Броники: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Історія: уточнення
доповнення
Рядок 45: Рядок 45:


== Історія ==
== Історія ==
Відоме з 1650 року<ref name="ІМСУ"/>. Згадується як село ''Бронник'' та ''Бровник'' в акті від 7 січня 1650 року, в якому власниця, дружина віленського воєводи [[Анна Алоїза Острозька|Анна-Алоїза Ходкевич]], скаржилася на орендного власника містечка [[Вільськ]] Олександра Цеклінського та його слугу Яна Білецького, що останні вивезли з її маєтку, в тому числі і з Броників, кількасот селян, яких згодом пограбували. 17 травня 1809 року в селі згоріла церква, на її місці, у 1810 році, збудовано нову, за кошти парафіян. У 1833 році церкву приписано до парафії в [[Романівка (Новоград-Волинський район)|Романівці]].
Відоме з 1650 року<ref name="ІМСУ"/>. Згадується як село ''Бронник'' та ''Бровник'' в акті від 7 січня 1650 року, в якому власниця, дружина віленського воєводи [[Анна Алоїза Острозька|Анна-Алоїза Ходкевич]], скаржилася на орендного власника містечка [[Вільськ]] Олександра Цеклінського та його слугу Яна Білецького, що останні вивезли з її маєтку, в тому числі і з Броників, кількасот селян, яких згодом пограбували. 17 травня 1809 року в селі згоріла церква, на її місці, у 1810 році, збудовано нову, за кошти парафіян. У 1833 році церкву приписано до парафії в [[Романівка (Новоград-Волинський район)|Романівці]]<ref name="Теодорович"/>.


В другій половині 19 століття&nbsp;— село [[Романівецька волость|Романовецької волості]] [[Новоград-Волинський повіт|Новоград-Волинського повіту]], на річці Тня, за 66 [[верста|верст]] від [[Житомир]]а. Дерев'яна церква з дерев'яною дзвіницею, землі при ній&nbsp;— близько 26 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]]. До церкви приписане сільце [[Кропивня (Новоград-Волинський район)|Кропивня]] (за 5 верст), загалом 112 дворів та 911 вірян<ref name="Теодорович">{{cite book |author1=М. Теодорович |authorlink1=Теодорович Микола Іванович |title=Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский|publisher=Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888 |page=164 |url=http://history.org.ua/LiberUA/IstStatOpVolGub1_1888/IstStatOpVolGub1_1888.pdf |accessdate=6 листопада 2022 |language=російська}}</ref>.
В середині 19 століття&nbsp;— село [[Романівецька волость|Романовецької волості]] [[Новоград-Волинський повіт|Новоград-Волинського повіту]], лежало при [[Брест-Литовське шосе|житомирсько-берестейському]] битому шляху, мало поштову станцію. Селян чоловічої статі&nbsp;— 131, котрим належало 826 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]] землі. Входило до ново-звягельського ключа Мезенцевої, з дому&nbsp;— Уварової. Раніше належало до звягельських маєтностей [[Любомирські|Любомирських]]<ref name="SgKP I">{{SgKP|I|379|Broniki}}</ref>.

В другій половині 19 століття&nbsp;— село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту, на річці Тня, за 66 [[верста|верст]] від [[Житомир]]а. Дерев'яна церква з дерев'яною дзвіницею, землі при ній&nbsp;— близько 26 десятин. До церкви приписане сільце [[Кропивня (Новоград-Волинський район)|Кропивня]] (за 5 верст), загалом 112 дворів та 911 вірян<ref name="Теодорович">{{cite book |author1=М. Теодорович |authorlink1=Теодорович Микола Іванович |title=Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский|publisher=Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888 |page=164 |url=http://history.org.ua/LiberUA/IstStatOpVolGub1_1888/IstStatOpVolGub1_1888.pdf |accessdate=6 листопада 2022 |language=російська}}</ref>.


Станом на 1885 рік&nbsp;— колишнє власницьке село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту [[Волинська губернія|Волинської губернії]], на річці Тня. В селі були церковна парафія, поштова станція станція<ref name="ВВСЕР"/>.
Станом на 1885 рік&nbsp;— колишнє власницьке село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту [[Волинська губернія|Волинської губернії]], на річці Тня. В селі були церковна парафія, поштова станція станція<ref name="ВВСЕР"/>.

Версія за 07:44, 8 листопада 2022

село Броники

Будівля колишньої поштової станції
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Новоград-Волинський район
Громада Брониківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18080050050045303
Основні дані
Населення 475 (2001)
Площа 1,837 км²
Густота населення 258,57 осіб/км²
Поштовий індекс 11772
Географічні дані
Географічні координати 50°33′13″ пн. ш. 27°48′28″ сх. д. / 50.55361° пн. ш. 27.80778° сх. д. / 50.55361; 27.80778Координати: 50°33′13″ пн. ш. 27°48′28″ сх. д. / 50.55361° пн. ш. 27.80778° сх. д. / 50.55361; 27.80778
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Водойми р. Тня
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Новоград-Волинський II
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Центральна, 22, с. Романівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11774
Карта
Броники. Карта розташування: Україна
Броники
Броники
Броники. Карта розташування: Житомирська область
Броники
Броники
Мапа
Мапа

CMNS: Броники у Вікісховищі

Бро́ники — село в Україні, у Брониківській сільській територіальній громаді Новоград-Волинського району Житомирської області. Кількість населення становить 475 осіб (2001).

Загальна інформація

Розташоване за 14 км від районного центру, м. Новоград-Волинський, за 6 км від залізничної станції Новоград-Волинський II. Через село проходить автошлях Київ—Львів[1]. Лежить на річці Тня[2]. У селі збереглася будівля старої поштової станції на шосе Київ-Брест, котра використовується як школа[3].

Населення

Станом на 1885 рік в селі мешкало 450 осіб, налічувалося 47 дворових господарств[4].

Станом на 1972 рік кількість населення становила 712 осіб, дворів — 209[1].

Історія

Відоме з 1650 року[1]. Згадується як село Бронник та Бровник в акті від 7 січня 1650 року, в якому власниця, дружина віленського воєводи Анна-Алоїза Ходкевич, скаржилася на орендного власника містечка Вільськ Олександра Цеклінського та його слугу Яна Білецького, що останні вивезли з її маєтку, в тому числі і з Броників, кількасот селян, яких згодом пограбували. 17 травня 1809 року в селі згоріла церква, на її місці, у 1810 році, збудовано нову, за кошти парафіян. У 1833 році церкву приписано до парафії в Романівці[2].

В середині 19 століття — село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту, лежало при житомирсько-берестейському битому шляху, мало поштову станцію. Селян чоловічої статі — 131, котрим належало 826 десятин землі. Входило до ново-звягельського ключа Мезенцевої, з дому — Уварової. Раніше належало до звягельських маєтностей Любомирських[5].

В другій половині 19 століття — село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту, на річці Тня, за 66 верст від Житомира. Дерев'яна церква з дерев'яною дзвіницею, землі при ній — близько 26 десятин. До церкви приписане сільце Кропивня (за 5 верст), загалом 112 дворів та 911 вірян[2].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, на річці Тня. В селі були церковна парафія, поштова станція станція[4].

У 1906 році — село Романівецької волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 14 верст, від волості 4. Дворів 96, мешканців 835[6]. Церква в ім'я Святого великомученика Георгія. Побудована в 1810 за кошти прихожан (на місці згорілої 17 травня 1809).

Під час сталінських репресій проти українського селянства в 30-ті роки 20-го століття органами НКВС безпідставно було заарештовано і позбавлено волі на різні терміни 21 мешканця села, з яких 10 чол розстріляно. Нині всі постраждалі від тоталітарного режиму реабілітовані[7].

На фронтах Другої світової війни воювали 146 селян, з них 57 загинули, 120 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в селі встановлено пам'ятник.

В радянські часи в селі була центральна садиба колгоспу, котрий мав у користуванні 2,1 тис. га земель, з них 1,6 тис. га — ріллі. Господарство вирощувало жито, пшеницю, льон, картоплю, розвивало м'ясо-молочне тваринництво. В селі були школа, клуб, бібліотека, медпункт, побутова майстерня, відділення зв'язку, три магазини[1].

До 29 жовтня 2017 року село підпорядковувалось Брониківській сільській раді Новоград-Волинського району Житомирської області[8].

Примітки

  1. а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Броники, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 6 листопада 2022.
  2. а б в М. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 164. Процитовано 6 листопада 2022.
  3. Д. Малаков. Із Києва до Житомира — на перекладних. День. Процитовано 6 листопада 2022.
  4. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 228. (рос. дореф.)
  5. Broniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 379. (пол.)
  6. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 9 травня 2019.
  7. «Реабілітовані історією» (Житомирська область). Архів оригіналу за 12 лютого 2021.
  8. Брониківська сільська об’єднана територіальна громада. https://decentralization.gov.ua/. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.

Джерела

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 –090 — 4

Посилання