Венелін Ганев: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Kisnaak (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 21: | Рядок 21: | ||
| ім'я = Венелін Ганев |
| ім'я = Венелін Ганев |
||
| дата_смерті = 25.03.1966 |
| дата_смерті = 25.03.1966 |
||
}}'''Венелін Йорданов Ганев''' ({{Дата народження|16|2|1880}}, {{Місце народження|Русе}} — {{Дата смерті|25|3|1966}}, [[Софія]]) — [[Болгарія|болгарський]] юрист і політичний діяч. Регент Болгарії ([[1944]]-[[1946]]), академік Болгарської академії наук. |
}}'''Венелін Йорданов Ганев''' ([[Болгарська мова|болг.]] Венелин Йорданов Ганев {{Дата народження|16|2|1880}}, {{Місце народження|Русе}} — {{Дата смерті|25|3|1966}}, [[Софія]]) — [[Болгарія|болгарський]] юрист і політичний діяч. Регент Болгарії ([[1944]]-[[1946]]), академік Болгарської академії наук. |
||
Вивчав філософію і право в [[Лейпциг]]у (1897—1898) і [[Женева|Женеві]] (1898—1901), також отримав в Женеві вищу музичну освіту (1901). |
Вивчав філософію і право в [[Лейпциг]]у (1897—1898) і [[Женева|Женеві]] (1898—1901), також отримав в Женеві вищу музичну освіту (1901). |
Версія за 14:52, 4 березня 2021
Ця стаття не містить посилань на джерела. |
Венелін Ганев | |
---|---|
Венелин Ганев | |
Регент Болгарії | |
9 вересня 1944 року — 15 вересня 1946 року | |
Монарх | Симеон II |
Попередник | Кирил, князь Преславський Богдан Філов Никола Михов |
Наступник | монархію скасовано |
Міністр юстиції Болгарії | |
7 травня — 6 жовтня 1919 року | |
Монарх | Борис III |
Прем'єр-міністр | Теодор Теодоров |
Попередник | Петр Джидров |
Наступник | Марко Турлаков |
Народився | 16 лютого 1880 Русе, Князівство Болгарія |
Помер | 25 березня 1966 (86 років) Софія, Народна Республіка Болгарія |
Похований | Центральний цвинтар Софіїd |
Відомий як | дипломат, адвокат, політик, викладач університету |
Місце роботи | Софійський університет Святого Климента Охридського і Університет національного та світового господарства |
Країна | Болгарія |
Alma mater | Женевський університет і Лейпцизький університет |
Політична партія | Radical Democratic Partyd, Демократичний союз і Fatherland Frontd |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Венелін Йорданов Ганев (болг. Венелин Йорданов Ганев 16 лютого 1880, Русе — 25 березня 1966, Софія) — болгарський юрист і політичний діяч. Регент Болгарії (1944-1946), академік Болгарської академії наук.
Вивчав філософію і право в Лейпцигу (1897—1898) і Женеві (1898—1901), також отримав в Женеві вищу музичну освіту (1901).
З 1908-ординарний доцент енциклопедії та філософії права, з 1913-екстраординарний професор філософії і загальної теорії права Софійського університету, в 1918-1947-ординарний професор кафедри торгового права юридичного факультету Софійського університету. У 1914-1915 і 1916-1918-декан юридичного факультету Софійського університету.
З 7 травня по 6 жовтня 1919-міністр юстиції в уряді Теодора Теодорова. З липня 1919 був членом болгарської делегації на мирних переговорах в Парижі (його щоденник за період з 27 липня по 22 вересня 1919 був опублікований в 2005). У 1920-1922-посланник (повноважний міністр) у Франції. У 1908-1923-член Радикально-демократичної партії, в 1923 разом з більшою частиною своїх колег по партії вступив в політичне об'єднання «Демократична змова», з якого вийшов в 1925, будучи незгодним з авторитарним курсом кабінету Александра Цанкова і перейшов у опозицію до уряду. У 1923-1927-депутат 21-их Народних Зборів. У 1926-1940 займався адвокатською практикою в Софії. Дотримувався ліберальних політичних поглядів, представник гуманістичної традиції у болгарській та європейської правової думки. Засновник Ліги захисту прав людини-першої правозахисної організації в Болгарії.
Під час Другої світової війни як незалежний інтелектуал приєднався до опозиційного Вітчизняному фронту, протестував проти планів депортації болгарських євреїв в Німеччину. Після перевороту 9 вересня 1944 став одним з трьох регентів, які керували Болгарією при малолітньому царі Симеоні II (разом з Тодором Павловим і Цвятко Бобошевскім). Як регент співчував опозиції, був противником розширення впливу Болгарської комуністичної партії, в серпні 1945 звернувся до Союзної контрольної комісії з проханням відкласти парламентські вибори на більш пізній термін (що відповідало вимогам опозиції). Після ліквідації в Болгарії монархії перестав бути регентом (18 вересня 1946). У 1947 запропонував демократичний проект конституції, який не був прийнятий парламентом, натомість депутати проголосували за комуністичний варіант основного закону.
Як прихильник опозиційних політичних сил зазнавав утисків з боку влади: в 1947 був висланий в Дряново, в 1948 позбавлений звання академіка. 30 березня 1990 посмертно реабілітований, 27 березня 1991 був поновлений в лавах Академії наук.
Праці
- Шопен (1919)
- Історичний розвиток торгового права (1921)
- Курс загальної теорії права. Вступ. Методологія права (1921—1932, 1946)
- Курс торгового права (1923)
- Курс загальної теорії права. Правові явища. (1925)
- Систематичний курс по неспроможності. Т. 1 (1926).
- Підручник загальної теорії права. Т. 1-2 (1932—1938).
- Економічна дійсність. Досвід соціологічного синтезу (1945)
- Демократія (1946)
- Закон соудный людьмъ. Юридично-історичне та юридично-аналітичне дослідження (1959)
- Праці з загальної теорії права (1999)
Посилання
- Народились 16 лютого
- Народились 1880
- Померли 25 березня
- Померли 1966
- Поховані на Центральному цвинтарі Софії
- Науковці Софійського університету
- Випускники Женевського університету
- Випускники Лейпцизького університету
- Депутати Народних зборів Болгарії
- Міністри юстиції Болгарії
- Академіки Болгарської АН
- Регенти Болгарії
- Політики Болгарії
- Болгарські правники
- Померли в Софії
- Уродженці Русе