Леен Кульман: відмінності між версіями

Зовнішні зображення
	Аннотационная доска на улице Х. А. Кульман в Минске.

Леен Кульман
Леен Кульман
рос. Хелене Андреевна Кульман
Народилася	31 січня 1920; Тарту, Естонія
Померла	6 березня 1943 (23 роки); Тарту
Країна	Естонія; СРСР
Діяльність	шпигунка
Учасник	німецько-радянська війна і Друга світова війна
Військове звання	комісар
Нагороди	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 08:56, 10 вересня 2023

Леен Кульман (Хелена/Хелене Андріївна Кульман; 31 січня 1920, Тарту, Естонія — 6 березня 1943, Тарту, генеральний округ Естонія, Райхскомісаріат Остланд) — радянська розвідниця, молодший політрук, Герой Радянського Союзу.

Біографія

Леен Кульман народилася 31 січня 1920 року в місті Тарту шостою дитиною в багатодітній родині шевця Андреса Кульман. У 1927 році вона поступила в 1-шу Тартуську міську школу, в якій навчалася до 1931 року, потім навчалася в 5-й тартуській школі, яку закінчила в 1933 році, і Талліннському педагогічному училищі.

У 1932 році у Леен помер батько, залишивши на утриманні матері п'ять малолітніх дітей; в тому ж році померла і найближча подруга дівчинки, Майга Берзінь, батьки якої удочерили дівчинку.

Після приєднання Естонії до СРСР вступила в комсомол, вчилася в Талліннському педагогічному інституті. У 1941 році Леен отримала спеціальність вчительки неповної середньої школи.

У березні 1941 року почала працювати комсоргом 4-ї талліннської середньої школи.

З початком Великої Вітчизняної війни пішла до військкомату, просила направити її на фронт, але їй відмовили. З серпня 1941 року в евакуації працювала в колгоспі «Ленінський шлях» Нязепетровського району Челябінської області.

У січні 1942 року пішла в Червону Армію бійцем медсанбату 7-ї естонської стрілецької дивізії. Пізніше була направлена в Ленінград і під ім'ям Лінди Тулліман пройшла навчання в розвідшколі.

В ніч з 13 на 14 вересня 1942 року була десантована в тил противника в районі міста Тарту. У Тарту вона оселилася у своєї сестри. Її завданням було спостерігати за пересуванням військ вермахту в районі Чудського озера, за морськими силами противника в порту Пярну.

У період з 14 вересня 1942 року до 2 січня 1943 року Леен Кульман передала в штаб Балтійського флоту кілька десятків радіограм про становище в Пярну, Таллінні, Тартумааському і Вирумааському повітах Естонії. На підставі її даних радянський підводний човен потопив німецький транспорт у районі Пярну^[1]. Серед відомостей, які зібрала і передала Леен Кульман: інформація про відсутність великих кораблів противника на Чудському озері, дані про охорону узбережжя на ділянці Муствее — Васькнарва, характер і кількість озброєння частин «естонського легіону».

2 січня 1943 року Леен Кульман була заарештована на хуторі Ояере недалеко від селища Луутсніку Вируського району, де проживали її сестра з чоловіком. Разом з нею були арештовані всі її родичі: сестра Ольга Мягі з чоловіком Августом Мягі, а також сестри і мати в Тарту.

Під час обшуку в матраці був знайдений передавач. Леен була відправлена в розпорядження політичної поліції міста Виру, а 4 січня 1943 року передана зовнішній розшуковій поліції в Пскові як радянська розвідниця.

6 березня 1943 року була розстріляна фашистом з організації «Омакайтсе».

Євгенія Кацева, яка вчила Леен радіосправі, згадувала^[2] :

З однією естонкою, Леен Кульман, я навіть подружилася. Ми були однолітки, обидві вивчали філологію, обидві абияк говорили по-німецьки (російською вона володіла ще гірше). Вона навчила мене сотні естонських слів (ми вважали!), які, ніколи не затребувані, мирно заснули в моїй пам'яті, і декількох пісеньках — їх я майже пам'ятаю …
... А тоді, коли на початку січня 1943 року мене покликали до командира частини, капітана третього рангу Подошкіна я зі страхом думала: «Господи, що я знову накоїла? »... Що обіцяє на цей раз виклик до начальства? Я входжу в кабінет, доповідаю, хто з'явився «за вашим наказом», і застигаєю по стійці «струнко». Подошкін стоячи зачитує: «Полум'яний новорічний привіт незабутній дівчині інструкторові», з резолюцією віце-адмірала: «Доповісти старшині другої статті Кацевій». «Вона жива, моя Лінда, жива!» - схлипнула я, відразу уявивши собі, що спеціально для цього привіту вона вирушила зимової ночі в ліс, розклала своє радіохозяйство, - як же самотньо їй було ... Це була передостання її шифровка, передавач був уже запеленгований, незабаром її схопили і розстріляли.
Через два десятиліття, після присвоєння Леен звання Героя, в книзі про неї текст шифровки був видозмінений, щоб надати йому більш патріотичне звучання: місце «незабутньої дівчини інструктора» зайняла «незабутня Батьківщина». Хоча, строго кажучи, коли ця Батьківщина могла встигнути стати для молодої естонки «незабутньою», раз Естонія була включена до складу Радянського Союзу лише в 1940 році?

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року розвідниці Червонопрапорного Балтійського флоту Кульман Хелені Андріївні «за особливі заслуги, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників в період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.» було присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно^[3].
Орден Леніна.

Пам'ять

Ім'я Леен Кульман було занесено в Книгу Пошани ЦК ВЛКСМ^[4].
У Тарту, у Тартуському ГПТУ був встановлений пам'ятник Леен Кульман.
У Мінську, на будинку № 2 по вулиці ім. Х. А. Кульман встановлено меморіальну дошку.
Також ім'ям Леен Кульман були названі:

вулиці в Тарту, Мінську, Нязепетровську^[4];
Талліннський педагогічне училище;
школа № 1 в місті Виру, а також піонерська дружина цієї школи.

Примітки

↑ Сындель Э. А. Вечно живые. — Таллин: Ээсти раамат, 1984. — С. 54—61.
↑ Евгения Кацева. Мой личный военный трофей [Архівовано 18 червня 2019 у Wayback Machine.]
↑ Левченко Г. И. Х. А. Кульман // Вместе с флотом. Неизвестные мемуары адмирала. — М. : Алгоритм, 2015. — 320 с. — (Маршалы Сталина) — ISBN 978-5-906798-11-4.
↑ ^а ^б Кульман Хелена Андреевна // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — С. 818. — 100000 прим. — ISBN отс., Рег. № в Російська книжкова палата 87-95382.

Література

«Голос молоді» від 10 травня 1965
«Молодь Естонії» від 22 травня 1965
«Edasi» від 22 червня 1965
Листи Героя Радянського Союзу Хелені Кульман сестрі. 24—26 серпня 1942 р. // Кажуть загиблі герої: передсмертні листи радянських борців проти німецько-фашистських загарбників (1941—1945 рр.) / Уклад. В. А. Кондратьєв, З. Н. Політов. 6-е изд., Испр. і доп. — М. Політвидав, 1979. — С. 99—101.
Герої війни. — Таллінн, 1984. — С. 191—192.
Карпенко П. Кореспондент «КС-19» // Операція «Синій трикутник»: розповіді про чекістів Естонії / уклад. І. П. Папуловський, В. Р. Мюрк. — Таллінн: Еесті раамат, 1988.
Карпенко П. Г., Носков Ю. Д. Дочка республіки. — Таллінн: Еесті раамат, 1968.
Лур'є В. М., Кочик В. Я. ГРУ: справи і люди (Росія в особах) [Архівовано 20 липня 2020 у Wayback Machine.]. — М. Олма-Пресс, 2003. — С. 419.
Линдін В. Стрибок в безсмертя. // Зустрінемося після завдання. — М. Видавництво ДОСААФ, 1973. — С. 152—175.

Посилання

Леен Кульман. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Листи Героя Радянського Союзу Хелени Кульман сестрі [Архівовано 8 травня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] Сындель Э. А. Вечно живые. — Таллин: Ээсти раамат, 1984. — С. 54—61.

[2] Евгения Кацева. Мой личный военный трофей [Архівовано 18 червня 2019 у Wayback Machine.]

[3] Левченко Г. И. Х. А. Кульман // Вместе с флотом. Неизвестные мемуары адмирала. — М. : Алгоритм, 2015. — 320 с. — (Маршалы Сталина) — ISBN 978-5-906798-11-4.

[ГСС1-4] а ^б Кульман Хелена Андреевна // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — С. 818. — 100000 прим. — ISBN отс., Рег. № в Російська книжкова палата 87-95382.

[1]

[2]

[3]

[4]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-{{пишу}}
 {{особа}}
 '''Леен Кульман''' '''(Хелена/Хелене Андріївна Кульман;''' [[31 січня]] [[1920]], [[Тарту]], [[Естонія]]&nbsp;— [[6 березня]] [[1943]], [[Тарту]], [[Генеральна округа Естонія|генеральний округ Естонія]], [[Райхскомісаріат Остланд]])&nbsp;— радянська розвідниця, [[Комісар (військова посада)|молодший політрук]], [[Герой Радянського Союзу|Герой Радянського Союзу.]]
 == Біографія ==
-Леен Кульман народилася 31 січня 1920 року в місті [[Тарту]] шостою дитиною в багатодітній родині шевця Андреса Кульман. У 1927 році вона поступила в 1-у Тартуську міську школу, в якій навчалася до 1931 року, потім навчалася в 5-й Тартуський школі, яку закінчила в 1933 році, і Талліннському педагогічному училищі.
+Леен Кульман народилася 31 січня 1920 року в місті Тарту шостою дитиною в багатодітній родині шевця Андреса Кульман. У 1927 році вона поступила в 1-шу Тартуську міську школу, в якій навчалася до 1931 року, потім навчалася в 5-й тартуській школі, яку закінчила в 1933 році, і Талліннському педагогічному училищі.
 У 1932 році у Леен помер батько, залишивши на утриманні матері п'ять малолітніх дітей; в тому ж році померла і найближча подруга дівчинки, Майга Берзінь, батьки якої удочерили дівчинку.
@@ Рядок 10: / Рядок 9: @@
 Після [[Окупація балтійських країн|приєднання Естонії до СРСР]] вступила в [[комсомол]], вчилася в Талліннському педагогічному інституті. У 1941 році Леен отримала спеціальність вчительки неповної середньої школи.
-У березні 1941 року почала працювати комсоргом 4-ї таллінської середньої школи.
+У березні 1941 року почала працювати комсоргом 4-ї талліннської середньої школи.
 З початком Великої Вітчизняної війни пішла до військкомату, просила направити її на фронт, але їй відмовили. З серпня [[1941|1941 року]] в евакуації працювала в колгоспі «Ленінський шлях» [[Нязепетровський район|Нязепетровського району]] [[Челябінська область|Челябінської області]].
-У січні [[1942|1942 року]] пішла в [[Червона армія|Червону Армію]] бійцем медсанбату 7-ої естонської стрілецької дивізії. Пізніше була направлена в [[Санкт-Петербург|Ленінград]] і під ім'ям Лінди Тулліман пройшла навчання в розвідшколі.
+У січні [[1942|1942 року]] пішла в [[Червона армія|Червону Армію]] бійцем медсанбату 7-ї естонської стрілецької дивізії. Пізніше була направлена в [[Санкт-Петербург|Ленінград]] і під ім'ям Лінди Тулліман пройшла навчання в розвідшколі.
 В ніч з 13 на 14 вересня 1942 року була десантована в тил противника в районі міста Тарту. У Тарту вона оселилася у своєї сестри. Її завданням було спостерігати за пересуванням військ [[Вермахт|вермахту]] в районі [[Чудське озеро|Чудського озера]], за морськими силами противника в порту [[Пярну]].
-У період з 14 вересня 1942 року до 2 січня 1943 року Леен Кульман передала в штаб [[Балтійський флот Росії|Балтійського флоту]] кілька десятків радіограм про становище в Пярну, Талліні, Тартумааському і Вирумааському повітах Естонії. На підставі її даних радянський підводний човен потопив німецький транспорт в районі Пярну<ref>''Сындель Э. А.'' Вечно живые.&nbsp;— Таллин: Ээсти раамат, 1984.&nbsp;— С. 54—61.</ref>. Серед відомостей, які зібрала і передала Леен Кульман: інформація про відсутність великих кораблів противника на Чудському озері, дані про охорону узбережжя на ділянці Муствее&nbsp;— Васькнарва, характер і кількість озброєння частин «естонського легіону».
+У період з 14 вересня 1942 року до 2 січня 1943 року Леен Кульман передала в штаб [[Балтійський флот Росії|Балтійського флоту]] кілька десятків радіограм про становище в Пярну, Таллінні, [[Тартумаа|Тартумааському]] і [[Вирумаа|Вирумааському]] повітах Естонії. На підставі її даних радянський підводний човен потопив німецький транспорт у районі Пярну<ref>''Сындель Э. А.'' Вечно живые.&nbsp;— Таллин: Ээсти раамат, 1984.&nbsp;— С. 54—61.</ref>. Серед відомостей, які зібрала і передала Леен Кульман: інформація про відсутність великих кораблів противника на Чудському озері, дані про охорону узбережжя на ділянці [[Муствее]]&nbsp;— Васькнарва, характер і кількість озброєння частин «естонського легіону».
-січня 1943 року Леен Кульман була заарештована на хуторі Ояере недалеко від селища Луутсніку Вируського району, де проживали її сестра з чоловіком. Разом з нею були арештовані всі її родичі: сестра Ольга Мягі з чоловіком Августом Мягі, а також сестри і мати в Тарту.
+січня 1943 року Леен Кульман була заарештована на хуторі Ояере недалеко від селища Луутсніку [[Вируський район|Вируського району]], де проживали її сестра з чоловіком. Разом з нею були арештовані всі її родичі: сестра Ольга Мягі з чоловіком Августом Мягі, а також сестри і мати в Тарту.
 Під час обшуку в матраці був знайдений передавач. Леен була відправлена в розпорядження політичної поліції міста [[Виру]], а 4 січня 1943 року передана зовнішній розшуковій поліції в [[Псков]]і як радянська розвідниця.
@@ Рядок 26: / Рядок 25: @@
 березня 1943 року була розстріляна фашистом з організації [[Омакайтсе|«Омакайтсе»]].
-[[ Кацева, Євгенія Олександрівна |Євгенія Кацева]], яка вчила Леен радіосправі, згадувала<ref>''Евгения Кацева''. [http://magazines.russ.ru/znamia/2002/1/kats.html Мой личный военный трофей]</ref> : <blockquote> З однією естонкою, Леен Кульман, я навіть подружилася. Ми були однолітки, обидві вивчали філологію, обидві абияк говорили по-німецьки (російською вона володіла ще гірше). Вона навчила мене сотні естонських слів (ми вважали!), які, ніколи не затребувані, мирно заснули в моїй пам'яті, і декількох пісеньках&nbsp;— їх я майже пам'ятаю …
+[[Кацева Євгенія Олександрівна|Євгенія Кацева]], яка вчила Леен радіосправі, згадувала<ref>''Евгения Кацева''. [http://magazines.russ.ru/znamia/2002/1/kats.html Мой личный военный трофей] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190618162148/http://magazines.russ.ru/znamia/2002/1/kats.html |date=18 червня 2019 }}</ref> : <blockquote> З однією естонкою, Леен Кульман, я навіть подружилася. Ми були однолітки, обидві вивчали філологію, обидві абияк говорили по-німецьки (російською вона володіла ще гірше). Вона навчила мене сотні естонських слів (ми вважали!), які, ніколи не затребувані, мирно заснули в моїй пам'яті, і декількох пісеньках&nbsp;— їх я майже пам'ятаю …
- ... А тоді, коли на початку січня 1943 року мене покликали до командира частини, капітану третього рангу Подошкіну, я зі страхом думала: «Господи, що я знову накоїла? »... Що обіцяє на цей раз виклик до начальства? Я входжу в кабінет, доповідаю, хто з'явився «за вашим наказом», і застигаєю по стійці «струнко». Подошкін стоячи зачитує: «Полум'яний новорічний привіт незабутній дівчині інструкторові», з резолюцією віце-адмірала: «Доповісти старшині другої статті Кацевій». «Вона жива, моя Лінда, жива!»- схлипнула я, відразу уявивши собі, що спеціально для цього привіту вона вирушила зимової ночі в ліс, розклала своє радіохозяйство, - як же самотньо їй було ... Це була передостання її шифровка, передавач був уже запеленгований, незабаром її схопили і розстріляли.
+ ... А тоді, коли на початку січня 1943 року мене покликали до командира частини, капітана третього рангу Подошкіна я зі страхом думала: «Господи, що я знову накоїла? »... Що обіцяє на цей раз виклик до начальства? Я входжу в кабінет, доповідаю, хто з'явився «за вашим наказом», і застигаєю по стійці «струнко». Подошкін стоячи зачитує: «Полум'яний новорічний привіт незабутній дівчині інструкторові», з резолюцією віце-адмірала: «Доповісти старшині другої статті Кацевій». «Вона жива, моя Лінда, жива!» - схлипнула я, відразу уявивши собі, що спеціально для цього привіту вона вирушила зимової ночі в ліс, розклала своє радіохозяйство, - як же самотньо їй було ... Це була передостання її шифровка, передавач був уже запеленгований, незабаром її схопили і розстріляли.
  Через два десятиліття, після присвоєння Леен звання Героя, в книзі про неї текст шифровки був видозмінений, щоб надати йому більш патріотичне звучання: місце «незабутньої дівчини інструктора» зайняла «незабутня Батьківщина». Хоча, строго кажучи, коли ця Батьківщина могла встигнути стати для молодої естонки «незабутньою», раз Естонія була включена до складу Радянського Союзу лише в 1940 році? </blockquote>
@@ Рядок 34: / Рядок 33: @@
 == Нагороди ==
-* Указом [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Президії Верховної Ради СРСР]] від 8 травня [[1965|1965 року]] розвідниці Червонопрапорного Балтійського флоту Кульман Хелені Андріївні ''«за особливі заслуги, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників в період Великої Вітчизняної війни 1941—1945&nbsp;рр.»'' ''було'' присвоєно звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] посмертно<ref>{{Книга|автор={{nobr|[[Левченко, Гордей Иванович|Левченко Г. И.]]}}|частина=Х.&nbsp;А.&nbsp;Кульман|посилання частина=https://books.google.ru/books?id=2UmmCgAAQBAJ&pg=PT302&lpg=PT302&dq=%D0%BB%D0%B5%D1%8D%D0%BD+(%D1%85%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B5)+%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD+%D1%83%D0%BA%D0%B0%D0%B7+%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%83%D0%BC%D0%B0+%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%A1%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B0+%D0%A1%D0%A1%D0%A1%D0%A0&source=bl&ots=-KJXs_Jdap&sig=YUfdO-vuMIkpQflPyzFv65m5-V8&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwi18K2WiKLJAhUEmHIKHQcQBuoQ6AEIQjAH#v=onepage&q=%D0%BB%D0%B5%D1%8D%D0%BD%20(%D1%85%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B5)%20%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%20%D1%83%D0%BA%D0%B0%D0%B7%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%83%D0%BC%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%A1%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B0%20%D0%A1%D0%A1%D0%A1%D0%A0&f=false|оригінал=|відповідальний=|видання=|місце=М.|видавництво=Алгоритм|рік=2015|том=|сторінки=|сторінок=320|серія=Маршалы Сталина|isbn=978-5-906798-11-4|тираж=|ref=}}</ref>.
+* Указом [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Президії Верховної Ради СРСР]] від 8 травня [[1965|1965 року]] розвідниці Червонопрапорного Балтійського флоту Кульман Хелені Андріївні ''«за особливі заслуги, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників в період Великої Вітчизняної війни 1941—1945&nbsp;рр.»'' ''було'' присвоєно звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] посмертно<ref>{{Книга|автор=Левченко Г. И.|том=|ref=|тираж=|isbn=978-5-906798-11-4|серія=Маршалы Сталина|сторінок=320|сторінки=|рік=2015|частина=Х.&nbsp;А.&nbsp;Кульман|видавництво=Алгоритм|місце=М.|видання=|відповідальний=|оригінал=|посилання частина=https://books.google.ru/books?id=2UmmCgAAQBAJ&pg=PT302&lpg=PT302&dq=леэн+(хелене)+кульман+указ+Президиума+Верховного+Совета+СССР&source=bl&ots=-KJXs_Jdap&sig=YUfdO-vuMIkpQflPyzFv65m5-V8&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwi18K2WiKLJAhUEmHIKHQcQBuoQ6AEIQjAH#v=onepage&q=леэн%20(хелене)%20кульман%20указ%20Президиума%20Верховного%20Совета%20СССР&f=false|заголовок=Вместе с флотом. Неизвестные мемуары адмирала.}}</ref>.
-* [[Орден Леніна]] .
+* [[Орден Леніна]].
 == Пам'ять ==
 {{External media|width=280px|image1=[http://www.warheroes.ru/content/images/heroes/monuments/Kulman_H_A_ann.jpg Аннотационная доска на улице Х.&nbsp;А.&nbsp;Кульман] в Минске.}}
-* Ім'я Леен Кульман було занесено в Книгу Пошани ЦК [[Комсомол|ВЛКСМ]]<ref name="ГСС1">{{Книга|автор=|частина=Кульман Хелена Андреевна|відповідальний=Пред. ред. коллегии [[Шкадов, Иван Николаевич|И. Н. Шкадов]]|місце=М.|видавництво=[[Воениздат]]|рік=1987|сторінок=911|сторінки=818|isbn=отс., Рег. № в [[Российская книжная палата|РКП]] 87-95382|тираж=100000}}</ref>.
+* Ім'я Леен Кульман було занесено в Книгу Пошани ЦК [[Комсомол|ВЛКСМ]]<ref name="ГСС1">{{Книга|автор=|частина=Кульман Хелена Андреевна|відповідальний=Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов|місце=М.|видавництво=[[Воениздат]]|рік=1987|сторінок=911|сторінки=818|isbn=отс., Рег. № в Російська книжкова палата 87-95382|тираж=100000|заголовок=Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь}}</ref>.
 * У Тарту, у Тартуському ГПТУ був встановлений пам'ятник Леен Кульман.
 * У Мінську, на будинку №&nbsp;2 по вулиці ім. Х.&nbsp;А.&nbsp;Кульман встановлено меморіальну дошку.
 * Також ім'ям Леен Кульман були названі:
+:* вулиці в Тарту, [[Мінськ]]у, [[Нязепетровськ]]у<ref name="ГСС1"/>;
-:* вулиці в Тарту, [[Мінськ]]у, [[Нязепетровськ]]у<ref name="ГСС1">{{Книга|автор=|частина=Кульман Хелена Андреевна|відповідальний=Пред. ред. коллегии [[Шкадов, Иван Николаевич|И. Н. Шкадов]]|місце=М.|видавництво=[[Воениздат]]|рік=1987|сторінок=911|сторінки=818|isbn=отс., Рег. № в [[Российская книжная палата|РКП]] 87-95382|тираж=100000}}</ref>;
-:* Талліннський педагогічне училище ;
+:* Талліннський педагогічне училище;
-:* школа №&nbsp;1 в місті [[Виру]], а також піонерська дружина цієї школи .
+:* школа №&nbsp;1 в місті [[Виру]], а також піонерська дружина цієї школи.
 == Примітки ==
@@ Рядок 53: / Рядок 52: @@
 == Література ==
 * «Голос молоді» від 10 травня 1965
 * «Молодь Естонії» від 22 травня 1965
 * «<nowiki/>[[Postimees|Edasi]]<nowiki/>» від 22 червня 1965
-* Листи Героя Радянського Союзу Хелені Кульман сестрі. 24-26 серпня 1942 р // Кажуть загиблі герої: передсмертні листи радянських борців проти німецько-фашистських загарбників (1941—1945&nbsp;рр.) / Уклад. В.&nbsp;А.&nbsp;Кондратьєв, З.&nbsp;Н.&nbsp;Політов. 6-е изд., Испр. і доп.&nbsp;— {{М.}} Політвидав, 1979.&nbsp;— С. 99-101.
+* Листи Героя Радянського Союзу Хелені Кульман сестрі. 24—26 серпня 1942 р. // Кажуть загиблі герої: передсмертні листи радянських борців проти німецько-фашистських загарбників (1941—1945&nbsp;рр.) / Уклад. В.&nbsp;А.&nbsp;Кондратьєв, З.&nbsp;Н.&nbsp;Політов. 6-е изд., Испр. і доп.&nbsp;— {{М.}} Політвидав, 1979.&nbsp;— С. 99—101.
 * Герої війни.&nbsp;— Таллінн, 1984.&nbsp;— С. 191—192.
 * Карпенко П. Кореспондент «КС-19» // Операція «Синій трикутник»: розповіді про чекістів Естонії / уклад. І.&nbsp;П.&nbsp;Папуловський, В.&nbsp;Р.&nbsp;Мюрк.&nbsp;— Таллінн: Еесті раамат, 1988.
 * Карпенко П. Г., Носков Ю.&nbsp;Д.&nbsp;Дочка республіки.&nbsp;— Таллінн: Еесті раамат, 1968.
-* Лур'є В. М., Кочик В. Я. [https://books.google.com/books?id=ntdwNtWguWEC&printsec=frontcover#PPA419,M1 ГРУ: справи і люди (Росія в особах)] .&nbsp;— {{М.}} Олма-Пресс, 2003.&nbsp;— С. 419.
+* Лур'є В. М., Кочик В. Я. [https://books.google.com/books?id=ntdwNtWguWEC&printsec=frontcover#PPA419,M1 ГРУ: справи і люди (Росія в особах)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200720095036/https://books.google.com/books?id=ntdwNtWguWEC&printsec=frontcover#PPA419,M1 |date=20 липня 2020 }}.&nbsp;— {{М.}} Олма-Пресс, 2003.&nbsp;— С. 419.
 * Линдін В. Стрибок в безсмертя. // Зустрінемося після завдання.&nbsp;— {{М.}} Видавництво ДОСААФ, 1973.&nbsp;— С. 152—175.
 == Посилання ==
 * {{Warheroes.ru|id=1123}}
-* [http://bibliotekar.ru/encGeroi/52.htm Листи Героя Радянського Союзу Хелени Кульман сестрі] {{ref-ru}} <span class="ref-info" style="cursor:help;" title="на русском языке">)</span>
+* [http://bibliotekar.ru/encGeroi/52.htm Листи Героя Радянського Союзу Хелени Кульман сестрі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200508194516/http://www.bibliotekar.ru/encGeroi/52.htm |date=8 травня 2020 }} {{ref-ru}}
+{{Бібліоінформація}}
+{{DEFAULTSORT:Кульман Леен}}
 [[Категорія:Кавалери ордена Леніна]]
 [[Категорія:Герої Радянського Союзу]]
 [[Категорія:Померли в Тарту]]
 [[Категорія:Уродженці Тарту]]
+[[Категорія:Герої Радянського Союзу — жінки]]

Леен Кульман: відмінності між версіями

Поточна версія на 08:56, 10 вересня 2023

Зміст

Біографія

Нагороди

Пам'ять

Примітки

Література

Посилання

Навігаційне меню

Леен Кульман
рос. Хелене Андреевна Кульман
Народилася	31 січня 1920(1920-01-31) Тарту, Естонія
Померла	6 березня 1943(1943-03-06) (23 роки) Тарту
Країна	Естонія СРСР
Діяльність	шпигунка
Учасник	німецько-радянська війна і Друга світова війна
Військове звання	комісар
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Леен Кульман: відмінності між версіями

Поточна версія на 08:56, 10 вересня 2023

Біографія

Нагороди

Пам'ять

Примітки

Література

Посилання

Навігаційне меню

Пошук