Острог (окольний град)

Острог або посад, окольний град, передгороддя — зовнішня частина города, яка здебільшого розташовувалася з напольного боку дитинця. «Окольний город, передгороддя, острог» є зовнішньою укріпленою частиною міста/населеного пункту/фортеці на протилежність внутрішній — дитинцю. Історичний термін острог — у Київській Русі і в Російській державі до XVII століття — огороджене частоколом місто, селище, яке було укріпленим пунктом; Ця зовнішня частина города також оточувалась укріпленнями іноді потужнішими за укріплення дитинця. В староукраїнській воєнній техніціnbsp;— зовнішні укріплення міста в протиставленні до внутрішніх — дитинця чи вишгорода. За царських часів слово острог набрало у нас значення — вязниці, тюрми.

Назва "посад"

Посад — у Давній Русі X-XIV століть та в Російській державі XV-XVIII століть — ремісничо-торговельна частина міста за міською стіною. Тобто, вони були розташовані за межами дитинця. Це термін на позначення передмістя ("предградья") міст Давньої Русі та середньовічної України, ремісничо-торгової частини міста. Саме слово "посад" вживається виключно в літописанні Новгорода Великого та Пнічно-Східної Русі, звідки й було запозичене істориками 19 століття. Південноруські Літописи знають термін "окольний город", "подол". У часи Великого князівства Литовського та Речі Посполитої в джерелах вживався термін "місто" — торгово-ремісниче поселення, часом із правами самоуправління, яке протистояло замку — осередку державної або приватновласницької адміністрації. Посад часом мав власні укріплення полегшеного типу. Посад іноді називали "подолом" завдяки його розташуванню нижче дитинця, який прагнули будувати на підвищенні ("горі"). Осередком посаду була торгова площа — торг або ринок, поблизу якого містилися заїжджі двори іногородніх та іноземних купців, котрі регулярно приїжджали до даного міста. На посаді мешкали ремісники й купці. У ряді давньоруських міст на посаді були й двори бояр, які звичайно мали інші двори в дитинці. На периферії посаду були розташовані майстерні ремісників, чиє виробництвово було пов'язане з вогнем, насамперед, ковалів і гончарів.

Після поділу в Російській імперії посадських людей на купецтво і міщан наприкінці XVIII століття (Жалувана грамота містам, видана в 1785 році) назва посад вийшла з ужитку, проте вона зберігається у топонімах — назвах міст Центральної Росії (Сергієв Посад, Гаврилов Посад, Маріїнський Посад, Павловський Посад, Китай-город (раніше Большой посад) тощо) та деяких районів міст, зокрема, історичний центр Казані називається Казанським посадом.

Джерела, література, посилання

• М. Ф. Котляр, А. Г. Плахонін. Посад // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 434. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 25—26.
• Острог // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Посад // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Острог // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1255. — 1000 екз.

Див. також

• Городище
• Поділ (частина міста)
• Посадник
• Посадські люди
• Палісад
• Кремль
• Блокгауз
• Фортеця
• Замок
• Терем