Острог (окольний град): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Правка
 
(Не показані 6 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otheruses|Острог (значення){{!}}Острог}}
{{Otheruses|Острог (значення){{!}}Острог}}
{{unibox}}'''Острог''', або ''[[Городище (об'єкт)#Зовнішня частина города. Окольний град (острог або посад)|посад, окольний град]], передгороддя''&nbsp;— зовнішня частина [[Городище (об'єкт)|города]], яка здебільшого розташовувалася з надвірного боку [[дитинець|дитинця]].<ref name="асеев"/><ref name="онацький">{{УМЕ2|частина=Городище|сторінки=272}}</ref><ref name="остр"/> «''Окольний город, передгороддя, острог''» є зовнішньою укріпленою частиною міста/населеного пункту/фортеці на протилежність внутрішній&nbsp;дитинцю.<ref name="вортман">''Вортман Д. Я. ДИТИНЕЦЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.&nbsp;— К.: В-во «Наукова думка», 2004.&nbsp;— 688 с.: іл..'' [http://www.history.org.ua/?termin=Dytynec Дитинець]{{Недоступне посилання}}</ref> Історичний термін острог&nbsp;— у Київській Русі і в Московській державі до XVII століття&nbsp;— огороджене [[частокіл|частоколом]] місто, селище, яке було [[укріплення|укріпленим]] пунктом;<ref name="острог">{{СУМ-11|Острог}}</ref> Ця зовнішня частина города також оточувалась укріпленнями, іноді потужнішими за укріплення дитинця.<ref name="асеев"/> В староукраїнській воєнній техніці&nbsp;— зовнішні укріплення міста в протиставленні до внутрішніх&nbsp;— ''дитинця'' чи ''вишгорода''.<ref name="остр">{{УМЕ10|частина=Острог|сторінки=1255}}</ref> За царських часів слово ''острог'' набрало у нас значення&nbsp;— [[В'язниця|в'язниці]], тюрми.<ref name="остр"/>
{{unibox}}'''Острог''', або ''[[Городище (об'єкт)#Зовнішня частина города. Окольний град (острог або посад)|посад, окольний град]], передгороддя''&nbsp;— зовнішня частина [[Городище (об'єкт)|города]], яка здебільшого розташовувалася з надвірного боку [[дитинець|дитинця]].<ref name="асеев"/><ref name="онацький">{{УМЕ2|частина=Городище|сторінки=272}}</ref><ref name="остр"/> «''Окольний город, передгороддя, острог''» є зовнішньою укріпленою частиною міста/населеного пункту/фортеці на відміну від протилежної — внутрішньої частинидитинця.<ref name="вортман">''Вортман Д. Я. ДИТИНЕЦЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.&nbsp;— К.: В-во «Наукова думка», 2004.&nbsp;— 688 с.: іл..'' [http://www.history.org.ua/?termin=Dytynec Дитинець]{{Недоступне посилання}}</ref> Історичний термін острог&nbsp;— у Київській Русі і в Московській державі до XVII століття&nbsp;— огороджене [[частокіл|частоколом]] місто, селище, яке було [[укріплення|укріпленим]] пунктом;<ref name="острог">{{СУМ-11|Острог}}</ref> Ця зовнішня частина города також оточувалась укріпленнями, іноді потужнішими за укріплення дитинця.<ref name="асеев"/> В староукраїнській воєнній техніці&nbsp;— зовнішні укріплення міста в протиставленні до внутрішніх&nbsp;— ''дитинця'' чи ''вишгорода''.<ref name="остр">{{УМЕ10|частина=Острог|сторінки=1255}}</ref> За царських часів слово ''острог'' набрало у нас значення&nbsp;— [[В'язниця|в'язниці]], тюрми.<ref name="остр"/>


== Назва «посад» ==
== Назва «посад» ==
Посад&nbsp;— на Русі X—XIV століть та в Московському царстві XV—XVIII століть&nbsp;— ремісничо-торговельна частина [[Городище (об'єкт)|міста]] за міською стіною.<ref>{{СУМ-11|Посад}}</ref> Тобто, вони були розташовані за межами [[дитинець|дитинця]].<ref name="асеев">''9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю.&nbsp;С.&nbsp;Асєєв, В.&nbsp;О.&nbsp;Харламов)'' / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю.&nbsp;С.&nbsp;Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1. Джерело: http://izbornyk.org.ua/istkult/ikult12.htm</ref> Це термін на позначення передмістя міст Давньої Русі та середньовічної України, ремісничо-торгової частини міста. Саме слово «посад» вживається виключно в літописанні Новгорода Великого, звідки його й запозичили історики ХІХ століття.<ref name="платохін">''М.&nbsp;Ф.&nbsp;Котляр, А.&nbsp;Г.&nbsp;Плахонін.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Posad Посад] // {{ЕІУ|8|434}}</ref> Староукраїнські [[літопис]]и знають термін «окольний город», «[[поділ (частина міста)|подол]]».<ref name="платохін"/> У часи Великого князівства Литовського та Речі Посполитої у джерелах вживався термін «місто»&nbsp;— торгово-ремісниче поселення, часом із правами самоуправління, яке протистояло замку&nbsp;— осередку державної або приватновласницької адміністрації.<ref name="платохін"/> Посад часом мав власні укріплення полегшеного типу. Посад іноді називали «подолом» завдяки його розташуванню нижче дитинця, який прагнули будувати на підвищенні («горі»).<ref name="платохін"/> Осередком посаду була торгова площа&nbsp;— торг або ринок, поблизу якого містилися заїжджі двори іногородніх та іноземних купців, котрі регулярно приїжджали до даного міста.<ref name="платохін"/> На посаді мешкали ремісники й купці. У ряді давньоруських міст на посаді були й двори бояр, які зазвичай мали інші двори в [[дитинець|дитинці]].<ref name="платохін"/> На периферії посаду були розташовані майстерні ремісників, чиє виробництвово було пов'язане з вогнем, насамперед ковалів і гончарів.<ref name="платохін"/>
Посад&nbsp;— на Русі X–XIV століть та в Московському царстві XV–XVIII століть&nbsp;— ремісничо-торговельна частина [[Городище (об'єкт)|міста]] за міською стіною.<ref>{{СУМ-11|Посад}}</ref> Тобто, вони були розташовані за межами [[дитинець|дитинця]].<ref name="асеев">''9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю.&nbsp;С.&nbsp;Асєєв, В.&nbsp;О.&nbsp;Харламов)'' / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю.&nbsp;С.&nbsp;Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1. Джерело: http://izbornyk.org.ua/istkult/ikult12.htm</ref> Це термін на позначення передмістя міст Давньої Русі і середньовічної України, ремісничо-торгової частини міста. Сам термін «посад» вживається виключно у літописанні Новгорода Великого, звідки його й запозичили історики ХІХ століття.<ref name="платохін">''М.&nbsp;Ф.&nbsp;Котляр, А.&nbsp;Г.&nbsp;Плахонін.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Posad Посад] // {{ЕІУ|8|434}}</ref> Староукраїнські [[літопис]]и знають терміни «окольний город» та «[[поділ (частина міста)|подол]]».<ref name="платохін"/> В часи Великого князівства Литовського і Речі Посполитої у джерелах вживався термін «місто»&nbsp;— торгово-ремісниче поселення, часом з правами самоуправління, яке протипоставлялося замку&nbsp;— осередку державної або приватновласницької адміністрації.<ref name="платохін"/> Посад часом мав деякі укріплення полегшеного типу. Посад іноді називали «подолом» завдяки його розташуванню нижче рівня дитинця, який хотіли будувати на підвищенні («горі»).<ref name="платохін"/> Осередком посаду була торгова площа&nbsp;— торг чи ринок, поблизу якого містилися двори людей з інших міст та іноземних купців, котрі регулярно приїжджали до даного міста.<ref name="платохін"/> На посаді мешкали ремісники і купці. У ряді давньоруських міст на посаді були й двори бояр, які зазвичай мали інші двори в [[дитинець|дитинці]].<ref name="платохін"/> На периферії посаду були розташовані майстерні ремісників, чиє виробництвово було пов'язане із вогнем, насамперед ковалів та гончарів.<ref name="платохін"/>


Після поділу в [[Російська імперія|Російській імперії]] посадських людей на [[купець|купецтво]] і [[міщанство|міщан]] наприкінці XVIII століття (Жалувана грамота містам, видана в 1785 році) назва ''посад'' вийшла з ужитку, проте вона зберігається у [[топонім]]ах&nbsp;— назвах міст Центральної Росії ([[Сергієв Посад]], [[Гаврилов Посад]], [[Маріїнський Посад]], [[Павловський Посад]], [[Китай-город (Москва)|Китай-город]] (раніше Большой посад) тощо) та деяких районів міст, зокрема, історичний центр [[Казань|Казані]] називається ''Казанським посадом''.
Після поділу в [[Російська імперія|Російській імперії]] посадських людей на [[купець|купецтво]] і [[міщанство|міщан]] наприкінці XVIII століття (Жалувана грамота містам, видана в 1785 році) назва ''посад'' вийшла з ужитку, проте вона зберігається у [[топонім]]ах&nbsp;— назвах міст Центральної Росії ([[Сергієв Посад]], [[Гаврилов Посад]], [[Маріїнський Посад]], [[Павловський Посад]], [[Китай-город (Москва)|Китай-город]] (раніше Большой посад) тощо) та деяких районів міст, зокрема, історичний центр [[Казань|Казані]] називається ''Казанським посадом''.
Рядок 31: Рядок 31:
{{Фортифікація}}
{{Фортифікація}}
{{Mil-stub}}
{{Mil-stub}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Давньоруська архітектура]]
[[Категорія:Давньоруська архітектура]]
[[Категорія:Оборонні споруди]]
[[Категорія:Оборонні споруди]]

Поточна версія на 14:07, 9 липня 2024

Острог
Досліджується в архітектура

Острог, або посад, окольний град, передгороддя — зовнішня частина города, яка здебільшого розташовувалася з надвірного боку дитинця.[1][2][3] «Окольний город, передгороддя, острог» є зовнішньою укріпленою частиною міста/населеного пункту/фортеці на відміну від протилежної — внутрішньої частини — дитинця.[4] Історичний термін острог — у Київській Русі і в Московській державі до XVII століття — огороджене частоколом місто, селище, яке було укріпленим пунктом;[5] Ця зовнішня частина города також оточувалась укріпленнями, іноді потужнішими за укріплення дитинця.[1] В староукраїнській воєнній техніці — зовнішні укріплення міста в протиставленні до внутрішніх — дитинця чи вишгорода.[3] За царських часів слово острог набрало у нас значення — в'язниці, тюрми.[3]

Назва «посад»

[ред. | ред. код]

Посад — на Русі X–XIV століть та в Московському царстві XV–XVIII століть — ремісничо-торговельна частина міста за міською стіною.[6] Тобто, вони були розташовані за межами дитинця.[1] Це термін на позначення передмістя міст Давньої Русі і середньовічної України, ремісничо-торгової частини міста. Сам термін «посад» вживається виключно у літописанні Новгорода Великого, звідки його й запозичили історики ХІХ століття.[7] Староукраїнські літописи знають терміни «окольний город» та «подол».[7] В часи Великого князівства Литовського і Речі Посполитої у джерелах вживався термін «місто» — торгово-ремісниче поселення, часом з правами самоуправління, яке протипоставлялося замку — осередку державної або приватновласницької адміністрації.[7] Посад часом мав деякі укріплення полегшеного типу. Посад іноді називали «подолом» завдяки його розташуванню нижче рівня дитинця, який хотіли будувати на підвищенні («горі»).[7] Осередком посаду була торгова площа — торг чи ринок, поблизу якого містилися двори людей з інших міст та іноземних купців, котрі регулярно приїжджали до даного міста.[7] На посаді мешкали ремісники і купці. У ряді давньоруських міст на посаді були й двори бояр, які зазвичай мали інші двори в дитинці.[7] На периферії посаду були розташовані майстерні ремісників, чиє виробництвово було пов'язане із вогнем, насамперед ковалів та гончарів.[7]

Після поділу в Російській імперії посадських людей на купецтво і міщан наприкінці XVIII століття (Жалувана грамота містам, видана в 1785 році) назва посад вийшла з ужитку, проте вона зберігається у топонімах — назвах міст Центральної Росії (Сергієв Посад, Гаврилов Посад, Маріїнський Посад, Павловський Посад, Китай-город (раніше Большой посад) тощо) та деяких районів міст, зокрема, історичний центр Казані називається Казанським посадом.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в 9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю. С. Асєєв, В. О. Харламов) / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю. С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1. Джерело: http://izbornyk.org.ua/istkult/ikult12.htm
  2. Городище // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 272. — 1000 екз.
  3. а б в Острог // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1255. — 1000 екз.
  4. Вортман Д. Я. ДИТИНЕЦЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2004. — 688 с.: іл.. Дитинець[недоступне посилання]
  5. Острог // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Посад // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  7. а б в г д е ж М. Ф. Котляр, А. Г. Плахонін. Посад // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 434. — ISBN 978-966-00-1142-7.

Джерела, література, посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]