Вакуленко Юрій Євгенович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Paintgol (обговорення | внесок)
5044 редагування
Немає опису редагування
Paintgol (обговорення | внесок)
5044 редагування
Рядок 24: Рядок 24:


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Навчався ([[1973]]—[[1977]]) в [[Азербайджан]]ському Художньому училищі; [[КДХІ]] ([[1980]]&nbsp;— [[1986]], у [[Будников Олександр Гаврилович| О. Будникова]], О. Кисельова). Закінчив інститут із фахом художник-реставратор. Засновник художнього об'єднання «39.2°» (1988), до складу якого входили Володимир Архипов, [[Самойленко Костянтин Андрійович| Костянтин Самойленко]] і Олександр Кузнецов. Ця група авангардних митців представляла нове [[Україна| Українське]] мистецтво за кордоном, влаштувала велику неофіційну виставку в київському кінотеатрі «Зоряний» у 1989 році.<ref>''[[Голуб Олена Євгенівна| Олена Голуб]]''.«Біла ворона»:перезавантаження візій наприкінці 1980-х&nbsp;—у 90-х.// [[Образотворче мистецтво (журнал)|Образотворче мистецтво]], 2018,&nbsp;—№2, С. 18-21.</ref> Поєднує виконання службових обовязків з творчою діяльністю. Картини Вакуленка нерідко експонуються на виставках у галереях Києва, беруть участь на престижних західних аукціонах.
Навчався ([[1973]]—[[1977]]) в [[Азербайджан]]ському Художньому училищі; [[КДХІ]] ([[1980]]&nbsp;— [[1986]], у [[Будников Олександр Гаврилович| О. Будникова]], О. Кисельова). Закінчив інститут із фахом художник-реставратор.
Засновник художнього об'єднання «39.2°», до складу якого входили Володимир Архипов, [[Самойленко Костянтин Андрійович| Костянтин Самойленко]], Олександр Кузнецов і [[Левчин Рафаель Залманович| Рафаель Левчин]] (не постійно). Ця група авангардних митців представляла нове [[Україна| Українське]] мистецтво за кордоном, влаштувала велику неофіційну виставку в київському кінотеатрі «Зоряний» у 1988-1989 році.<ref>''[[Голуб Олена Євгенівна| Олена Голуб]]''.«Біла ворона»:перезавантаження візій наприкінці 1980-х&nbsp;—у 90-х.// [[Образотворче мистецтво (журнал)|Образотворче мистецтво]], 2018,&nbsp;—№2, С. 18-21.</ref>
Поєднує виконання службових обовязків з творчою діяльністю. Картини Вакуленка нерідко експонуються на виставках у галереях Києва, беруть участь на престижних західних аукціонах.


== Громадська діяльність ==
== Громадська діяльність ==

Версія за 17:05, 21 листопада 2020

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вакуленко.
Юрій Євгенович Вакуленко
Народження19 листопада 1957(1957-11-19) (66 років)
Нижній Тагіл, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Країна Україна
 СРСР
Жанрживопис, графіка
НавчанняКиївський державний художній інститут (1986)
Діяльністьхудожник, музейник
ПрацівникНАКККіМ, Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» і Київська картинна галерея
Нагороди
Сайтvakulenko.info

Ю́рій Євге́нович Ваку́ленко (19 листопада 1957(19571119), Нижній Тагіл, Росія) — український живописець, графік, представник Нової хвилі. Генеральний директор Київської національної картинної галереї. Доцент кафедри НАКККіМ, член-кореспондент Петровської академії науки та мистецта, дійсний член Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць[1].

Життєпис

Навчався (1973—1977) в Азербайджанському Художньому училищі; КДХІ (1980 — 1986, у О. Будникова, О. Кисельова). Закінчив інститут із фахом художник-реставратор.

Засновник художнього об'єднання «39.2°», до складу якого входили Володимир Архипов, Костянтин Самойленко, Олександр Кузнецов і Рафаель Левчин (не постійно). Ця група авангардних митців представляла нове Українське мистецтво за кордоном, влаштувала велику неофіційну виставку в київському кінотеатрі «Зоряний» у 1988-1989 році.[2]

Поєднує виконання службових обовязків з творчою діяльністю. Картини Вакуленка нерідко експонуються на виставках у галереях Києва, беруть участь на престижних західних аукціонах.

Громадська діяльність

Від 28 квітня 2011 — член Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал»[3].

Примітки

  1. ↑ Декоративно-прикладне мистецтво, живопис XIX—XXI сторіччя. №14, Київ, листопад 2008. сторінка .1
  2. ↑ Олена Голуб.«Біла ворона»:перезавантаження візій наприкінці 1980-х —у 90-х.// Образотворче мистецтво, 2018, —№2, С. 18-21.
  3. ↑ Указ Президента України від 28 квітня 2011 року № 511/2011 «Про Раду з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал"»

Посилання

Джерела


українське мистецтво Це незавершена стаття про українського художника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вакуленко_Юрій_Євгенович&oldid=30104709