Броники: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
доповнення |
|||
(Не показано 22 проміжні версії 8 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Село |
{{Село |
||
| назва = Броники |
|||
| область = [[Житомирська область]] |
|||
| район = [[Звягельський район]] |
|||
| громада = [[Брониківська сільська громада]] |
|||
| розташування = |
|||
| mapx = |
|||
| mapy = |
|||
| засновано = 1650 |
|||
| населення = 475 (2001) |
|||
| територія = |
|||
| ref-територія = |
|||
| площа = 1,837 |
|||
| ref-площа = |
|||
| щільність = 258,57 |
|||
| поштовий індекс = 11772 |
|||
| телефонний код = |
|||
| координати = {{coord|50|33|13|N|27|48|28|E|scale:30000|display=inline,title}} |
|||
| lat_deg = 50| |
|||
| lat_min = 33| |
|||
| lat_sec = 13 |
|||
| lon_deg = 27| |
|||
| lon_min = 48| |
|||
| lon_sec = 28 |
|||
⚫ | |||
| висота = 207 |
|||
⚫ | |||
| ref-висота = |
|||
| водойма = р. [[Тня]] |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
| прапор = |
|||
| герб = |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
| ref-відстань о = |
|||
| відстань р = 14 |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
| відстань ст = 6 |
|||
⚫ | |||
'''Бро́ники''' — [[село]] в |
'''Бро́ники''' — [[село]] в Україні, у [[Брониківська сільська громада|Брониківській сільській громаді]] [[Звягельський район|Звягельського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]]. Кількість населення становить 475 осіб (2001). У 1923—2017 роках — [[адміністративний центр]] колишньої [[Брониківська сільська рада|однойменної]] сільської ради. |
||
== Загальна інформація == |
== Загальна інформація == |
||
Розташоване за 14 км від районного центру, м. [[ |
Розташоване за 14 км від районного центру, м. [[Звягель]], за 6 км від залізничної станції [[Звягель II]]. Через село проходить автошлях Київ—Львів<ref name="ІМСУ">{{cite web |title=Історія міст і сіл Української РСР. Броники, Новоград-Волинський район, Житомирська область |url=http://ukrssr.com.ua/zhitomir/nov-volinskiy/broniki-novograd-volinskiy-rayon-zhitomirska-oblast |website=[[Історія міст і сіл Української РСР]] |accessdate=6 листопада 2022}}</ref>. Лежить на річці [[Тня]]<ref name="Теодорович"/>. У селі збереглася будівля старої [[Поштова станція (Броники)|поштової станції]] на шосе Київ-Брест, котра використовується як школа<ref>{{cite web |author1=Д. Малаков |title=Із Києва до Житомира — на перекладних |url=https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya-marshrut-no1/iz-kiieva-do-zhitomira-na-perekladnih |website=[[День (газета)|День]] |accessdate=6 листопада 2022}}</ref>. |
||
== Населення == |
== Населення == |
||
Станом на 1885 рік в селі мешкало 450 осіб, налічувалося 47 дворових господарств<ref name="ВВСЕР">{{ВВСЕР-3-1885|228}}</ref>. |
Станом на 1885 рік в селі мешкало 450 осіб, налічувалося 47 дворових господарств<ref name="ВВСЕР">{{ВВСЕР-3-1885|228}}</ref>. |
||
Відповідно до результатів [[Перепис населення Російської імперії (1897)|перепису населення Російської імперії 1897 року]], загальна кількість мешканців села становила 802 особи, з них: православних — 704, чоловіків — 402, жінок — 400<ref>{{cite book |title=Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. |publisher=Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905 |page=18 |url=https://www.prlib.ru/item/428670 |accessdate=8 листопада 2022 |language=російська}}</ref>. |
|||
В кінці 19 століття кількість населення становила 806 осіб, дворів — 146<ref name="SgKP II"/><ref name="СВ"/>, у 1906 році — 835 жителів, дворів — 96<ref name="Список"/>, на 1923 рік нараховувалося 197 дворів та 1 002 мешканці<ref name="Матеріали"/>. |
|||
Станом на 1972 рік кількість населення становила 712 осіб, дворів — 209<ref name="ІМСУ"/>. |
Станом на 1972 рік кількість населення становила 712 осіб, дворів — 209<ref name="ІМСУ"/>. |
||
Відповідно до результатів [[перепис населення СРСР (1989)|перепису населення СРСР]], кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 545 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до [[Перепис населення України (2001)|перепису населення України]], кількість мешканців села становила 475 осіб<ref>{{cite web |title=Населення Житомирської області |url=http://pop-stat.mashke.org/ukraine-census-perm/zytomyrska.htm |website=pop-stat.mashke.org |accessdate=9 листопада 2022 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210904204102/http://pop-stat.mashke.org/ukraine-census-perm/zytomyrska.htm |archivedate=4 вересня 2021 року}}</ref>. |
|||
=== Мова === |
|||
Розподіл населення за рідною мовою за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-socialdata-mova-2001}}: |
|||
{| class="wikitable sortable" |
|||
!Мова |
|||
!Кількість |
|||
!Відсоток |
|||
|- |
|||
|[[Українська мова|українська]] |
|||
|464 |
|||
|97.68% |
|||
|- |
|||
|[[Російська мова|російська]] |
|||
|10 |
|||
|2.10% |
|||
|- |
|||
|інші/не вказали |
|||
|1 |
|||
|0.22% |
|||
|- class="sortbottom" |
|||
!Усього |
|||
|475 |
|||
|100% |
|||
|} |
|||
== Історія == |
== Історія == |
||
Відоме з 1650 року<ref name="ІМСУ"/>. Згадується як село ''Бронник'' та ''Бровник'' в акті від 7 січня 1650 року, в якому власниця, дружина віленського воєводи |
Відоме з 1650 року<ref name="ІМСУ"/>, належало [[Анна Алоїза Острозька|Анні-Алоїзі Ходкевич]] з [[Острозькі|Острозьких]], мало 13 [[Подимне (одиниця оподаткування)|димів]]<ref name="SgKP II"/>. Згадується як село ''Бронник'' та ''Бровник'' в акті від 7 січня 1650 року, в якому власниця, дружина віленського воєводи Анна-Алоїза Ходкевич, скаржилася на орендного власника містечка [[Вільськ]] Олександра Цеклінського та його слугу Яна Білецького, що останні вивезли з її маєтку, в тому числі і з Броників, кількасот селян, яких згодом пограбували. 17 травня 1809 року в селі згоріла церква, на її місці, у 1810 році, збудовано нову, за кошти парафіян. У 1833 році церкву приписано до парафії в [[Романівка (Звягельський район)|Романівці]]<ref name="Теодорович"/>. |
||
В |
В середині 19 століття — село [[Романівецька волость|Романовецької волості]] [[Новоград-Волинський повіт|Новоград-Волинського повіту]], лежало при [[Берестейське шосе|житомирсько-берестейському]] битому шляху, мало поштову станцію. Селян чоловічої статі — 131, котрим належало 826 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]] землі. Входило до ново-звягельського ключа Мезенцевої ([[Дошлюбне та шлюбне прізвище|до шлюбу]] Уварової). Раніше належало до звягельських маєтностей [[Любомирські|Любомирських]]<ref name="SgKP I">{{SgKP|I|379|Broniki}}</ref>. |
||
В другій половині 19 століття — село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту, на річці Тня, за 66 [[верста|верст]] від [[Житомир]]а. Дерев'яна церква з дерев'яною дзвіницею, землі при ній — близько 26 десятин. До церкви приписане сільце [[Кропивня (Звягельський район)|Кропивня]] (за 5 верст), загалом 112 дворів та 911 вірян<ref name="Теодорович">{{cite book |author1=М. Теодорович |authorlink1=Теодорович Микола Іванович |title=Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский|publisher=Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888 |page=164 |url=http://history.org.ua/LiberUA/IstStatOpVolGub1_1888/IstStatOpVolGub1_1888.pdf |accessdate=6 листопада 2022 |language=російська}}</ref>. |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
У [[1906]] році — село [[Романівецька волость|Романівецької волості]] [[Новоград-Волинський повіт|Новоград-Волинського повіту]] [[Волинська губернія|Волинської губернії]]. Відстань від повітового міста 14 верст, від волості 4. Дворів 96, мешканців 835<ref name="Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.">{{Cite web |url=http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf |title=Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. |accessdate=9 травня 2019 |archive-date=14 грудня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171214071800/http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf }}</ref>. Церква в ім'я Святого великомученика Георгія. Побудована в [[1810]] за кошти прихожан (на місці згорілої [[17 травня]] [[1809]]). |
|||
В кінці 19 століття — село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту, на річці Тня, за 14 верст від Новограда-Волинського. Була поштова станція. Належало до православної парафії в Романівці, за 3 версти, мало філіальну церкву, збудовану 1810 року, до церкви приписане с. Кропивня. Входило до новозвягельського маєтку Уварових, перед ними належало Зубовій (до шлюбу Любомирській), першій дружині Прота Потоцького<ref name="SgKP II">{{SgKP|XV_cz.1|234|Broniki 1.) (ob. t. I, 379)…}}</ref><ref name="СВ">{{СВ|1|141|Бронники}}</ref>. |
|||
У 1906 році — село Романовецької волості (2-го [[стан (частина повіту)|стану]]) Новоград-Волинського повіту [[Волинська губернія|Волинської губернії]]. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 14 верст, до волосного центру, с. Романівка — 4 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Новограді-Волинському<ref name="Список">{{cite web |title=Список населенных мест Волынской губернии |url=http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf |website=[[Інститут історії України НАН України]] |publisher=Житомир:Волинська губернська типографія, 1906 |accessdate=8 листопада 2022 |page=135 |language=російська |archive-date=14 грудня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171214071800/http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf }}</ref>. |
|||
У 1923 році включене до складу новоствореної [[Брониківська сільська рада|Брониківської]] сільської ради, котра, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного [[Новоград-Волинський район (1923—2020)|Новоград-Волинського]] району [[Волинська округа|Житомирської]] (згодом — ''Волинська'') округи; [[адміністративний центр]] ради<ref name="Довідник">{{cite web |title=Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. |url=http://history.org.ua/LiberUA/966-690-090-4/966-690-090-4.pdf |website=[[Інститут історії України НАН України]] |author1=Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання |publisher=Житомир: «Волинь», 2007 |accessdate=8 листопада 2022 |page=211 |language=українська |archive-date=8 жовтня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211008124156/http://resource.history.org.ua/item/0014239 }}</ref>. Відстань до районного центру, м. Новоград-Волинський, становила 14 верст<ref name="Матеріали">{{cite web |title=Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года |url=http://history.org.ua/LiberUA/MatAdmTerVolGub_1923/MatAdmTerVolGub_1923.pdf |website=[[Інститут історії України НАН України]] |publisher=Житомир: Волинський губернський відділ управління. |accessdate=9 листопада 2022 |page=141 |language=російська |date=1923 |archive-date=5 жовтня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211005191752/http://history.org.ua/LiberUA/MatAdmTerVolGub_1923/MatAdmTerVolGub_1923.pdf }}</ref>. 1 червня 1935 року, в складі сільської ради, внаслідок ліквідації Новоград-Волинського району, передане до [[Звягельська міська рада|Новоград-Волинської міської ради]] [[Київська область|Київської області]]<ref name="Довідник"/>. |
|||
Під час [[Сталінські репресії|сталінських репресій]] проти українського селянства в 30-ті роки 20-го століття органами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] безпідставно було заарештовано і позбавлено волі на різні терміни 21 мешканця села, з яких 10 чол розстріляно. Нині всі постраждалі від [[Тоталітаризм|тоталітарного]] режиму реабілітовані<ref>{{Cite web|url=http://www.reabit.org.ua/books/zt/|title=«Реабілітовані історією» (Житомирська область)|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=|archive-date=12 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210212000139/http://www.reabit.org.ua/books/zt/}}</ref>. |
Під час [[Сталінські репресії|сталінських репресій]] проти українського селянства в 30-ті роки 20-го століття органами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] безпідставно було заарештовано і позбавлено волі на різні терміни 21 мешканця села, з яких 10 чол розстріляно. Нині всі постраждалі від [[Тоталітаризм|тоталітарного]] режиму реабілітовані<ref>{{Cite web|url=http://www.reabit.org.ua/books/zt/|title=«Реабілітовані історією» (Житомирська область)|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=|archive-date=12 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210212000139/http://www.reabit.org.ua/books/zt/}}</ref>. |
||
Рядок 59: | Рядок 98: | ||
В радянські часи в селі була центральна садиба колгоспу, котрий мав у користуванні 2,1 тис. га земель, з них 1,6 тис. га — [[рілля|ріллі]]. Господарство вирощувало [[жито посівне|жито]], [[пшениця|пшеницю]], [[льон]], [[картопля|картоплю]], розвивало м'ясо-молочне [[тваринництво]]. В селі були школа, клуб, бібліотека, медпункт, побутова майстерня, відділення зв'язку, три магазини<ref name="ІМСУ"/>. |
В радянські часи в селі була центральна садиба колгоспу, котрий мав у користуванні 2,1 тис. га земель, з них 1,6 тис. га — [[рілля|ріллі]]. Господарство вирощувало [[жито посівне|жито]], [[пшениця|пшеницю]], [[льон]], [[картопля|картоплю]], розвивало м'ясо-молочне [[тваринництво]]. В селі були школа, клуб, бібліотека, медпункт, побутова майстерня, відділення зв'язку, три магазини<ref name="ІМСУ"/>. |
||
4 червня 1958 року, в складі сільської ради, увійшло до відновленого Новград-Волинського району Житомирської області<ref name="Довідник"/>. |
|||
⚫ | |||
⚫ | У 2017 році включене до складу новоствореної Брониківської сільської територіальної громади [[Звягельський район|Новоград-Волинського]] (згодом — ''Звягельський'') району Житомирської області<ref>{{cite web |title=Брониківська сільська об’єднана територіальна громада |url=https://decentralization.gov.ua/gromada/1438 |website=https://decentralization.gov.ua/ |accessdate=13 грудня 2021 |archive-date=13 грудня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211213112531/https://decentralization.gov.ua/gromada/1438 }}</ref>. |
||
== Див. також == |
|||
* [[Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)]] |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
== Джерела == |
|||
# Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. -- ISBN 966—690 –090 — 4 |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://weather.in.ua/ua/zhitomirskaja/2076 Погода в селі Броники] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305082605/http://weather.in.ua/ua/zhitomirskaja/2076 |date=5 березня 2016 }} |
* [http://weather.in.ua/ua/zhitomirskaja/2076 Погода в селі Броники] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305082605/http://weather.in.ua/ua/zhitomirskaja/2076 |date=5 березня 2016 }} |
||
{{Zhytomyr-obl-stub}} |
|||
{{Бібліоінформація}} |
{{Бібліоінформація}} |
||
{{Брониківська сільська громада}} |
{{Брониківська сільська громада}} |
Поточна версія на 07:05, 26 червня 2024
село Броники | |
---|---|
Будівля колишньої поштової станції
| |
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район | Звягельський район |
Громада | Брониківська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA18080050050045303 |
Основні дані | |
Засноване | 1650 |
Населення | 475 (2001) |
Площа | 1,837 км² |
Густота населення | 258,57 осіб/км² |
Поштовий індекс | 11772 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°33′13″ пн. ш. 27°48′28″ сх. д. / 50.55361° пн. ш. 27.80778° сх. д.Координати: 50°33′13″ пн. ш. 27°48′28″ сх. д. / 50.55361° пн. ш. 27.80778° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
207 м |
Водойми | р. Тня |
Відстань до районного центру |
14 км |
Найближча залізнична станція | Звягель II |
Відстань до залізничної станції |
6 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | вул. Центральна, 22, с. Романівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11774 |
Карта | |
Мапа | |
|
Бро́ники — село в Україні, у Брониківській сільській громаді Звягельського району Житомирської області. Кількість населення становить 475 осіб (2001). У 1923—2017 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Розташоване за 14 км від районного центру, м. Звягель, за 6 км від залізничної станції Звягель II. Через село проходить автошлях Київ—Львів[1]. Лежить на річці Тня[2]. У селі збереглася будівля старої поштової станції на шосе Київ-Брест, котра використовується як школа[3].
Станом на 1885 рік в селі мешкало 450 осіб, налічувалося 47 дворових господарств[4].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 802 особи, з них: православних — 704, чоловіків — 402, жінок — 400[5].
В кінці 19 століття кількість населення становила 806 осіб, дворів — 146[6][7], у 1906 році — 835 жителів, дворів — 96[8], на 1923 рік нараховувалося 197 дворів та 1 002 мешканці[9].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 712 осіб, дворів — 209[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 545 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 475 осіб[10].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 464 | 97.68% |
російська | 10 | 2.10% |
інші/не вказали | 1 | 0.22% |
Усього | 475 | 100% |
Відоме з 1650 року[1], належало Анні-Алоїзі Ходкевич з Острозьких, мало 13 димів[6]. Згадується як село Бронник та Бровник в акті від 7 січня 1650 року, в якому власниця, дружина віленського воєводи Анна-Алоїза Ходкевич, скаржилася на орендного власника містечка Вільськ Олександра Цеклінського та його слугу Яна Білецького, що останні вивезли з її маєтку, в тому числі і з Броників, кількасот селян, яких згодом пограбували. 17 травня 1809 року в селі згоріла церква, на її місці, у 1810 році, збудовано нову, за кошти парафіян. У 1833 році церкву приписано до парафії в Романівці[2].
В середині 19 століття — село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту, лежало при житомирсько-берестейському битому шляху, мало поштову станцію. Селян чоловічої статі — 131, котрим належало 826 десятин землі. Входило до ново-звягельського ключа Мезенцевої (до шлюбу Уварової). Раніше належало до звягельських маєтностей Любомирських[12].
В другій половині 19 століття — село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту, на річці Тня, за 66 верст від Житомира. Дерев'яна церква з дерев'яною дзвіницею, землі при ній — близько 26 десятин. До церкви приписане сільце Кропивня (за 5 верст), загалом 112 дворів та 911 вірян[2].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, на річці Тня. В селі були церковна парафія, поштова станція[4].
В кінці 19 століття — село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту, на річці Тня, за 14 верст від Новограда-Волинського. Була поштова станція. Належало до православної парафії в Романівці, за 3 версти, мало філіальну церкву, збудовану 1810 року, до церкви приписане с. Кропивня. Входило до новозвягельського маєтку Уварових, перед ними належало Зубовій (до шлюбу Любомирській), першій дружині Прота Потоцького[6][7].
У 1906 році — село Романовецької волості (2-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 14 верст, до волосного центру, с. Романівка — 4 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Новограді-Волинському[8].
У 1923 році включене до складу новоствореної Брониківської сільської ради, котра, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Новоград-Волинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи; адміністративний центр ради[13]. Відстань до районного центру, м. Новоград-Волинський, становила 14 верст[9]. 1 червня 1935 року, в складі сільської ради, внаслідок ліквідації Новоград-Волинського району, передане до Новоград-Волинської міської ради Київської області[13].
Під час сталінських репресій проти українського селянства в 30-ті роки 20-го століття органами НКВС безпідставно було заарештовано і позбавлено волі на різні терміни 21 мешканця села, з яких 10 чол розстріляно. Нині всі постраждалі від тоталітарного режиму реабілітовані[14].
На фронтах Другої світової війни воювали 146 селян, з них 57 загинули, 120 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в селі встановлено пам'ятник.
В радянські часи в селі була центральна садиба колгоспу, котрий мав у користуванні 2,1 тис. га земель, з них 1,6 тис. га — ріллі. Господарство вирощувало жито, пшеницю, льон, картоплю, розвивало м'ясо-молочне тваринництво. В селі були школа, клуб, бібліотека, медпункт, побутова майстерня, відділення зв'язку, три магазини[1].
4 червня 1958 року, в складі сільської ради, увійшло до відновленого Новград-Волинського району Житомирської області[13].
У 2017 році включене до складу новоствореної Брониківської сільської територіальної громади Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[15].
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Броники, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 6 листопада 2022.
- ↑ а б в М. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 164. Процитовано 6 листопада 2022.
- ↑ Д. Малаков. Із Києва до Житомира — на перекладних. День. Процитовано 6 листопада 2022.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 228. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 18. Процитовано 8 листопада 2022.
- ↑ а б в Broniki 1.) (ob. t. I, 379)… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 234. (пол.)
- ↑ а б Цинкаловський О. Бронники // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 141.
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 135. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 8 листопада 2022.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 141. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Broniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 379. (пол.)
- ↑ а б в Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 211. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 листопада 2022.
- ↑ «Реабілітовані історією» (Житомирська область). Архів оригіналу за 12 лютого 2021.
- ↑ Брониківська сільська об’єднана територіальна громада. https://decentralization.gov.ua/. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
- Погода в селі Броники [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|