Вільна академія пролетарської літератури: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітка: Скасування |
|||
| (Не показані 11 проміжних версій 8 користувачів) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
|зображення = ВАПЛІТЕ.jpg |
|зображення = ВАПЛІТЕ.jpg |
||
|розмір_зображення = 275px |
|розмір_зображення = 275px |
||
|підпис = Члени ВАПЛІТЕ у 1926 році<br/><small>Сидять, зліва направо: [[Павло Тичина]], [[Микола Хвильовий]], [[Микола Куліш]], [[Олекса Слісаренко]], [[Майк Йогансен]], [[Гордій Коцюба]], [[Петро Панч]], [[Аркадій Любченко]].<br/>Стоять, зліва направо: [[Михайло Майський]], [[Григорій Епік]], [[Копиленко Олександр Іванович|Олександр Копиленко]], [[Сенченко Іван Юхимович|Іван Сенченко]], [[Іванов Павло Миколайович|Павло Іванов]], [[Юрій Смолич]], [[Олесь Досвітній]], [[Іван Дніпровський]].</small> |
|підпис = Члени ВАПЛІТЕ у 1926 році<br/><small>Сидять, зліва направо: [[Павло Тичина]], [[Микола Хвильовий]], [[Микола Куліш]] (розстріляний 9 жовтня 1937, Сандармох), [[Олекса Слісаренко]] (розстріляний 3 листопада 1937, Сандармох), [[Майк Йогансен]] (розстріляний 27 жовтня 1937, Київ), [[Гордій Коцюба]] (розстріляний 17 грудня 1938, Харків), [[Петро Панч]], [[Аркадій Любченко]].<br/>Стоять, зліва направо: [[Михайло Майський]], [[Григорій Епік]] (розстріляний 3 листопада 1937, Сандармох), [[Копиленко Олександр Іванович|Олександр Копиленко]], [[Сенченко Іван Юхимович|Іван Сенченко]], [[Іванов Павло Миколайович|Павло Іванов]], [[Юрій Смолич]], [[Олесь Досвітній]] (розстріляний 3 березня 1934, Харків), [[Іван Дніпровський]].</small> |
||
|абревіатура = ВАПЛІТЕ |
|абревіатура = ВАПЛІТЕ |
||
|гасло = Геть від Москви! |
|гасло = Геть від Москви! |
||
| Рядок 38: | Рядок 38: | ||
|колишні_назви = |
|колишні_назви = |
||
}} |
}} |
||
'''Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ)''' — літературне об'єднання, засноване в [[Харків|Харкові]], яке проіснувало з 1926 |
'''Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ)''' — літературне об'єднання, засноване в [[Харків|Харкові]], яке проіснувало з 1926 до 1928 року та посіло значне місце в рамках українського літературного процесу в [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Радянській Україні]]. Її вважають центром Українського відродження 20-х років. |
||
[[Файл:Печатка ВАПЛІТЕ.JPG|міні|275пкс|Печатка ВАПЛІТЕ]] |
[[Файл:Печатка ВАПЛІТЕ.JPG|міні|275пкс|Печатка ВАПЛІТЕ]] |
||
| Рядок 44: | Рядок 44: | ||
Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. |
Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. |
||
Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером організації був [[Микола Хвильовий]], який висунув гасло «Геть від Москви!», президентом — [[Яловий Михайло Омелянович|Михайло Яловий]] (пізніше [[Микола Куліш]]), секретарем — [[Аркадій Любченко]]. |
Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером організації був [[Микола Хвильовий]], який висунув гасло «Геть від Москви!», президентом — [[Яловий Михайло Омелянович|Михайло Яловий]] (пізніше [[Куліш Микола Гурович|Микола Куліш]]), секретарем — [[Любченко Аркадій Панасович|Аркадій Любченко]]. |
||
== Учасники == |
== Учасники == |
||
ВАПЛІТЕ почала своє легальне існування в січні 1926 року. До її складу ввійшли найвидатніші українські письменники, які перебували в цей час у Харкові (колишня столиця |
ВАПЛІТЕ почала своє легальне існування в січні 1926 року. До її складу ввійшли найвидатніші українські письменники, які перебували в цей час у Харкові (колишня столиця УРСР): [[Микола Хвильовий]], [[Яловий Михайло Омелянович|Михайло Яловий]], [[Любченко Аркадій Панасович|Аркадій Любченко]], [[Олесь Досвітній]], [[Куліш Микола Гурович|Микола Куліш]], [[Майк Йогансен]], [[Епік Григорій Данилович|Григорій Епік]], [[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]], [[Сенченко Іван Юхимович|Іван Сенченко]], [[Слісаренко Олекса Андрійович|Олекса Слісаренко]], [[Панч Петро Йосипович|Петро Панч]], [[Бажан Микола Платонович|Микола Бажан]], [[Яновський Юрій Іванович|Юрій Яновський]], [[Сосюра Володимир Миколайович|Володимир Сосюра]], [[Смолич Юрій Корнійович|Юрій Смолич]], [[Дніпровський Іван Данилович|Іван Дніпровський]], [[Копиленко Олександр Іванович|Олександр Копиленко]], [[Шатун Петро Іванович (Голубенко Петро)|Петро Шатун]] та інші.<ref>{{Cite web|title=Вапліте, (Вільна академія пролетарської літератури) — Енциклопедія Сучасної України|url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=33108|website=esu.com.ua|accessdate=2021-03-07|archive-date=16 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210816195722/https://esu.com.ua/search_articles.php?id=33108}}</ref> |
||
Попри те, що учасники цієї групи раніше належали до різних партій, і враховуючи також наявність різних стилів і напрямків у мистецькій творчості, ВАПЛІТЕ була ідеологічною групою. Їх провідною ідеєю було відродження української нації. |
Попри те, що учасники цієї групи раніше належали до різних партій, і враховуючи також наявність різних стилів і напрямків у мистецькій творчості, ВАПЛІТЕ була ідеологічною групою. Їх провідною ідеєю було відродження української нації. |
||
| Рядок 53: | Рядок 53: | ||
Вони приділяли багато уваги вивченню європейських мов. |
Вони приділяли багато уваги вивченню європейських мов. |
||
Завдяки внеску в діяльність літературного об'єднання М. |
Завдяки внеску в діяльність літературного об'єднання [[Микола Хвильовий|М. Хвильового]], якого вважають творцем нового світогляду та ідеології, поступово почало формуватися нове уявлення образу України, характер української культури та духовності. |
||
«Ваплітяни» засуджували політику більшовиків, московського імперіалізму, шовінізму і вимагали здійснення гасел Революції 1917 року, що проголошували національне самовизначення і свободу народів. |
«Ваплітяни» засуджували політику більшовиків, московського імперіалізму, шовінізму і вимагали здійснення гасел [[Російська революція (1917)|Революції 1917 року]], що проголошували національне самовизначення і свободу народів. |
||
У 1926 році було видано два збірники |
У 1926 році було видано два збірники – «ВАПЛІТЕ, зошит перший» (зі статтями та заявами) і «ВАПЛІТЕ, альманах перший» (художні твори), та в 1927 році – шість номерів двомісячного [[Видання ВАПЛІТЕ|журналу «ВАПЛІТЕ»]], в якому публікували художні твори, критику, теоретичні статті, поточну хроніку літературних подій тощо. Від самого початку учасники й однойменний журнал опинилися під пильним наглядом офіційних кіл. Особливо посилилась і набула скоординованого характеру ідеологічна критика на адресу ВАПЛІТЕ і самого Миколи Хвильового після утворення «Молодняка» та ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників). В 1927 році ВАПЛІТЕ видавала журнал «ВАПЛІТЕ», у якому серед інших друкувались [[Щербина Никифор|Никифор Щербина]] та ін.<ref>{{Cite web|title=ВАПЛІТЕ - Факти про Миколу Хвильового|url=https://sites.google.com/site/mykolahvyl/home/vaplite|website=sites.google.com|accessdate=2021-03-08|url-status=dead}}</ref> |
||
Частина текстів журналу «ВАПЛІТЕ» залишаються актуальними для досить широкого кола прихильників літератури XX століття. А інші вважаються корисним джерелом інформації для тих, хто досліджує чи цікавиться особливостями історії України другої половини 1920-х років |
Частина текстів журналу «ВАПЛІТЕ» залишаються актуальними для досить широкого кола прихильників літератури [[XX століття]]. А інші вважаються корисним джерелом інформації для тих, хто досліджує чи цікавиться особливостями історії України другої половини 1920-х років – процесами утвердження сталінської диктатури, боротьби з різними виявами опозиційної думки, «літературної дискусії» та її деградації, а також стилістикою тогочасного офіційного і напівофіційного літературного і політичного дискурсів.<ref>{{Cite web|title=ВАПЛІТЕ: останні сторінки «літературної дискусії» Екземпляри ХХ {{!}} Chytomo - Усе про книги|url=https://chytomo.com/ekzempliary-xx/vaplite-ostanni-storinky-literaturnoi-dyskusii/|website=chytomo.com|accessdate=2021-03-07|archive-date=6 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210506153031/https://chytomo.com/ekzempliary-xx/vaplite-ostanni-storinky-literaturnoi-dyskusii/}}</ref> |
||
У |
У 1933–1938 роках з «ваплітян» були вбиті: М. Яловий, Микола Хвильовий, Олесь Досвітній, Олекса Слісаренко, Г. Епік, М. Куліш, М. Йогансен та інші.<ref>{{Cite web|title=ВАПЛІТЕ — Літературне угруповання / Бібліотека Української Літератури – UkrClassic.com.ua|url=https://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/3474-vaplite-literaturne-ugrupovannya|website=ukrclassic.com.ua|accessdate=2021-03-07|archive-date=23 травня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190523213246/http://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/3474-vaplite-literaturne-ugrupovannya}}</ref> |
||
== Завершення діяльності == |
== Завершення діяльності == |
||
Погляди |
Погляди М. Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів [[УРСР]]. Особливо гострих нападок зазнав твір М. Хвильового [[Вальдшнепи (роман)|«Вальдшнепи»]]. 28 січня 1928 р. було конфісковано вже надруковане 6-те число літературно-художнього двомісячника «ВАПЛІТЕ» ''«через уміщення другого уривка з «Вальдшнепів» Хвильового, ВАПЛІТЕ змушена була «самоліквідуватися''»<ref>Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології: В 3 т. — Х., 1998. — Т. 2. — С. 147. </ref>. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі «[[Літературний ярмарок]]» (1928–30) і організації «[[Пролітфронт]]». Члени ВАПЛІТЕ — одні з перших жертв репресій сталінського режиму.<ref>{{Cite web|title=Вапліте|url=http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/kurs-na-totalnu-nats-onal-zats-yu/vapl-te/|website=www.litopys.com.ua|accessdate=2021-03-07|archive-date=24 лютого 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200224055057/http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/kurs-na-totalnu-nats-onal-zats-yu/vapl-te/}}</ref> |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 82: | Рядок 82: | ||
* {{ЛСД2007|частина =ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури); «Вапліте» |сторінки =102-104}} |
* {{ЛСД2007|частина =ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури); «Вапліте» |сторінки =102-104}} |
||
{{Українські літературні об'єднання}} |
{{Українські літературні об'єднання}} |
||
{{Бібліоінформація}} |
|||
[[Категорія:засновані в Україні 1925]] |
|||
[[Категорія:зникли в Україні 1928]] |
|||
Версія за 10:55, 7 травня 2024
| Вільна академія пролетарської літератури | |
|---|---|
 Члени ВАПЛІТЕ у 1926 році Сидять, зліва направо: Павло Тичина, Микола Хвильовий, Микола Куліш (розстріляний 9 жовтня 1937, Сандармох), Олекса Слісаренко (розстріляний 3 листопада 1937, Сандармох), Майк Йогансен (розстріляний 27 жовтня 1937, Київ), Гордій Коцюба (розстріляний 17 грудня 1938, Харків), Петро Панч, Аркадій Любченко. Стоять, зліва направо: Михайло Майський, Григорій Епік (розстріляний 3 листопада 1937, Сандармох), Олександр Копиленко, Іван Сенченко, Павло Іванов, Юрій Смолич, Олесь Досвітній (розстріляний 3 березня 1934, Харків), Іван Дніпровський. | |
| Абревіатура | ВАПЛІТЕ |
| Гасло | Геть від Москви! |
| Тип | літературне об'єднання |
| Засновано | січень 1926 |
| Розпущено | 28 січня 1928 |
| Країна |  СРСР |
| Штаб-квартира | Харків |
| Розташування |  Харків, УРСР, СРСР |
| Офіційні мови | українська |
| Лідер | Микола Хвильовий |
| Президент | Микола Хвильовий (перший) Микола Куліш (останній) |
| Секретар | Аркадій Любченко |
Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання, засноване в Харкові, яке проіснувало з 1926 до 1928 року та посіло значне місце в рамках українського літературного процесу в Радянській Україні. Її вважають центром Українського відродження 20-х років.
Опис
Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури.
Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером організації був Микола Хвильовий, який висунув гасло «Геть від Москви!», президентом — Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), секретарем — Аркадій Любченко.
Учасники
ВАПЛІТЕ почала своє легальне існування в січні 1926 року. До її складу ввійшли найвидатніші українські письменники, які перебували в цей час у Харкові (колишня столиця УРСР): Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Майк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичина, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Володимир Сосюра, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко, Петро Шатун та інші.[1]
Попри те, що учасники цієї групи раніше належали до різних партій, і враховуючи також наявність різних стилів і напрямків у мистецькій творчості, ВАПЛІТЕ була ідеологічною групою. Їх провідною ідеєю було відродження української нації.
Вони приділяли багато уваги вивченню європейських мов.
Завдяки внеску в діяльність літературного об'єднання М. Хвильового, якого вважають творцем нового світогляду та ідеології, поступово почало формуватися нове уявлення образу України, характер української культури та духовності.
«Ваплітяни» засуджували політику більшовиків, московського імперіалізму, шовінізму і вимагали здійснення гасел Революції 1917 року, що проголошували національне самовизначення і свободу народів.
У 1926 році було видано два збірники – «ВАПЛІТЕ, зошит перший» (зі статтями та заявами) і «ВАПЛІТЕ, альманах перший» (художні твори), та в 1927 році – шість номерів двомісячного журналу «ВАПЛІТЕ», в якому публікували художні твори, критику, теоретичні статті, поточну хроніку літературних подій тощо. Від самого початку учасники й однойменний журнал опинилися під пильним наглядом офіційних кіл. Особливо посилилась і набула скоординованого характеру ідеологічна критика на адресу ВАПЛІТЕ і самого Миколи Хвильового після утворення «Молодняка» та ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників). В 1927 році ВАПЛІТЕ видавала журнал «ВАПЛІТЕ», у якому серед інших друкувались Никифор Щербина та ін.[2]
Частина текстів журналу «ВАПЛІТЕ» залишаються актуальними для досить широкого кола прихильників літератури XX століття. А інші вважаються корисним джерелом інформації для тих, хто досліджує чи цікавиться особливостями історії України другої половини 1920-х років – процесами утвердження сталінської диктатури, боротьби з різними виявами опозиційної думки, «літературної дискусії» та її деградації, а також стилістикою тогочасного офіційного і напівофіційного літературного і політичного дискурсів.[3]
У 1933–1938 роках з «ваплітян» були вбиті: М. Яловий, Микола Хвильовий, Олесь Досвітній, Олекса Слісаренко, Г. Епік, М. Куліш, М. Йогансен та інші.[4]
Завершення діяльності
Погляди М. Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УРСР. Особливо гострих нападок зазнав твір М. Хвильового «Вальдшнепи». 28 січня 1928 р. було конфісковано вже надруковане 6-те число літературно-художнього двомісячника «ВАПЛІТЕ» «через уміщення другого уривка з «Вальдшнепів» Хвильового, ВАПЛІТЕ змушена була «самоліквідуватися»[5]. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі «Літературний ярмарок» (1928–30) і організації «Пролітфронт». Члени ВАПЛІТЕ — одні з перших жертв репресій сталінського режиму.[6]
Примітки
- ↑ Вапліте, (Вільна академія пролетарської літератури) — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ ВАПЛІТЕ - Факти про Миколу Хвильового. sites.google.com. Процитовано 8 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ВАПЛІТЕ: останні сторінки «літературної дискусії» Екземпляри ХХ | Chytomo - Усе про книги. chytomo.com. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ ВАПЛІТЕ — Літературне угруповання / Бібліотека Української Літератури – UkrClassic.com.ua. ukrclassic.com.ua. Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології: В 3 т. — Х., 1998. — Т. 2. — С. 147.
- ↑ Вапліте. www.litopys.com.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 7 березня 2021.
Джерела
- Ю. Луцький. Джерела до історії Вапліте
- Електронні матеріали з української культури. Випуск 3: Вапліте (1926—1927). — Київ: Критика, 2005. (журнал «Вапліте» (Зошит 1 та № 1-5, усього 6 випусків) та альманах «Вапліте» у .pdf-файлах на компакт-диску, наклад диску — 200 примірників).
- Архів журналу ВАПЛІТЕ (1927) [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Vaplite [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.]encyclopediaofukraine.com(англ.)
- П. Голубенко. Вапліте,1948 – С. 96
- Дзюба І. Микола Хвильовий: «Азіятський ренесанс» і «психологічна Европа». К., 2005.
- Ярина Цимбал. Історія ВАПЛІТЕ у 3D. // Спадщина, т. VII, с. 128-144.
Посилання
- Л. І. Ткачова. Вільна академія пролетарської літератури [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 558. — ISBN 966-00-0734-5.
- ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури); «Вапліте» // Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 102-104.
| ||||||||||||||||||||
|
