Каразін Василь Назарович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 3: Рядок 3:


'''Кара́зін (Каразин) Васи́ль Наза́рович''' (*[[30 січня]] ([[10 лютого]]) [[1773]], [[Кручик]] — † [[4 листопада|4]] ([[16 листопада|16]]) листопада [[1842]], [[Миколаїв]]) — український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник першого у східній [[Україна|Україні]] [[Харківський університет|Харківського університету]] ([[1805]]), ініціатор створення одного з перших у [[Європа|Європі]] Міністерства [[народ]]ної освіти, автор ліберальних проектів реформування [[держава|державного]] устрою і народного господарства. Праці з [[агрономія|агрономії]], конструювання [[сільське господарство|сільськогосподарських]] машин. Зробив численні відкриття в галузі [[органічна хімія|органічної]] і [[неорганічна хімія|неорганічної хімії]], першим запропонував створення мережі [[метеорологічна станція|метеорологічних станцій]] по всій державі.
'''Кара́зін (Каразин) Васи́ль Наза́рович''' (*[[30 січня]] ([[10 лютого]]) [[1773]], [[Кручик]] — † [[4 листопада|4]] ([[16 листопада|16]]) листопада [[1842]], [[Миколаїв]]) — український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник першого у східній [[Україна|Україні]] [[Харківський університет|Харківського університету]] ([[1805]]), ініціатор створення одного з перших у [[Європа|Європі]] Міністерства [[народ]]ної освіти, автор ліберальних проектів реформування [[держава|державного]] устрою і народного господарства. Праці з [[агрономія|агрономії]], конструювання [[сільське господарство|сільськогосподарських]] машин. Зробив численні відкриття в галузі [[органічна хімія|органічної]] і [[неорганічна хімія|неорганічної хімії]], першим запропонував створення мережі [[метеорологічна станція|метеорологічних станцій]] по всій державі.

== Бiографiя ==

Василь Назарович Каразін народився 30 січня 1773 р. в с. Кручик на Слобожанщині (тепер Харківська область). Батько, офіцер російської армії, походив з грецького роду Караджі, мати – з козацької родини Ковалевських. До 10 років Василь навчався в маєтку батька родини переїхала до Вільшани, де в будинку вітчима він часто зустрічався з Григорієм Сковородою. Дитячі спогади про це знайомства Василь Назарович проніс через усе життя. Світогляд В. Н. Каразіна формувався під впливом творів Г. С. Сковороди та кращих європейських культурних традицій, що панували в приватних пансіонах Кременчука та Харкова, де він навчався до 17 років. У січні 1791 р. Василь Каразін вступив на військову службу. У сержанта Семенівського гвардійського полку було багато вільного часу, отож він став постійним слухачем лекцій у Горному корпусі – на той час найкращому вищому навчальному закладі Росії, де здобув грунтовні знання з математики, фізики, хімії, медицини, оволодів основними європейськими мовами. Восени 1795 р. Василь Назарович залишив військову службу, щоб «вивчати Росію і займатися точними науками». Він оселився у своєму маєтку в селі Кручик, де одружився з кріпосною дівчиною. Кілька років Василь Назарович жив замкнуто, ведучи наукову роботу і практично не виїджаючи за межі повіту. Переконаний «західник», В. Н. Каразін мріяв назавжди виїхати за кордон, щоб «серед просвіченого суспільства... живити свою мораль». Та для цього необхідно було мати спеціальний дозвіл. Спроба втекти без дотримання формальностей закінчилася невдачою. 3 серпня 1798 р. В. Н. Каразіна, його вагітну дружину та слугу Остапа схопили й посадили на гаупвахту міста Ковно. Випереджаючи офіційне донесення, Василь Назарович написав листа до імператора з поясненням своїх намірів і передав його естафетою. Після письмового звернення до Павла І він отримав посаду в державній скарбниці. Служба потребувала постійної роботи в Московському та Петербурзькому архівах і педагог використовує цю обставину для збирання метеріалів з історії Росії.


== Сім'я ==
== Сім'я ==
'''Василь Назарович''' був нащадком стародавнього [[дворяни|дворянського]] роду, який мав свій герб ще з [[1627]] року. Засновником роду вважається Григорій Караджи (прадід '''Василя Назаровича''')&nbsp;— [[архієпископ]] міста [[Софія|Софії]]. Дід Каразіна, Олександр Григорович, переїхав до Росії за часів [[імператор]]а [[Петро I|Петра І]]. Саме тоді його прізвище було записано з російським закінченням (Каразін)<ref name="hrid"> Суспільно-політичні погляди В.&nbsp;Н.&nbsp;Каразіна. Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / А.&nbsp;В.&nbsp;Хрідочкін; Дніпропетр. нац. ун-т.&nbsp;— Д., 2001.&nbsp;— 17 с. {{ref-uk}}</ref>.
Василь Назарович був нащадком стародавнього [[дворяни|дворянського]] роду, який мав свій герб ще з [[1627]] року. Засновником роду вважається Григорій Караджи (прадід Василя Назаровича)&nbsp;— [[архієпископ]] міста [[Софія|Софії]]. Дід Каразіна, Олександр Григорович, переїхав до Росії за часів [[імператор]]а [[Петро I|Петра І]]. Саме тоді його прізвище було записано з російським закінченням (Каразін)<ref name="hrid"> Суспільно-політичні погляди В.&nbsp;Н.&nbsp;Каразіна. Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / А.&nbsp;В.&nbsp;Хрідочкін; Дніпропетр. нац. ун-т.&nbsp;— Д., 2001.&nbsp;— 17 с. {{ref-uk}}</ref>.


Батько Василя&nbsp;— [[Назар Олександрович Каразін]]&nbsp;— успадкував професію від свого батька&nbsp;— також став військовослужбовцем. Пішовши у відставку в [[1770]] році, [[Назар Олександрович Каразін|Назар Каразін]] отримав «в вечное пользование»<ref name="hrid"/> села [[Кручик]] і [[Основинці]] на Харківщині. Вже в [[Україна|Україні]] він одружився з донькою [[козак|козацького]] [[сотник]]а Харківського полку Якова Івановича Коваленка Варварою Петрівною (майбутньою матір'ю '''Василя Назаровича'''). В селі [[Кручик]] Богодухівського повіту Харківської губернії (нині [[Богодухівський район]]) на [[Харківщина|Харківщині]]) 30 січня [[1773]] року в селянській хаті і народився '''Василь Назарович Каразін'''.
Батько Василя&nbsp;— [[Назар Олександрович Каразін]]&nbsp;— успадкував професію від свого батька&nbsp;— також став військовослужбовцем. Пішовши у відставку в [[1770]] році, [[Назар Олександрович Каразін|Назар Каразін]] отримав «в вечное пользование»<ref name="hrid"/> села [[Кручик]] і [[Основинці]] на Харківщині. Вже в [[Україна|Україні]] він одружився з донькою [[козак|козацького]] [[сотник]]а Харківського полку Якова Івановича Коваленка Варварою Петрівною (майбутньою матір'ю '''Василя Назаровича'''). В селі [[Кручик]] Богодухівського повіту Харківської губернії (нині [[Богодухівський район]]) на [[Харківщина|Харківщині]]) 30 січня [[1773]] року в селянській хаті і народився Василь Назарович Каразін.


Дитячі роки '''Василь''' провів в колі рідної сім'ї, слухаючи розповіді батька про війни, в яких той брав участь, про життя своїх предків&nbsp;— [[серби|сербів]], які вели боротьбу з [[Туреччина|Туреччиною]] за своє національне визволення.
Дитячі роки Василь провів в колі рідної сім'ї, слухаючи розповіді батька про війни, в яких той брав участь, про життя своїх предків&nbsp;— [[серби|сербів]], які вели боротьбу з [[Туреччина|Туреччиною]] за своє національне визволення.


'''Каразін''' мав можливість бачити життя звичайного українського [[маєток|маєтку]]. Із селянського середовища він виніс переконання, що [[поміщик]] відповідає за [[селяни|селян]], якими керує.<ref name="hrid"/>
Каразін мав можливість бачити життя звичайного українського [[маєток|маєтку]]. Із селянського середовища він виніс переконання, що [[поміщик]] відповідає за [[селяни|селян]], якими керує.<ref name="hrid"/>


== Навчання ==
== Навчання ==


Навчався '''Василь Каразін''' у Харківському приватному пансіоні та Гірничому корпусі ([[інститут]]і) в [[Петербург|Петербурзі]].
Навчався Василь Каразін у Харківському приватному пансіоні та Гірничому корпусі ([[інститут]]і) в [[Петербург|Петербурзі]].


== Громадська діяльність ==
== Громадська діяльність ==


З ініціативи '''Каразіна''' було засновано [[Харківський університет]] (1805) та створено [[Філотехнічне Товариство]] ([[1811]]—[[1818]]) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку [[промисловість|промисловості]] в Україні.
З ініціативи Каразіна було засновано [[Харківський університет]] (1805) та створено [[Філотехнічне Товариство]] ([[1811]]—[[1818]]) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку [[промисловість|промисловості]] в Україні.


Неодноразово '''Василь Каразін''' активно виступав проти колоніальної експлуатації [[Україна|України]] [[Російська імперія|Російською імперією]]. Був прихильником перебудови державного устрою Росії на засадах [[конституційна монархія|конституційної монархії]].
Неодноразово Василь Каразін активно виступав проти колоніальної експлуатації [[Україна|України]] [[Російська імперія|Російською імперією]]. Був прихильником перебудови державного устрою Росії на засадах [[конституційна монархія|конституційної монархії]].


У [[1820]]—[[1821]] за критику існуючого суспільного ладу був ув'язнений у [[Шліссельбурзька фортеця|Шліссельбурзькій фортеці]]. Після звільнення жив під наглядом поліції у своєму маєтку.
У [[1820]]—[[1821]] за критику існуючого суспільного ладу був ув'язнений у [[Шліссельбурзька фортеця|Шліссельбурзькій фортеці]]. Після звільнення жив під наглядом поліції у своєму маєтку.
Рядок 38: Рядок 34:


== Спадок ==
== Спадок ==
'''Каразін''' автор ряду важливих відкриттів у галузі [[техніка|техніки]], [[хімія|хімії]], [[агрономія|агрономії]], [[селекція|селекції]] тощо. Йому належать близько 60 наукових праць.
Каразін автор ряду важливих відкриттів у галузі [[техніка|техніки]], [[хімія|хімії]], [[агрономія|агрономії]], [[селекція|селекції]] тощо. Йому належать близько 60 наукових праць.


У [[Харків|Харкові]] та [[Кручик]]у '''Василю Назаровичу Каразіну''' встановлено пам'ятники.
У [[Харків|Харкові]] та [[Кручик]]у '''Василю Назаровичу Каразіну''' встановлено пам'ятники.


== Смерть ==
== Виноски ==
{{reflist}}
У 1820-1821 роках за критику існуючого суспільного ладу був ув'язнений у Шліссельбурзької фортеці. Після звільнення жив під наглядом поліції у своєму маєтку. Помер у Миколаєві, де й похований.


== Виноски ==
<references/>
== Джерела ==
== Джерела ==
* [http://www.universitates.kharkov.ua/arhiv/2003_2/berezuk/berezuk.html Березюк Н. М., Грамма В. Н. Слід добрий і вічний на землі Слобожанській (Іван Назарович Каразін та його нащадки)// Університети. - 2003. - №2.]
* [http://www.universitates.kharkov.ua/arhiv/2003_2/berezuk/berezuk.html Березюк Н. М., Грамма В. Н. Слід добрий і вічний на землі Слобожанській (Іван Назарович Каразін та його нащадки)// Університети. - 2003. - №2.]
* [http://www.lib.ua-ru.net/inode/29199.html Суспільно-політичні погляди В. Н. Каразіна. Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / А. В. Хрідочкін; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2001. — 17 с. — укр.]
* [http://www.lib.ua-ru.net/inode/29199.html Суспільно-політичні погляди В. Н. Каразіна. Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / А. В. Хрідочкін; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2001. — 17 с. — укр.]

{{hist-stub}}
{{hist-stub}}
{{без картки}}
{{без картки}}

Версія за 18:36, 2 лютого 2010

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Каразін.
Василь Каразін

Кара́зін (Каразин) Васи́ль Наза́рович (*30 січня (10 лютого) 1773, Кручик — † 4 (16) листопада 1842, Миколаїв) — український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник першого у східній Україні Харківського університету (1805), ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти, автор ліберальних проектів реформування державного устрою і народного господарства. Праці з агрономії, конструювання сільськогосподарських машин. Зробив численні відкриття в галузі органічної і неорганічної хімії, першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій державі.

Сім'я

Василь Назарович був нащадком стародавнього дворянського роду, який мав свій герб ще з 1627 року. Засновником роду вважається Григорій Караджи (прадід Василя Назаровича) — архієпископ міста Софії. Дід Каразіна, Олександр Григорович, переїхав до Росії за часів імператора Петра І. Саме тоді його прізвище було записано з російським закінченням (Каразін)[1].

Батько Василя — Назар Олександрович Каразін — успадкував професію від свого батька — також став військовослужбовцем. Пішовши у відставку в 1770 році, Назар Каразін отримав «в вечное пользование»[1] села Кручик і Основинці на Харківщині. Вже в Україні він одружився з донькою козацького сотника Харківського полку Якова Івановича Коваленка Варварою Петрівною (майбутньою матір'ю Василя Назаровича). В селі Кручик Богодухівського повіту Харківської губернії (нині Богодухівський район) на Харківщині) 30 січня 1773 року в селянській хаті і народився Василь Назарович Каразін.

Дитячі роки Василь провів в колі рідної сім'ї, слухаючи розповіді батька про війни, в яких той брав участь, про життя своїх предків — сербів, які вели боротьбу з Туреччиною за своє національне визволення.

Каразін мав можливість бачити життя звичайного українського маєтку. Із селянського середовища він виніс переконання, що поміщик відповідає за селян, якими керує.[1]

Навчання

Навчався Василь Каразін у Харківському приватному пансіоні та Гірничому корпусі (інституті) в Петербурзі.

Громадська діяльність

З ініціативи Каразіна було засновано Харківський університет (1805) та створено Філотехнічне Товариство (1811—1818) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості в Україні.

Неодноразово Василь Каразін активно виступав проти колоніальної експлуатації України Російською імперією. Був прихильником перебудови державного устрою Росії на засадах конституційної монархії.

У 1820—1821 за критику існуючого суспільного ладу був ув'язнений у Шліссельбурзькій фортеці. Після звільнення жив під наглядом поліції у своєму маєтку.

У жовтні 1842 року він приїхав у Миколаїв до сина, який служив на Чорноморському флоті під командуванням М. П. Лазарєва. Адмірал зацікавився життям та діяльністю вченого і звернувся до його сина з пропозицією скласти біографію батька.

По дорозі з Миколаєва до Криму, куди Василь Каразін поїхав для проведення своїх досліджень, учений захворів і повернувся до Миколаєва.

4 (16) грудня 1842 року в Миколаєві, в будинку генерала Кумані Василь Каразін помер. Похований на міському кладовищі в каплиці. На обеліску склепу викарбувані деяі факти його видатної біографії:

Винуватець заснування у Росії Міністерства народної освіти, засновник Харківського університету, фундатор і правитель Філотехнічного товариства, ... запроваджувач квітучої торгівлі та добробуту громадян у м. Харків; природознавець, який подав перший думку про можливість зробити з метеорології науку точну, корисну для людей; почесний член різних вчених товариств, російських та іноземних.

Спадок

Каразін автор ряду важливих відкриттів у галузі техніки, хімії, агрономії, селекції тощо. Йому належать близько 60 наукових праць.

У Харкові та Кручику Василю Назаровичу Каразіну встановлено пам'ятники.

Виноски

  1. ↑ а б в Суспільно-політичні погляди В. Н. Каразіна. Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / А. В. Хрідочкін; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2001. — 17 с. (укр.)

Джерела


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Без картки
Ця стаття не має шаблону-картки. Ви можете допомогти проєкту, додавши його у статтю.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каразін_Василь_Назарович&oldid=3702589