Авіаційне пальне: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Alessot (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
(Не показані 8 проміжних версій 7 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Falseredirect|Авіаційний гас}} |
{{Falseredirect|Авіаційний гас}} |
||
'''Авіаційне пальне''', '''авіаці́йне па́ливо''', '''літако́ве па́ливо'''<ref>[[iarchive:rosukr1995/page/26/mode/1up|авиацио́нный]] // Російсько-український словник для військовиків / [[Бурячок Андрій Андрійович|А. Бурячок]] [та ін.]; відп. ред. [[Гринчишин Дмитро Григорович|Д. Гринчишин]]. — Київ: Варта, 1995. — С. 26. — 384 с. — ISBN 5-7707-7108-9.</ref> — горюча |
'''Авіаційне пальне''', '''авіаці́йне па́ливо''', '''літако́ве па́ливо'''<ref>[[iarchive:rosukr1995/page/26/mode/1up|авиацио́нный]] // Російсько-український словник для військовиків / [[Бурячок Андрій Андрійович|А. Бурячок]] [та ін.]; відп. ред. [[Гринчишин Дмитро Григорович|Д. Гринчишин]]. — Київ: Варта, 1995. — С. 26. — 384 с. — ISBN 5-7707-7108-9.</ref> — горюча рідина, яка подається до [[Камера згоряння|камери згоряння]] двигуна [[Літальний апарат|літального апарату]] для одержання [[Теплова енергія|теплової енергії]] у процесі [[окиснення]] [[оксиген]]ом [[повітря]] ([[спалювання]]). Поділяється на два види — [[Файл:An-225_front_day_V1.jpg|міні|330x330px|Заправка [[літак]]а [[Ан-225 «Мрія»|Ан-225 Мрія]] авіаційним пальним — [[гас]]ом.]] |
||
авіаційні [[бензин]]и і [[Гас|реактивне пальне]]. Перші застосовуються, як правило, у [[Авіаційний двигун|поршневих двигунах]], другі — у [[Турбореактивний двигун|турбореактивних]]. Також відомі розробки дизельних поршневих авіаційних моторів, які використовували дизельне пальне, а в даний час (2000-і роки) — гас. |
авіаційні [[бензин]]и і [[Гас|реактивне пальне]]. Перші застосовуються, як правило, у [[Авіаційний двигун|поршневих двигунах]], другі — у [[Турбореактивний двигун|турбореактивних]]. Також відомі розробки дизельних поршневих авіаційних моторів, які використовували дизельне пальне, а в даний час (2000-і роки) — гас. |
||
З початку 1980-х років, через постійно збільшувану нестачу [[Нафта|нафти]], шукаються способи для заміни нафтового авіаційного пального, у тому числі розглядаються такі різновиди: [[Синтетичне паливо|синтетичне]], кріогенне (у тому числі, [[рідкий водень]]), кріогенне метанове пальне (КМТ) та інші. У 1989-90 роках, на рідкому водні та КМТ було випробувано літак [[Ту-155]], у 1987-88 на сконденсованому технічному пропан-бутані (АСКТ) — вертоліт [[Мі-8|Мі-8ТГ]]. З осені 2019 року, в [[Норвегія|Норвегії]] авіакомпанії почали додавати в авіаційний гас |
З початку 1980-х років, через постійно збільшувану нестачу [[Нафта|нафти]], шукаються способи для заміни нафтового авіаційного пального, у тому числі розглядаються такі різновиди: [[Синтетичне паливо|синтетичне]], кріогенне (у тому числі, [[рідкий водень]]), кріогенне метанове пальне (КМТ) та інші. У 1989-90 роках, на рідкому водні та КМТ було випробувано літак [[Ту-155]], у 1987-88 на сконденсованому технічному пропан-бутані (АСКТ) — вертоліт [[Мі-8|Мі-8ТГ]]. З осені 2019 року, в [[Норвегія|Норвегії]] авіакомпанії почали додавати в авіаційний гас невелику частку [[Біопаливо|біопалива]] задля зменшення забруднення атмосфери реактивними літаками. |
||
Будь-який авіаційний двигун розробляється під певний вид (сорт) пального, на якому він видає потрібні показники за [[Потужність|потужністю]], [[Прийомистість|прийомистістю]], надійністю, довговічністю, та рекомендовані аналоги пального, на яких ''допускається'', як правило, обмежена експлуатація, з втратою низки характеристик двигуна. |
Будь-який авіаційний двигун розробляється під певний вид (сорт) пального, на якому він видає потрібні показники за [[Потужність|потужністю]], [[Прийомистість|прийомистістю]], надійністю, довговічністю, та рекомендовані аналоги пального, на яких ''допускається'', як правило, обмежена експлуатація, з втратою низки характеристик двигуна. |
||
Також треба відзначити, що |
Також треба відзначити, що авіаційне паливо застосовуються не лише в авіаційній техніці. |
||
== Загальне == |
== Загальне == |
||
Авіаційне |
Авіаційне паливо, є спеціалізованим пальним на нафтовій основі, використовуваним для [[Повітряне судно|повітряних суден]]. Воно, як правило, має більш високу [[якість]], за паливо, яке використовується для менш важливих застосувань, таких як [[опалення]] або [[Транспорт в Україні|дорожній транспорт]], і мають добавки для зниження ризику замерзання або [[вибух]]у через високу температуру. |
||
У більшості сучасних комерційних авіакомпаній і на військових літаках, застосовують реактивне пальне для найкращої ефективності його використання і зменшення витрат. Іншим авіаційним пальним, доступним для літаків, є види нафтового спирту ([[лігроїн]]у), що використовуються у двигунах зі [[Свічка запалювання|свічками запалювання]] (тобто поршневі і роторні [[Двигун Ванкеля|двигуни Ванкеля]]). |
У більшості сучасних комерційних авіакомпаній і на військових літаках, застосовують реактивне пальне для найкращої ефективності його використання і зменшення витрат. Іншим авіаційним пальним, доступним для літаків, є види нафтового спирту ([[лігроїн]]у), що використовуються у двигунах зі [[Свічка запалювання|свічками запалювання]] (тобто поршневі і роторні [[Двигун Ванкеля|двигуни Ванкеля]]). |
||
Питома енергія є важливим критерієм під час вибору відповідного пального для живлення літака. Значна частина ваги літального апарату, йде на зберігання пального, щоби забезпечити дальність польоту, а більша [[вага]], означає більшу витрату пального. Літаки мають високу пікову потужність, отже потреба пального під час [[Зліт|зльоту |
Питома енергія є важливим критерієм під час вибору відповідного пального для живлення літака. Значна частина ваги літального апарату, йде на зберігання пального, щоби забезпечити дальність польоту, а більша [[вага]], означає більшу витрату пального. Літаки мають високу пікову потужність, отже потреба пального під час [[Зліт|зльоту]] збільшується. [[Батарея (електрика)|Електричні батареї]] фактично усунено, як основне джерело [[Енергія|енергії]] для комерційних літаків, але з 2016 року літаки на сонячних батареях вже здійснюють навколосвітні подорожі.<ref>{{Cite web|title=Літак на сонячних батареях приземлився у Європі|url=https://www.bbc.com/ukrainian/science/2016/06/160623_solar_impulse_europe_hk|website=BBC News Україна|date=2016-06-23|accessdate=2021-05-24|language=uk|archive-date=24 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210524051307/https://www.bbc.com/ukrainian/science/2016/06/160623_solar_impulse_europe_hk}}</ref> |
||
Пальне для літаків з поршневим двигуном (зазвичай високооктановий бензин, відомий у світі як avgas) має низьку температуру спалаху, щоби поліпшити властивості займання. [[Турбіна|Турбінні]] двигуни можуть працювати з багатьма видами пального, а у [[Реактивний двигун|реактивних двигунах]] натомість, використовують пальне з |
Пальне для літаків з поршневим двигуном (зазвичай високооктановий бензин, відомий у світі як avgas) має низьку температуру спалаху, щоби поліпшити властивості займання. [[Турбіна|Турбінні]] двигуни можуть працювати з багатьма видами пального, а у [[Реактивний двигун|реактивних двигунах]], натомість, використовують пальне з найвищою [[Температура спалаху|температурою спалаху]], яке менш вогненебезпечне і тому безпечніше для транспортування й обробки. |
||
Перший |
Перший реактивний двигун у широкому виробництві та бойовому обслуговуванні, Junkers Jumo 004, який використовувався на винищувачі [[Messerschmitt Me 262|Messerschmitt Me 262A]] та реактивному бомбардувальнику [[Arado Ar 234 Blitz|Arado Ar 234B]], спалював або синтетичне «J2» або [[дизельне паливо|дизельне пальне]]. Бензин був третім варіантом, але непривабливим через його високі витрати. Іншими уживаними видами пального, були [[гас]] і бензинові суміші. Більшість видів реактивного пального, які використовувалися з кінця [[Друга світова війна|Другої світової війни]], засновано на гасі. Як британські, так і американські стандарти для реактивного пального, було вперше встановлено наприкінці війни. У наступні роки було уточнено деталі специфікації, такі як мінімальна точка замерзання, щоби збалансувати вимоги щодо продуктивності і придатності пального. |
||
== Авіаційні бензини == |
== Авіаційні бензини == |
||
Для авіабензину основними показниками якості є: |
Для авіабензину основними показниками якості є: |
||
* '''[[детонаційна стійкість]]''' ''(визначає придатність бензину до застосування в двигунах з високим ступенем стиснення робочої суміші без виникнення детонаційного згоряння)'' |
* '''[[детонаційна стійкість]]''' ''(визначає придатність бензину до застосування в двигунах з високим ступенем стиснення робочої суміші без виникнення детонаційного згоряння)'' |
||
* '''[[фракційний склад]]''' ''(говорить про випаровуваність бензину, що необхідно для визначення здатності до утворення робочої паливо-повітряної суміші; характеризується діапазонами температур википання ( |
* '''[[фракційний склад]]''' ''(говорить про випаровуваність бензину, що необхідно для визначення здатності до утворення робочої паливо-повітряної суміші; характеризується діапазонами температур википання (40–180 °[[Цельсій|С]]) і тиску насичених парів (29–48 к[[Паскаль (одиниця)|Па]]))'' |
||
* '''хімічна сталість''' (''здатність протистояти змінам хімічного складу під час зберігання, транспортування та застосування'') |
* '''хімічна сталість''' (''здатність протистояти змінам хімічного складу під час зберігання, транспортування та застосування'') |
||
Основний спосіб отримання авіаційних бензинів — пряма перегонка нафти, [[Каталітичний крекінг|каталітичного крекінгу]] або [[риформінг]] |
Основний спосіб отримання авіаційних бензинів — пряма перегонка нафти, [[Каталітичний крекінг|каталітичного крекінгу]] або [[риформінг]]у без добавок або з додаванням високоякісних компонентів, етилової рідини і різних [[Присадки|присадок]]. |
||
Класифікація авіаційних бензинів ґрунтується на їх антидетонаційних властивостей, виражених в октанових числах та в одиницях сортності. |
Класифікація авіаційних бензинів ґрунтується на їх антидетонаційних властивостей, виражених в октанових числах та в одиницях сортності. |
||
Основна галузь застосування авіаційних бензинів — |
Основна галузь застосування авіаційних бензинів — паливо для поршневих двигунів. |
||
== Реактивне пальне == |
== Реактивне пальне == |
||
[[Гас]] — фракція нафти, що википає в основному у межах [[Температура|температур]] |
[[Гас]] — фракція нафти, що википає в основному у межах [[Температура|температур]] 200–300 °С. Реактивне пальне для авіаційних реактивних двигунів — це як правило, гасові фракції, одержувані прямою перегонкою з мало-сірчаних (наприклад, Т-1) і сірчистих (ТС-1) нафт. В даний час, прямо-перегонного авіаційного палива мало, натомість широко застосовується гідроочищення і добавка присадок. |
||
Гас застосовується для побутових цілей як пічне і моторне паливо, [[розчинник]] [[лак]]ів і [[Фарба|фарб]]. Реактивне пальне застосовується для газотурбінних двигунів літаків і [[Вертоліт|вертольотів]] цивільної та [[Військова авіація|військової авіації]], і крім того, паливо на борту повітряного судна також може використовуватися як [[теплоносій]] або [[холодоагент]] (паливно-повітряні та паливно-мастильні [[радіатор]]и), і як робоча рідина [[Гідравліка|гідросистем]] (наприклад, керування перерізом [[Сопло|реактивного сопла]] двигуна). Також, реактивне пальне |
Гас застосовується для побутових цілей як пічне і моторне паливо, [[розчинник]] [[лак]]ів і [[Фарба|фарб]]. Реактивне пальне застосовується для газотурбінних двигунів літаків і [[Вертоліт|вертольотів]] цивільної та [[Військова авіація|військової авіації]], і крім того, паливо на борту повітряного судна також може використовуватися як [[теплоносій]] або [[холодоагент]] (паливно-повітряні та паливно-мастильні [[радіатор]]и), і як робоча рідина [[Гідравліка|гідросистем]] (наприклад, керування перерізом [[Сопло|реактивного сопла]] двигуна). Також, реактивне пальне може застосовуватися як розчинник, під час технічного обслуговування повітряних суден, для очищення від забруднень ручним або машинним способом (наприклад, в [[Ультразвукове очищення|ультразвуковій]] установці задля очищення [[Фільтрування|фільтрів]], як робоча рідина, використовується авіагас). |
||
Для реактивного пального, основними показниками якості є: |
Для реактивного пального, основними показниками якості є: |
||
Рядок 42: | Рядок 42: | ||
* масова і об'ємна [[теплота згоряння]] |
* масова і об'ємна [[теплота згоряння]] |
||
* термостабільність пального |
* термостабільність пального |
||
* тиск насичених парів |
* [[Тиск насиченої пари|тиск насичених парів]] |
||
* кінематична в'язкість |
* [[В'язкість|кінематична в'язкість]] |
||
* сумісність з конструкційними і ущільнювальними матеріалами |
* сумісність з конструкційними і ущільнювальними матеріалами |
||
* нагарні і протизношувальні властивості |
* нагарні і протизношувальні властивості |
||
Рядок 50: | Рядок 50: | ||
* [[кислотність]] |
* [[кислотність]] |
||
Реактивне пальне виробляються в основному з середньодистилятних фракцій нафти, що википають за температури |
Реактивне пальне виробляються в основному з середньодистилятних фракцій нафти, що википають за температури 140–280 °C ([[лігроїн]]о-гасових). Широкофракційні сорти реактивного пального виготовляються з залученням в переробку бензинових фракцій нафти. Для отримання деяких сортів реактивного пального (Т-8В, Т-6) як [[Сировина|сировину]], застосовують вакуумний [[газойль]] і продукти вторинної переробки нафти. |
||
Реактивні види пального на |
Реактивні види пального на 96–99 % складаються з [[вуглеводні]]в, у складі яких розрізняють три основні групи: |
||
* [[Алкани|парафінові]] |
* [[Алкани|парафінові]] |
||
* [[Циклоалкани|нафтенові]] |
* [[Циклоалкани|нафтенові]] |
||
Рядок 63: | Рядок 63: | ||
В Україні та країнах [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]], які використовують авіатехніку, виготовлену за радянських часів, застосовуються наступні типи авіаційного пального: |
В Україні та країнах [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]], які використовують авіатехніку, виготовлену за радянських часів, застосовуються наступні типи авіаційного пального: |
||
— '''ТС-1''' |
— '''ТС-1''' — прямогінна фракція 150–250 °C, або суміш прямогінної і гідроочищеної фракцій (основним обмеженням є вміст загальної сірки і [[Тіоли|тіолів]] не більше 0,2 % і 0,003 %). Це найпоширеніший вид авіаційного пального на пострадянському просторі, призначений для всіх старих типів турбогвинтових і дозвукових турбореактивних двигунів; також на ньому експлуатуються літаки закордонних виробників. За своїми характеристиками і області застосування приблизно відповідає закордонному гасу Jet-A. Є резервним стосовно пального РТ. |
||
— '''РТ''' — високоякісне пальне, нафтова фракція |
— '''РТ''' — високоякісне пальне, нафтова фракція 135–280 °C з повним [[гідроочищення]]м. Вміст [[Сірка|сірки]]: загальної — 0,1 %, меркаптанової — 0,001 %. Завдяки [[Гідрогенізаційний крекінг|гідрокрекінгу]], пальне «сухе», тобто має низькі змащувальні властивості. Під час виробництва до нього вводяться антиокиснювальна та протизношувальна присадки. Призначено для турбореактивних дозвукових і деяких [[Надзвуковий літак|надзвукових літаків]] ([[Су-27]], [[Ту-22М|Ту-22М3]] та інше), а також як замінник пального ТС-1. Закордонних аналогів для даного пального немає. |
||
— '''Т-6''' і '''Т-8В''' — реактивні види пального для двигунів деяких [[Надзвуковий літак|надзвукових літаків]] (наприклад, [[МіГ |
— '''Т-6''' і '''Т-8В''' — реактивні види пального для двигунів деяких [[Надзвуковий літак|надзвукових літаків]] (наприклад, [[МіГ-25]]). Виробляються за дуже складною технологією з гідроочищенням і введенням присадок. Ці сорти пального виробляються лише для потреб [[Міністерство оборони Російської Федерації|Міністерства оборони РФ]]. |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Рядок 81: | Рядок 81: | ||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* https://studfiles.net/preview/5375573/ |
* https://studfiles.net/preview/5375573/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190817052607/https://studfiles.net/preview/5375573/ |date=17 серпня 2019 }} |
||
* {{cite web |
* {{cite web |
||
|url = https://pubs.acs.org/doi/abs/10.1021/ef101520v |
|url = https://pubs.acs.org/doi/abs/10.1021/ef101520v |
||
Рядок 106: | Рядок 105: | ||
|first10 = Jim |
|first10 = Jim |
||
|last10 = Klein |
|last10 = Klein |
||
|language = en |
|language = en |
||
|accessdate = 20 червня 2018 |
|||
* [https://www.nature.com/articles/nature21420] |
|||
|archive-date = 30 березня 2015 |
|||
* [https://energynews.us/2013/08/26/midwest/could-natural-gas-fuel-commercial-flights-of-the-future] |
|||
|archive-url = https://web.archive.org/web/20150330022724/http://pubs.acs.org/doi/abs/10.1021/ef101520v |
|||
}} |
|||
* [https://www.nature.com/articles/nature21420] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171202012158/http://www.nature.com/articles/nature21420 |date=2 грудня 2017 }} |
|||
* [https://energynews.us/2013/08/26/midwest/could-natural-gas-fuel-commercial-flights-of-the-future] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180620153044/https://energynews.us/2013/08/26/midwest/could-natural-gas-fuel-commercial-flights-of-the-future/ |date=20 червня 2018 }} |
|||
*{{Commonscat|Aircraft fuels}} |
|||
[[Категорія:Авіаційні терміни]] |
[[Категорія:Авіаційні терміни]] |
Поточна версія на 15:32, 9 вересня 2023
Авіаційне пальне, авіаці́йне па́ливо, літако́ве па́ливо[1] — горюча рідина, яка подається до камери згоряння двигуна літального апарату для одержання теплової енергії у процесі окиснення оксигеном повітря (спалювання). Поділяється на два види —
авіаційні бензини і реактивне пальне. Перші застосовуються, як правило, у поршневих двигунах, другі — у турбореактивних. Також відомі розробки дизельних поршневих авіаційних моторів, які використовували дизельне пальне, а в даний час (2000-і роки) — гас.
З початку 1980-х років, через постійно збільшувану нестачу нафти, шукаються способи для заміни нафтового авіаційного пального, у тому числі розглядаються такі різновиди: синтетичне, кріогенне (у тому числі, рідкий водень), кріогенне метанове пальне (КМТ) та інші. У 1989-90 роках, на рідкому водні та КМТ було випробувано літак Ту-155, у 1987-88 на сконденсованому технічному пропан-бутані (АСКТ) — вертоліт Мі-8ТГ. З осені 2019 року, в Норвегії авіакомпанії почали додавати в авіаційний гас невелику частку біопалива задля зменшення забруднення атмосфери реактивними літаками.
Будь-який авіаційний двигун розробляється під певний вид (сорт) пального, на якому він видає потрібні показники за потужністю, прийомистістю, надійністю, довговічністю, та рекомендовані аналоги пального, на яких допускається, як правило, обмежена експлуатація, з втратою низки характеристик двигуна.
Також треба відзначити, що авіаційне паливо застосовуються не лише в авіаційній техніці.
Авіаційне паливо, є спеціалізованим пальним на нафтовій основі, використовуваним для повітряних суден. Воно, як правило, має більш високу якість, за паливо, яке використовується для менш важливих застосувань, таких як опалення або дорожній транспорт, і мають добавки для зниження ризику замерзання або вибуху через високу температуру.
У більшості сучасних комерційних авіакомпаній і на військових літаках, застосовують реактивне пальне для найкращої ефективності його використання і зменшення витрат. Іншим авіаційним пальним, доступним для літаків, є види нафтового спирту (лігроїну), що використовуються у двигунах зі свічками запалювання (тобто поршневі і роторні двигуни Ванкеля).
Питома енергія є важливим критерієм під час вибору відповідного пального для живлення літака. Значна частина ваги літального апарату, йде на зберігання пального, щоби забезпечити дальність польоту, а більша вага, означає більшу витрату пального. Літаки мають високу пікову потужність, отже потреба пального під час зльоту збільшується. Електричні батареї фактично усунено, як основне джерело енергії для комерційних літаків, але з 2016 року літаки на сонячних батареях вже здійснюють навколосвітні подорожі.[2]
Пальне для літаків з поршневим двигуном (зазвичай високооктановий бензин, відомий у світі як avgas) має низьку температуру спалаху, щоби поліпшити властивості займання. Турбінні двигуни можуть працювати з багатьма видами пального, а у реактивних двигунах, натомість, використовують пальне з найвищою температурою спалаху, яке менш вогненебезпечне і тому безпечніше для транспортування й обробки.
Перший реактивний двигун у широкому виробництві та бойовому обслуговуванні, Junkers Jumo 004, який використовувався на винищувачі Messerschmitt Me 262A та реактивному бомбардувальнику Arado Ar 234B, спалював або синтетичне «J2» або дизельне пальне. Бензин був третім варіантом, але непривабливим через його високі витрати. Іншими уживаними видами пального, були гас і бензинові суміші. Більшість видів реактивного пального, які використовувалися з кінця Другої світової війни, засновано на гасі. Як британські, так і американські стандарти для реактивного пального, було вперше встановлено наприкінці війни. У наступні роки було уточнено деталі специфікації, такі як мінімальна точка замерзання, щоби збалансувати вимоги щодо продуктивності і придатності пального.
Для авіабензину основними показниками якості є:
- детонаційна стійкість (визначає придатність бензину до застосування в двигунах з високим ступенем стиснення робочої суміші без виникнення детонаційного згоряння)
- фракційний склад (говорить про випаровуваність бензину, що необхідно для визначення здатності до утворення робочої паливо-повітряної суміші; характеризується діапазонами температур википання (40–180 °С) і тиску насичених парів (29–48 кПа))
- хімічна сталість (здатність протистояти змінам хімічного складу під час зберігання, транспортування та застосування)
Основний спосіб отримання авіаційних бензинів — пряма перегонка нафти, каталітичного крекінгу або риформінгу без добавок або з додаванням високоякісних компонентів, етилової рідини і різних присадок.
Класифікація авіаційних бензинів ґрунтується на їх антидетонаційних властивостей, виражених в октанових числах та в одиницях сортності.
Основна галузь застосування авіаційних бензинів — паливо для поршневих двигунів.
Гас — фракція нафти, що википає в основному у межах температур 200–300 °С. Реактивне пальне для авіаційних реактивних двигунів — це як правило, гасові фракції, одержувані прямою перегонкою з мало-сірчаних (наприклад, Т-1) і сірчистих (ТС-1) нафт. В даний час, прямо-перегонного авіаційного палива мало, натомість широко застосовується гідроочищення і добавка присадок.
Гас застосовується для побутових цілей як пічне і моторне паливо, розчинник лаків і фарб. Реактивне пальне застосовується для газотурбінних двигунів літаків і вертольотів цивільної та військової авіації, і крім того, паливо на борту повітряного судна також може використовуватися як теплоносій або холодоагент (паливно-повітряні та паливно-мастильні радіатори), і як робоча рідина гідросистем (наприклад, керування перерізом реактивного сопла двигуна). Також, реактивне пальне може застосовуватися як розчинник, під час технічного обслуговування повітряних суден, для очищення від забруднень ручним або машинним способом (наприклад, в ультразвуковій установці задля очищення фільтрів, як робоча рідина, використовується авіагас).
Для реактивного пального, основними показниками якості є:
- масова і об'ємна теплота згоряння
- термостабільність пального
- тиск насичених парів
- кінематична в'язкість
- сумісність з конструкційними і ущільнювальними матеріалами
- нагарні і протизношувальні властивості
- електропровідність
- сірчистість
- кислотність
Реактивне пальне виробляються в основному з середньодистилятних фракцій нафти, що википають за температури 140–280 °C (лігроїно-гасових). Широкофракційні сорти реактивного пального виготовляються з залученням в переробку бензинових фракцій нафти. Для отримання деяких сортів реактивного пального (Т-8В, Т-6) як сировину, застосовують вакуумний газойль і продукти вторинної переробки нафти.
Реактивні види пального на 96–99 % складаються з вуглеводнів, у складі яких розрізняють три основні групи:
Крім вуглеводнів в реактивному пальному в незначних кількостях присутні сірчисті, кисневі, азотні, металорганічні з'єднання та смолисті речовини. Їх вміст у реактивних видах пального, регламентується стандартами.
Найпоширенішими у світі видами пального для комерційної авіації є Jet A та Jet A-1, котрі виробляються відповідно до стандартизованої міжнародної специфікації. Єдиним іншим реактивним пальним, яке також часто використовується у цивільній авіації, оснащеній турбогвинтовими або турбінними двигунами, є Jet B, що застосовується для покращення роботи за холодної погоди.
В Україні та країнах СНД, які використовують авіатехніку, виготовлену за радянських часів, застосовуються наступні типи авіаційного пального:
— ТС-1 — прямогінна фракція 150–250 °C, або суміш прямогінної і гідроочищеної фракцій (основним обмеженням є вміст загальної сірки і тіолів не більше 0,2 % і 0,003 %). Це найпоширеніший вид авіаційного пального на пострадянському просторі, призначений для всіх старих типів турбогвинтових і дозвукових турбореактивних двигунів; також на ньому експлуатуються літаки закордонних виробників. За своїми характеристиками і області застосування приблизно відповідає закордонному гасу Jet-A. Є резервним стосовно пального РТ.
— РТ — високоякісне пальне, нафтова фракція 135–280 °C з повним гідроочищенням. Вміст сірки: загальної — 0,1 %, меркаптанової — 0,001 %. Завдяки гідрокрекінгу, пальне «сухе», тобто має низькі змащувальні властивості. Під час виробництва до нього вводяться антиокиснювальна та протизношувальна присадки. Призначено для турбореактивних дозвукових і деяких надзвукових літаків (Су-27, Ту-22М3 та інше), а також як замінник пального ТС-1. Закордонних аналогів для даного пального немає.
— Т-6 і Т-8В — реактивні види пального для двигунів деяких надзвукових літаків (наприклад, МіГ-25). Виробляються за дуже складною технологією з гідроочищенням і введенням присадок. Ці сорти пального виробляються лише для потреб Міністерства оборони РФ.
- ↑ авиацио́нный // Російсько-український словник для військовиків / А. Бурячок [та ін.]; відп. ред. Д. Гринчишин. — Київ: Варта, 1995. — С. 26. — 384 с. — ISBN 5-7707-7108-9.
- ↑ Літак на сонячних батареях приземлився у Європі. BBC News Україна (укр.). 23 червня 2016. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
- https://studfiles.net/preview/5375573/ [Архівовано 17 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Corporan, Edwin; Edwards, Tim; Shafer, Linda; DeWitt‡, Matthew J.; Klingshirn, Christopher; Zabarnick, Steven; West, Zachary; Striebich, Richard; Graham, John; Klein, Jim. Chemical, Thermal Stability, Seal Swell, and Emissions Studies of Alternative Jet Fuels (англ.). Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 20 червня 2018.
- [1] [Архівовано 2 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- [2] [Архівовано 20 червня 2018 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаційне пальне