Каразін Василь Назарович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Lenka:) (обговорення | внесок) |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сім'я== |
==Сім'я== |
||
'''Василь Назарович''' був нащадком стародавнього [[дворяни|дворянського]] роду, який мав свій герб ще з [[1627]] року. Засновником роду вважається Григорій Караджи (прадід '''Василя Назаровича''') - [[архієпископ]] міста [[Софія|Софії]]. Дід Каразіна, Олександр Григорович, переїхав до Росії за часів [[імператор]]а [[Петро I|Петра І]]. Саме тоді його прізвище було записано з російським закінченням (Каразін)<ref> Суспільно-політичні погляди В.Н.Каразіна. Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / А.В. Хрідочкін; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2001. — 17 с. |
'''Василь Назарович''' був нащадком стародавнього [[дворяни|дворянського]] роду, який мав свій герб ще з [[1627]] року. Засновником роду вважається Григорій Караджи (прадід '''Василя Назаровича''') - [[архієпископ]] міста [[Софія|Софії]]. Дід Каразіна, Олександр Григорович, переїхав до Росії за часів [[імператор]]а [[Петро I|Петра І]]. Саме тоді його прізвище було записано з російським закінченням (Каразін)<ref name="hrid"> Суспільно-політичні погляди В.Н.Каразіна. Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / А.В. Хрідочкін; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2001. — 17 с. {{ref-uk}}</ref>. |
||
Батько Василя - [[Назар Олександрович Каразін]] - успадкував професію від свого батька - також став військовослужбовцем. Пішовши у відставку в [[1770]] році, [[Назар Олександрович Каразін|Назар Каразін]] отримав "в вечное пользование"<ref |
Батько Василя - [[Назар Олександрович Каразін]] - успадкував професію від свого батька - також став військовослужбовцем. Пішовши у відставку в [[1770]] році, [[Назар Олександрович Каразін|Назар Каразін]] отримав "в вечное пользование"<ref name="hrid"/> села [[Кручик]] і [[Основинці]] на Харківщині. Вже в [[Україна|Україні]] він одружився з донькою [[козак|козацького]] [[сотник]]а Харківського полку Якова Івановича Коваленка Варварою Петрівною (майбутньою матір'ю '''Василя Назаровича'''). В селі [[Кручик]] Богодухівського повіту Харківської губернії (нині [[Богодухівський район]]) на [[Харківщина|Харківщині]]) 30 січня [[1773]] року в селянській хаті і народився '''Василь Назарович Каразін'''. |
||
Дитячі роки '''Василь''' провів в колі рідної сім'ї, слухаючи розповіді батька про війни, в яких той брав участь, про життя своїх предків - [[серби|сербів]], які вели боротьбу з [[Туреччина|Туреччиною]] за своє національне визволення. |
Дитячі роки '''Василь''' провів в колі рідної сім'ї, слухаючи розповіді батька про війни, в яких той брав участь, про життя своїх предків - [[серби|сербів]], які вели боротьбу з [[Туреччина|Туреччиною]] за своє національне визволення. |
||
'''Каразін''' мав можливість бачити життя звичайного українського [[маєток|маєтку]]. Із селянського середовища він виніс переконання, що [[поміщик]] відповідає за [[селяни|селян]], якими керує<ref |
'''Каразін''' мав можливість бачити життя звичайного українського [[маєток|маєтку]]. Із селянського середовища він виніс переконання, що [[поміщик]] відповідає за [[селяни|селян]], якими керує.<ref name="hrid"/> |
||
==Навчання== |
==Навчання== |
Версія за 07:20, 15 жовтня 2009
Кара́зін (Каразин) Васи́ль Наза́рович (*30 січня (10 лютого) 1773, Кручик — † 4 (16) листопада 1842, Миколаїв) — український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник першого у східній Україні Харківського університету (1805), ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти, автор ліберальних проектів реформування державного устрою і народного господарства. Праці з агрономії, конструювання сільськогосподарських машин. Зробив численні відкриття в галузі органічної і неорганічної хімії, першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій державі.
Сім'я
Василь Назарович був нащадком стародавнього дворянського роду, який мав свій герб ще з 1627 року. Засновником роду вважається Григорій Караджи (прадід Василя Назаровича) - архієпископ міста Софії. Дід Каразіна, Олександр Григорович, переїхав до Росії за часів імператора Петра І. Саме тоді його прізвище було записано з російським закінченням (Каразін)[1].
Батько Василя - Назар Олександрович Каразін - успадкував професію від свого батька - також став військовослужбовцем. Пішовши у відставку в 1770 році, Назар Каразін отримав "в вечное пользование"[1] села Кручик і Основинці на Харківщині. Вже в Україні він одружився з донькою козацького сотника Харківського полку Якова Івановича Коваленка Варварою Петрівною (майбутньою матір'ю Василя Назаровича). В селі Кручик Богодухівського повіту Харківської губернії (нині Богодухівський район) на Харківщині) 30 січня 1773 року в селянській хаті і народився Василь Назарович Каразін.
Дитячі роки Василь провів в колі рідної сім'ї, слухаючи розповіді батька про війни, в яких той брав участь, про життя своїх предків - сербів, які вели боротьбу з Туреччиною за своє національне визволення.
Каразін мав можливість бачити життя звичайного українського маєтку. Із селянського середовища він виніс переконання, що поміщик відповідає за селян, якими керує.[1]
Навчання
Навчався Василь Каразін у Харківському приватному пансіоні та Гірничому корпусі (інституті) в Петербурзі.
Громадська діяльність
З ініціативи Каразіна було засновано Харківський університет (1805) та створено Філотехнічне Товариство (1811-1818) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості в Україні.
Неодноразово Василь Каразін активно виступав проти колоніальної експлуатації України Російською імперією. Був прихильником перебудови державного устрою Росії на засадах конституційної монархії.
У 1820-1821 за критику існуючого суспільного ладу був ув'язнений у Шліссельбурзькій фортеці. Після звільнення жив під наглядом поліції у своєму маєтку.
У жовтні 1842 року він приїхав у Миколаїв до сина, який служив на Чорноморському флоті під командуванням М.П.Лазарєва. Адмірал зацікавився життям та діяльністю вченого і звернувся до його сина з пропозицією скласти біографію батька.
По дорозі з Миколаєва до Криму, куди Василь Каразін поїхав для проведення своїх досліджень, учений захворів і повернувся до Миколаєва.
4 (16) грудня 1842 року в Миколаєві, в будинку генерала Кумані Василь Каразін помер. Похований на міському кладовищі в каплиці. На обеліску склепу викарбувані деяі факти його видатної біографії:
Винуватець заснування у Росії Міністерства народної освіти, засновник Харківського університету, фундатор і правитель Філотехнічного товариства, ... запроваджувач квітучої торгівлі та добробуту громадян у м. Харків; природознавець, який подав перший думку про можливість зробити з метеорології науку точну, корисну для людей; почесний член різних вчених товариств, російських та іноземних. |
Спадок
Каразін автор ряду важливих відкриттів у галузі техніки, хімії, агрономії, селекції тощо. Йому належать близько 60 наукових праць.
У Харкові та Кручику Василю Назаровичу Каразіну встановлено пам'ятники.
Виноски
- ↑ а б в Суспільно-політичні погляди В.Н.Каразіна. Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / А.В. Хрідочкін; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2001. — 17 с. (укр.)
Джерела
- Березюк Н. М., Грамма В. Н. Слід добрий і вічний на землі Слобожанській (Іван Назарович Каразін та його нащадки)// Університети. - 2003. - №2.
- Суспільно-політичні погляди В. Н. Каразіна. Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / А. В. Хрідочкін; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2001. — 17 с. — укр.
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ця стаття не має шаблону-картки. |