Вакуленко Юрій Євгенович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Paintgol (обговорення | внесок)
5044 редагування
Немає опису редагування
 
(Не показані 26 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Othernames|Вакуленко}}
{{Othernames|Вакуленко}}
{{Художник
{{Художник
| Ім'я = Юрій Євгенович Вакуленко
| Ім'я = Юрій Євгенович Вакуленко
| Оригінал імені =
| Оригінал імені =
| Фото =
| Фото =
| Ширина =
| Ширина =
| Підпис =
| Підпис =
⚫
| Національність = [[українці|українець]]
| Ім'я при народженні =
| Дата народження =
| Місце народження =
| Дата смерті =
| Місце смерті =
⚫
| Національність =
| Громадянство =
| Жанр = [[живопис]], [[графіка]]
| Жанр = [[живопис]], [[графіка]]
| Навчання =
| Навчання =
| Напрямок =
| Напрямок = [[неоекспресіонізм]]
| Роки творчості = від 1988, від 2004 - директор [[Національний музей «Київська картинна галерея»|НМККГ]]
| Роки творчості =
| Член КПРС з =
| Премії =
⚫
| Нагороди =
}}
}}
'''Ю́рій Євге́нович Ваку́ленко''' ({{нар}} {{ДН|19|11|1957}}, [[Нижній Тагіл]], [[Росія]])&nbsp;— [[Україна| український]] [[живописець]], графік, представник [[Нова українська хвиля| Нової хвилі]]. Генеральний директор [[Національний музей «Київська картинна галерея»|Київської національної картинної галереї]]. [[Доцент]] кафедри [[НАКККіМ]],[[член-кореспондент]] Петровської академії науки та мистецта, [[дійсний член]] [[Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць|Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць]] (2008)<ref>Декоративно-прикладне мистецтво, живопис XIX—XXI сторіччя. №&nbsp;14, Київ, листопад 2008. сторінка .1</ref>, [[Член-кореспондент | член-кореспондент ]] НАМ України (2021)<ref> Офіційне повідомлення НАМ України від 11.06.2021 [https://academia.gov.ua/2021/06/11/%d0%be%d1%84%d1%96%d1%86%d1%96%d0%b9%d0%bd%d0%b5-%d0%bf%d0%be%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%be%d0%bc%d0%bb%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%bd%d0%b0%d0%bc-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%b8/?fbclid=IwAR1U6xSGM9FVw-NAFsudsZSzFoGrwzelko8P_CQqI57Rvhnw3JC0piWHINI]</ref>
'''Ю́рій Євге́нович Ваку́ленко''' ({{нар}} {{ДН|19|11|1957}}, [[Нижній Тагіл]], [[Росія]])&nbsp;— [[Україна|український]] [[живописець]], графік, представник [[Нова українська хвиля|Нової хвилі]],[[Музеєзнавство|музеєзнавець]], генеральний директор [[Національний музей «Київська картинна галерея»|Київської національної картинної галереї]]. [[Доцент]] кафедри [[НАКККіМ]],[[член-кореспондент]] Петровської академії науки та мистецта, [[дійсний член]] [[Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць|Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць]] (2008)<ref>Декоративно-прикладне мистецтво, живопис XIX—XXI сторіччя. №&nbsp;14, Київ, листопад 2008. сторінка.1</ref>, [[член-кореспондент]] НАМ України (2021)<ref>{{Cite web |url=https://academia.gov.ua/2021/06/11/офіційне-повідомлення-нам-україни/ |title=Офіційне повідомлення НАМ України від 11.06.2021 |accessdate=2 червня 2022 |archive-date=26 лютого 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220226185819/https://academia.gov.ua/2021/06/11/офіційне-повідомлення-нам-україни/ }}</ref>


[[Файл:Painting by Ukrainian artist Vakulenko Y. Balance. 2021.jpg|left|300px|thumb|Ю. Вакуленко. Рухомість спокою. П.,о., акрил. 50х180. 2021]]
⚫
== Життєпис і творчість ==
⚫
Навчався ([[1973]]—[[1977]]) в [[Азербайджан]]ському Художньому училищі; [[КДХІ]] ([[1980]]&nbsp;— [[1986]], у [[Будников Олександр Гаврилович| О. Будникова]], О. Кисельова). Закінчив інститут із фахом художник-реставратор.


[[Файл:Cover of the book by Ukrainian artist Yurii Vakulenko . 2013.jpg|thumb|Обкладинка книги Юрія Вакуленка з підписом художника. 2013]]
⚫
Засновник художнього об'єднання «39.2°», до складу якого входили Володимир Архипов, [[Самойленко Костянтин Андрійович| Костянтин Самойленко]], Олександр Кузнецов і [[Левчин Рафаель Залманович| Рафаель Левчин]] (не постійно). Ця група авангардних митців представляла нове [[Україна| Українське]] мистецтво за кордоном, влаштувала велику неофіційну виставку в київському кінотеатрі «Зоряний» у 1988—1989 році.<ref>''[[Голуб Олена Євгенівна| Олена Голуб]]''."Біла ворона": перезавантаження візій наприкінці 1980-х&nbsp;—у 90-х.// [[Образотворче мистецтво (журнал)|Образотворче мистецтво]], 2018,&nbsp;—№&nbsp;2, С. 18-21.</ref>


[[Файл:Painting by Ukrainian artist Vakulenko Y. Stairs up to the sky-2. 2015.jpg| left|thumb| Ю. Вакуленко. Сходинки до неба-2. П.,о. 80х80. 2015]]
⚫
Поєднує виконання службових обовязків з творчою діяльністю. Картини Вакуленка нерідко експонуються на виставках у галереях Києва, беруть участь на престижних західних аукціонах.


[[Файл:Painting by Ukrainian artist Vakulenko Yurii. Kompozition- four. 2015.jpg|left|thumb|Ю. Вакуленко. Композиція&nbsp;— чотири. П.,о. 100х100. 2015]]
⚫
Юрій Вакуленко&nbsp;— автор книги, в якій він змальовує свій творчий шлях, поїздки за кордон та визнання колег в Україні й світі, розмірковує та передає чимало емоцій. Книга багато ілюстрована понад 250 творами живопису й графіки автора та фотографіями з життя.<ref>Юрій Вакуленко. Альбом-резоне творів з 1973 по 1999. Том 1. К.: Фенікс-Art time. 2013. ISBN 988-966-136-024-1.</ref>


[[Файл:Painting by Ukrainian artist Vakulenko Yuriy. Touch-7. 2013.jpg|thumb|Ю. Вакуленко. З серії «Дотики»-7. П.,о. 40х30. 2013]]
⚫
Творчість художника несе добро, мудрість і гармонію. Роботи нерідко заповнюють звірі й птахи, неземні істоти, розчинені в багатобарвній напівабстрактній субстанції, які ніби несподівано з’являються і розчиняються. У створеному художником світі органічно співіснують з вигаданими істотами цілком реальні історичні особи та відомі міста, як інфанта Маргарита, собори Іспанії та інші. Юрій Вакуленко сміливо установлює діалог з минулим, аби знайти актуальні сенси й виявити приховані. Він експериментує зі стилями, балансує між фігуративними та нефігуративними образами, використовує принцип накладання кількох шарів зображення, у глибинах яких зашифровує знаки й символи.


[[Файл:Painting by Ukrainian artist Vakulenko Yurii. Venus-1. 2021.jpg|thumb|Ю. Вакуленко. Венера-1 (з триптиху). П.,о., акрил. 60х40. 2021]]
⚫
Роботи художника знаходяться в музейних зібраннях [[Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник | Києво-Печерського заповідника]], [[Національний музей «Київська картинна галерея» | Національного музею «Київська картинна галерея»]], [[Національний музей Тараса Шевченка | Національного музею Тараса Шевченка]], [[Одеський художній музей | Одеському художньому музеї]], а також у приватних колекціях України, Росії, Ізраїлю, США.Юрій Вакуленко&nbsp;— втор книги, в якій він змальовує свій творчий шлях, поїздки за кордон та визнання колег в Україні й світі, розмірковує та передає чимало емоцій.


⚫
== Життєпис ==
⚫
=== Вибрані виставки===


Юрій Вакуленко народився 19 листопада 1957 року в місті Нижній Тагіл, в сім'ї, де батьки мали музичну освіту і шанували мистецтво. Батько Вакуленко Євген Іванович був хоровим диригентом (до того під час війни у нього була робота на танковому заводі Нижнього Тагілу, куди його евакуювали з [[Маріуполь|Маріуполя]] по закінченні ФЗУ). Опанувавши музичну справу, батько також захопився живописом і вправно копіював улюблених майстрів олійними фарбами на полотні. Отже, ця справа дуже сподобалася сину. Згодом сім'я не раз переїжджала до інших міст, з умовою, щоб Юрій мав змогу вчитися на художника.
⚫
[[2021]]&nbsp;— «Три», персональна виставка у мистецькому центрі «Шоколадний будинок» [[Національний музей «Київська картинна галерея» | Національного музею «Київська картинна галерея»]].


⚫
У [[Баку]] навчався ([[1973]]—[[1977]]) в [[Азербайджан]]ському Художньому училищі. В Києві закінчив [[КДХІ]] ([[1980]]&nbsp;— [[1986]], у [[Будников Олександр Гаврилович|О. Будникова]], О. Кисельова), отримавши фах художника-реставратора. Певний час працював за спеціальністю як експерт вищої кваліфікації з живопису старих майстрів.
⚫
[[2019]]&nbsp;— «…Ізми», персональна виставка у [[Музей українського живопису (Дніпро) | Музеї українського живопису]], [[Дніпро (місто)| Дніпро]].


З [[2004]] року Ю. Вакуленко обіймає посаду директора [[Національний музей «Київська картинна галерея»|Київської національної картинної галереї]] (в той час&nbsp;— музею Російського мистецтва). За багато років роботи керівник значно покращив статус музею, ввів чимало корисних удосконалень у музейній справі, він постійно дбає про збереження й реставрацію цінних для України експонатів колекції, їх популяризацію за кордоном.
⚫
[[2014]]&nbsp;— персональна виставка "Моноанімалізми Юрія Вакуленка", [[Галерея НЮ АРТ|Галерея НЮ АРТ]], Київ. <ref>Ню Арт.2014. [https://nuart.com.ua/exhibitions/monoanimalizmy-jurija-vakulenko/]</ref>

⚫
Поєднує виконання службових обов'язків з творчою діяльністю. Картини Вакуленка нерідко експонуються на виставках у галереях Києва, беруть участь на престижних західних аукціонах.

== Творчість ==

Самостійне художнє мислення Юрій виробив з ранньої юності й зберігає протягом життя. Постійно маючи справи з безліччю творів мистецтва, знаходить свій неповторний стиль і художню мову, виявляючи неабияку спостережливість та незаангажоване ставлення до подій сучасності.

⚫
У [[1988]] році був засновником неординарного художнього об'єднання «39.2°», до складу якого входили Володимир Архипов, [[Самойленко Костянтин Андрійович|Костянтин Самойленко]], Олександр Кузнецов і [[Левчин Рафаель Залманович|Рафаель Левчин]] (не постійно).<ref>''[[Євтушенко Олександр Миколайович|Олександр Євтушенко]]''. «У вас 39,2? Нормально!»// Молода гвардія.1989, 4 січня</ref> Група авангардних митців представляла нове [[Україна|Українське]] мистецтво за кордоном, була співорганізатором великої неофіційної виставки «Біла ворона» в київському кінотеатрі «Зоряний» у 1988—1989 році. Ця подія виводила новітнє мистецтво на значну відстань від гальмівного соціалістичного реалізму і дала поштовх до подальшої вільної формотворчості.<ref>''[[Голуб Олена Євгенівна|Олена Голуб]]''."Біла ворона": перезавантаження візій наприкінці 1980-х&nbsp;—у 90-х.// [[Образотворче мистецтво (журнал)|Образотворче мистецтво]], 2018,&nbsp;—№&nbsp;2, С. 18-21.</ref>

⚫
Юрій Вакуленко&nbsp;— автор книги, в якій він змальовує свій творчий шлях, поїздки за кордон та співпрацю з колегами в Україні й світі, розмірковує та передає чимало емоцій. Книга багато ілюстрована понад 250 творами живопису й графіки автора та фотографіями з життя.<ref>Юрій Вакуленко. Альбом-резоне творів з 1973 по 1999. Том 1. К.: Фенікс-Art time. 2013. ISBN 988-966-136-024-1.</ref>

⚫
Творчість художника несе добро, мудрість і гармонію, якими він намагається збалансувати протиріччя сьогодення. В деяких, особливо ранніх роботах, відчуття сучасності митець висловлює загострено, переносячи на полотно красномовні артефакти життя, як от у серії «Знаки». В інших роботах звертається до метафоричної мови, як у серії «Арлекініада». Картини Ю. Вакуленка нерідко заповнюють звірі й птахи, неземні істоти, розчинені в багатобарвній напівабстрактній субстанції, які ніби несподівано з'являються і розчиняються. У створеному художником світі органічно співіснують з вигаданими істотами цілком реальні історичні особи та відомі міста, як інфанта Маргарита, собори Іспанії та інші. Юрій Вакуленко сміливо установлює діалог з минулим, аби знайти актуальні сенси й виявити приховані. Він експериментує зі стилями, балансує між фігуративними та нефігуративними образами, використовує принцип накладання кількох шарів зображення, у глибинах яких зашифровує знаки й символи.

⚫
Роботи художника знаходяться в музейних зібраннях [[Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник|Києво-Печерського заповідника]], [[Національний музей «Київська картинна галерея»|Національного музею «Київська картинна галерея»]], [[Національний музей Тараса Шевченка|Національного музею Тараса Шевченка]], [[Одеський художній музей|Одеському художньому музеї]], а також у приватних колекціях України, Росії, Ізраїлю, США.

⚫
=== Основні виставки ===

⚫
[[2021]]&nbsp;— «Три», персональна виставка в мистецькому центрі «Шоколадний будинок» [[Національний музей «Київська картинна галерея»|Національного музею «Київська картинна галерея»]].

⚫
[[2019]]&nbsp;— «…Ізми», персональна виставка в [[Музей українського живопису (Дніпро)|Музеї українського живопису]], [[Дніпро (місто)|Дніпро]].

[[2019]]&nbsp;— «Арлекініада», галерея «Триптих АРТ», Київ.

⚫
[[2014]]&nbsp;— персональна виставка «Моноанімалізми Юрія Вакуленка», [[Галерея НЮ АРТ]], Київ.<ref>{{Cite web |url=https://nuart.com.ua/exhibitions/monoanimalizmy-jurija-vakulenko/ |title=Ню Арт.2014 |accessdate=16.06.2021 |archive-date=2021-06-24 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210624200400/https://nuart.com.ua/exhibitions/monoanimalizmy-jurija-vakulenko/ }}</ref>
[[2013]]&nbsp;— «Дотики», персональна виставка в [[Совіарт | ЦСМ «Совіарт»]], Київ.
[[2013]]&nbsp;— «Дотики», персональна виставка в [[Совіарт|ЦСМ «Совіарт»]], Київ.
[[2011]]&nbsp;— Fine art, [[Мистецький арсенал]], Київ.
[[2011]]&nbsp;— Fine art, [[Мистецький арсенал]], Київ.


[[2011]]&nbsp;— «Картина світу. Вільний погляд», дім [[Крістіз | Christie’s]], [[Лондон]]- спільно з галереями Тетяни Міронової та «Шоколадним будинком», Київ.
[[2011]]&nbsp;— «Картина світу. Вільний погляд», дім [[Крістіз|Christie's]], [[Лондон]]- спільно з галереями Тетяни Міронової та «Шоколадним будинком», Київ.


[[1990]]&nbsp;— виставковий зал Mandala, [[Краків]], [[Польща]].
[[1990]]&nbsp;— виставковий зал Mandala, [[Краків]], [[Польща]].


== Нагороди ==
== Родина ==
Сини:
⚫
* [[Орден «За заслуги» (Україна) | Орден «За заслуги»]] ІІ ступеня ([[9 листопада]] [[2020 ]])&nbsp;— '' за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність ''<ref> [https://www.president.gov.ua/documents/4912020-35545 Указ Президент України от 9 листопада 2020 року №&nbsp;491/2020 "Про відзначення державн Нагороди України з нагоді Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва "]</ref>.
* Євген Юрійович Вакуленко (н. [[1983]])&nbsp;—фотограф.
⚫
* [[Орден «За заслуги» (Україна) | Орден «За заслуги»]] ІІІ ступеня ([[30 листопада]] [[2012]])&nbsp;— '' за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково- технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю ''<ref> [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/670/2012 Указ Президент України от 30 листопада 2012 року №&nbsp;670/2012 «Про відзначення державн Нагороди України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнськім референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»]</ref>.
* Владислав Юрійович Вакуленко (н. [[1985]])&nbsp;— директор галереї Vakulenko Art Consulting.<ref>{{Cite web |url=http://www.vakulenko.org/ |title=Галерея Vakulenko Art Consulting |accessdate=16.07.2021 |archive-date=2021-07-16 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210716163310/http://www.vakulenko.org/ }}</ref>
⚫
* [[Орден Пошани (Росія) | Орден Пошани]] ([[30 вересня]] [[2012]] , [[Росія]])&nbsp;— '' за великий внесок у розвиток і зміцнення співробітництва з Російською Федерацією ''<ref>[http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001201210020015 Указ Президента Російської Федерації від 30 вересня 2012 року №&nbsp;1342 «Про відзначення державними нагородами Російської Федерації іноземних громадян»]</ref>.
⚫
* [[Орден Дружби (Росія) | Орден Дружби]] ([[19 листопада]] [[2007]], [[Росія]])&nbsp;— '' за великий внесок в зміцнення російсько-українських зв'язків у сфері культури та освіти ''<ref>[http://www.kremlin.ru/acts/bank/26484 Указ Президента Російської Федерації від 19 листопада 2007 року №&nbsp;1552 «Про нагородження орденом Дружби громадян України»]</ref>.

⚫
* [[Заслужений працівник культури України]] ([[30 листопада]] [[2005]])&nbsp;— ''за вагомі досягнення в розвитку культури і мистецтва, збереження історико-культурної спадщини українського народу ''<ref>[https://www.president.gov.ua/documents/16772005-3457 Указ Президент України от 30 листопада 2005 року №&nbsp;1677/2005 «Про відзначення державн Нагороди України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнськім референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня тисяча дев'ятсот дев'яносто-одна року»]</ref>.


⚫
== Нагороди ==
⚫
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] ІІ ступеня ([[9 листопада]] [[2020 ]])&nbsp;— '' за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність ''<ref>{{Cite web |url=https://www.president.gov.ua/documents/4912020-35545 |title=Указ Президент України от 9 листопада 2020 року № 491/2020 "Про відзначення державн Нагороди України з нагоді Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва " |accessdate=25.11.2020 |archive-date=2020-11-10 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201110095902/https://www.president.gov.ua/documents/4912020-35545 }}</ref>.
⚫
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] III ступеня ([[30 листопада]] [[2012]])&nbsp;— '' за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково- технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю ''<ref>{{Cite web |url=http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/670/2012 |title=Указ Президент України от 30 листопада 2012 року № 670/2012 «Про відзначення державн Нагороди України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнськім референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року» |accessdate=25.11.2020 |archive-date=2017-10-11 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171011234137/http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/670/2012 }}</ref>.
⚫
* [[Орден Пошани (Росія)|Орден Пошани]] ([[30 вересня]] [[2012]], [[Росія]])&nbsp;— '' за великий внесок у розвиток і зміцнення співробітництва з Російською Федерацією ''<ref>{{Cite web |url=http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001201210020015 |title=Указ Президента Російської Федерації від 30 вересня 2012 року № 1342 «Про відзначення державними нагородами Російської Федерації іноземних громадян» |accessdate=25.11.2020 |archive-date=2019-03-31 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190331192833/http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001201210020015 }}</ref>.
⚫
* [[Орден Дружби (Росія)|Орден Дружби]] ([[19 листопада]] [[2007]], [[Росія]])&nbsp;— '' за великий внесок в зміцнення російсько-українських зв'язків у сфері культури та освіти ''<ref>{{Cite web |url=http://www.kremlin.ru/acts/bank/26484 |title=Указ Президента Російської Федерації від 19 листопада 2007 року № 1552 «Про нагородження орденом Дружби громадян України» |accessdate=25.11.2020 |archive-date=2019-04-23 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190423100439/http://www.kremlin.ru/acts/bank/26484 }}</ref>.
⚫
* [[Заслужений працівник культури України]] ([[30 листопада]] [[2005]])&nbsp;— ''за вагомі досягнення в розвитку культури і мистецтва, збереження історико-культурної спадщини українського народу ''<ref>{{Cite web |url=https://www.president.gov.ua/documents/16772005-3457 |title=Указ Президент України от 30 листопада 2005 року № 1677/2005 «Про відзначення державн Нагороди України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнськім референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня тисяча дев'ятсот дев'яносто-одна року» |accessdate=25.11.2020 |archive-date=2019-04-08 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190408131822/https://www.president.gov.ua/documents/16772005-3457 }}</ref>.
* Почесна грамота Кабінета Міністров України
* Почесна грамота Кабінета Міністров України
* Знак пошани Київського міського голови
* Знак пошани Київського міського голови
Рядок 69: Рядок 86:
== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}

⚫
== Посилання ==
⚫
* [http://kreschatic.kiev.ua/chat/1260950819.html Інтернет-конференція з Юрієм Вакуленком. Газета «Хрещатик». 17/12/2009]
⚫
* [http://museum.net.ua/afisha/yurij-vakulenko-i-jogo-izmi-v-muzeї-ukraїnskogo-zhivopisu/ Юрій Вакуленко і його « …Ізми» в Музеї українського живопису-2019]


== Джерела ==
== Джерела ==
*{{ref-ru}}Юрій Вакуленко. Альбом-резоне творів з 1973 по 1999. Том 1. К.: Фенікс-Art time. 2013. ISBN 988-966-136-024-1
* {{ref-ru}}Юрій Вакуленко. Альбом-резоне творів з 1973 по 1999. Том 1. К.: Фенікс-Art time. 2013. ISBN 988-966-136-024-1
* Сайт Юрія Вакуленка [http://www.vakulenko.info/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210716170911/http://www.vakulenko.info/ |date=16 липня 2021 }}
* [http://www.avsart.com.ua/about/painters/161 Життєпис та роботи Юрія Вакуленка] на сайті [[галерея АВС-арт|галереї АВС-арт]]
* [http://www.avsart.com.ua/about/painters/161 Життєпис та роботи Юрія Вакуленка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100704203648/http://avsart.com.ua/about/painters/161 |date=4 липня 2010 }} на сайті [[галерея АВС-арт|галереї АВС-арт]]

⚫
== Посилання ==
⚫
* [http://kreschatic.kiev.ua/chat/1260950819.html Інтернет-конференція з Юрієм Вакуленком. Газета «Хрещатик». 17/12/2009] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181031173852/http://kreschatic.kiev.ua/chat/1260950819.html |date=31 жовтня 2018 }}
⚫
* [http://museum.net.ua/afisha/yurij-vakulenko-i-jogo-izmi-v-muzeї-ukraїnskogo-zhivopisu/ Юрій Вакуленко і його « …Ізми» в Музеї українського живопису-2019] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200518102903/http://museum.net.ua/afisha/yurij-vakulenko-i-jogo-izmi-v-muzeї-ukraїnskogo-zhivopisu/ |date=18 травня 2020 }}
* Галерея «Триптих АРТ» представляє виставку Юрія Вакуленка «АРЛЕКІНІАДА» [https://chernozem.info/event/arlekiniada-v-galereyi-triptih-art/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210716164734/https://chernozem.info/event/arlekiniada-v-galereyi-triptih-art/ |date=16 липня 2021 }}
* Галерея Ню Арт.2014. «Моноанімалізми Юрія Вакуленка» [https://nuart.com.ua/exhibitions/monoanimalizmy-jurija-vakulenko/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210624200400/https://nuart.com.ua/exhibitions/monoanimalizmy-jurija-vakulenko/ |date=24 червня 2021 }}


{{Ukraine-painter-stub}}
[[Категорія:Уродженці Нижнього Тагілу]]
[[Категорія:Українські художники]]
[[Категорія:Українські художники]]
[[Категорія:Нова українська хвиля]]
[[Категорія:Нова українська хвиля]]
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
[[Категорія:Громадські діячі України XXI століття]]
[[Категорія:Музеєзнавці]]

Поточна версія на 11:03, 13 березня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вакуленко.
Юрій Євгенович Вакуленко
Народження19 листопада 1957(1957-11-19) (66 років)
Нижній Тагіл, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Національністьукраїнець
Країна Україна
 СРСР
Жанрживопис, графіка
НавчанняКиївський державний художній інститут (1986)
Діяльністьхудожник, музейник
Напрямокнеоекспресіонізм
Роки творчостівід 1988, від 2004 - директор НМККГ
ПрацівникНАКККіМ, Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» і Київська картинна галерея
Нагороди
Сайтvakulenko.info

Ю́рій Євге́нович Ваку́ленко (нар. 19 листопада 1957(19571119), Нижній Тагіл, Росія) — український живописець, графік, представник Нової хвилі,музеєзнавець, генеральний директор Київської національної картинної галереї. Доцент кафедри НАКККіМ,член-кореспондент Петровської академії науки та мистецта, дійсний член Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць (2008)[1], член-кореспондент НАМ України (2021)[2]

Ю. Вакуленко. Рухомість спокою. П.,о., акрил. 50х180. 2021
Обкладинка книги Юрія Вакуленка з підписом художника. 2013
Ю. Вакуленко. Сходинки до неба-2. П.,о. 80х80. 2015
Ю. Вакуленко. Композиція — чотири. П.,о. 100х100. 2015
Ю. Вакуленко. З серії «Дотики»-7. П.,о. 40х30. 2013
Ю. Вакуленко. Венера-1 (з триптиху). П.,о., акрил. 60х40. 2021

Життєпис

[ред. | ред. код]

Юрій Вакуленко народився 19 листопада 1957 року в місті Нижній Тагіл, в сім'ї, де батьки мали музичну освіту і шанували мистецтво. Батько Вакуленко Євген Іванович був хоровим диригентом (до того під час війни у нього була робота на танковому заводі Нижнього Тагілу, куди його евакуювали з Маріуполя по закінченні ФЗУ). Опанувавши музичну справу, батько також захопився живописом і вправно копіював улюблених майстрів олійними фарбами на полотні. Отже, ця справа дуже сподобалася сину. Згодом сім'я не раз переїжджала до інших міст, з умовою, щоб Юрій мав змогу вчитися на художника.

У Баку навчався (1973—1977) в Азербайджанському Художньому училищі. В Києві закінчив КДХІ (1980 — 1986, у О. Будникова, О. Кисельова), отримавши фах художника-реставратора. Певний час працював за спеціальністю як експерт вищої кваліфікації з живопису старих майстрів.

З 2004 року Ю. Вакуленко обіймає посаду директора Київської національної картинної галереї (в той час — музею Російського мистецтва). За багато років роботи керівник значно покращив статус музею, ввів чимало корисних удосконалень у музейній справі, він постійно дбає про збереження й реставрацію цінних для України експонатів колекції, їх популяризацію за кордоном.

Поєднує виконання службових обов'язків з творчою діяльністю. Картини Вакуленка нерідко експонуються на виставках у галереях Києва, беруть участь на престижних західних аукціонах.

Творчість

[ред. | ред. код]

Самостійне художнє мислення Юрій виробив з ранньої юності й зберігає протягом життя. Постійно маючи справи з безліччю творів мистецтва, знаходить свій неповторний стиль і художню мову, виявляючи неабияку спостережливість та незаангажоване ставлення до подій сучасності.

У 1988 році був засновником неординарного художнього об'єднання «39.2°», до складу якого входили Володимир Архипов, Костянтин Самойленко, Олександр Кузнецов і Рафаель Левчин (не постійно).[3] Група авангардних митців представляла нове Українське мистецтво за кордоном, була співорганізатором великої неофіційної виставки «Біла ворона» в київському кінотеатрі «Зоряний» у 1988—1989 році. Ця подія виводила новітнє мистецтво на значну відстань від гальмівного соціалістичного реалізму і дала поштовх до подальшої вільної формотворчості.[4]

Юрій Вакуленко — автор книги, в якій він змальовує свій творчий шлях, поїздки за кордон та співпрацю з колегами в Україні й світі, розмірковує та передає чимало емоцій. Книга багато ілюстрована понад 250 творами живопису й графіки автора та фотографіями з життя.[5]

Творчість художника несе добро, мудрість і гармонію, якими він намагається збалансувати протиріччя сьогодення. В деяких, особливо ранніх роботах, відчуття сучасності митець висловлює загострено, переносячи на полотно красномовні артефакти життя, як от у серії «Знаки». В інших роботах звертається до метафоричної мови, як у серії «Арлекініада». Картини Ю. Вакуленка нерідко заповнюють звірі й птахи, неземні істоти, розчинені в багатобарвній напівабстрактній субстанції, які ніби несподівано з'являються і розчиняються. У створеному художником світі органічно співіснують з вигаданими істотами цілком реальні історичні особи та відомі міста, як інфанта Маргарита, собори Іспанії та інші. Юрій Вакуленко сміливо установлює діалог з минулим, аби знайти актуальні сенси й виявити приховані. Він експериментує зі стилями, балансує між фігуративними та нефігуративними образами, використовує принцип накладання кількох шарів зображення, у глибинах яких зашифровує знаки й символи.

Роботи художника знаходяться в музейних зібраннях Києво-Печерського заповідника, Національного музею «Київська картинна галерея», Національного музею Тараса Шевченка, Одеському художньому музеї, а також у приватних колекціях України, Росії, Ізраїлю, США.

Основні виставки

[ред. | ред. код]

2021 — «Три», персональна виставка в мистецькому центрі «Шоколадний будинок» Національного музею «Київська картинна галерея».

2019 — «…Ізми», персональна виставка в Музеї українського живопису, Дніпро.

2019 — «Арлекініада», галерея «Триптих АРТ», Київ.

2014 — персональна виставка «Моноанімалізми Юрія Вакуленка», Галерея НЮ АРТ, Київ.[6]

2013 — «Дотики», персональна виставка в ЦСМ «Совіарт», Київ.

2011 — Fine art, Мистецький арсенал, Київ.

2011 — «Картина світу. Вільний погляд», дім Christie's, Лондон- спільно з галереями Тетяни Міронової та «Шоколадним будинком», Київ.

1990 — виставковий зал Mandala, Краків, Польща.

Родина

[ред. | ред. код]

Сини:

  • Євген Юрійович Вакуленко (н. 1983) —фотограф.
  • Владислав Юрійович Вакуленко (н. 1985) — директор галереї Vakulenko Art Consulting.[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» ІІ ступеня (9 листопада 2020 ) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність [8].
  • Орден «За заслуги» III ступеня (30 листопада 2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково- технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю [9].
  • Орден Пошани (30 вересня 2012, Росія) — за великий внесок у розвиток і зміцнення співробітництва з Російською Федерацією [10].
  • Орден Дружби (19 листопада 2007, Росія) — за великий внесок в зміцнення російсько-українських зв'язків у сфері культури та освіти [11].
  • Заслужений працівник культури України (30 листопада 2005) — за вагомі досягнення в розвитку культури і мистецтва, збереження історико-культурної спадщини українського народу [12].
  • Почесна грамота Кабінета Міністров України
  • Знак пошани Київського міського голови
  • Кавалер ордена Карла Фаберже (знак № 17, 2007, Меморіальний фонд Карла Фаберже).

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Від 28 квітня 2011 — член Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу Мистецький арсенал, Київ.[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Декоративно-прикладне мистецтво, живопис XIX—XXI сторіччя. № 14, Київ, листопад 2008. сторінка.1
  2. ↑ Офіційне повідомлення НАМ України від 11.06.2021. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  3. ↑ Олександр Євтушенко. «У вас 39,2? Нормально!»// Молода гвардія.1989, 4 січня
  4. ↑ Олена Голуб."Біла ворона": перезавантаження візій наприкінці 1980-х —у 90-х.// Образотворче мистецтво, 2018, —№ 2, С. 18-21.
  5. ↑ Юрій Вакуленко. Альбом-резоне творів з 1973 по 1999. Том 1. К.: Фенікс-Art time. 2013. ISBN 988-966-136-024-1.
  6. ↑ Ню Арт.2014. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 16.06.2021.
  7. ↑ Галерея Vakulenko Art Consulting. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16.07.2021.
  8. ↑ Указ Президент України от 9 листопада 2020 року № 491/2020 "Про відзначення державн Нагороди України з нагоді Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва ". Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 25.11.2020.
  9. ↑ Указ Президент України от 30 листопада 2012 року № 670/2012 «Про відзначення державн Нагороди України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнськім референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 25.11.2020.
  10. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 30 вересня 2012 року № 1342 «Про відзначення державними нагородами Російської Федерації іноземних громадян». Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 25.11.2020.
  11. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 19 листопада 2007 року № 1552 «Про нагородження орденом Дружби громадян України». Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 25.11.2020.
  12. ↑ Указ Президент України от 30 листопада 2005 року № 1677/2005 «Про відзначення державн Нагороди України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнськім референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня тисяча дев'ятсот дев'яносто-одна року». Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 25.11.2020.
  13. ↑ Указ Президента України від 28 квітня 2011 року № 511/2011 «Про Раду з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал"»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вакуленко_Юрій_Євгенович&oldid=42035593