Підставки (Золотоніський район): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
MaryankoBot (обговорення | внесок)
м уніфікація
м Duivih перейменував сторінку з Підставки (Черкаська область) на Підставки (Золотоніський район) поверх перенаправлення: згідно ВП:ТОП п. 4.4 уточнення за районом
 
(Не показані 8 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 10: Рядок 10:
| перша згадка =[[1666]]
| перша згадка =[[1666]]
|засновано = 1666
|засновано = 1666
| населення = 644 (на [[2001]] рік)
| населення = 465 осіб (на [[2023]] рік)
| територія =
| територія =
| ref-територія =
| ref-територія =
Рядок 30: Рядок 30:
| герб =
| герб =
| відстань о =50 (фізична)
| відстань о =50 (фізична)
| ref-відстань о =<ref>[http://maps.vlasenko.net/?y=49.87690&x=31.88490 maps.vlasenko.net]{{ref-ru}}</ref>
| ref-відстань о =<ref>[http://maps.vlasenko.net/?y=49.87690&x=31.88490 maps.vlasenko.net] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305041138/http://maps.vlasenko.net/?y=49.87690&x=31.88490 |date=5 березня 2016 }}{{ref-ru}}</ref>
| відстань р =36
| відстань р =36
| ref-відстань р =
| ref-відстань р =
Рядок 36: Рядок 36:
| відстань ст =21
| відстань ст =21
|громада=[[Гельмязівська сільська громада]]}}{{Otheruses|Підставки}}
|громада=[[Гельмязівська сільська громада]]}}{{Otheruses|Підставки}}
'''Пі́дставки'''&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[Золотоніський район|Золотоніському районі]] [[Черкаська область|Черкаської області]], підпорядковане [[Гельмязівська сільська громада|Гельмязівській сільській громаді]]. [[Населення]]&nbsp;644 чоловік (на [[2001]] рік).
'''Пі́дставки''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[Золотоніський район|Золотоніському районі]] [[Черкаська область|Черкаської області]]. Входить до складу [[Гельмязівська сільська громада|Гельмязівської сільської громади]]. [[Населення]] 465 чоловік (на [[2023]] рік).


Село розташоване на [[річка|річці]] [[Супій (притока Дніпра)|Супій]] за 36 [[Кілометр|км]] на [[північ]] від районного центру&nbsp;— [[місто|міста]] [[Золотоноша]] та за 21&nbsp;км від [[залізнична станція|залізничної станції]] [[Ліпляве (станція)|Ліпляве]].
Село розташоване на [[річка|річці]] [[Супій (притока Дніпра)|Супій]] за 36 [[Кілометр|км]] на [[північ]] від районного центру — [[місто|міста]] [[Золотоноша]] та за 21 км від [[залізнична станція|залізничної станції]] [[Ліпляве (станція)|Ліпляве]].


== Історія ==
== Історія ==
Перша згадка про село датується [[1666]]&nbsp;роком: «Здавна були вільні військові» у складі Гельмязівської сотні, а за гетьманства [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]] потрапили в залежність від переяславського полковника С. Томари.
Перша згадка про село датується [[1666]] роком: «Здавна були вільні військові» у складі Гельмязівської сотні, а за гетьманства [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]] потрапили в залежність від переяславського полковника С. Томари.


У 1790 у селі була збудована Михайлівська церква.<ref>{{Cite web|url=https://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/pids_002.xml|title=Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів|publisher=Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України)|language=UK|accessdate=1 листопада 2021|archive-date=1 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211101095434/https://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/pids_002.xml}}</ref>
У [[1781]]&nbsp;році налічувалося 185 хат, у тому числі 51 козацька і 134 посполитських. У [[1885]]&nbsp;році&nbsp;— 260 дворів, 1257 мешканців.


Село є на мапі 1787 року.<ref>{{Cite web|title=Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года|url=http://www.etomesto.ru/map-atlas_1787_kiev/?x=31.904354&y=49.953334|website=www.etomesto.ru|accessdate=2021-11-01|archive-date=1 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211101100918/http://www.etomesto.ru/map-atlas_1787_kiev/?x=31.904354&y=49.953334}}</ref>
У [[1889]]&nbsp;році сталася сутичка між підставчанами та службовцями економії М.&nbsp;Ф.&nbsp;Меринга Великий Коврай. Вона увійшла до літопису всеукраїнського селянського руху як обурливий факт панської сваволі та селянського безправ'я.


У [[1781]] році налічувалося 185 хат, у тому числі 51 козацька і 134 посполитських. У [[1885]] році — 260 дворів, 1257 мешканців.
У [[1918]]&nbsp;році зорганізований петлюрівцем Семеном Корнієнком повстанський загін напав на німців, що відступали й зупинилися в селі [[Безпальче|Безпальчому]], але зазнав поразки. Згодом борець за [[Українська Народна Республіка|УНР]] відбув 25-річне заслання на Півночі.


У [[1889]] році сталася сутичка між підставчанами та службовцями економії М. Ф. Меринга Великий Коврай. Вона увійшла до літопису всеукраїнського селянського руху як обурливий факт панської сваволі та селянського безправ'я.
«Активісти» знищили [[Церква (будівля)|церкву]], розкопали могилу священика на [[Кладовище|цвинтарі]] в пошуках [[золото|золота]] й розбили чудовий [[мармур]]овий надгробок. Там було поховано прах отця Стефана, великого достойника. На цій парафії він відслужив 40 років і заслужив із десяток відзнак.


У [[1918]] році зорганізований петлюрівцем Семеном Корнієнком повстанський загін напав на німців, союзників УНР, що відступали й зупинилися в селі [[Безпальче|Безпальчому]], але зазнав поразки. Згодом борець за [[Українська Народна Республіка|УНР]] відбув 25-річне заслання на Півночі, організоване комуністами.
У [[1929]]&nbsp;році створено ТСОЗ та [[артіль|артілі]] «Вільна праця» і «Червона нива». [[1930]]&nbsp;року вони об'єдналися в один [[колгосп]] «Паризька комуна». Під час укрупнення колгоспів «Паризька комуна» та сусідній ім. Кірова злилися в ім. Леніна.


«Активісти-комуністи» знищили [[Церква (будівля)|церкву]], розкопали могилу священика на [[Кладовище|цвинтарі]] в пошуках [[золото|золота]] й розбили чудовий [[мармур]]овий надгробок. Там було поховано прах отця Стефана, великого достойника. На цій парафії він відслужив 40 років і заслужив близько десяти відзнак.
255 підставчан билися на фронтах [[Німецько-радянська війна|радянсько-німецької війни]], 114 з них загинули. На їх честь в селі встановлено обеліск Слави. 71 радянський воїн загинув при відвоюванні села. Їм споруджено [[Монумент|пам'ятник]].


У [[1929]] році створено ТСОЗ та [[артіль|артілі]] «Вільна праця» і «Червона нива». [[1930]] року вони об'єдналися в один [[колгосп]] «Паризька комуна». Під час укрупнення колгоспів «Паризька комуна» та сусідній ім. Кірова злилися в ім. Леніна.
В післявоєнні роки в селі працював колгосп «Правда». Мав в користуванні 1,8 тисяч [[га]] [[сільськогосподарські угіддя|сільськогосподарських угідь]], в тому числі 1,6 га [[рілля|орної землі]]. Основний напрям господарства був зерново-тваринницький. Працювали [[млин]], лісопильня, лукомеліоративна дослідна станція, заснована [[1915]] року.


255 підставчан билися на фронтах [[Німецько-радянська війна|радянсько-німецької війни]], 114 з них загинули. На їх честь в селі встановлено обеліск Слави. 71 (!) радянський воїн загинув при відвоюванні села. Їм споруджено [[Монумент|пам'ятник]].
В [[1972]] році в селі мешкало 1 236 чоловік, працювали восьмирічна [[школа]], клуб на 250 місць, [[бібліотека]] з фондом 7,3 тисячі [[книга|книг]], [[фельдшерсько-акушерський пункт]], [[пологовий будинок]], 4 [[крамниця|крамниці]], побутовий комбінат.


У післявоєнні роки в селі працював колгосп «Правда». Мав в користуванні 1,8 тисяч [[га]] [[сільськогосподарські угіддя|сільськогосподарських угідь]], в тому числі 1,6 га [[рілля|орної землі]]. Основний напрям господарства був зерново-тваринницький. Працювали [[млин]], лісопильня. Для розширення посівних площ під сільськогосподарські угіддя та, відповідно, збільшення виробництва продовольчої продукції в 1915 році в селі було засновано першу в Україні в зоні Лісостепу болотну дослідну станцію. Дослідний пункт зосереджувався на 40 га землі. Згодом, в 1936 році, станцію було перенесено в с. Панфили, Переяслав-Хмельницького району (нині Панфильська дослідна станція національного наукового центру Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України) <ref>{{Cite web|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/znpzeml_2015_2_21.pdf|title=ДО 100 РІЧЧЯ ОСУШЕННЯ І ОСВОЄННЯЗАПЛАВНИХ ЗЕМЕЛЬ ЛІСОСТЕПУ|last=Штакал|first=М. І.|date=2015|accessdate=25 березня 2022|archive-date=2 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220302121118/http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF%2Fznpzeml_2015_2_21.pdf}}</ref>.
У [[1994]]&nbsp;році колгосп реорганізовано в КСП «Правда» (мав 1323 [[Гектар|га]] сільськогосподарських угідь), а в [[січень|січні]] [[2000]]&nbsp;року&nbsp;— в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Підставки». З [[лютий|лютого]] [[1998]]&nbsp;року господарство очолив Юрченко Юрій Іванович.

У [[1972]] році в селі мешкало 1 236 чоловік, працювали восьмирічна [[школа]], клуб на 250 місць, [[бібліотека]] з фондом 7,3 тисячі [[книга|книг]], [[фельдшерсько-акушерський пункт]], [[пологовий будинок]], 4 [[крамниця|крамниці]], побутовий комбінат.

У [[1994]] році колгосп реорганізовано в КСП «Правда» (мав 1323 [[Гектар|га]] сільськогосподарських угідь), а в [[січень|січні]] [[2000]] року — в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Підставки». З [[лютий|лютого]] [[1998]] року господарство очолив Юрченко Юрій Іванович.


== Сучасність ==
== Сучасність ==
У [[березень|березні]] [[2005]]&nbsp;року СТОВ «Підставки» цілісним майновим і земельним комплексом перейшло в ПСП «Плешкані», в обробітку якого на сьогоднішній день знаходиться майже 10 000 га землі в Золотоніському та Драбівському районах. Після смерті його власника Лисуна Дмитра Олександровича&nbsp; в 2010 році підприємство очолила дружина Людмила. У господарстві працює 70 осіб&nbsp;— жителів села.
У [[березень|березні]] [[2005]] року СТОВ «Підставки» цілісним майновим і земельним комплексом перейшло в ПСП «Плешкані», в обробітку якого на сьогодні знаходиться майже 10 000 га землі в Золотоніському та Драбівському районах. Після смерті його власника, Лисуна Дмитра Олександровича, у 2010 році підприємство очолила дружина Людмила. У господарстві працює близько 70 жителів села.


== Відомі люди ==
== Відомі люди ==
Рядок 71: Рядок 75:
* доктор медичних наук Сергій Кравченко;
* доктор медичних наук Сергій Кравченко;
* [[Герой Соціалістичної Праці]] [[Пустовіт Олена Степанівна|Олена Пустовіт]];
* [[Герой Соціалістичної Праці]] [[Пустовіт Олена Степанівна|Олена Пустовіт]];
* кандидат філософських наук, підполковник міліції Вікторія Вовк.
* кандидат філософських наук, підполковник міліції Вікторія Вовк;
* кандидат фізико-математичних наук Сергій Бабенко;
* кандидат фізико-математичних наук Сергій Бабенко;
* кандидат філологічних наук Ірина Задорожня.


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 88: Рядок 93:
|Вікісховище =
|Вікісховище =
|Метавікі =
|Метавікі =
|Проект =
|Проєкт =
}}
}}


Рядок 98: Рядок 103:


== Посилання ==
== Посилання ==
* [https://who-is-who.ua/main/page/mischerkasy2007/33/211 Підставки на '''who-is-who.com.ua''']{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [https://who-is-who.ua/main/page/mischerkasy2007/33/211 Підставки на '''who-is-who.com.ua'''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150108160738/http://who-is-who.ua/main/page/mischerkasy2007/33/211 |date=8 січня 2015 }}
{{Гельмязівська сільська громада}}
{{Золотоніський район}}
{{Золотоніський район}}



Поточна версія на 13:26, 10 травня 2024

село Підставки
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Громада Гельмязівська сільська громада
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Засноване 1666
Перша згадка 1666
Населення 465 осіб (на 2023 рік)
Площа 2,16 км²
Поштовий індекс 19713
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°52′37″ пн. ш. 31°53′06″ сх. д. / 49.87694° пн. ш. 31.88500° сх. д. / 49.87694; 31.88500Координати: 49°52′37″ пн. ш. 31°53′06″ сх. д. / 49.87694° пн. ш. 31.88500° сх. д. / 49.87694; 31.88500
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Водойми річка Супій
Відстань до
обласного центру
50 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
36 км
Найближча залізнична станція Ліпляве
Відстань до
залізничної станції
21 км
Місцева влада
Адреса ради с. Гельмязів
Карта
Підставки. Карта розташування: Україна
Підставки
Підставки
Підставки. Карта розташування: Черкаська область
Підставки
Підставки
Мапа
Мапа

Пі́дставкисело в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Гельмязівської сільської громади. Населення — 465 чоловік (на 2023 рік).

Село розташоване на річці Супій за 36 км на північ від районного центру — міста Золотоноша та за 21 км від залізничної станції Ліпляве.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датується 1666 роком: «Здавна були вільні військові» у складі Гельмязівської сотні, а за гетьманства Івана Самойловича потрапили в залежність від переяславського полковника С. Томари.

У 1790 у селі була збудована Михайлівська церква.[2]

Село є на мапі 1787 року.[3]

У 1781 році налічувалося 185 хат, у тому числі 51 козацька і 134 посполитських. У 1885 році — 260 дворів, 1257 мешканців.

У 1889 році сталася сутичка між підставчанами та службовцями економії М. Ф. Меринга Великий Коврай. Вона увійшла до літопису всеукраїнського селянського руху як обурливий факт панської сваволі та селянського безправ'я.

У 1918 році зорганізований петлюрівцем Семеном Корнієнком повстанський загін напав на німців, союзників УНР, що відступали й зупинилися в селі Безпальчому, але зазнав поразки. Згодом борець за УНР відбув 25-річне заслання на Півночі, організоване комуністами.

«Активісти-комуністи» знищили церкву, розкопали могилу священика на цвинтарі в пошуках золота й розбили чудовий мармуровий надгробок. Там було поховано прах отця Стефана, великого достойника. На цій парафії він відслужив 40 років і заслужив близько десяти відзнак.

У 1929 році створено ТСОЗ та артілі «Вільна праця» і «Червона нива». 1930 року вони об'єдналися в один колгосп «Паризька комуна». Під час укрупнення колгоспів «Паризька комуна» та сусідній ім. Кірова злилися в ім. Леніна.

255 підставчан билися на фронтах радянсько-німецької війни, 114 з них загинули. На їх честь в селі встановлено обеліск Слави. 71 (!) радянський воїн загинув при відвоюванні села. Їм споруджено пам'ятник.

У післявоєнні роки в селі працював колгосп «Правда». Мав в користуванні 1,8 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1,6 га орної землі. Основний напрям господарства був зерново-тваринницький. Працювали млин, лісопильня. Для розширення посівних площ під сільськогосподарські угіддя та, відповідно, збільшення виробництва продовольчої продукції в 1915 році в селі було засновано першу в Україні в зоні Лісостепу болотну дослідну станцію. Дослідний пункт зосереджувався на 40 га землі. Згодом, в 1936 році, станцію було перенесено в с. Панфили, Переяслав-Хмельницького району (нині Панфильська дослідна станція національного наукового центру Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України) [4].

У 1972 році в селі мешкало 1 236 чоловік, працювали восьмирічна школа, клуб на 250 місць, бібліотека з фондом 7,3 тисячі книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, 4 крамниці, побутовий комбінат.

У 1994 році колгосп реорганізовано в КСП «Правда» (мав 1323 га сільськогосподарських угідь), а в січні 2000 року — в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Підставки». З лютого 1998 року господарство очолив Юрченко Юрій Іванович.

Сучасність

[ред. | ред. код]

У березні 2005 року СТОВ «Підставки» цілісним майновим і земельним комплексом перейшло в ПСП «Плешкані», в обробітку якого на сьогодні знаходиться майже 10 000 га землі в Золотоніському та Драбівському районах. Після смерті його власника, Лисуна Дмитра Олександровича, у 2010 році підприємство очолила дружина Людмила. У господарстві працює близько 70 жителів села.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Видатні земляки:

  • письменник Микола Босак;
  • кандидат історичних наук Раїса Бутенко;
  • кандидат сільськогосподарських наук Микола Колодько;
  • доктор медичних наук Сергій Кравченко;
  • Герой Соціалістичної Праці Олена Пустовіт;
  • кандидат філософських наук, підполковник міліції Вікторія Вовк;
  • кандидат фізико-математичних наук Сергій Бабенко;
  • кандидат філологічних наук Ірина Задорожня.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. maps.vlasenko.net [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (UK) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  3. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  4. Штакал, М. І. (2015). ДО 100 РІЧЧЯ ОСУШЕННЯ І ОСВОЄННЯЗАПЛАВНИХ ЗЕМЕЛЬ ЛІСОСТЕПУ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]