Ольга Фразе-Фразенко: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Мітка: Посилання на сторінки неоднозначності
Немає опису редагування
Мітка: Посилання на сторінки неоднозначності
Рядок 1: Рядок 1:
{{Однофамільці|Фразе-Фразенко}}
{{Однофамільці|Фразе-Фразенко}}
{{Однофамільці|Поворозник (значення)|Поворозник}}
{{Письменник
{{Письменник
| bgcolour =
| bgcolour =

Версія за 15:13, 1 лютого 2022

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фразе-Фразенко.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поворозник.
Ольга Фразе
Ольга Фразе-Фразенко 2017
Народилася3 листопада 1986(1986-11-03) (37 років)
Львів, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністькінорежисер, поет, художник
Мова творівукраїнська, англійська
ЖанрДокументальне кіно, сюрреалізм

Ольга Фразе (Eng: Olga Fraze, при народженні Ольга Поворозник, 3 листопада 1986) — українська кінорежисерка, поетка, художниця. 

Біографічні відомості

Ольга Фразе народилася 3 листопада 1986 року у Львові. Батько галичанин, його родина з села Лавриків біля Рави-Руської, мама — наполовину росіянка.

Ольга першого вірша написала в 11 років. Фіналіст Молодої Республіки Поетів 2009, 2010, 2011 рр. Має три вищі освіти: бакалавр Міжнародних економічних відносин (Львівська комерційна академія), спеціаліст з Видавничої справи та редагування (Українська академія друкарства), магістр з Інновацій та підприємництва (Львівська бізнес-школа Українського католицького університету). Була організатором різноманітних культурних заходів, серед яких: поетичні вечори «Мамадея» (Львів), україно-грузинські поетичні читання (Тбілісі), літературні читання за участі незрячих поетів (Львів), фестиваль Нью-Йоркської Групи у Львові «Велике Повернення» (Львів), кіно-покази у Гантері та Чикаго. 2014 року разом з Олександром Фразе-Фразенком заснувала продакшн-студію OFF Laboratory, яка спеціалізується на виготовленні фільмів у сфері культури. 2015 року — працює над своїм першим повнометражним документальним фільмом Я бачу, прем'єра якого відбулась в Генеральній Асамблеї ООН в Нью-Йорку. 2016 року захистила диплом магістра у Львівській Бізнес Школі УКУ на тему «Продакшн-студія OFF Laboratory: Інновативний підхід у творенні культурного продукту». Ольга також є дизайнеркою дитячого одягу для українського бренду «Puppe».

Література

Вірші Ольги Фразе друкувались в журналі «Дзвін», «Альманах Форуму Видавців», книгах «М'якуш. Антологія сучасної української смакової поезії», «Карамболь», «Антологія Молодої Республіки Поетів». Ольга Фразе є автором двох поетичних збірок:

  • «Музей іграшок»[1], 2013
  • «Ім'я Води»[2], 2017.
Твори Ольги - вияв дуже приватного, красивого і сумного світу. І навіть цей вияв настільки обережний, що зазираємо сюди, тамуючи подих, боїмося торкати цю м'якоть, ледь чутне биття наших сердець в імлі.

— Олександр Фразе-Фразенко про "Музей Іграшок"

Це вже не «Музей Іграшок». Це вже поезія молодої але вже дорослої людини, яка не тільки пише щоденник свого емоційного життя, але також спостерігає, відчуває і віддзеркалює світ, який її оточує. Це також частинна біографія – тут спогади про дитинство і про ранню молодість з численними інтимними деталями.

— Женя Васильківська про книгу "Ім'я Води"

В новій книзі «Ім'я Води» багато віршів присвячені синові Езрі, ось один з них:

Ольга Фразе
Порт Деборн

Найкоротша ніч у році означає, що чекати
найменше, що стояти і видивлятись нічні ліхтарі
часу не так багато, що ми, імовірно, не встигнемо
завершити цю розмову, тому не варто її починати,
натомість, може, варто вперше просто
подивитися в очі одне одному і обійнятись, ніби
після довгої розлуки.
Перед входом в країну див - кроляча нора і довге
відчуття падіння.
Падаємо через небесні ворота в порт Деборн.
На яке ім’я заслуговує наша любов? Скоро вогні
засяють над морським портом. Скоро лікар
вибіжить із кімнати, де породілля, щоб заграти в
ріжок і сказати всім мешканцям дубового парку,
що народився син. Ще один син народився. Наш
перший син народився. Зірка над дубами засяє,
засяють вогні над портом, засяють сльози і очі, і
шкіра, і кров, і біль, і віра. Батько передасть тобі
герба з коронами. Тебе будуть вітати птахи і звірі,
і ніжний вітер називатиме тебе на ім’я.

Кіно

«Ім'я Води»

«Ім'я Води» — дебютний художній короткометражний фільм Ольги Фразе, базований на її поезії з однойменної книжки.[3] Глядач потрапляє в калейдоскоп чорно-білих образів, які виринають один за другим і гіпнотизують, голос авторки за кадром ніби читає сучасні молитви, про самотність, про порожнечу, про рідину, яка наповнює все. Фільм поділений на певні трипільські коди-розділи, які ведуть стрічкою, ніби лабіринтом. Режисерка фільмувала стрічку в Естонії, Латвії, Україні. Перший показ фільму відбувся у Науковому Товаристві ім. Шевченка у Нью-Йорку, восени 2015. Перший показ в Україні — Літературний Фестиваль «Ї» в Тернополі, 2016. Фільм містить субтитри польською мовою. Вірші на польську переклала Ірина Носова.

«Приготування»

Фільм Ольги Фразе для мультимедійного однойменного проекту Остапа Сливинського, що поєднує сучасну класичну музику, текст, дію та відео, які у сполученні творять атмосферу своєрідного «саспенсу»: напруга очікування досягає своєї кульмінації, війна вже на порозі, але ще не завдала прямого удару. Музична складова акції — це твір для препарованого фортепіано та магнітної стрічки (композитор і виконавець — Богдан Сегін). Відео — Ольга Фразе. Дія — Остап Сливинський. Текстова складова — уривки спогадів та оповідань письменників, що пережили війну на Балканах: облогу Сараєво, бомбардування Белґрада тощо (Мілісав Савич, Семездін Мехмединович, Міленко Єрґович, Стеван Тонтич). Дія, що супроводжує музику і текст — це прості, ощадливі, «життєво необхідні» рухи, рухи в замкнутому, клаустрофобічному просторі. Це — приготування, приготування саме в собі, як послідовність жестів, що мають приглушити страх. Фільмування візуальної частини для проекту відбувалось в Одесі на березі Чорного Моря. Проект було презентовано у Львові в жовтні 2015 року на 21 Міжнародному Фестивалі Сучасної Музики «Контрасти».

«Я Бачу»

Фільм «Я бачу[4]» (про вело-мандрівку Україною людей з порушеннями зору) є режисерським дебютом Ольги Фразе в документалістиці, прем'єра фільму відбулась в Генеральній Асамблеї ООН в Нью-Йорку восени 2015 року[5].  Взимку 2016 в Києві відбулась українська прем'єра фільму[6], до якого було розроблено тифлокоментар — спеціальну звукову доріжку, що уможливлює перегляд фільму для незрячої аудиторії. Це перший український документальний фільм доповнений тифлокоментарем. Стрічка розміщена на YouTube у вільному доступі. Містить субтитри англійською мовою. Восени 2017 року для фільму було створено дубляж з тифлокоментарем англійською мовою.

«Веретільниця»

Короткий поетичний фільм Ольги Фразе «Веретільниця» зайняв перше місце в національному конкурсі Міжнародного Фестивалю Відеопоезії «Циклоп» В Києві восени 2017 року. Фільм було створено на власний однойменний вірш. Переклад на англійську — Тетяна Качмарик, редагування англійського тексту — Башір Нараддін.

«Зимовий Король»

«Зимовий Король» — короткий поетичний фільм Ольги Фразе, створений за однойменною книгою віршів Остапа Сливинського. Побудований на круговерті символів, які затягують глядача у часову петлю, де споглядаючи дію з двох екранів одночасно, помічаємо багатошаровість часу, асиметрію, зміну напрямків руху, зміну динаміки, відносність того, що відбувається. Фільм має сновидний характер, де головний герой постає перед собою підлітком, яким він колись був, зустрічає себе колишнього, достеменно не знаючи, коли це відбувається і хто з них проживає це життя. Два екрани — є символом роздвоєного часу, роздвоєного я, альтернативного сценарію проживання життя, де обидва сценарії мало чим відрізняються. Зйомки відбувались влітку 2018 року у Львові. Камера: Samsung Camcorder VP l905 D, Плівка: 8 мм. Прем'єра фільму відбулась у формі мультимедійного перформансу Остапа Сливинського під час Форуму Видавців у Львові восени 2018 року. Остап Сливинський описував перформенс так: про минуле, від якого залишаються примарні обриси, про невловність і безповоротність. Про солодке тут-і-тепер, яке тане швидше, ніж карамелька на язиці. Про дитину в нас, яка вибігає наперед, граючись, щоб через багато років повернутися. Тривалість: 30 хв Актори: Марко Кучерявий Музика: Богдан Сегін, Юрій Булка Текст, голос: Остап Сливинський Камера, монтаж: Ольга Фразе

Художня діяльність

Ольга Фразе проілюструвала книги:

  • «Ім'я Води» Ольги Фразе
  • «Короткі Віддалі» Жені Васильківської (Видавництво Episteme, Люблін)
  • «Годинник для татуся» Мирослава Вонса (Видавництво Скриня, Львів)
  • «Музей Іграшок» Ольги Фразе (самвидав)

Виставки

  • «Криві» — навесні 2018 відбулась перша персональна виставка графіки «Криві» в Малій Опері в Києві. У Львові «Криві» відкрились 31 серпня 2018 в Urban Бібліотеці.
  • «Dia de las Fridas» — листопад 2018, спільна виставка в галереї Zefirina.

Примітки

  1. ↑ Olga Fraze-Frazenko (21 березня 2016), Ольга Фразе Фразенко // Презентація книги 'Музей іграшок', процитовано 17 лютого 2017
  2. ↑ Olga Fraze-Frazenko (7 грудня 2015), Ольга Фразе-Фразенко та Юліан Китастий / 30.11.2015 НЙ, процитовано 17 лютого 2017
  3. ↑ Olga Fraze-Frazenko (12 вересня 2015), Ольга Фразе-Фразенко - Ключ Імені, процитовано 17 лютого 2017
  4. ↑ Olga Fraze-Frazenko (27 серпня 2016), 'I SEE' Documentary Official Trailer (+ Пікардійська Терція), процитовано 17 лютого 2017
  5. ↑ Olga Fraze-Frazenko (10 травня 2016), 'I See' Documentary // Screening in the United Nations Headquarters, процитовано 17 лютого 2017
  6. ↑ Документальний фільм «Я бачу» – це історія про те, що незрячі люди є повноцінними членами суспільства – автори і учасники проекту | UACRISIS.ORG. [:en]Ukraine crisis media center[:ua]Український кризовий медіа-центр[:fr]Ukraine crisis media center[:de]Ukrainisches Krisen-Medienzentrum[:ru]Украинский кризисный медиа-центр[:es]Ukraine crisis media center[:it]Ukraine crisis media center[:pt]Ukraine crisis media center[:] (укр.). 27 грудня 2016. Процитовано 17 лютого 2017.

Публікації

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ольга_Фразе-Фразенко&oldid=34455277