогір'я, яке не зазнало зледеніння, відбувалося морозне вивітрювання гірських порід. Вивітрені кам'яні розсипи можна спостерігати на схилах Ґорґанів.
У II тис. до н. е. на великій території від Карпат до Атлантики сформувалась Європейська металургійна провінція, найбільш потужними центрами якої стали багаті карпатські, альпійські та піренейські родовища. Подібно до ситуації з кавказькими рудниками, переважна більшість давніх європейських копалень була знищена часом і гірничою діяльністю наступних епох. Про масштабність «вибуху» гірничо-металургійних технологій свідчать численні скарби виробів з олов'яної бронзи й самого металу (зливки, брухт), кількість яких свідчить про майже десятиразове збільшення обсягів виробництва в порівнянні з III тис. до н. е. Серед найбільших скарбів усієї Європейської провінції виділяються Уіоара де Суз (Румунія), де було зосереджено майже 6 тисяч різноманітних виробів загальною вагою 1100 кг, а також концентрація більш як 150 скарбів на обмежених теренах Закарпаття (район Мукачево — Ужгород), де виявлено понад 2 тисячі бронзових знарядь.
Середні температури січня від −2 до −5 °C (на вершинах нижче −10 °C), липня 17—20 °C (на вершинах до 4—5 °C). Опадів від 600 до 2000 мм на рік.
Для Карпат характерна висотна поясність ландшафтів. Широколистяні і мішані ліси змінюються хвойними, вище (місцями до 1600—1800 м) простягаються субальпійські чагарники, а найвищі вершини вінчають альпійські луки — полонини. Серед рослин багато видів є ендемічними (докладніше див. Список ендемічних рослин Карпат).
В Карпатах є національні парки (Карпатський в Україні, Татранський у Польщі, Татранський у Словаччині, Ретезат та інші), заповідники.
22 травня 2003 року в Києві було ухвалено Рамкову конвенцію про охорону та сталий розвиток Карпат — міжнародний договір, учасниками якого є сім країн Центральної та Східної Європи (Чехія, Угорщина, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина та Україна). Ця конвенція є другою субрегіональною угодою щодо захисту гірських районів по всьому світі.
З 2004 року тимчасовий секретаріат Карпатської конвенції перебуває у компетенції Програми ООН із захисту довкілля у Відні та приймається Австрійською Республікою.
Основними складовими частинами Карпатської гірської країни є Західні Карпати, Східні Карпати, Південні Карпати, Західні Румунські гори, Трансільванське плато та Сербські Карпати. На основі принципових відмінностей у тектонічній будові у межах Західних та Східних Карпат виділяють по дві підпровінції — відповідно Зовнішні Західні Карпати та Внутрішні Західні Карпати, Зовнішні Східні Карпати та Внутрішні Східні Карпати.
Західними Карпатами називають частину Карпатських споруд, які займають простір від правобережжя Дунаю в Австрії до верхів’їв річки Попрад, яка впадає на території Польщі у Дунаєць — праву притоку Вісли. Понад тридцять гірських вершин (у масиві Високі Татри) у їх межах підносяться більш як на 2500 м над рівнем моря. Здебільшого хребти Західних Карпат мають широтне простягання.
За Попрадом хребти Карпат змінюють напрям на південно-східний. Від долини Попраду на північному заході до верхів'їв річки Прахова (ліва притока річки Яломіци, що впадає у Дунай) на південному сході простяглися Східні Карпати. Переважна більшість гірських хребтів фізико-географічної провінції (за винятком масивів Чорногора, Родна та Келіманських гір) не досягає 2000 м над рівнем моря.
У південній частині Карпат від долини Прахової і перевалу Предял у західному напрямку простяглися Південні Карпати або Трансільванські Альпи. Їхні гірські хребти проходять майже в широтному напрямі. Ця велика гірська провінція Карпат об’єднує ряд гірських масивів, у чотирьох з яких є вершини із висотами понад 2500 м над рівнем моря.
Четвертою частиною Карпатської гірської країни є середньовисотні Західні Румунські гори (Апусені), які відділяються від Південних Карпат долиною річки Муреш. При районуванні до них включають й Банатські гори, які знаходяться західніше Південних Карпат.
Між Західними Румунськими горами, Східними та Південними Карпатами розташована ще одна велика частина Карпатської гірської країни — Трансільванське плато з абсолютними висотами 300–1080 м. Сильно розчленовані його горби поступово підвищуються із наближенням до хребтів Східних та Південних Карпат.
Сербські Карпати (менше 3,5% від площі Карпат) займають простір між долинами Дунаю та річки Нишава у Сербії.
- Зовнішні Західні Карпати
- Південно-Моравські Карпати
- Центрально-Моравські Карпати
- Словацько-Моравські Карпати
- Західні Бескиди
- Центральні Бескиди
- Східні Бескиди (частково розташовані в Зовнішніх Східних Карпатах)
- Підгалля-Магурське пасмо
- Внутрішні Західні Карпати
- Зовнішні Східні Карпати
- Низькі Бескиди
- Східні Бескиди (частково розташовані Зовнішніх Східних Карпатах)
- Внутрішні Східні Карпати
- Південні Карпати
- Західні Румунські Карпати
- Трансильванське плато
- Сербські Карпати
- В долині річки Прут в околицях села Ворохта було знайдено скам'яніле яйце орла бородача. Яйцю близько 15 мільйонів років[4].
- Знайдено відбитки листків міоценової флори ліквідамбра європейського лат. Liquidambar styraciflua (амбрового дерева) та рододендрона броксерського[4].
- Мамонт — унікальний екземпляр викопної фауни, знайдений в околицях села Старуні Івано-Франківської області[4].
- У відкладах тортонського моря знайдено рештки шаблезубих тигрів і гігантських акул, які давно вимерли, останки дельфінів[4].
- На Закарпатті знайдено рештки гінкго дволопатевого, а на Прикарпатті — бамбуку[4].
- У Карпатах знайдено викопні рештки 30 видів дуба[4].
- У Карпатах росли: смілакс (сарсапарель), парротія, дзельква, корицеве дерево[4].
- Біля Косова знайдена велика кількість відбитків родини лаврових, а біля Мукачева та Ільниці — родини пальмових[4].
- Річки Прикарпаття вимивають з алювіальних відкладів рештки дерев четвертинного періоду. Біля Жидачева було знайдено дуб, вимитий р. Стрий, якому декілька тисячоліть[4].
- На погаслому вулкані в середньовіччі збудовано Мукачівський замок[4].
- На честь Карпат названо мінерал карпатит, що було вперше знайдено на Закарпатті[6].
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карпати |
- ↑ а б в Байцар Андрій. Історія походження та використання назви назви «Карпати» / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 50. — Львів, 2016, с. 22-33
- ↑ Байцар Андрій. Історія походження та використанняназви назви «Карпати» / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 50. — Львів, 2016, с. 22-33
- ↑ стор. 99, том. 1, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р. ISBN 5-7707-4049-3
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Стойко Степан Михайлович, Ермоленко Юрий Афанасьевич. Карпати очима допитливих. — Львів: Каменяр, 1976. — 96с.
- ↑ а б в г Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путеводитель. — Ужгород: Карпати, 1978. —96 с., ил., 16 л. ил.
- ↑ Пиотровский Г.Л. Карпатит — новый органический минерал из Закарпатья // Минерал. сб. Львов. геол. об-ва. — 1955. — Вип. 9. — С. 120-127. (рос.)
- Кагало О. Карпати (Карпатські гори) // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Подкур Р. Карпати // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 118. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Ясь О. В. Сарматські гори // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 460. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Karpaty // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 854. (пол.) — S. 854—878. (пол.)
- Атлас світу. // Київ: Міністерство екології та природних ресурсів України. ДНВП «Картографія». — 2002 р. — 192 с.
- Байцар Андрій. Історія походження та використання назви назви «Карпати» / А. Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 50. — Львів, 2016. — С. 22—33.
- Волощук М. Д., Гілецький Й. Р. Водно-ерозійні процеси у природних комплексах Українських Карпат: монографія. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2022. 124 с.
- Володимир Собашко (2003). Дорогами і стежками Карпат. Львів: «Центр Європи». ISBN 966-7022-56-0.
- Гілецький Йосип. Площа Карпатської фізико-географічної країни та Українських Карпат //Геотуризм: практика і досвід. Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції (20-22 жовтня 2022, Львів). – Львів: Каменяр, 2022. — С.103- 105.
- Гілецький Й.Р., Тимофійчук Н.М. Фізико-географічне районування Українських Карпат для цілей пізнавального туризму. / Й. Р. Гілецький, Н.М. Тимофійчук. //Географія та туризм: Науковий збірник, Випуск 53. – Київ, 2020. С. 103– 109.
- Дикі звірі і птахи Карпат: облік та оберігання / Ю. В. Юркевич ; Івано-Франківське обласне управління лісового господарства України. — Надвірна: [б. в.], 1996. — 92 с.
- Екосистеми лентичних водойм Чорногори (Українські Карпати): колективна монографія / Т. І. Микітчак, О. Решетило, А. Костюк, О. Попельницька, І. Данилик; Наук. ред. Т. І. Микітчак.– Львів: ЗУКЦ, 2014.– 287 с. : іл., табл.– 350 пр.– Містить бібліогр. — ISBN 978-617-655-104-1
- Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат: у 4-х т. — Т. ІІ: Етнологія та мистецтвознавство / гол. ред. Степан Павлюк.- Львів, 2006. — 812 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Пам'ятки підгір'я Українських Карпат першої половини I тисячоліття н. е. / Л. В. Вакуленко. — К. : Наукова думка, 1977. — 139 с.
- Стойко С., Ермоленко Ю. Карпати очима допитливих. — Львів : Каменяр, 1976. — 96 с.
- Сучасна геодинаміка та геофізичні поля Карпат і суміжніих територій: монографія / К. Р. Третяк, В. Ю. Максимчук, Р. І. Кутас та ін. ; за заг. ред. К. Р. Третяка, В. Ю. Максимчука, Р. І. Кутаса ; М-во освіти і науки України, НАН України, Нац. ун-т «Львів. політехніка», Карпат. від-ня Ін-ту геофізики ім. С. І. Субботіна. — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 420 с. : іл. — Режим доступу: . — Тит. арк. парал. англ. — Бібліогр.: с. 390—418 (548 назв). — ISBN 978-617-607-763-3
- Типологія лісів Українських Карпат: навч. посібник для лісогосп. спец. вузів / З. Ю. Герушинський ; Український держ. лісотехнічний ун-т. — Львів: Піраміда, 1996. — 208 с.
- Українські Карпати. Природа. Економіка. Історія. Народознавство: Бібліогр. покажч. л-ри за 1998 р. / ред.: М. А. Голубець; Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника НАН України. — Л., 2003. — 302 с.
|