Вакуленко Юрій Євгенович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Paintgol (обговорення | внесок)
5044 редагування
Немає опису редагування
Paintgol (обговорення | внесок)
5044 редагування
Немає опису редагування
Рядок 30: Рядок 30:


[[File:Painting by Ukrainian artist Vakulenko Yurii. Venus-1. 2021.jpg|thumb|Ю. Вакуленко. Венера-1 (з триптиху). П.,о., акрил. 60х40. 2021]]
[[File:Painting by Ukrainian artist Vakulenko Yurii. Venus-1. 2021.jpg|thumb|Ю. Вакуленко. Венера-1 (з триптиху). П.,о., акрил. 60х40. 2021]]

⚫
== Життєпис і творчість ==


[[File:Painting by Ukrainian artist Vakulenko Y. Stairs up to the sky-2. 2015.jpg| left |thumb| Ю. Вакуленко. Сходинки до неба-2. П.,о. 80х80. 2015]]
[[File:Painting by Ukrainian artist Vakulenko Y. Stairs up to the sky-2. 2015.jpg| left |thumb| Ю. Вакуленко. Сходинки до неба-2. П.,о. 80х80. 2015]]


[[File:Painting by Ukrainian artist Vakulenko Yurii. Kompozition- four. 2015.jpg|left |thumb|Ю. Вакуленко. Композиція - чотири. П.,о. 100х100. 2015]]
[[File:Painting by Ukrainian artist Vakulenko Yurii. Kompozition- four. 2015.jpg|left |thumb|Ю. Вакуленко. Композиція - чотири. П.,о. 100х100. 2015]]

⚫
== Життєпис і творчість ==
Навчався ([[1973]]—[[1977]]) в [[Азербайджан]]ському Художньому училищі; [[КДХІ]] ([[1980]] — [[1986]], у [[Будников Олександр Гаврилович| О. Будникова]], О. Кисельова). Закінчив інститут із фахом художник-реставратор.
Навчався ([[1973]]—[[1977]]) в [[Азербайджан]]ському Художньому училищі; [[КДХІ]] ([[1980]] — [[1986]], у [[Будников Олександр Гаврилович| О. Будникова]], О. Кисельова). Закінчив інститут із фахом художник-реставратор.


Версія за 09:34, 15 липня 2021

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вакуленко.
Юрій Євгенович Вакуленко
Народження19 листопада 1957(1957-11-19) (66 років)
Нижній Тагіл, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Країна Україна
 СРСР
Жанрживопис, графіка
НавчанняКиївський державний художній інститут (1986)
Діяльністьхудожник, музейник
ПрацівникНАКККіМ, Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» і Київська картинна галерея
Нагороди
Сайтvakulenko.info

Ю́рій Євге́нович Ваку́ленко (нар. 19 листопада 1957(19571119), Нижній Тагіл, Росія) — український живописець, графік, представник Нової хвилі. Генеральний директор Київської національної картинної галереї. Доцент кафедри НАКККіМ,член-кореспондент Петровської академії науки та мистецта, дійсний член Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць (2008)[1], член-кореспондент НАМ України (2021)[2]

Ю. Вакуленко. Рухомість спокою. П.,о., акрил. 50х180. 2021
Обкладинка книги Юрія Вакуленка з підписом художника. 2013
Ю. Вакуленко. З серії «Дотики»-7. П.,о. 40х30. 2013
Ю. Вакуленко. Венера-1 (з триптиху). П.,о., акрил. 60х40. 2021

Життєпис і творчість

Ю. Вакуленко. Сходинки до неба-2. П.,о. 80х80. 2015
Ю. Вакуленко. Композиція - чотири. П.,о. 100х100. 2015

Навчався (1973—1977) в Азербайджанському Художньому училищі; КДХІ (1980 — 1986, у О. Будникова, О. Кисельова). Закінчив інститут із фахом художник-реставратор.

Засновник художнього об'єднання «39.2°», до складу якого входили Володимир Архипов, Костянтин Самойленко, Олександр Кузнецов і Рафаель Левчин (не постійно). Ця група авангардних митців представляла нове Українське мистецтво за кордоном, влаштувала велику неофіційну виставку в київському кінотеатрі «Зоряний» у 1988—1989 році.[3]

Поєднує виконання службових обовязків з творчою діяльністю. Картини Вакуленка нерідко експонуються на виставках у галереях Києва, беруть участь на престижних західних аукціонах.

Юрій Вакуленко — автор книги, в якій він змальовує свій творчий шлях, поїздки за кордон та співпрацю з колеами в Україні й світі, розмірковує та передає чимало емоцій. Книга багато ілюстрована понад 250 творами живопису й графіки автора та фотографіями з життя.[4]

Творчість художника несе добро, мудрість і гармонію, якими він намагається збалансувати протиріччя сьогодення. В деяких, особливо ранніх роботах, відчуття сучасності митець висловлює загострено, переносячи на полотно красномовні артефакти життя, як от у серії "Знаки". В інших роботах звертається до метафоричної мови, як у серії "Арлекінада". Картини Ю. Вакуленка нерідко заповнюють звірі й птахи, неземні істоти, розчинені в багатобарвній напівабстрактній субстанції, які ніби несподівано з’являються і розчиняються. У створеному художником світі органічно співіснують з вигаданими істотами цілком реальні історичні особи та відомі міста, як інфанта Маргарита, собори Іспанії та інші. Юрій Вакуленко сміливо установлює діалог з минулим, аби знайти актуальні сенси й виявити приховані. Він експериментує зі стилями, балансує між фігуративними та нефігуративними образами, використовує принцип накладання кількох шарів зображення, у глибинах яких зашифровує знаки й символи.

Роботи художника знаходяться в музейних зібраннях Києво-Печерського заповідника, Національного музею «Київська картинна галерея», Національного музею Тараса Шевченка, Одеському художньому музеї, а також у приватних колекціях України, Росії, Ізраїлю, США.

Вибрані виставки

2021 — «Три», персональна виставка у мистецькому центрі «Шоколадний будинок» Національного музею «Київська картинна галерея».

2019 — «…Ізми», персональна виставка у Музеї українського живопису, Дніпро.

2014 — персональна виставка "Моноанімалізми Юрія Вакуленка", Галерея НЮ АРТ, Київ. [5]

2013 — «Дотики», персональна виставка в ЦСМ «Совіарт», Київ.

2011 — Fine art, Мистецький арсенал, Київ.

2011 — «Картина світу. Вільний погляд», дім Christie’s, Лондон- спільно з галереями Тетяни Міронової та «Шоколадним будинком», Київ.

1990 — виставковий зал Mandala, Краків, Польща.

Нагороди

  • Почесна грамота Кабінета Міністров України
  • Знак пошани Київського міського голови
  • Кавалер ордена Карла Фаберже (знак № 17, 2007, Меморіальний фонд Карла Фаберже).

Громадська діяльність

Від 28 квітня 2011 — член Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу Мистецький арсенал, Київ.[11].

Примітки

  1. ↑ Декоративно-прикладне мистецтво, живопис XIX—XXI сторіччя. № 14, Київ, листопад 2008. сторінка .1
  2. ↑ Офіційне повідомлення НАМ України від 11.06.2021 [1]
  3. ↑ Олена Голуб."Біла ворона": перезавантаження візій наприкінці 1980-х —у 90-х.// Образотворче мистецтво, 2018, —№ 2, С. 18-21.
  4. ↑ Юрій Вакуленко. Альбом-резоне творів з 1973 по 1999. Том 1. К.: Фенікс-Art time. 2013. ISBN 988-966-136-024-1.
  5. ↑ Ню Арт.2014. [2]
  6. ↑ Указ Президент України от 9 листопада 2020 року № 491/2020 "Про відзначення державн Нагороди України з нагоді Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва "
  7. ↑ Указ Президент України от 30 листопада 2012 року № 670/2012 «Про відзначення державн Нагороди України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнськім референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
  8. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 30 вересня 2012 року № 1342 «Про відзначення державними нагородами Російської Федерації іноземних громадян»
  9. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 19 листопада 2007 року № 1552 «Про нагородження орденом Дружби громадян України»
  10. ↑ Указ Президент України от 30 листопада 2005 року № 1677/2005 «Про відзначення державн Нагороди України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнськім референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня тисяча дев'ятсот дев'яносто-одна року»
  11. ↑ Указ Президента України від 28 квітня 2011 року № 511/2011 «Про Раду з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал"»

Посилання

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вакуленко_Юрій_Євгенович&oldid=32969516