Кам'янець-Подільський

Кам'янець-Подільський
Герб Кам'янця-Подільського Прапор Кам'янця-Подільського
Кам'янець-Подільська фортеця, вигляд з боку Старого міста.
Основні дані
Інша назва	Квітка на камені
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Код КОАТУУ:	6810400000
Засноване	кінець 12 століття — початок 13 століття
Перша згадка	1374
Магдебурзьке право	1374
Статус міста	з 1374 року
Населення	▼ 98 970 (01.01.2020)
Агломерація	298 700 осіб (2001)
Площа	27,871 км²
Густота населення	3 649,96 осіб/км²
Поштові індекси	32300—32315
Телефонний код	+380-3849
Координати	48°40′56″ пн. ш. 26°34′57″ сх. д.
Висота над рівнем моря	164 м
Водойма	річка Смотрич
Назва мешканців	кам'янчанин, кам'янчанка, кам'янчани
День міста	Остані вихідні Травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Кам'янець-Подільський
До обл./респ. центру
- залізницею	106 км
- автошляхами	102 км
Міська влада
Рада	Кам'янець-Подільська міська рада
Адреса	32300, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський, Майдан Відродження, 1
Міський голова	Михайло Євстафійович Сімашкевич
Кам'янець-Подільський у Вікісховищі Карта Кам'янець-Подільський Кам'янець-Подільський

Ка́м'яне́ць-Поді́льський (колишні назви — Кам'янець, Кам'янець-Подільськ (1795–1944)) — місто обласного підпорядкування в Україні, центр Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, з 22 березня 1919 по листопад 1920 — столиця УНР; значний економічний, освітній, культурний і туристичний центр країни.

Місто розташоване за 102 км від Хмельницької залізничної станції на лінії Ярмолинці — Ларга.

Розвинута машинобудівна (приладобудівний, кабельний, автоагрегатний та інші заводи), харчова, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів, туризм. Діють 10 вишів, в тому числі 2 університети — національний ім. Огієнка та державний аграрно-технічний. Місто має свій герб та прапор. Входить до Асоціації міст України.

У Кам'янці-Подільському численні історико-архітектурні пам'ятки — Національний історико-архітектурний заповідник, Історичний музей-заповідник, Замок (XIV—XVI століття, перебудований у XVII—XVIII столітті), Петропавлівський кафедральний костел (XVI століття), дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (XVIII століття) тощо.

Етимологія

Назва міста походить від слова «камінь» або «кам'яний», вона містить і другу частину, яка показує історичну місцевість розташування Поділля. До слова у давнину є багато згадок про поселення, наприклад у Київському та Галицько-Волинському літописах Кам'янець згадується 13 разів. Проте, у Волинській землі та в Галицько-Волинському князівстві тоді було декілька назв Кам'янець — Кам'янець-Волинський зараз у складі селища Миропіль, Кам'янець-Литовський — нині місто Кам'янець, Берестейської області Білорусі, Кам'янець-Каширський, тепер місто Камінь-Каширський.

Назва міста іншими мовами:

Мова	Переклад
Англійською	Kamianets-Podilskyi
Польською	Kamieniec Podolski
Литовською	Kamenecas-Podolės
Італійською	Kamjanec-Podilskyj
Білоруською	Камянец-Падольскі
Румунською	Camenița
Російською	Каменец-Подольский

Населення

За оцінкою архівіста Івана Гарнаги, в місті наприкінці XIV століття мешкало понад 2 тисячі осіб . Оцінка базується на грамоті князів Коріатовичів від 1374 року, якою за містом закріплювалося 200 ланів.

Наприкінці XVI століття в місті мешкало 10—12 тисяч чоловік (для порівняння: в Києві — 15, у Львові — 18 тисяч).

Після османського панування (1672—1699) населення міста скоротилося майже в 10 разів: із 700 будинків лише в 100 жили люди.

За даними першого загальноросійського перепису міст 1840 року в місті налічувалося 14,7 тисячі чоловік, 1862 — 18,9 тисячі, за всеросійським переписом на 28 січня (9 лютого) 1897 — 35934, напередодні Першої світової війни — 50,5 тисячі.

На 1 лютого 1921 року в місті мешкало 26,6 тисячі чоловік, 1926 року — 31 тисяча, за даними всесоюзного перепису в січні 1939 року — 36,4 тисячі.

Після німецької окупації (у 1941—1944 роках) у місті залишилося 11 тисяч мешканців. Далі населення зростало: на 15 січня 1959 — 40,3 тисячі, 1966 — 50 тисяч, на 15 січня 1970 — 57, на 1 січня 1976 — 77 тисяч, 1979 — 84 тисячі.

5 липня 1986 року народився стотисячний кам'янчанин (Віталій Кравцов). За даними останнього радянського перепису 1989 року в місті проживало 102,2 тисячі чоловік, 1990 року — 103 тисячі, 1991 року — 105 тисяч.

За даними першого всеукраїнського перепису населення у 2001 році, чисельність міста складала  — 99 610 чоловік.

У 2014 році все населення міста за віковим складом розподіляється за такими категоріями: до 14 років — 12 767 осіб (12,6 % від загальної чисельності населення міста), від 15 до 24 років — 16 494 особи (16,3 %), від 25 до 44 років — 33 467 осіб (33 %), від 45 до 59 років — 21145 осіб (21 %), від 60 років і старше -  17677 осіб (17,1 %). На підставі цього вікового розподілу можна побачити, що Кам'янець-Подільський — молоде місто: більша частина населення має вік до 44 років (62 %).

Відстежуючи соціальні тенденції, спостерігається збільшення навантаження на людей, що працюють, особами старшими від працездатного віку, зокрема: діти дошкільного віку — 5 826 чол. (5,7 %), діти шкільного віку — 9 796 чол. (9,6 %), студенти — 18 504 чол. (18,2 %), населення, що працює — 22 534 чол. (22,2 %), зареєстровані безробітні -  1 375 чол. (1,4 %); пенсіонери — 25 852 чол. (25,5 %); інші категорії населення — 17 663 чол. (17,4 %).

Зміна кількості населення за даними переписів

1390 — ▲2 000	1912 — ▲50 500	1986 — ▲100 000	2016 — ▼101 235
1570 — ▲4 500	1921 — ▼26 600	1989 — ▲102 200	2017 — ▼100 462
1630 — ▲12 000	1926 — ▲31 000	1990 — ▲103 000
1699 — ▼1 400	1939 — ▲36 400	1991 — ▲109 000
1840 — ▲14 700	1944 — ▼11 000	2001 — ▼99 610
1862 — ▲18 900	1959 — ▲40 300	2005 — ▼99 398
1892 — ▲36 662	1966 — ▲50 000	2009 — ▲101 667
1893 — ▲36 951	1970 — ▲57 000	2011 — ▲103 036
1897 — ▼35 934	1976 — ▲77 000	2014 — ▼102 254
1903 — ▲40 000	1979 — ▲84 000	2015 — ▼101 728

Довкола міста розташовані численні села, що впритул межують з містом.

Кам'янець-Подільська агломерація

Село	Населення
Довжок	4589
Кам'янка	2092
Мукша-Китайгородська	1967
Смотрич	1254
Слобідка-Кульчієвецька	885
Зіньківці	851
Цибулівка	550
Лисогірка	387
Слобітка-Гуменецька	825
Колибаївка	1742
Голосків	1661
Разом	118 531

Тому можна говорити про Кам'янець-Подільську агломерацію, що налічує приблизно 118,5 тис. осіб. Агломерація у складі м. Кам'янець-Подільського та Кам'янець-Подільського, Дунаєвецького і Чемеровецького районів нараховує приблизно — 298,7 тис. осіб.

Історична динаміка національного складу за даними переписів

	1926	1939	1959	1989	2001
українці	45,1 %	51,0 %	72,7 %	84,6 %	91,2 %
росіяни	7,2 %	6,9 %	17,6 %	11,7 %	5,9 %
поляки	6,1 %	2,8 %	2,5 %	0,8 %	0,6 %
білоруси	0,4 %	0,2 %	0,7 %	0,5 %	0,3 %
євреї	39,9 %	38,1 %	5,7 %	1,5 %	0,2 %

Рідна мова населення Кам'янця-Подільського за переписами

	1897	1926	2001
Українська	27,1 %	44,7 %	91,2 %
Російська	20,6 %	14,2 %	7,1 %
Польська	6,0 %	3,1 %	0,1 %
Їдиш	44,8 %	36,5 %	0,02 %

Клімат та розташування

Кам'янець-Подільський розташований у мальовничій місцевості на Подільській височині. Територією міста протікає річка Смотрич, що на відстані 20 км до її впадини у Дністер. Це південна частина Хмельницької області, яка характеризується горбистою місцевістю з численними ярами та нерівностями.

Клімат Кам'янця-Подільського
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середня температура, °C	−5	−3,5	0,6	10,5	15,3	18,4	19,8	19,3	14,5	8,0	2,0	−2,4	8,1
Норма опадів, мм	42	34	33	41	52	61	59	42	39	31	41	52	600
Джерело: Кліматичні дані Кам'янця-Подільського на сайті«www.meteoprog.ua»

Через Кам'янець-Подільський проходять:

• транспортна артерія Н03 — автомобільний шлях національного значення на території України
• Р48: Кам'янець-Подільський — Сатанів — Війтівці — Теофіполь — Білогір'я.

Відстань від міста до столиці Києва складає 423 км автошляхами, що приблизно буде 5 годин 51 хвилина у дорозі.

Історія

За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця датується кінцем XII століття — початком XIII століття . Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники з поміж чотирьох гіпотез про заснування Кам'янця-Подільського.

У давнину та Середньовіччя

Місто було у складі Київської Русі, в XIII–XIV столітті — Галицько-Волинського князівства, потім було захоплене монголо-татарами.

У першій половині XIV століття Кам'янець став центром Подільського князівства на чолі з князями Коріятовичами.

Від 1362 року — у складі Литовсько-Руської держави, зміцнюючись як адміністративний осередок Поділля.

Французька карта Старого міста та фортеці 1691 року

У 1420 році Кам'янець захопили польські війська, а 1434 року перемогою Польщі закінчилася війна між польськими і литовськими феодалами за подільські землі, з 1463 року — центр Подільського воєводства. Відтоді Кам'янець отримав статус королівського міста, був перетворений у досконалу і тривалий час неприступну для ворогів фортецю. 5 травня 1440 року польський шляхтич Пйотр Поляк видав у Кам'янці-Подільському 2 документи, які підписав як подільський староста.

Дмитро Вишневецький разом з Альбрехтом Лаським вербували в місті військо для походу в Молдавію проти господаря Якова Василакі Геракліда, або Деспота..

У середньовіччя Кам'янець був ремеслово-торговельним центром, за своїм розвитком не поступався таким містам, як Львів і Київ. Розвиткові ремесел і торгівлі неабияк сприяло надання місту Магдебурзького права (1374) і вигідне розташування на перехресті торговельних шляхів.

У 1672 році місто захопила Османська імперія (ця подія за деякими джерелами вплинула на смерть польського короля Яна II Казимира), та вже 1699 року згідно з умовами Карловецької мирної угоди разом із більшою частиною Поділля було повернуто до складу Польщі.

У 1761 році завдяки фундушам, які отримали на підставі ухвали воєводства, замість палісадів за сприяння львівського старости Йоахіма Потоцького було зведено мури.

Кам'янець у Новий час

У 1793 році, після другого поділу Польщі, Кам'янець разом з усією правобережною Україною відійшов до Російської імперії.

У 1793–1797 роках — центр Подільського намісництва, від 1797 року (аж до 1917 року) — Подільської губернії.

У 1846 році місто відвідав видатний український поет Тарас Шевченко. У 1850-х роках у місцевій духовній семінарії навчались видатні представники української літератури Степан Руданський та Анатолій Свидницький.

Із завершенням у 1874 році будівництва Новопланівського мосту розпочався розвиток Нового міста, де були зосередженні державні та міські установи, навчальні заклади.

Наприкінці XIX століття у Кам'янці проживало майже 36 тисяч мешканців, бурхливо розвивалась індустрія, вирувало культурне життя.

Місто на початку XX ст.

На початку XX століття Кам'янець був 40-тисячним містом із розвинутою на той час промисловістю.

Певне, 1906 року в місті було створено місцеве товариство «Просвіта». Завдяки його діяльності було введено вивчення української мови в початкових та парафіяльних школах, відкрито філію в Могилеві-Подільському.

14 березня 1914 року на станцію «Кам'янець-Подільський» прибув перший потяг. З початком Першої світової війни 4 серпня 1914 року австро-угорські війська захопили Кам'янець-Подільськ, але наступ 8-ї російської армії під командуванням генерала від кавалерії О. Брусилова змусив їх уже за 2 дні відступити. У роки війни в місті розміщувалися штаб Південно-Західного фронту, тилові установи, шпиталі.

Визвольні змагання, столиця УНР, резиденція ЗУНР

Федір Швець, Андрій Макаренко та Симон Петлюра в Кам'янці

Зустріч С. Петлюри в Кам'янці, 1920

За часів УНР від березня 1918 року протягом двох місяців Кам'янець був осередком Подільської землі. Загалом у період визвольних змагань українців (1917—21 роки) — це головний центр формування військ Української Народної Республіки, а 1919-03-2222 березня 1919 — 1919-11листопад 1920 — столиця Української Народної Республіки.

30 липня 1919 року в місті відбулась нарада керівництва УНР, ЗУНР за участю місій Франції, Англії, США (щойно прибули до міста). Доповідав Головний отаман про план ліквідації більшовицької влади в Україні, виклав вимоги до Антанти щодо озброєння та обмундирування 500 000 української армії, просив підштовхнути Ю. Пілсудскі до нового наступу проти більшовиків.

25 жовтня 1919 р. під час спільної наради представників ЗУНР та УНР генерал М.Тарнавський доповідав, що в строю залишалось 7000 вояків УГА; внаслідок епідемії, відсутності постачання різко знизилась дисципліна, зросло дезертирство. Старшини-фронтовики вимагали покінчити з війною, вступити в переговори з Дєнікіним чи Красною Армією.

12 листопада в місті відбулась остання спільна нарада урядів УНР та ЗУНР: виявилась гострою, її погасив виступом командувач Дієвої Армії УНР В. Сальський. З Кам'янця 14 листопада надіслав останню депешу НКГА Диктатор ЗУНР Евген Петрушевич. Після взяття частинами білої російської Добровольчої армії Могилева-Подільського та Бару, С. Петлюра змушено запропонував армії Польщі взяти місто, що було зроблено вранці 17 листопада 1919 р.

У цей же період, у 1918 році в місті було відкрито Державний Український Університет, першим ректором якого став Іван Огієнко (від 2008 року — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).

Радянський період 20- 40 роки, Голодомор 1932—1933 років

Із входом у місто 16 листопада 1920 року частин Червоної армії тут остаточно було встановлено Радянську владу.

У 1928 році Постановою РНК УРСР Стара фортеця була оголошена державним історико-культурним заповідником.

Голодомор 1932—1933 років жахливий злочин тоталітарної системи не оминув місто. Хоча ситуація була дещо краща ніж у інших областях, багато в чому внаслідок близькості кордону з сучасними західноукраїнськими територіями. Враховуючи прикордонний статус Кам'янеччини, населення, особливо з сіл, які знаходилися на річці Збруч, намагалося вирушити в сучасні західні області. Там подоляни міняли свої речі на хліб та зерно. Непоодинокими були випадки, коли люди наймалися на роботу за можливість харчуватися або працювали за хліб. Проте далеко не всім це вдавалося: вздовж кордону з Польщею по річці Збруч та кордону з Румунією по річці Дністер у багатьох місцях були влаштовані загороджувальні лінії та на кордонах несли варту радянські каральні органи. Скрутною ситуація була і місті, за даними у 1932–1933 роках від голоду померло 585 людей у Кам'янці. Студенти Кам'янця-Подільського на сторінках газети так писали про своє життя в 1933 році:

Територія України з втратою населення внаслідок голодомору

«На сьогоднішній день наше студентство міста Кам’янця в надзвичайно поганих умовах живе й не знає причин, хто ці умови склав йому. Студентство в сучасний момент надзвичайно обурене, але цієї обурливості не виявляє. Але, коли надальше студентство буде голодне, холодне та обшарпане, як до цих пір, то ця обуреність виявлятиметься страйками або демонстраціями протесту проти такого життя... У столовій хліба не дають, дають хліб у студрозпредах, які теж взяли курс на зниження норм хліба, з фунта сходило до 150 гр, а то його і по 3 дні не бувало... Боротьба за існування по-нашому – це боротьба за хліб».

Загалом кількість померлих від голоду в Кам'янець-Подільському районі у 1932–1933 роках склала 2533 людини. За оцінками демографічні втрати України внаслідок Голодомору 1932—1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб, в тому числі 3,9 млн — втрати, пов'язані із надсмертністю, а ще 600 тисяч — з дефіцитом народження.

Від 1937 року (до 1941 року) місто було центром Кам'янець-Подільської області.

12 травня 1941 року обласний центр перенесено з Кам'янця-Подільська до Проскурова, після чого місто втратило значення регіонального центру остаточно.

Друга світова війна

У перші дні липня 1941 року Кам'янець-Подільський був окупований військами Німеччини. Одним з перших та найбільших проявів Голокосту, було масове вбивство 27-28 серпня 1941 року на околицях міста, сучасна територія мікрорайону Жовтневий. У ті дні, були вбиті 23 600 євреїв, більшість з них були угорськими євреями (14,000-16,000), а решта в основному місцеві українські.

Бомбардування міста, запеклі бої в березні 1944 року за визволення, перетворили його на руїни. Танк Т-34 встановили у сквері Танкістів як знак звільнення.

Радянський період 50- 80 роки

Повоєнний час у Кам'янці-Подільському відбулись значні зміни: з'явилися великі промислові підприємства — цементний, кабельний, приладобудівний заводи, відкрились нові навчальні заклади.

У 1977 році Старе місто разом з фортецею оголошено історико-архітектурним заповідником.

Кам'янець у Незалежній Україні

Від 1991 року Кам'янець-Подільський — у складі незалежної України, є значним економічним, культурним, освітнім і туристичним осередком держави.

2 березня 2000 року Постановою Верховної Ради України затверджено нові межі міста загальною площею 2787,1 гектара.

У 2004 році жителі міста активно беруть участь у Помаранчевій революції. Створюючи мітинги на майдані Відродження під міською адміністрацією. За результатами виборів по місту: В.Ющенко — отримав 45354 голосів, В.Янукович — отримав 8388 голосів, не підтримали жодного −1840.

2010 році на виборах міського голови, було багато нарікань на роботу та поведінка міської ТВК, яку очолювала Тетяна Остафійчук.

Зимою 2014 року під час Революції гідності гинуть також кам'янчани міста та району. На підтримку Євромайдану в Києві багато людей міста збирались на віче під міськрадою, щоб виразити свій протест проти режиму, що склався у країні, та прагнень у Євроінтеграції.

З 2014 року початком Російської агресії проти України багато кам'янчан пішли добровольцями та військовослужбовцями на фронт захищати Україну.

2015 році в рамках децентралізації було схвалено перспективний план Кам'янець-Подільської територіальної громади. Яка має складатись з сіл: Цибулівка, Кам'янка, Зіньківці, Смотрич, Мукша-Китайгородська та Кам'янця-Подільського. Також перспективними є селами що можуть увійти Лисогірка, Слобітка-Гуменецька, Голосків, Довжок.

Довгий час обговорювались можливості побудови об'їзної дороги, бо основний потік транспорту рухається містом, через що страждають мешканці та дороги. Сучасними проблемами для міста залишаються: відсутність нормального залізничного сполучення та об'їзної дороги, що перетворює місто у провінцію на закрайку країни.

Кам'янець-Подільський завжди потрапляв у рейтинг Найкращі міста для життя в Україні за версією журналу «Фокус».

Кам'янець-Подільський у рейтингу за версією журналу Фокус

2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
▲16	▲13	▼18	▼23	▼25	▼26	▼37

Економіка

Промисловість

На міському автовокзалі

В Кам'янці-Подільському від радянського часу розвинута промисловість, зокрема будівельних матеріалів і машинобудування, виробництво інструментарію, також у місті підприємства деревообробної, зокрема меблевої, легкої (швейні, зокрема пошив весільних суконь) та харчової (молокозавод) промисловості. До головних виробничих підприємств міста належать:

• ВАТ «Подільський цемент» — один із найбільших виробників цементу в Україні;
• ТОВ «Кабельний завод» — є одним з найбільших виробників в Україні низьковольтних, акумуляторних і високовольтних джгутів проводів для автомобілів, тракторів та іншої техніки;
• Кам'янець-Подільський електромеханічний завод — виробник низьковольтної комутаційної апаратури, електропобутової та медичної техніки;
• «ВАТ Кам'янець-Подільськавтоагрегат» — здійснює капітальний ремонт двигунів тракторів і комбайнів, ремонт тракторного електрообладнання та паливної апаратури, ремонт радіаторів, ремонт та виготовлення запчастин для сільськогосподарської техніки.

Станом на 1 січня 2015 в місті налічується 4206 фізичних осіб та 1791 — юридична особа. Станом на 1 січня 2014 року загальна кількість суб'єктів середнього та малого підприємництва в місті складала 2269 одиниць, з них 2234 — малих підприємств та 35 — середніх. В загальному в малому та середньому бізнесі міста зайнято 26142 особи.

П'ять адміністративних одиниць з найбільшим внеском у регіональний обсяг реалізованої промислової продукції у процентах 2015 році.

№	Назва міста/району	%
1	Хмельницький	28,7
2	Нетішин	19,2
3	Кам'янець-Подільський район	10,2
4	Волочиський район	5,6
5	Кам'янець-Подільський	5,4

Торгівля

У Кам'янці-Подільському — декілька ринків («Кам'янець-Подільський», «Джерело-1», «Черемушки», «Династія»), в тому числі автомобільний і автозапчастин, розгалужена мережа торговельних і побутового обслуговування підприємств. У 2011 році відкрився будівельно-господарський гіпермаркет «Епіцентр», також є гіпермаркет «Арс». У місті декілька супермаркетів: «Сільпо», два «Фуршета», «АТБ», «Мрія» та «Пакко». Також ТЦ «Ювілейний», де розташований магазин побутової техніки «Технополіс», ще з відомих мереж у місті, магазин побутової техніки «Фокстрот».

Транспорт

У місті є автовокзал і залізничний вокзал (залізнична станція «Кам'янець-Подільський»). Залізниця представлена такими потягами:

№	Назва
118	Чернівці — Київ (Буковина)
117	Київ — Чернівці (Буковина)
139	Київ — Кам'янець-Подільський
140	Кам'янець-Подільський — Київ

Внутрішньоміське й приміське пасажирське сполучення здійснюється переважно маршрутним транспортом, діє декілька служб таксі. Періодично (від 1975 року) здіймається питання про запровадження в місті тролейбусного сполучення — попри початок реалізації натепер є згорнутим проектом.

Будівництво

За 23 роки незалежності у місті збудовано понад 80 житлових багатоповерхівок. На ринку будівництва представлені переважно місцеві компанії: Нова Будова, Віват-Буд, Рокор ЛТД, Будмонтажсервіс та інші. Більшість будівництва характеризується хаотичність та точковою забудовою по місту. За новим генпланом до 2030 року забудова житлових багатоповерхівок передбачається: у кварталі між вулицями Данила Галицького, Привокзальна, Пушкінської (замість ВАТ Комбінат хлібопродуктів), шляхом звільнення території спеціального призначення (військові склади) в межах вулиць Північної, Чехова, проспекту Грушевського та Хмельницького шосе, також по вулиці Матросова, шляхом зміни цільового призначення (землі спеціального призначення) планується мікрорайон забудови.

Кількість введеного в експлуатацію житла Кам'яньці-Подільському

Рік	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016
Кількість введеного житла	24,8 тис.	42,4 тис.	41,2 тис.	43,1 тис.	33,2 тис.	17,1 тис.	20,5 тис.	23,5 тис.	35,7 тис.

Соціальна сфера

Медицина

У місті діє мережа медичних закладів (понад 10), в тому числі 2 міські і районна центральна лікарні, міські поліклініки № 1, 2, пологовий будинок, дитяча поліклініка, міська стоматологічна поліклініка, ветлікарня. Основна увага розвитку медицини тепер — амбулаторії сімейної медицини, які оновлюють та будують у різних частинах міста.

Національний університет ім. І. Огієнка

Медичне обслуговування населення у 2010 році (на 1000 населення)

Місто	Кількість лікарів усіх спеціальностей	Кількість середнього медичного персоналу	Кількість лікарняних ліжок
Кам'янець-Подільський	4,2 %	7,6 %	5,0 %
Бровари	2,9 %	5,2 %	5,4 %

Робота лікувально-профілактичних закладів міста в 2014 році забезпечувалась 1582,75 посадами, при розрахунковій потребі в 2115,5.

Освіта

У Кам'янці-Подільському розташовані 11 вишів, зокрема 3 університети, 19 загальноосвітніх навчальних закладів, центр дитячої творчості, 2 спортивні школи.

Головні вищі навчальні заклади Кам'янця-Подільського: Національний університет ім. Івана Огієнка, Подільський державний аграрно-технічний університет та Національний університет Державної Податкової Служби України; також вищу освіту надають Кам'янець-Подільське відділення КФЕК НУ ДПС України, медичне та культури училища, будівельний та харчовий коледжі тощо.

Освіта у Кам'янці-Подільському станом на кінець 2010 року

Місто	Постійні дошкільні заклади освіти	Кількість дітей у дошкільних закладах	Середні навчальні заклади	Кількість учнів
Кам'янець-Подільський	17	3400	24	10278

Міське середовище

Мікрорайони міста

До складу Кам'янця-Подільського входять такі мікрорайони: Старе Місто, Руські Фільварки, Польські Фільварки, Біланівка, Новий План, Карвасари, Видрівка, Підзамче, селище Смирнова, Черемушки, селище цукрового заводу, селище Першотравневе, селище Жовтневе, Жовтневий масив.

Парки і сквери

Міський сквер «Гунські криниці»

У Кам'янці-Подільському чимало зелених зон відпочинку, де люблять бувати кам'янчани і гості міста — ботанічний сад, дендропарк, Небесної сотні і Міський парки, сквери Танкістів і Васильєва.

Смотрицький каньйон, в тому числі й у межах міста, включений до національного природного парку «Подільські Товтри».

Міський парк

Декомунізація

Боротьба із радянським минулим почалася з пам'ятника Леніна, що з'явився у місті 14 квітня 1970 року. На статую висотою 6,5 метрів витратили 9 тонн бронзи, та постамент викладений з плит червоного граніту. Знести із постаменту пам'ятник депутати міськради наказали 29 серпня 1991 року. А прибрали його з площі тільки 18 серпня 1992 року, саме тоді кам'янчани попрощались з радянським непотрібним рудиментом.

У 2016 році Кам'янецька бібліотека була перейменована на честь Костянтина Солухи. У місті під час декомунізації можуть з'явитись вулиці наступних діячів: Якова Гальчевського, князя Володимира Великого, Мелетія Смотрицького.

Стінописи міста

За п'ять років на сірих стінах житлових будинків Кам'янця-Подільського уже створено 42 стінописи. Стріт-артом в Кам'янці займається у більшості фестиваль «Ре$публіка». Також декілька стінописів було створено на дахах заводу «Електорон» та кінотеатру «Сінема», які можна побачити через супутникові знімки. Директор фестивалю «Республіка» Андрій Зоін на меті має перетворити спальні райони міста на музей соціального та територіального мистецтва.

Готелі

Кам'янці-Подільському в даний час діє понад 30 готелів та садиб. Готелі за класифікацією:

Смотрицький каньйон у межах міста

Категорія Назва «Reikartz» «7 днів» «Клеопатра» «Гала-готель» «Гетьман»

Категорія Назва «У домінікана» «Фільварки-центр» «Монте Крісто» «Ксенія» Пансіонат «Поділля»

ЗМІ

Друковані ЗМІ і видавництва

У часи Російської імперії в місті видавалися «Подольские губернские ведомости» (1838—1917), «Подольские епархиальные ведомости» (1862—1905), «Подольский листок» (1881—1882) та деякі інші видання.

Нині в Кам'янці-Подільському розвиваються як паперові, так і електронні ЗМІ.

Логотип газети «Подолянин» (1992)

Логотип обласної газети «Фортеця»

Логотип приватної газети «Кам'янецький часопис КлюЧ»

Газети та інтернет-видання міста і району:

• «Кам'янець-Подільський вісник» — міська газета (засновник Кам'янець-Подільська міська рада) заснована 1990 року (від 1994 року тижневик);
• «Подолянин» — газета заснована 1992 року В. Бабляком (він же Головний редактор) повторює назву періодичного видання, що існувало раніше в місті, і нині є фактично найпопулярнішою міською газетою (наклад до 15 000 примірників), 2008 року відзначена «Знаком бездоганності» в рамках програми «Національна конкурентоспроможність» ;
• «Край Кам'янецький» — районна газета (засновники — Кам'янець-Подільська районна рада, РДА);
• «Фортеця» — газета видається від 1994 року (тоді місячник-бюлетень), від 1996 року — газета-тижневик (виходить щочетверга), формат А3, наклад — у межах 10 000 примірників. Головний редактор Ольга Жмудовська;
• «Ділове місто» — рекламно-інформаційне періодичне видання (видавець — Кориткіна Тетяна Анатоліївна);
• «Кам'янецький часопис КлюЧ» — щотижнева приватна газета, видається з 3 лютого 2012 року;
• Інтернет-видання «7 днів» — останні новини Кам'янця-Подільського, Хмельниччини та України. Засноване 21.12.2012 року. Редактор — Андрій Павловський, член НСЖУ;
• «Голос Поділля».
• — Інтернет-видання «Вечірній Кам'янець»
• — Інтернет-видання «Вдало.info» — незалежні та актуальні новини Кам'янця-Подільського.

Телебачення

Місцеве телебачення представлене ЗАТ «Кам'янець-Подільська телерадіокомпанія» і оператором кабельного телебачення "Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія „Імпульс“»", також діє телерадіокомпанія «Подолянин TV». У 2014 році почало мовити Громадське телебачення Podillya.TV.

Також у місті транслюються наступні телеканали:

• «1+1»;
• «СТБ»;
• «UA: Перший»;
• «ТВі»;
• «Інтер»;
• «ICTV»;
• «Новий канал»;
• «Тоніс»;
• «ТЕТ»;
• «Україна»;
• «5 канал»;
• «Еспресо TV»;

FM-радіомовлення

• 102,8 МГц — «Перець FM»
• 104,3 МГц — «Ера FM»
• 104,8 МГц — «Русское Радио Україна»
• 105,7 МГц — «Ретро FM»
• 106,2 МГц — «Хіт FM»
• 107,5 МГц — «Relax FM»

Інтернет-ЗМІ

У місті активно розвивається місцевий Інтернет, і у теперішній час (кінець 2000-х років) уже сформувалась група локальних інтернет-ресурсів інформаційного, туристичного, розважального і довідкового спрямування.

Культура

Кам'янець-Подільський — значний культурний осередок області та країни; тут розташовані численні музеї, заклади культури й екскурсійні об'єкти, проводяться різноманітні культурні й фестивальні заходи.

Місто називають «містом семи культур» (навіть у 2000-х проводиться однойменне культурне свято) — за кількістю національностей, що в ньому жили і робили внесок у його розвиток. У різні часи на території Кам'янця-Подільського проживали українці й поляки, євреї, литовці, турки і татари, вірмени.

Заклади культури й туризму

Туристи оглядають фортецю

Кам'янецький міський Будинок культури

У Кам'янці-Подільському розташовані й здійснюють свою діяльність Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» та Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник. Також функціонують численні музеї та об'єкти, відкриті для екскурсійного обслуговування:

• Стара фортеця (вул. Замкова, 1; працює з 10.00 до 19.00 — в літній період, 9.00 до 18.00 — в зимовий період) — у підземеллях та вежах фортеці відкрито експозиції, які відтворюють сторінки її історії. В приміщеннях на території фортеці розташовані: відділ етнографії, експозиція оборони фортеці від турків (в підземеллі Західних казематів), експозиція ув'язнення Устима Кармелюка (в Папській башті), криниця (в башті Чорній), експозиція метальної зброї (в підземній східній галереї).
• Ратуша (вул. Польський ринок, 1; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — тут функціонують виставкові зали, де розташовані Музей грошей та експозиція магдебурзького права. У підземеллі відтворено експозицію з історії судочинства на Поділлі XVI—XVII століть.
• Кафедральний собор (вул. Татарська, 20; працює без вихідних з 9.00 до 16.00) — у діючому храмі Кафедрального костьолу Святих Апостолів Петра і Павла у вільний від богослужіння час проводять екскурсії з історії архітектури цього храму та історії мистецьких творів, які в ньому знаходяться.
• Художній музей (вул. П'ятницька, 11; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — Фонди музейного зібрання нараховують понад 120 000 експонатів. Серед представленого особливе місце належить творам західноєвропейського та російського образотворчого мистецтва XVIII—XX століть., полотнам українського малярства, зокрема художника-передвижника початку XX століття В. Розвадовського, творам художників 1960—70 років, картинам О.Грена та сучасних митців Поділля. У відділі функціонує як стаціонарні, так і тимчасові виставки.
• Відділ археології (працює з 10.00 до 18.00 в літній період, 9.00 до 17.00 в зимовий період) — відкрито 2001 року; розташований у пам'ятці архітектури XVII століття, в минулому вірменському торговому домі. Представлено збірку (нараховує понад тисячу предметів) археологічних матеріалів, яка започаткована ще у XIX столітті засновниками музею в Кам'янці. Нова експозиція знайомить відвідувачів музею з матеріалами, які вводять глядача в ту чи іншу епоху та свідчать про залюдненість Поділля з найдавніших часів. В експозиції відтворено житло прадавньої людини, реконструйовано знаряддя праці та побутові речі в умовному їх використанні. У внутрішньому дворику розташувався лапідарій з язичних ідолів. При музеї діє виставкова зала сучасного образотворчого мистецтва.

Головний заклад культури міста — міський Будинок культури (вул. Шевченка, 20). Також у місті діють молодіжний центр «Юність», міська дитяча художня школа, кінотеатр «Дружба», 9 бібліотек, зокрема Наукова бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільська міська центральна бібліотека, дитяча та юнацька.

Кам'янець-Подільський по праву є одним з найпопулярніших напрямків туризму, як іноземного, так і внутрішнього, зокрема у формі так званих турів вихідного дня. У місті діє Туристично-Інформаційний Центр, що займається туристичною популяризацією міста, працюють декілька туристичних компаній та операторів, як національних, так і місцевих, які здатні на місці запропонувати організацію й проведення цікавих турів, оглядових і спеціальних екскурсій. Наприкінці 2007 — на початку 2008 року в ході регіональної культурної акції було визначено «Сім чудес Кам'янця-Подільського». А також створено логотип міста, що має свій слоган: «Кам'янець — місто скарбів» з активаційною фразою «Знайди свій скарб у Кам'янці».

Фестивалі

Детальніше: Фестивалі Кам'янця-Подільського

Кам'янець-Подільський відомий і як визначний український фестивальний осередок — тут відбуваються різноманітні культурні заходи, етнографічні, історичні та інші фестивалі. Зараз у місті проводять понад 10 постійних фестивалів.

Вже традиційним для міста стало гучне відзначення щовесни відкриття туристичного сезону. Завдяки численним історико-культурним пам'яткам і, в першу чергу, Кам'янецькій фортеці, популярними у місті є різноманітні історичні реконструкції — захисту міста від османської навали, середньовічних боїв і турнірів, а також на День міста «Кам'янець давній — серце Поділля».

Відомими масштабними заходами, що на регулярній основі проводяться в місті, є фольклорно-етнічне мультикультурне «Свято семи культур», мистецький «Respublica», а завдяки спеціалізованому фестивалю Кам'янець-Подільський став одним із головних у країні центрів повітроплавання.

Література

У місті Кам'янець-Подільський відбувається дія роману-трилогії Володимира Бєляєва «Стара фортеця».

Художній опис оборони Кам'янця проти турків дається в романі Генріка Сенкевича «Пан Володиєвський».

Побут міста Кам'янця-Подільського та місцевої духовної семінарії докладно відображено в романі-хроніці «Люборацькі» українського письменника Анатолія Свидницького (1834-1871), що був у свій час вихованцем цієї семінарії.

Місто Кам'янець-Подільський і його опис також згадується в серії «Ірка Хортиця-суперведьма!», В книгах «Зачарованого квест» і «Магія без правил» авторів Ілони Волинської та Кирила Кощеева.

У 2014 у Кам'янець-Подільському для підтримки українського літературного процесу започаткований літературно-мистецький альманах «Phoenix».

У фільмах

Кам'янець-Подільський був майданчиком зйомки для наступних фільмів:

• 1938 — «Щорс», х/ф, режисер Олександр Петрович Довженко
• 1955 — «Тривожна молодість», х/ф, режисер Олександр Олександрович Алов і Володимир Наумович Наумов
• 1958 — «Народжені бурею», х/ф, Київська к/с
• 1966 — «Комісар», х/ф, режисер Олександр Якович Аскольдов
• 1972 — «Стара Фортеця», 7-серійний х/ф за мотивами трилогії Володимира Бєляєва, Кіностудія імені Олександра Довженка
• 1979 — «Д'Артаньян та три мушкетери», режисер Юнгвальд-Хилькевич
• 1983 — «Чорний замок Ольшанський», телефільм, режисер Михайло Миколайович Пташук (за однойменним романом Володимира Короткевича)
• 1986 — «Устим Кармелюк», 4-серійний х/ф, Кіностудія імені Олександра Довженка
• 1994 — «Острів любові», телесеріал, режисер Олег Іванович Бійма
• 2003 — «Тато», х/ф, режисер Володимир Львович Машков
• 2005 — «Дев'ять життів Нестора Махна», 12-серійний х/ф, режисер Микола Каптан
• 2007 — «Тарас Бульба», екранізація повісті Миколи Гоголя, в головній ролі Богдан Ступка, к/с «Ленфільм»
• 2008 — «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», режисер Михайло Іллєнко, продюсерський центр «Інсайт-медіа»

Спорт

У Кам'янці-Подільському розвиваються різноманітні види спорту — матеріальною базою для цього є міський багатофункціональний стадіон ім. Тонкочеєва, Мотобольний стадіон, спортивні споруди і зали міських вишів.

Міські спортивні команди — 5 футбольних, в тому числі «Імпульс», 4 волейбольні, 1 мотобольна, по 2 баскетбольні й гандбольні команди.

Футбол

У 1960 році було створено міську команду «Поділля» Кам'янець-Подільський. Цей колектив до 1967 року ставав чемпіоном області.

ФК «Ратуша» — команда що представляла місто виступаючи у першій лізі в другому колі сезону 1995/96. Найбільш відвідуваним домашнім матчем стала гра проти ФК Динамо-2 — 6500 глядачів.

ФК «Фортеця» команда що бере участь у чемпіонаті Хмельницької області з футболу 2016. Є надія що дана команда буде розвиватись і заявить себе в професійну чи аматорську ліги, так як місто вже давно не має великого футболу роками.

Архітектура

Будівлі

Вулиця Старого міста

Файл:Тринітарський костел у Кам'янці.jpg

Тринітарський костел (нині Церква священномученика Йосафата УГКЦ)

Пам'ятний знак «Циганська кибитка»

Панорама старої частини міста

Згідно з даними управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації, в Кам'янці-Подільському перебуває 28 пам'яток історії. Кам'янець-Подільський з відносно добре збереженим Старим містом — одне з найбагатших українських міст на історико-архітектурні пам'ятки (загалом близько 180):

• Кам'янець-Подільська фортеця (XII—XVIII ст.ст.);
• Ратуша (Будинок польського магістрату) (XIV—XVI ст.ст.), найстаріша зі збережених на теренах України;
• Ратуша руська (будинок Киріака; XVII—XIX ст.ст.);
• Троїцький василіянський монастир (XIV—XVI, XVIII—XIX ст.ст.);
• Вежа Стефана Баторія (Кушнірська, Кравецька) (XVI ст.);
• Монастир домініканок, костел Св. Михайла (сер. XVIII ст.);
• Монастир домініканців, костел Св. Миколая (XV—XVIII ст.ст.);
• Катедральний Петропавлівський костел;
• Монастир францисканців (будинок архієрея; XIV—XIX ст.ст.);
• Монастир тринітаріїв (1750—80);
• Палац римо-католицького єпископа (1627, XIX ст.);
• Гончарська башта (1583);
• Руська брама (XV—XVIII ст.ст.);
• Різницька башта (XVI ст.);
• Вірменський бастіон (XVI—XVII ст.ст.);
• Верхня Польська брама (Кушнірська башта) (1565–1785) і Нижня Польська брама (XV—XVI ст.ст.);
• Турецький (Замковий) міст;
• Порохівня (1778—79);
• Окружний суд (1892)
• Хрестовоздвиженська церква (XVIII ст.) тощо.

У повоєнний радянський час у Кам'янці-Подільському збудовано й введено в експлуатацію низку значних промислових об'єктів, житлова забудова цього часу була типовою.

У місті в різні роки (як за СРСР, так і за незалежності України) встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків — Тарасові Шевченку, Папі Івану Павлу II, на вшанування подвигу солдатів і жертв Другої світової війни, воїнам-«афганцям», оригінальний пам'ятний знак, що призначався для київського Бабиного Яру «Циганська кибитка, пробита кулями» тощо.

Архітектуру центра (старого) міста та фортецю можна побачити у режимі 3D. Мапу у трьох вимірах було розроблено вінницьким ДНВП «Геосистема», і на сьогодні вона є другим (після Вінниці) виконаним подібним проектом на теренах колишнього СРСР.

Мости

Основні найбільші мости міста представлені такими трьома:

• Замковий міст уперше згадано в документах 1494 року.
• Новопланівський міст урочисто відкрито 19(31) січня 1874 року.
• Стрімка лань рух урочисто відкрито 2 листопада 1973 року.

Відомі люди

• Бажан Микола Платонович (1904—1983) — український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Академік АН УРСР (з 1951 року), Заслужений діяч науки УРСР (з 1966 року), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (з 1964 року), народний поет Узбецької РСР.
• Бєляєв Володимир Павлович (1907—1990) — російський і український письменник: прозаїк, кінодраматург.
• Борис Йосипович Сулковський (1881-?) — полковник Армії УНР;
• Годованець Микита Павлович (1893—1974) — український поет-байкар, жертва сталінських репресій.
• Грабченко Антон Мартинович (1894—1931) — підполковник Армії УНР.
• Карабіневич Микола Сильвестрович (1889—1937) — діяч Української автокефальної православної церкви, архієпископ. Навчався тут в духовній семінарії.
• Лубківський Володимир Костянтинович (?-1921) — підполковник Армії УНР.
• Мазуренко Марко Єрофійович (1871—1929) — генерал-хорунжий Армії УНР.
• Мантуляк Микола Васильович (1889-?) — підполковник Армії УНР.

  

  Огієнко І.І

• Огієнко Іван Іванович (1882—1972) — український вчений, митрополит (від 1944), політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922). Брат прадіда Сергія Бубки.
• Павло Данилович Цибульський (1917—1984) — український письменник. Член Спілки письменників України (нині Національна спілка письменників України) від 1958 року.
• Рибицький Аркадій Олександрович (1867—1931) — полковник Армії УНР.
• Руданський Степан Васильович (1834—1873) — популярний український поет, перекладач античної літератури. Автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику. Професійний лікар.
• Симон Васильович Петлюра (1879—1926) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член ГС УЦР (від 28 червня — 31 грудня 1917[1]) на посаді Генерального секретаря з військових справ. Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 р. — 10 листопада 1920 р.). Дядько патріарха Мстислава.
• Сіцінський Юхим Йосипович (1859—1937) — історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля, православний священик, член Історичного товариства Нестора Літописця (від 1896), дійсний член НТШ (від 1899) і Українського наукового товариства в Києві (від 1906).
• Устим Якимович Кармалюк (1787—1835) — український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813—1835 роках проти національного і соціального гніту.
• Чирський Микола Антонович (1902—1942) — український поет і драматург, хорунжий Армії УНР.
• Чехович Олександр Олександрович (1870—1936) — український військовий юрист, генерал-хорунжий УНР.
• Стрельчук Павло (1973—2014) — боєць батальйону «Айдар», герой АТО, загинув при звільненні Іловайська
• Коношенко Руслан Сергійович (1983—2015) — боєць батальйону 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади.81-ї десантно-штурмової бригади, герой АТО, загинув в аеропорту Донецька.
• Веллер Михайло Йосипович (20 травня 1948 —) — російський письменник, філософ.

У різні періоди XX — початку XXI століть з Кам'янцем-Подільським були пов'язані життя і творчість письменників М. Годованця, Л. Дмитерка, В. Бєляєва, вчених В. Смолія, І. Вишневського, Д. Мартинюка, художників О. Грена, Б. Негоди та інших. Для Кам'янця-Подільського Іван ОГІЄНКО є знаковою постаттю. Виплекане ним у найскладніших умовах 1918—1920 рр. дитя — Кам'янець-Подільський державний український університет — стало першим на Поділлі вогнищем української освіти, науки, культури. Обидва нинішні університети, що діють у місті, — Кам'янець-Подільський державний університет і Подільський державний аграрно-технічний університет — виводять свій родовід від Огієнкового дітища: перший — від відкритого 22 жовтня 1918 р. університету, другий — від відкритого в цьому ж університеті 22 жовтня 1919 р. сільськогосподарського факультету. І якщо сьогодні Кам'янець-Подільський з повним правом називають університетським містом, то першочергова заслуга в цьому одного з фундаторів і першого ректора Кам'янець-Подільського державного українського університету Івана Огієнка.

До Кам'янця-Подільського приїздило багато відомих особистостей, як української культури (Тарас Шевченко), так і державних діячів та представників культур інших народів (російські монархи Петро I, Катерина II, письменники Михайло Булгаков, Адам Міцкевич та інші).

Міста-партнери

Кам'янець-Подільський має 28 міст-побратимів із п'ятнадцяти країн:

• Польща — 12 міст: Сянік (місто та повіт), Таргувек (у Варшаві), Краків, Ґлоґув, Перемишль, Каліш, Гнєв, Завєрце, Гміна Гожице, Грубешів (підписано декларацію про співпрацю 2017), Ченстохова, Тарново-Подгурне;

  

  Місто-партнер Перемишль

• Китай — Сучжоу в провінції Цзянсу (контакти від 2003);
• Литва — Укмерге (дружба зародилася ще 1991);
• Латвія — Лівані (договір підписано 23 липня 2011);
• Білорусь — Полоцьк (угоду про співпрацю укладено 17 травня 2003);
• Молдова — Єдинці (угоду про співпрацю укладено 17 травня 2003);
• Румунія — Залеу (2003 підписано протокол намірів), Серет (підписано договір про співпрацю 2015);
• Словаччина — містечко Дольний Кубін (18 червня 2004 підписано договір про побратимство й співпрацю);
• Італія — Понте Ламбро (7 жовтня 2006 підписано угоду про побратимство та співпрацю);
• США — Атенс (1999 започатковано співпрацю в рамках українсько-американської програми «Партнерство громад»);
• Росія — Мічурінськ (співпрацю закладено в радянські часи);
• Вірменія — Вагаршапат;
• Іспанія — Теруель; (підписано протокол про співпрацю 19 травня 2007);
• Швеція — Херлльюнга ;
• Чехія — Кутна Гора (договір підписано 4 жовтня 2008, військовослужбовцям, які беруть участь АТО, від чехів як місту-побратиму надійшла гуманітарна допомога 25 листопада 2014);
• Македонія — Радовиш; (договір підписано 18 жовтня 2014);

Також є партнерські зв'язки з українськими містами:

• Слов'янськ
• Вінниця
• Умань

Входить до складу Асоціації Міст України.

Цікаві факти про місто

• За даними статистики, протягом 2010 року найвідвідуванішою статтею Української вікіпедії про українські міста стала стаття про Львів. До першої десятки увійшла також стаття про Кам'янець-Подільський, зайнявши 6 місце. У 2012 році стаття про Кам'янець-Подільський зайняла 93 місце у сотні найпопулярніших статей за відповідний рік, кількість переглядів склала 82 650 разів.

• Місто займає 3 місце за архітектурними пам'ятками в Україні.

• З 22 березня 1919 — по листопад 1920 — столиця Української Народної Республіки, через складні політичні обставини.

• Кам'янець-Подільський займає 3 місце після Оксфорда та Кембриджа за кількістю студентів на душу населення.

• «Лань, що біжить» це найвищий в Європі міст без вертикальних опор, а також улюблене місце для стрибків з банджі-джампінгу.
• Є найбільшим містом не обласним центром у Західній Україні.

• На Google Art Project — віртуальній колекції мистецтва з усього світу є стінописи з Кам'янця-Подільського

• У листопаді 2014 року у Кам'янці-Подільському відбувалося знімання програми «Україна без грошей».

• 2015 році місто брало участь у боротьбі за звання Молодіжної столиці Європи 2018, але на жаль не пройшло.

• Урбаноніми про Кам'янець-Подільський існують у таких містах: Харків, Рівне, Київ (вулиця і провулок). Також слід згадати вулиці у Львові та Хмельницькому під назвами Кам'янецька, що теж історично вказували напрямок на Кам'янець-Подільський. У Хабаровському краї є село під назвою Каменец-Подольск з населенням 173 людини.

Галерея

• 
  Казкове диво Поділля
• 
  Скульптура Матері Божої
• 
  Міська ратуша
• 
  Православний храм
• 
  Турецький міст
• 
  Одвічна твердиня
• 
  Фортечні мури
• 
  Неприступна фортеця

Панорами Кам'янець-Подільська

Панорама центру міста

Панорама міста

Див. також

• Кам'янець-Подільська фортеця
• Міські голови Кам'янця-Подільського;
• Почесні громадяни Кам'янця-Подільського.
• Храми Кам'янця-Подільського
• Кам'янець-Подільська агломерація
• Кам'янець-Подільська міська рада

Джерела література

• Будзей О. Кам'янецький календар на сайті «Вічний Кам'янець»
• Кам'янець-Подільський // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 541.
• Кам'янець-Подільський. Путівник. — Львів, 1970.
• Петров М. Б., Рибак І. В.. Кам'янець-Подільський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 55—64. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Kamieniec Podolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 748. (пол.) — S. 748—763. (пол.)

Посилання

• Сикора Э. Ф. Лица Каменца-Подольского или те, кто творил историю «Цветка на камне», кто оказывал влияние на его судьбу, а также те, кому повезло увидеть своими глазами это неповторимое чудо природы и творение человеческой фантазии. — Харьков: «Міськдрук», 2010. — 700 с.
• Офіційний сайт кам'янець-подільського державного історичного музею-заповідника
• Кам'янець-Подільський інформаційний сайт
• Туристично-інформаційний центр Кам'янця-Подільського
• м. Кам'янець-Подільський на сайті Хмельницької обласної ради
• Кам'янець-Подільський онлайн
• Кам'янець-Подільський історичний
• Кам'янець-Подільський Подорожі Україною
• Кам'янець-Подільський Екскурсії
• OSM Карта Кам'янець-Подільського
• Радянська топографічна карта 1:100000
• Сергій П'ятериков. Стара фортеця над Смотричем // Дзеркало тижня, № 24 (399), 28.06.2002
• Каменец-Подольский // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
• Історія єврейської громади Кам'янця-Подільського(англійською мовою)
• Міста-Партнери на Офіційний сайт Кам'янець-Подільської міської ради
• Кам'янець-Подільська агломерація
• Революція триває
• Події Кам'янця-Подільського
• Як виглядав Кам'янець-Подільський у 1897 році — ретро фото матеріал газети Gazeta.ua від 01.07. 2015 року.
• Фото визначних місць Кам'янця-Подільського, Look My Trips