Борова (Ізюмський район)

смт Борова
Центральна площа Центральна площа Центральна площа
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Ізюмський район
Рада	Борівська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване	1670 — перші відомості
Статус	із 1968 року
Площа	7,8 км²
Населення	▼ 5277 (01.01.2018)
Густота	677 осіб/км²
Поштовий індекс	63807
Телефонний код	+380 5759
Географічні координати	49°22′54″ пн. ш. 37°38′27″ сх. д.
Висота над рівнем моря	92 м
Водойма	р. Борова, Оскіл, Оскільське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція:	Переддонбасівська
До станції:	1,5 км
До обл. центру:
- залізницею:	193 км
- автошляхами:	144 км
Селищна влада
Адреса	63801, Харківська обл., Ізюмський р-н, смт Борова, вул. Миру, 1
Голова селищної ради	Тертишний Олександр Володимирович
Карта
Борова
Борова Борова
Борова у Вікісховищі

Борова́ — селище міського типу, Ізюмського району Харківської області України, поблизу річки Оскіл. Населення — 5277 осіб на 1 січня 2020 року.

У селищі розташовані маслозавод, промислова артіль, філіал Піско-Радківської РТС, середня і початкова школи, будинок культури та 2 бібліотеки.

Географічне розташування

Селище міського типу Борова знаходиться на лівому березі Оскільського водосховища у місці впадання в нього невеликої річки Борова. Селище витягнуто вздовж річки на ~ 8 км.

Від водосховища селище відділяє невеликий сосновий масив. До селища примикає село Бойні. Нижче за течією за 2 км село Підлиман.

Відстань до міста Харків залізницею 193 км, по шосе 165 км. Через селище проходять автомобільні дороги Р79, Р78 і залізниця, найближча станція Переддонбасівська за 1,5 км.

Назва

Очевидно, що назва селища Борова походить від найменування лівої притоки Оскола — річки Борової, а річку найменовано в зв'язку з прадавнім сосновим бором, що простягнувся тут на 20 км.

Історія

Перші літописні згадки про Борівську землю датуються 1698 роком у розповіді про Гороховатську чоловічу пустинь — невеликий монастир, розташований на правому березі Оскола, біля гороховатських скель, який згодом, у 1760 p., розташовувався на лівому березі Оскола, при впадінні річки Борової. Хоча перші поселення на її території, як вважають історики, з'явились ще раніше. Тому своє літочислення Борівщина веде з 1664 року. Борова виникла на місці хутора Борового, котрий уперше згадується 1773 року, і слободи Борової. 1780—1784 років обидва населених пункти згадуються під назвою хутір Боровий. Можливо, що водночас з монастирем був заснований і хутір Боровий.

Приблизно в 1780—1784 рр. в Куп'янському повіті Харківського намісництва проведений перепис всіх земельних угідь. У цих документах згадується про два хутора з однаковою назвою — «Боровий».

Один з цих хуторів для тих часів був великим населеним пунктом, він мав 35 дворів з населенням 247 чоловік. Розташований хутір по обидві сторони річки Борової. Поблизу Піщаного озера і двох безіменних озер, обнесений огорожею з двома вежами, церквою і дерев'яними келіями, стояв монастир. Саме цьому монастирю і належав хутір, населення якого обробляли монастирські землі.

На лівому березі річки Борової був другий хутір Боровий, а землі його — по обидві сторони річки. Цей хутір мав тільки 3 двори, в яких жило 20 чоловік. Всі вони були кріпаками поміщиці.

Обидва хутори були заселені вихідцями з Правобережної України, так званими черкасами.

В листопаді 1788 р. монастир було зліквідовано, його землі та майно перейшли власність держави, селян перевели у розряд економічних, а згодом — державних.

В 1794 році з території ліквідованого шість років тому монастиря в хутір Боровий на лівий берег річки була перенесена церква, навколо якої розрослася слобода Борова. Її населення поповнювалося також за рахунок колишніх військових, які після 25 років служби селилися тут і наділялися невеликими ділянками землі.

Населення хуторів, а потім і слободи Борової в основному займалося землеробством і тваринництвом. Вирощували жито, пшеницю, просо, овес, розводили велику рогату худобу, овець, іноді розвивалося садівництво. Крім того, жінки пряли льон, коноплю, шерсть, ткали полотно і сукно. Вироби йшли для власного користування, а іноді — на продаж.

Довгий час Борова була невеликою слободою Гороховатської волості. На початку XX століття слобода розрослася, особливо в напрямку хутора Борового.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Боровій та Шийківці — 693 людини.

У 1968 році відбулася зміна статусу на селище міського типу.

Постаті

Уродженцями Борової є

• Гамора Віктор Володимирович, генерал-майор Збройних сил України,
• Ковбаса Олег Вікторович — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2015 років.

Економіка

• В селищі є молочно-товарна ферма.
• КП «Борівська районна друкарня»
• Борівська харчосмакова фабрика. (не працює)
• ТОВ «Борівський завод продтоварів».(не працює)
• ТОВ «Борівський міжгосподарський комбікормовий завод».
• ЗАТ «Борівський молокозавод».(не працює)
• Борівський елеватор.
• Навколо селища декілька оздоровчих таборів.
• Турбази відпочинку.
• Розвинуті фермерські господарства, бджолярство.
• Компресорна станція газогону «Союз». Вважається престижною працею у районі. Багато мешканців займаються ловлею раків та рибальством.

Об'єкти соціальної сфери

• Борівська гімназія.
• Школа.
• Музична школа
• Будинок піонерів
• Районний будинок культури
• Районна бібліотека
• Дитяча бібліотека
• Районний спорткомплекс

Пам'ятки

• Поруч із селищем знаходиться курган Попові могили.

Дивитись ще

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область
• Шутька Єгора вулиця (Борова)

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. — К., 1957—1979. — Харківська область. — С. 238.
• Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник. — Киев: «Наукова думка», 1987. — С. 504
• Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К., 1998.

Посилання

• Р. Ю. Подкур. БОРОВА // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 348. — ISBN 966-00-0734-5.
• БОРОВА // ЕСУ