Карабаський конфлікт: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
оновлення даних
м виправлення "грунтовно-ґрунтовно"
(Не показані 6 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 5: Рядок 5:
| image =
| image =
[[Файл:НКР.jpg|300px]]
[[Файл:НКР.jpg|300px]]
| result =
| result =конфлікт продовжується
| status = Триває
| status = Триває
| combatant1 = '''1988–1991''' <br/> [[Нагірно-Карабаська автономна область|Нагірно-Карабаська АО]]<br/>{{flagicon image|Flag of Armenian SSR.svg}} [[Вірменська Радянська Соціалістична Республіка|Вірменська РСР]] <br/>[[Дашнакцутюн]]<ref>{{cite web|last=Ordway |first=John |authorlink=John Ordway (ambassador) |title=Party Primer: Top Armenian Political Parties |url=https://wikileaks.org/plusd/cables/04YEREVAN1678_a.html |publisher=[[WikiLeaks]] |format=[[For Official Use Only]] |date=30 July 2004 |quote=Members of the ARF fought actively in the Karabakh conflict and the party had its own military units. Later, when Karabakh and Armenia formed regular armies, some of the Dashnak units merged with the armies, others were disarmed. |deadurl=yes |archiveurl=http://web.archive.org/web/20151222133232/https://wikileaks.org/plusd/cables/04YEREVAN1678_a.html |archivedate=22 December 2015 }}</ref><ref>{{cite web|last1=Rieff|first1=David|authorlink1=David Rieff|title=Case Study in Ethnic Strife|url=http://www.princeton.edu/~amimages/rieff.html|publisher=[[Council on Foreign Relations]]|date=1997|quote=The Dashnaks, of course, are the ones who did the heavy lifting on the ground. Their men, including a substantial number of volunteers from the diaspora, did a great deal of the fighting and dying before the cease-fire.}}</ref>
| combatant1 = '''1988–1991''' <br/> [[Нагірно-Карабаська автономна область|Нагірно-Карабаська АО]]<br/>{{flagicon image|Flag of Armenian SSR.svg}} [[Вірменська Радянська Соціалістична Республіка|Вірменська РСР]] <br/>[[Дашнакцутюн]]<ref>{{cite web |last=Ordway |first=John |authorlink=John Ordway (ambassador) |title=Party Primer: Top Armenian Political Parties |url=https://wikileaks.org/plusd/cables/04YEREVAN1678_a.html |publisher=[[WikiLeaks]] |format=[[For Official Use Only]] |date=30 July 2004 |quote=Members of the ARF fought actively in the Karabakh conflict and the party had its own military units. Later, when Karabakh and Armenia formed regular armies, some of the Dashnak units merged with the armies, others were disarmed. |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20151222133232/https://wikileaks.org/plusd/cables/04YEREVAN1678_a.html |archivedate=22 грудень 2015 |accessdate=26 вересень 2017 }}</ref><ref>{{cite web|last1=Rieff|first1=David|authorlink1=David Rieff|title=Case Study in Ethnic Strife|url=http://www.princeton.edu/~amimages/rieff.html|publisher=[[Council on Foreign Relations]]|date=1997|quote=The Dashnaks, of course, are the ones who did the heavy lifting on the ground. Their men, including a substantial number of volunteers from the diaspora, did a great deal of the fighting and dying before the cease-fire.|accessdate=26 вересень 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160624041701/http://www.princeton.edu/~amimages/rieff.html|archivedate=24 червень 2016|deadurl=yes}}</ref>


'''1991–1994'''<br/>{{flagcountry|Нагірно-Карабаська Республіка}}<br/>{{flagcountry|Armenia}}<br/>Угруповування:
'''1991–1994'''<br/>{{flagcountry|Нагірно-Карабаська Республіка}}<br/>{{flagcountry|Armenia}}<br/>Угруповування:
* [[Єзиди у Вірменії|Єзиди]]<ref>{{cite web|last1=Asatryan |first1=Garnik |last2=Arakelova |first2=Victoria |title=The Ethnic Minorities of Armenia |url=http://www.osce.org/documents/oy/2002/01/148_en.pdf |publisher=[[Organization for Security and Co-operation in Europe]] |location=Yerevan |year=2002 |quote=The Armenia’s Yezidis many times showed gallantry and patriotism, particularly during the Karabakh conflict when many of their volunteers spilled their blood in the defense of this country. |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070808140625/http://www.osce.org/documents/oy/2002/01/148_en.pdf |archivedate=8 August 2007 }}</ref><ref name="yezidis">{{cite news|title=Armenia’s Yezidi community needs MP|url=http://www.tert.am/en/news/2012/06/07/aziz/|accessdate=20 July 2013|newspaper=[[Tert.am]]|date=7 June 2012|quote=Tamoyan recalled that a 500-member Yezidi detachment participated in the Nagorno-Karabakh war, and 30 of them were killed or went missing.}}</ref>
* [[Єзиди у Вірменії|Єзиди]]<ref>{{cite web|last1=Asatryan |first1=Garnik |last2=Arakelova |first2=Victoria |title=The Ethnic Minorities of Armenia |url=http://www.osce.org/documents/oy/2002/01/148_en.pdf |publisher=[[Organization for Security and Co-operation in Europe]] |location=Yerevan |year=2002 |quote=The Armenia’s Yezidis many times showed gallantry and patriotism, particularly during the Karabakh conflict when many of their volunteers spilled their blood in the defense of this country. |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070808140625/http://www.osce.org/documents/oy/2002/01/148_en.pdf |archivedate=8 August 2007 }}</ref><ref name="yezidis">{{cite news|title=Armenia’s Yezidi community needs MP|url=http://www.tert.am/en/news/2012/06/07/aziz/|accessdate=20 July 2013|newspaper=[[Tert.am]]|date=7 June 2012|quote=Tamoyan recalled that a 500-member Yezidi detachment participated in the Nagorno-Karabakh war, and 30 of them were killed or went missing.}}</ref>
* [[Осетини]]<ref>{{cite journal|script-title=ru:Осетинский батальон в Арцахской освободительной войне|date=13 March 2013|url=http://tta.am/%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%B1%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%BD-%D0%B2-%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B0%D1%85%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9-%D0%BE%D1%81%D0%B2%D0%BE/|publisher=«time to analyze» — politics, society, and ideas|language=ru}}</ref>
* [[Осетини]]<ref>{{cite journal|script-title=ru:Осетинский батальон в Арцахской освободительной войне|date=13 March 2013|url=http://tta.am/осетинский-батальон-в-арцахской-осво/|publisher=«time to analyze» — politics, society, and ideas|language=ru|title=Архівована копія|journal=|access-date=26 вересень 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20160416094738/http://tta.am/осетинский-батальон-в-арцахской-осво/|archive-date=16 квітень 2016|dead-url=yes}}</ref>
'''Постачання зброї:'''
'''Постачання зброї:'''
* {{flagcountry|Russia}}<ref>{{cite book|last=Benson|first=Brett V.|title=Constructing International Security: Alliances, Deterrence, and Moral Hazard|year=2012|publisher=Cambridge University Press|location=Cambridge|isbn=9781107027244|page=67|quote=Russia was widely viewed as supporting the Armenian position. Much of this perception stemmed from the fact that Russia transferred military support to Armenia during the Nagorno-Karabakh War.}}</ref>
* {{flagcountry|Russia}}<ref>{{cite book|last=Benson|first=Brett V.|title=Constructing International Security: Alliances, Deterrence, and Moral Hazard|year=2012|publisher=Cambridge University Press|location=Cambridge|isbn=9781107027244|page=67|quote=Russia was widely viewed as supporting the Armenian position. Much of this perception stemmed from the fact that Russia transferred military support to Armenia during the Nagorno-Karabakh War.}}</ref>
* {{flagcountry|Greece}}<ref name="cssas">{{cite journal|title=Strategic impact|issue=4|publisher=[[Carol I National Defence University|Romanian National Defence University "Carol I"]] Centre for Defence and Security Strategic Studies|location=Bucharest|year=2010|page=35|quote=Greece supported Armenia both by delivering military and economic assistance and diplomatic representation by promoting the Armenia's interests in the EU and NATO.|url=http://cssas.unap.ro/en/pdf_periodicals/si37.swf}}</ref>
* {{flagcountry|Greece}}<ref name="cssas">{{cite journal|title=Strategic impact|issue=4|publisher=[[Carol I National Defence University|Romanian National Defence University "Carol I"]] Centre for Defence and Security Strategic Studies|location=Bucharest|year=2010|page=35|quote=Greece supported Armenia both by delivering military and economic assistance and diplomatic representation by promoting the Armenia's interests in the EU and NATO.|url=http://cssas.unap.ro/en/pdf_periodicals/si37.swf|accessdate=26 вересень 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130921055051/http://cssas.unap.ro/en/pdf_periodicals/si37.swf|archivedate=21 вересень 2013|deadurl=yes}}</ref>
| combatant2 = {{flagcountry|Azerbaijan}}<br/>
| combatant2 = {{flagcountry|Azerbaijan}}<br/>


'''За підтримки:'''
'''За підтримки:'''
* {{flagcountry|Turkey}}<ref>{{cite news|title=‘Nagorno-Karabakh is Turkey's problem too,' says Erdoğan |url=http://www.todayszaman.com/news-331310-nagorno-karabakh-is-turkeys-problem-too-says-erdogan.html |accessdate=3 August 2014 |work=[[Today's Zaman]] |date=13 November 2013 |quote=...Erdoğan noted that Turkey's unconditional support for Azerbaijan... |deadurl=yes |archiveurl=http://web.archive.org/web/20141012181234/http://www.todayszaman.com/news-331310-nagorno-karabakh-is-turkeys-problem-too-says-erdogan.html |archivedate=October 12, 2014 }}</ref><ref>{{cite book|author1=Özden Zeynep Oktav|title=Turkey in the 21st Century: Quest for a New Foreign Policy|date=2013|publisher=Ashgate Publishing|isbn=9781409476559|page=126|quote=...Turkey's support for Azerbaijan in the conflict over Nagorno-Karabakh...}}</ref><ref>{{cite book|last1=Flanagan|first1=Stephen J.|last2=Brannen|first2=Samuel|title=Turkey's Shifting Dynamics: Implications for U.S.-Turkey Relations|date=2008|publisher=[[Center for Strategic and International Studies]]|location=Washington, DC|isbn=9780892065363|page=17|quote=Turkey's border with Armenia has remained sealed since 1994, due to Turkish support for Azerbaijan in the Nagorno-Karabakh conflict.}}</ref>
* {{flagcountry|Turkey}}<ref>{{cite news |title=‘Nagorno-Karabakh is Turkey's problem too,' says Erdoğan |url=http://www.todayszaman.com/news-331310-nagorno-karabakh-is-turkeys-problem-too-says-erdogan.html |accessdate=3 August 2014 |work=[[Today's Zaman]] |date=13 November 2013 |quote=...Erdoğan noted that Turkey's unconditional support for Azerbaijan... |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141012181234/http://www.todayszaman.com/news-331310-nagorno-karabakh-is-turkeys-problem-too-says-erdogan.html |archivedate=жовтень 12, 2014 }}</ref><ref>{{cite book|author1=Özden Zeynep Oktav|title=Turkey in the 21st Century: Quest for a New Foreign Policy|date=2013|publisher=Ashgate Publishing|isbn=9781409476559|page=126|quote=...Turkey's support for Azerbaijan in the conflict over Nagorno-Karabakh...}}</ref><ref>{{cite book|last1=Flanagan|first1=Stephen J.|last2=Brannen|first2=Samuel|title=Turkey's Shifting Dynamics: Implications for U.S.-Turkey Relations|date=2008|publisher=[[Center for Strategic and International Studies]]|location=Washington, DC|isbn=9780892065363|page=17|quote=Turkey's border with Armenia has remained sealed since 1994, due to Turkish support for Azerbaijan in the Nagorno-Karabakh conflict.}}</ref>
* {{flagcountry|Pakistan}}<ref>{{cite news|title=‘Pakistan will continue supporting Azerbaijan on Nagorno-Karabakh’|url=http://www.dailytimes.com.pk/national/14-Mar-2015/pakistan-will-continue-supporting-azerbaijan-on-nagorno-karabakh|work=[[Daily Times (Pakistan)|Daily Times]]|date=14 March 2015}}</ref><ref>{{cite book|last1=Hunter|first1=Shireen|authorlink1=Shireen Hunter|title=Islam in Russia: The Politics of Identity and Security|contribution=Russia and the Transcaucasus: The Impact of the Islamic Factor|date=2004|publisher=M.E. Sharpe|page=349|quote=Aliev thanked Pakistan for its support in the Karabakh conflict.}}</ref>
* {{flagcountry|Pakistan}}<ref>{{cite news|title=‘Pakistan will continue supporting Azerbaijan on Nagorno-Karabakh’|url=http://www.dailytimes.com.pk/national/14-Mar-2015/pakistan-will-continue-supporting-azerbaijan-on-nagorno-karabakh|work=[[Daily Times (Pakistan)|Daily Times]]|date=14 March 2015|accessdate=19 квітень 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160123185504/http://www.dailytimes.com.pk/national/14-Mar-2015/pakistan-will-continue-supporting-azerbaijan-on-nagorno-karabakh|archivedate=23 січень 2016|deadurl=yes}}</ref><ref>{{cite book|last1=Hunter|first1=Shireen|authorlink1=Shireen Hunter|title=Islam in Russia: The Politics of Identity and Security|contribution=Russia and the Transcaucasus: The Impact of the Islamic Factor|date=2004|publisher=M.E. Sharpe|page=349|quote=Aliev thanked Pakistan for its support in the Karabakh conflict.}}</ref>
* {{flagcountry|Israel|size=23px}}<ref>{{cite web|last1=Murinson |first1=Alexander |title=The Ties Between Israel and Azerbaijan |url=http://besacenter.org/wp-content/uploads/2014/10/MSPS110-web.pdf |website=Mideast Security and Policy Studies No. 110 |publisher=[[Begin–Sadat Center for Strategic Studies]] |date=October 2014 |quote=Israel supported the Azeri side in this conflict by supplying Stinger missiles to Azerbaijani troops during the war. |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141103080836/http://besacenter.org/wp-content/uploads/2014/10/MSPS110-web.pdf |archivedate=3 November 2014 }}</ref>
* {{flagcountry|Israel|size=23px}}<ref>{{cite web|last1=Murinson |first1=Alexander |title=The Ties Between Israel and Azerbaijan |url=http://besacenter.org/wp-content/uploads/2014/10/MSPS110-web.pdf |website=Mideast Security and Policy Studies No. 110 |publisher=[[Begin–Sadat Center for Strategic Studies]] |date=October 2014 |quote=Israel supported the Azeri side in this conflict by supplying Stinger missiles to Azerbaijani troops during the war. |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141103080836/http://besacenter.org/wp-content/uploads/2014/10/MSPS110-web.pdf |archivedate=3 November 2014 }}</ref>
| commander1 = {{flagicon|Armenia}} [[Нікол Пашинян]]<br/>{{flagicon|Armenia}} [[Саргсян Серж Азатович|Серж Саргсян]]<br/>{{flagicon|Armenia}} [[Оганян Сейран Мушегович|Сейран Оганян]] <br/>{{flagicon|Nagorno-Karabakh}} [[Саакян Бако Саакович|Бако Саакян]]
| commander1 = {{flagicon|Armenia}} [[Нікол Пашинян]]<br/>{{flagicon|Armenia}} [[Саргсян Серж Азатович|Серж Саргсян]]<br/>{{flagicon|Armenia}} [[Оганян Сейран Мушегович|Сейран Оганян]] <br/>{{flagicon|Nagorno-Karabakh}} [[Саакян Бако Саакович|Бако Саакян]]
Рядок 29: Рядок 29:
| casualties1 =
| casualties1 =
| casualties2 =
| casualties2 =
| casualties3 = 28,000–38,000 загиблих (1988—1994){{#tag:ref|See {{sfn|de Waal|2003|p=285}}<ref>[http://www.euronews.net/2009/11/28/winds-of-change-in-nagorno-karabakh/ Winds of Change in Nagorno Karabakh]. ''[[Euronews]]''. 28 November 2009.</ref><ref>[[Uppsala Conflict Data Program]], Republic of Nagorno-Karabakh&nbsp;— civilians, viewed 2013-05-03</ref><ref>{{cite web|url=http://www.naharnet.com/stories/en/150603|title=Azerbaijani Soldier Shot Dead by Armenian Forces|work=Naharnet|accessdate=22 October 2014}}</ref>}}<br/>3,000 загиблих (1994—2009)<ref>{{cite web|title=Armenia and Azerbaijan: Preventing War|url=http://www.crisisgroup.org/~/media/Files/europe/caucasus/B60%20Armenia%20and%20Azerbaijan%20---%20Preventing%20War.pdf|website=Europe Briefing N°60|publisher=[[International Crisis Group]]|page=3|date=8 February 2011|quote=There are no exact casualty figures since 1994, but most observers agree that as many as 3,000 people, mostly soldiers, have died. Crisis Group phone interview, Jasur Sumerinli, military expert, August 2009.}}</ref><br/>320+ загиблих (2010—2016)
| casualties3 = 28,000–38,000 загиблих (1988—1994){{#tag:ref|See {{sfn|de Waal|2003|p=285}}<ref>[http://www.euronews.net/2009/11/28/winds-of-change-in-nagorno-karabakh/ Winds of Change in Nagorno Karabakh]. ''[[Euronews]]''. 28 November 2009.</ref><ref>[[Uppsala Conflict Data Program]], Republic of Nagorno-Karabakh&nbsp;— civilians, viewed 2013-05-03</ref><ref>{{cite web|url=http://www.naharnet.com/stories/en/150603|title=Azerbaijani Soldier Shot Dead by Armenian Forces|work=Naharnet|accessdate=22 October 2014}}</ref>}}<br/>3,000 загиблих (1994—2009)<ref>{{cite web|title=Armenia and Azerbaijan: Preventing War|url=http://www.crisisgroup.org/~/media/Files/europe/caucasus/B60%20Armenia%20and%20Azerbaijan%20---%20Preventing%20War.pdf|website=Europe Briefing N°60|publisher=[[International Crisis Group]]|page=3|date=8 February 2011|quote=There are no exact casualty figures since 1994, but most observers agree that as many as 3,000 people, mostly soldiers, have died. Crisis Group phone interview, Jasur Sumerinli, military expert, August 2009.|accessdate=19 квітень 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160520105841/http://www.crisisgroup.org/~/media/Files/europe/caucasus/B60%20Armenia%20and%20Azerbaijan%20---%20Preventing%20War.pdf|archivedate=20 травень 2016|deadurl=yes}}</ref><br/>320+ загиблих (2010—2016)
| notes =
| notes =
| campaignbox =
| campaignbox =
Рядок 40: Рядок 40:
Територія [[Нагірний Карабах|Нагірного Карабаху]] в давнину входила в межі [[Кавказька Албанія|албанської]] провінції [[Арцах]] (в часи середньовіччя — феодальне напівзалежне князівство [[Хачен]]).
Територія [[Нагірний Карабах|Нагірного Карабаху]] в давнину входила в межі [[Кавказька Албанія|албанської]] провінції [[Арцах]] (в часи середньовіччя — феодальне напівзалежне князівство [[Хачен]]).


За часів правління азербайджанської династії [[Сефевіди|Сефевідів]] (1502-1722 рр.) Карабах входив до складу Карабахського беглербегства Сефевідської держави з центром у Гянджі, нагірна частина якого залишалася в руках християнських меліків, а низовини і передгір'я входили в мусульманські ханства. <ref>{{Cite book|title=Войны памяти: мифы, идентичность и политика в Закавказье|last=Шнирельман В.А.|first=|year=2003|publisher=Академкнига|location=|pages=199|language=|isbn=}}</ref>
За часів правління азербайджанської династії [[Сефевіди|Сефевідів]] (1502-1722 рр.) Карабах входив до складу Карабаського беглербегства Сефевідської держави з центром у Гянджі, нагірна частина якого залишалася в руках християнських меліків, а низовини і передгір'я входили в мусульманські ханства. <ref>{{Cite book|title=Войны памяти: мифы, идентичность и политика в Закавказье|last=Шнирельман В.А.|first=|year=2003|publisher=Академкнига|location=|pages=199|language=|isbn=}}</ref>
Після загибелі [[Надер Шах|Надир-шаха]] і розвалу [[Каджари|Іранської держави Каджарів]] в 1747 році, тодішній глава тюркського племені Джеваншир [[Панах-хан]], син Ібрагім-хана, проголосив себе незалежним ханом Карабаху. Створене [[Карабаське ханство|Карабахське ханство]] з центром в заснованої Панах-ханом фортеці Панахабад (місто [[Шуші (місто)|Шуша]]) перетворилося в одне з найсильніших ханств Азербайджану.<ref>{{Cite book|title=Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI-начале XIX вв.|last=Петрушевский И.П.|first=|year=1949|publisher=|location=|pages=136|language=|isbn=}}</ref>
Після загибелі [[Надер Шах|Надир-шаха]] і розвалу [[Каджари|Іранської держави Каджарів]] в 1747 році, тодішній глава тюркського племені Джеваншир [[Панах-хан]], син Ібрагім-хана, проголосив себе незалежним ханом Карабаху. Створене [[Карабаське ханство|Карабахське ханство]] з центром в заснованій Панах-ханом фортеці Панахабад (місто [[Шуші (місто)|Шуша]]) перетворилося в одне з найсильніших ханств Азербайджану.<ref>{{Cite book|title=Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI-начале XIX вв.|last=Петрушевский И.П.|first=|year=1949|publisher=|location=|pages=136|language=|isbn=}}</ref>
Карабахське ханство було приєднано до Росії в 1805 році. У містечку Кюрекчай недалеко від Гянджі був підписаний [[Кюрекчайскій договір]] про перехід Карабахського ханства під владу Росії, що було згодом закріплено [[Ґюлістанський мирний договір|Гюлістанским мирним договором]] 1813 року.
Карабаське ханство було приєднано до Росії в 1805 році. У містечку Кюрекчай неподалік від Гянджі було підписано [[Кюрекчайскій договір]] про перехід Карабаського ханства під владу Росії, що було згодом закріплено [[Ґюлістанський мирний договір|Гюлістанским мирним договором]] 1813 року.
Після підписання договору були прийнято міри щодо переселення в Карабах вірмен з [[Іранський Азербайджан|Іранського Азербайджану]]. Керувати організацією переселення було доручено полковнику Л. Є. Лазарєву.
Після підписання договору було вжито заходів щодо переселення до Карабаху вірмен з [[Іранський Азербайджан|Іранського Азербайджану]]. Керувати організацією переселення було доручено полковнику Л. Є. Лазарєву.
У рапорті головнокомандувачу російською армією на Кавказі графу [[Паскевич Іван Федорович|Паскевичу]] Посол Російської імперії при дворі Перської шаха [[Грибоєдов Олександр Сергійович|Грибоєдов]] різко критикував виявлену, на його думку, поспішність і некомпетентність влади, що безпосередньо здійснювали переселення:<blockquote>''"Вашій ясновельможності завгодно було дізнатися достовірніше через мене про способи, які були прийняті до переселення Вірмен з Адербейджана, і про нинішній їх запровадженні в наших областях. Лазарєв почитав себе головним побудником цієї еміграції, про що, як вам відомо, він висловлювався досить гласно, але безпідставно, тому що Вірмени ніякого поняття не мали про нього, будучи єдино проваджені довіреністю до Росії і бажанням бути під її законами. Трактат давав їм на це повне право (...) Полк. Лазарєв думав тільки про твір прокламацій, досить недоречних, між іншим, про формування регулярнаго вірменського ополчення, вважаючи навіть включити в коло своїх задумів (...) і самий Карабах і прочия області, що мають своє начальство і де особливою влади від давно установи не могло бути допущено. (...) при розміщенні їх у нас на нових місцях все зроблено безглуздо, недбало і непробачно. Вірмени здебільшого поселені на землях поміщицьких мусульманських. Влітку це ще можна було допустити. Господарі, мусульмани, здебільшого перебували на кочовищах і мало мали приводів спілкуватися з іновірними прибульцями. Не заготовлено лісу і не відведено інших місць для міцного проштовхування переселенців. (...) Переселенці знаходяться самі в тісноті і тіснять мусульман, які все нарікають і грунтовно"''<ref>{{Cite web|url=http://feb-web.ru/feb/griboed/texts/piks3/3_4_v3.htm|title=ФЭБ: Грибоедов. Записка о переселении армян из Персии в наши области. — 1917 (текст)|website=feb-web.ru|accessdate=2017-09-25}}</ref></blockquote>Нагірний Карабах, населений переважно вірменами внаслідок послідовної політики російської влади по заселенню краю іранськими поселенцями, на початку [[XX століття]] двічі (у 1905—1907 та 1918—1920&nbsp;рр.) ставав ареною кровопролитного вірмено-азербайджанського конфлікту (детально див. [[Історія Нагірного Карабаху]]). У [[1921]]&nbsp;р. постановою [[Політбюро ЦК РКП(б)]] він був включений до складу [[Азербайджанська РСР|Азербайджанської РСР]] зі створенням автономії (НКАО&nbsp;— [[Нагірно-Карабаська автономна область]]). Це викликало невдоволення вірмен, що протягом багатьох десятиліть вимагали приєднання НКАО до [[Вірменія|Вірменії]] (див. [[Міацум]]).
У рапорті головнокомандувачу російською армією на Кавказі графу [[Паскевич Іван Федорович|Паскевичу]] Посол Російської імперії при дворі Перського шаха [[Грибоєдов Олександр Сергійович|Грибоєдов]] різко критикував виявлену, на його думку, поспішність і некомпетентність влади, що безпосередньо здійснювали переселення:<blockquote>''"Вашій ясновельможності завгодно було дізнатися достовірніше через мене про способи, які були прийняті до переселення Вірмен з Адербейджана, і про нинішнє їх запровадження в наших областях. Лазарєв почитав себе головним побудником цієї еміграції, про що, як вам відомо, він висловлювався досить гласно, але безпідставно, тому що Вірмени жодного поняття не мали про нього, будучи єдино проваджені довірою до Росії і бажанням бути під її законами. Трактат давав їм на це повне право (...) Полк. Лазарєв думав тільки про твір прокламацій, досить недоречних, між іншим, про формування регулярнаго вірменського ополчення, вважаючи навіть включити в коло своїх задумів (...) і самий Карабах і прочия області, що мають своє начальство і де особливої влади віддавна встановлення не могло бути допущено. (...) при розміщенні їх у нас на нових місцях все зроблено безглуздо, недбало і непробачно. Вірмен здебільшого поселено на землях поміщицьких мусульманських. Влітку це ще можна було допустити. Господарі, мусульмани, здебільшого перебували на кочовищах і мало мали приводів спілкуватися з іновірними прибульцями. Не заготовлено лісу і не відведено інших місць для міцного проштовхування переселенців. (...) Переселенці знаходяться самі в тісноті і тіснять мусульман, які все нарікають і ґрунтовно"''<ref>{{Cite web|url=http://feb-web.ru/feb/griboed/texts/piks3/3_4_v3.htm|title=ФЭБ: Грибоедов. Записка о переселении армян из Персии в наши области. — 1917 (текст)|website=feb-web.ru|accessdate=2017-09-25}}</ref></blockquote>Нагірний Карабах, населений переважно вірменами внаслідок послідовної політики російської влади по заселенню краю іранськими поселенцями, на початку [[XX століття]] двічі (у 1905—1907 та 1918—1920&nbsp;рр.) ставав ареною кровопролитного вірмено-азербайджанського конфлікту (детально див. [[Історія Нагірного Карабаху]]). У [[1921]]&nbsp;р. постановою [[Політбюро ЦК РКП(б)]] він був включений до складу [[Азербайджанська РСР|Азербайджанської РСР]] зі створенням автономії (НКАО&nbsp;— [[Нагірно-Карабаська автономна область]]). Це викликало невдоволення вірмен, що протягом багатьох десятиліть вимагали приєднання НКАО до [[Вірменія|Вірменії]] (див. [[Міацум]]).
На початку [[Жовтень|жовтня]] [[1987]] року на [[мітинг]]ах у [[Єреван]]і, присвячених [[Екологія|екологічним]] проблемам, прозвучали вимоги передачі [[НКАО]] [[Вірменія|Вірменії]], які згодом повторювалися в численних зверненнях, що прямували на адресу радянського керівництва.
На початку [[Жовтень|жовтня]] [[1987]] року на [[мітинг]]ах у [[Єреван]]і, присвячених [[Екологія|екологічним]] проблемам, прозвучали вимоги передачі [[НКАО]] [[Вірменія|Вірменії]], які згодом повторювалися в численних зверненнях, що прямували на адресу радянського керівництва.


У серпні [[1987]] в регіоні починається збір підписів серед вірменського населення під зверненням на підтримку вимоги про передачу [[Карабах]]у Вірменії. Керівництво [[Азербайджанська РСР|Азербайджанської РСР]] і [[Компартія Азербайджану|Компартії Азербайджану]], зі свого боку, намагалося задіяти наявні командно-бюрократичні важелі, сподіваючись врегулювати ситуацію.
У серпні [[1987]] в регіоні починається збір підписів серед вірменського населення під зверненням на підтримку вимоги про передачу [[Карабах]]у Вірменії. Керівництво [[Азербайджанська РСР|Азербайджанської РСР]] і [[Компартія Азербайджану|Компартії Азербайджану]], зі свого боку, намагалося задіяти наявні командно-бюрократичні важелі, сподіваючись врегулювати ситуацію.


21 жовтня Гейдара Алієва виводять зі складу Політбюро з поясненням: "по стану здоров'я"<ref>{{Cite web|url=http://www.praviteli.org/records/kpss/politburo2/politburo1986_90.php|title=Руководство Коммунистической партии: Политбюро ЦК: 1986-1990 - Praviteli.org|website=www.praviteli.org|language=ru|accessdate=2017-09-26}}</ref>, що на думку азербайджанської сторони було зроблено з метою послаблення ролі Азербайджану перед запланованим початком конфлікту.
21 жовтня Гейдара Алієва виводять зі складу Політбюро з поясненням: "за станом здоров'я"<ref>{{Cite web|url=http://www.praviteli.org/records/kpss/politburo2/politburo1986_90.php|title=Руководство Коммунистической партии: Политбюро ЦК: 1986-1990 - Praviteli.org|website=www.praviteli.org|language=ru|accessdate=2017-09-26}}</ref>, що на думку азербайджанської сторони було зроблено з метою послаблення ролі Азербайджану перед запланованим початком конфлікту.


В листопаді 1987 року було здійснено напад на азербайджанців в [[Кафан|Кафанському районі]] [[Вірменська Радянська Соціалістична Республіка|Вірменської РСР]].<ref>{{Cite news|url=http://news.bbc.co.uk/hi/russian/news/newsid_3681000/3681079.stm|title=Карабах: хронология конфликта|date=2005-08-29|language=en-GB|accessdate=2017-09-26}}</ref>
В листопаді 1987 року було здійснено напад на азербайджанців в [[Кафан|Кафанському районі]] [[Вірменська Радянська Соціалістична Республіка|Вірменської РСР]].<ref>{{Cite news|url=http://news.bbc.co.uk/hi/russian/news/newsid_3681000/3681079.stm|title=Карабах: хронология конфликта|date=2005-08-29|language=en-GB|accessdate=2017-09-26}}</ref>
Рядок 99: Рядок 99:
* [[1 квітня]] [[2016]] року, після отримання Азербайджаном від Росії партії сучасної зброї, збройний конфлікт в районі [[Нагірний Карабах|Нагірного Карабаху]] [[Вірмено-азербайджанський конфлікт (2016)|поновився]] (так звана «4-денна війна»)<ref>[http://www.unian.ua/world/1307477-v-nagirnomu-karabasi-znovu-ponovilisya-boji.html В Нагірному Карабасі знову поновилися бої]</ref><ref name="bbc.com">[http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/04/160402_yerevan_karabakh_statement_dk Бої у Нагірному Карабасі: десятки загиблих]</ref>, в результаті чого під контроль Азербайджану перейшло по різним оцінкам до 20 км² території.
* [[1 квітня]] [[2016]] року, після отримання Азербайджаном від Росії партії сучасної зброї, збройний конфлікт в районі [[Нагірний Карабах|Нагірного Карабаху]] [[Вірмено-азербайджанський конфлікт (2016)|поновився]] (так звана «4-денна війна»)<ref>[http://www.unian.ua/world/1307477-v-nagirnomu-karabasi-znovu-ponovilisya-boji.html В Нагірному Карабасі знову поновилися бої]</ref><ref name="bbc.com">[http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/04/160402_yerevan_karabakh_statement_dk Бої у Нагірному Карабасі: десятки загиблих]</ref>, в результаті чого під контроль Азербайджану перейшло по різним оцінкам до 20 км² території.
*{{main|Вірмено-азербайджанський конфлікт (2016)}}
*{{main|Вірмено-азербайджанський конфлікт (2016)}}

== Див. також ==
* [[Абаєв Мірза]]


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 22:33, 23 грудня 2019

Карабаський конфлікт

Дата: 1988–1994 (Карабаська війна)
1994–дотепер (прикордонні сутички)
Місце: Південний Кавказ
Результат: конфлікт продовжується
Сторони
1988–1991
Нагірно-Карабаська АО
Вірменська РСР
Дашнакцутюн[1][2]

1991–1994
Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка
Вірменія Вірменія
Угруповування:

Постачання зброї:

Азербайджан Азербайджан

За підтримки:

Командувачі
Вірменія Нікол Пашинян
Вірменія Серж Саргсян
Вірменія Сейран Оганян
Нагірно-Карабаська Республіка Бако Саакян 		Азербайджан Ільхам Алієв
Втрати
28,000–38,000 загиблих (1988—1994)[18]
3,000 загиблих (1994—2009)[19]
320+ загиблих (2010—2016)

Карабаський конфлікт (вірм. Արցախյան գոյամարտ, азерб. Qarabağ müharibəsi) — етнічний конфлікт між вірменами та азербайджанцями, котрий переріс у війну з 1988 р. по 12 травня 1994 р., переважно за контроль над Нагірним Карабахом. Військові сутички не припинилися і після підписання перемир'я[20].

Передісторія конфлікту

Територія Нагірного Карабаху в давнину входила в межі албанської провінції Арцах (в часи середньовіччя — феодальне напівзалежне князівство Хачен).

За часів правління азербайджанської династії Сефевідів (1502-1722 рр.) Карабах входив до складу Карабаського беглербегства Сефевідської держави з центром у Гянджі, нагірна частина якого залишалася в руках християнських меліків, а низовини і передгір'я входили в мусульманські ханства. [21]

Після загибелі Надир-шаха і розвалу Іранської держави Каджарів в 1747 році, тодішній глава тюркського племені Джеваншир Панах-хан, син Ібрагім-хана, проголосив себе незалежним ханом Карабаху. Створене Карабахське ханство з центром в заснованій Панах-ханом фортеці Панахабад (місто Шуша) перетворилося в одне з найсильніших ханств Азербайджану.[22]

Карабаське ханство було приєднано до Росії в 1805 році. У містечку Кюрекчай неподалік від Гянджі було підписано Кюрекчайскій договір про перехід Карабаського ханства під владу Росії, що було згодом закріплено Гюлістанским мирним договором 1813 року.

Після підписання договору було вжито заходів щодо переселення до Карабаху вірмен з Іранського Азербайджану. Керувати організацією переселення було доручено полковнику Л. Є. Лазарєву.

У рапорті головнокомандувачу російською армією на Кавказі графу Паскевичу Посол Російської імперії при дворі Перського шаха Грибоєдов різко критикував виявлену, на його думку, поспішність і некомпетентність влади, що безпосередньо здійснювали переселення:

"Вашій ясновельможності завгодно було дізнатися достовірніше через мене про способи, які були прийняті до переселення Вірмен з Адербейджана, і про нинішнє їх запровадження в наших областях. Лазарєв почитав себе головним побудником цієї еміграції, про що, як вам відомо, він висловлювався досить гласно, але безпідставно, тому що Вірмени жодного поняття не мали про нього, будучи єдино проваджені довірою до Росії і бажанням бути під її законами. Трактат давав їм на це повне право (...) Полк. Лазарєв думав тільки про твір прокламацій, досить недоречних, між іншим, про формування регулярнаго вірменського ополчення, вважаючи навіть включити в коло своїх задумів (...) і самий Карабах і прочия області, що мають своє начальство і де особливої влади віддавна встановлення не могло бути допущено. (...) при розміщенні їх у нас на нових місцях все зроблено безглуздо, недбало і непробачно. Вірмен здебільшого поселено на землях поміщицьких мусульманських. Влітку це ще можна було допустити. Господарі, мусульмани, здебільшого перебували на кочовищах і мало мали приводів спілкуватися з іновірними прибульцями. Не заготовлено лісу і не відведено інших місць для міцного проштовхування переселенців. (...) Переселенці знаходяться самі в тісноті і тіснять мусульман, які все нарікають і ґрунтовно"[23]

Нагірний Карабах, населений переважно вірменами внаслідок послідовної політики російської влади по заселенню краю іранськими поселенцями, на початку XX століття двічі (у 1905—1907 та 1918—1920 рр.) ставав ареною кровопролитного вірмено-азербайджанського конфлікту (детально див. Історія Нагірного Карабаху). У 1921 р. постановою Політбюро ЦК РКП(б) він був включений до складу Азербайджанської РСР зі створенням автономії (НКАО — Нагірно-Карабаська автономна область). Це викликало невдоволення вірмен, що протягом багатьох десятиліть вимагали приєднання НКАО до Вірменії (див. Міацум).

На початку жовтня 1987 року на мітингах у Єревані, присвячених екологічним проблемам, прозвучали вимоги передачі НКАО Вірменії, які згодом повторювалися в численних зверненнях, що прямували на адресу радянського керівництва.

У серпні 1987 в регіоні починається збір підписів серед вірменського населення під зверненням на підтримку вимоги про передачу Карабаху Вірменії. Керівництво Азербайджанської РСР і Компартії Азербайджану, зі свого боку, намагалося задіяти наявні командно-бюрократичні важелі, сподіваючись врегулювати ситуацію.

21 жовтня Гейдара Алієва виводять зі складу Політбюро з поясненням: "за станом здоров'я"[24], що на думку азербайджанської сторони було зроблено з метою послаблення ролі Азербайджану перед запланованим початком конфлікту.

В листопаді 1987 року було здійснено напад на азербайджанців в Кафанському районі Вірменської РСР.[25]

16 листада 1987 року радник президента СРСР Михайла Горбачова, вірменин Абел Аганбегян, виступаючи в Парижі, висловився на захист приєднання Карабаху до Вірменії.

Карабаська війна (1988–94)

Докладніше: Карабаська війна

Післявоєнний період (1994–дотепер)

  • 5-6 грудня 1994 — РБРЄ перетворюється в ОБСЄ під час Будапештського саміту. Карабаський миротворчий мандат підтверджено.
  • 22 грудня 1994 — Парламент Нагірно-Карабаської Республіки обрав Роберта Кочаряна президентом.
  • 6 січня 1995 — Росія стає співголовою Мінської групи ОБСЄ спільно зі Швецією.
  • 23 вересня 1996 — Левон Тер-Петросян переобраний президентом на спірних виборах.
  • 24 червня 1996 — Кочарян обраний президентом Нагірно-Карабаської Республіки загальним голосуванням.
  • 14 лютого 1997 — США прийняті у ролі третьої співголови Мінської групи ОБСЄ.
  • 1 вересня 1997 — Аркадій Гукасян обраний президентом Нагірно-Карабаської Республіки.
  • 20-24 вересня 1997 — Посередники Мінської групи представляють новий план з мирного врегулювання, згідно з яким «Нагірний Карабах є державним і територіальним утворенням у складі Азербайджану».
  • 3 лютого 1998 — Левон Тер-Петросян подав у відставку.
  • 30 березня 1998 — Роберт Кочарян обраний президентом Вірменії.
  • 11 жовтня 1998 — Гейдар Алієв переобраний президентом Азербайджану.
  • Листопад 1998 — нова пропозиція МГ ОБСЄ («спільна держава»). Формулювання статусу НК говорить: «Нагірний Карабах є державним і територіальним утворенням у формі Республіки і утворює спільну державу з Азербайджаном в його міжнародно визнаних кордонах». Вірменія приймає пропозицію, Азербайджан — ні.
  • 25 квітня 1999 — Кочарян і Алієв проводять першу двосторонню зустріч у Вашингтоні.
  • 27 жовтня 1999 — в результаті збройного нападу на парламент Вірменії групою під керівництвом Наїрі Унаняна вбито Вазгена Саркісяна, Карена Демірчяна і ще шестеро високопоставлених осіб Вірменії.
  • 22 березня 2000 — замах на Аркадія Гукасян в Степанакерті. Самвел Бабаян заарештований.
  • 4-5 березня 2001 — Алієв і Кочарян знову зустрічаються в Парижі. За твердженнями деяких джерел, що є досить обізнаними, істотність «паризьких» і подальших «кі-вестських» принципів зводилося до приєднання Нагірного Карабаху до Вірменії і торгу навколо статусу транзитного транспортного коридору з «материкового» Азербайджану в Нахічевань через Мегрі. Згодом Азербайджан відкинув цю пропозицію.
  • 3-7 квітня 2001 — мирні переговори в Кі-Вест, штат Флорида, США.
  • 11 серпня 2002 — Аркадій Гукасян обраний президентом НКР на другий термін.
  • 5 березня 2003 — Роберт Кочарян обраний президентом Вірменії на другий термін.
  • 15 жовтня 2003 — в Азербайджані відбулися президентські вибори, на яких переміг Ільхам Алієв. Вибори супроводжувалися протестами опозиції, що переросли в масові безлади.
  • 19 лютого 2004 — в навчальному закладі НАТО в Будапешті лейтенант ЗС Азербайджану Раміль Сафаров, зарубав сокирою сплячого вірменського військовослужбовця — 26-річного лейтенанта Гургена Маркаряна. Обидва офіцери вивчали англійську мову в рамках програми НАТО «Партнерство заради миру». Суд, який тривав півтора року, визнав провину Сафарова і засудив його до довічного ув'язнення без права на амністію в перші 30 років.
  • 25 травня 2005 — в Баку відбулося офіційне відкриття нафтопроводу Баку — Тбілісі — Джейхан.
  • 2006 — згідно із заявами офіційних джерел, нова пропозиція МГ ОБСЄ розглядає проведення референдуму для визначення статусу Нагірного Карабаху, і виведення вірменських військ із суміжних з Нагірним Карабахом територій.
  • 10 лютого 2006 — в Парижі, в замку Рамбуйє відбулася зустріч за закритими дверима президентів Ільхама Алієва і Роберта Кочаряна. Ніяких домовленостей досягти не вдалося.
  • 10 грудня 2006 — загальнонародним референдумом прийнята Конституція НКР.
  • 19 липня 2007 — третім президентом НКР обраний Бако Саакян.
  • 19 лютого 2008 — третім президентом Вірменії обраний Серж Саркісян. За підсумками виборів пішли семиденні заворушення в Єревані у формі масових протестів проти порушень, що мали під час виборів. У сутичках загинуло щонайменше 8 осіб.
  • 4 березня 2008 — на лінії зіткнення вірменських та азербайджанських військ в Мартакертському районі відбулася збройна сутичка, найбільша з моменту укладення перемир'я. Вбито щонайменше 4 військовослужбовців.
  • 1 серпня 2008 — американський співголова Мінської групи ОБСЄ розкриває конфіденційні подробиці документа врегулювання нагірно-карабаського конфлікту. Згідно з Метьою Брайзою «Буде проведений референдум, на якому визначаться самі карабасці» і «Жителі Нагірного Карабаху самі вирішать, чи піде республіка під юрисдикцію Азербайджану або отримає незалежність». Офіційний Баку не заперечуючи це, заявляє лише, що референдум в Карабасі можливий через 15 або 20 років.
  • 2 листопада 2008 року — в Підмосков'ї президентами Азербайджану, Росії та Вірменії підписано декларацію по Нагірному Карабаху.
  • 21 листопада 2009 року Ільхам Алієв погрозився відновити військові дії проти Нагірно-Карабаської Республіки.[26]
  • 12 листопада 2014 року Збройні сили Азербайджану збили в районі села Кенгерлі Агдамського району вірменський бойовий вертоліт. Разом з тим, за інформацією вірменської сторони вертоліт належав збройним силам Нагірно-Карабахської Республіки і здійснював навчальний політ вздовж кордону. Внаслідок інциденту загинуло троє членів екіпажу.[27]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Ordway, John (30 July 2004). Party Primer: Top Armenian Political Parties. WikiLeaks. Архів оригіналу (For Official Use Only) за 22 грудень 2015. Процитовано 26 вересень 2017. Members of the ARF fought actively in the Karabakh conflict and the party had its own military units. Later, when Karabakh and Armenia formed regular armies, some of the Dashnak units merged with the armies, others were disarmed.
  2. ↑ Rieff, David (1997). Case Study in Ethnic Strife. Council on Foreign Relations. Архів оригіналу за 24 червень 2016. Процитовано 26 вересень 2017. The Dashnaks, of course, are the ones who did the heavy lifting on the ground. Their men, including a substantial number of volunteers from the diaspora, did a great deal of the fighting and dying before the cease-fire.
  3. ↑ Asatryan, Garnik; Arakelova, Victoria (2002). The Ethnic Minorities of Armenia (PDF). Yerevan: Organization for Security and Co-operation in Europe. Архів оригіналу (PDF) за 8 August 2007. The Armenia’s Yezidis many times showed gallantry and patriotism, particularly during the Karabakh conflict when many of their volunteers spilled their blood in the defense of this country.
  4. ↑ Armenia’s Yezidi community needs MP. Tert.am. 7 June 2012. Процитовано 20 July 2013. Tamoyan recalled that a 500-member Yezidi detachment participated in the Nagorno-Karabakh war, and 30 of them were killed or went missing.
  5. ↑ Архівована копія Осетинский батальон в Арцахской освободительной войне (рос.). «time to analyze» — politics, society, and ideas. 13 March 2013. Архів оригіналу за 16 квітень 2016. Процитовано 26 вересень 2017.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Benson, Brett V. (2012). Constructing International Security: Alliances, Deterrence, and Moral Hazard. Cambridge: Cambridge University Press. с. 67. ISBN 9781107027244. Russia was widely viewed as supporting the Armenian position. Much of this perception stemmed from the fact that Russia transferred military support to Armenia during the Nagorno-Karabakh War.
  7. ↑ Strategic impact (4). Bucharest: Romanian National Defence University "Carol I" Centre for Defence and Security Strategic Studies. 2010: 35. Архів оригіналу за 21 вересень 2013. Процитовано 26 вересень 2017. Greece supported Armenia both by delivering military and economic assistance and diplomatic representation by promoting the Armenia's interests in the EU and NATO.
  8. ↑ ‘Nagorno-Karabakh is Turkey's problem too,' says Erdoğan. Today's Zaman. 13 November 2013. Архів оригіналу за жовтень 12, 2014. Процитовано 3 August 2014. ...Erdoğan noted that Turkey's unconditional support for Azerbaijan...
  9. ↑ Özden Zeynep Oktav (2013). Turkey in the 21st Century: Quest for a New Foreign Policy. Ashgate Publishing. с. 126. ISBN 9781409476559. ...Turkey's support for Azerbaijan in the conflict over Nagorno-Karabakh...
  10. ↑ Flanagan, Stephen J.; Brannen, Samuel (2008). Turkey's Shifting Dynamics: Implications for U.S.-Turkey Relations. Washington, DC: Center for Strategic and International Studies. с. 17. ISBN 9780892065363. Turkey's border with Armenia has remained sealed since 1994, due to Turkish support for Azerbaijan in the Nagorno-Karabakh conflict.
  11. ↑ ‘Pakistan will continue supporting Azerbaijan on Nagorno-Karabakh’. Daily Times. 14 March 2015. Архів оригіналу за 23 січень 2016. Процитовано 19 квітень 2016.
  12. ↑ Hunter, Shireen (2004). Russia and the Transcaucasus: The Impact of the Islamic Factor. Islam in Russia: The Politics of Identity and Security. M.E. Sharpe. с. 349. Aliev thanked Pakistan for its support in the Karabakh conflict.
  13. ↑ Murinson, Alexander (October 2014). The Ties Between Israel and Azerbaijan (PDF). Mideast Security and Policy Studies No. 110. Begin–Sadat Center for Strategic Studies. Архів оригіналу (PDF) за 3 November 2014. Israel supported the Azeri side in this conflict by supplying Stinger missiles to Azerbaijani troops during the war.
  14. ↑ de Waal, 2003, с. 285.
  15. ↑ Winds of Change in Nagorno Karabakh. Euronews. 28 November 2009.
  16. ↑ Uppsala Conflict Data Program, Republic of Nagorno-Karabakh — civilians, viewed 2013-05-03
  17. ↑ Azerbaijani Soldier Shot Dead by Armenian Forces. Naharnet. Процитовано 22 October 2014.
  18. ↑ See [14][15][16][17]
  19. ↑ Armenia and Azerbaijan: Preventing War (PDF). Europe Briefing N°60. International Crisis Group. 8 February 2011. с. 3. Архів оригіналу (PDF) за 20 травень 2016. Процитовано 19 квітень 2016. There are no exact casualty figures since 1994, but most observers agree that as many as 3,000 people, mostly soldiers, have died. Crisis Group phone interview, Jasur Sumerinli, military expert, August 2009.
  20. ↑ а б Бої у Нагірному Карабасі: десятки загиблих
  21. ↑ Шнирельман В.А. (2003). Войны памяти: мифы, идентичность и политика в Закавказье. Академкнига. с. 199.
  22. ↑ Петрушевский И.П. (1949). Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI-начале XIX вв. с. 136.
  23. ↑ ФЭБ: Грибоедов. Записка о переселении армян из Персии в наши области. — 1917 (текст). feb-web.ru. Процитовано 25 вересня 2017.
  24. ↑ Руководство Коммунистической партии: Политбюро ЦК: 1986-1990 - Praviteli.org. www.praviteli.org (рос.). Процитовано 26 вересня 2017.
  25. ↑ Карабах: хронология конфликта (en-GB) . 29 серпня 2005. Процитовано 26 вересня 2017.
  26. ↑ Президент Азербайджану не виключає відновлення війни в Нагірному Карабаху
  27. ↑ Азербайджан збив військовий вертоліт над Нагірним Карабахом. INSIDER. 12.11.2014
  28. ↑ В Нагірному Карабасі знову поновилися бої

Література

Посилання

Див. також

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карабаський_конфлікт&oldid=26830953