Ѕ (кирилиця): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
м оформлення |
Дѣмонъ (обговорення | внесок) категоризація |
||
(Не показані 5 проміжних версій 4 користувачів) | |||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
|Зображення=[[Файл:Cyrillic letter Dze - uppercase and lowercase.svg|100px]] |
|Зображення=[[Файл:Cyrillic letter Dze - uppercase and lowercase.svg|100px]] |
||
}} |
}} |
||
'''Ѕ, ѕ''' («зіло́», «дзіло́») — [[кирилиця|кирилична]] [[літера]], десята літера [[македонська абетка|македонської абетки]], що позначає звук /dz/, наприклад '' |
'''Ѕ, ѕ''' («зіло́», «дзіло́») — [[кирилиця|кирилична]] [[літера]], десята літера [[македонська абетка|македонської абетки]], що позначає звук /dz/, наприклад ''ѕвонче'' («[[дзвін]]»). |
||
В [[староцерковнослов'янська мова|старо-]] та [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янських]] абетках займала десяту позицію. У старослов'янській передавала м'який африкат [[Дзвінкий ясенний африкат|[dz']]], що утворився з [g] перед голосними переднього ряду у результаті [[Друга палаталізація|другої палаталізації]]. |
В [[староцерковнослов'янська мова|старо-]] та [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янських]] абетках займала десяту позицію. У старослов'янській передавала м'який африкат [[Дзвінкий ясенний африкат|[dz']]], що утворився з [g] перед голосними переднього ряду у результаті [[Друга палаталізація|другої палаталізації]]. |
||
У [[глаголиця|глаголиці]] мала вигляд [[Файл:Glagolitic dzelo.svg|20px]], а в давній кирилиці символ [[Файл:Early Cyrillic letter Dzelo.png]] (в прямому або дзеркальному вигляді: Ѕ, Ꙅ) використовували первісно тільки як числовий знак для позначення числа «6», а для позначення африката [dz'] використовувався видозмінений варіант літери [[З]], схожий на «перекреслене Z (Ꙃ)» або «Z з гачком справа посередині». Надалі [[Файл:Early Cyrillic letter Dzelo.png]] узвичаїли і для передавання [dz']. Походження глаголичної літери неясне, а кирилична виводиться від архаїчної літери [[Стигма (літера)|стигма]], що теж використовувалася для передачі числа 6. |
У [[глаголиця|глаголиці]] мала вигляд [[Файл:Glagolitic dzelo.svg|20px]], а в давній кирилиці символ [[Файл:Early Cyrillic letter Dzelo.png]] (в прямому або дзеркальному вигляді: Ѕ, Ꙅ) використовували первісно тільки як числовий знак для позначення числа «6», а для позначення африката [dz'] використовувався видозмінений варіант літери [[З]], схожий на «перекреслене Z (Ꙃ)» або «Z з гачком справа посередині». Надалі [[Файл:Early Cyrillic letter Dzelo.png]] узвичаїли і для передавання [dz']. Походження глаголичної літери неясне, а кирилична виводиться від архаїчної літери [[Стигма (літера)|стигма]], що теж використовувалася для передачі числа 6. Припускається, що візуальна тотожність букви «зіло» і латинської '''[[S (латиниця)|S]]''' (яка походить від сигми) є випадковою. |
||
У сучасній церковнослов'янській мові традиційно читається як «з»<ref>[https://azbyka.ru/metodicheskoe-posobie-po-cerkovnoslavyanskomu-yazyku#n34 Иеромонах Алипий (Гаманович). Методическое пособие по церковнославянскому языку] {{ref-ru}}</ref><ref>[https://azbyka.ru/cerkovnoslavyanskij-yazyk-v-tablicax#n1 А. Е. Смирнова. Церковнославянский язык в таблицах] {{ref-ru}}</ref> — це пов'язане з процесом переходу африката [dz'] в [z'] і [[Дзвінкий ясенний фрикативний|[z]]] у більшості слов'янських мов (з сучасних слов'янських ''dz''' < ''*g'' зберігся лише в польській і македонській). У [[ |
У сучасній церковнослов'янській мові традиційно читається як «з»<ref>[https://azbyka.ru/metodicheskoe-posobie-po-cerkovnoslavyanskomu-yazyku#n34 Иеромонах Алипий (Гаманович). Методическое пособие по церковнославянскому языку] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161120021902/http://azbyka.ru/metodicheskoe-posobie-po-cerkovnoslavyanskomu-yazyku#n34 |date=20 листопада 2016 }} {{ref-ru}}</ref><ref>[https://azbyka.ru/cerkovnoslavyanskij-yazyk-v-tablicax#n1 А. Е. Смирнова. Церковнославянский язык в таблицах] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161119103718/http://azbyka.ru/cerkovnoslavyanskij-yazyk-v-tablicax#n1 |date=19 листопада 2016 }} {{ref-ru}}</ref> — це пов'язане з процесом переходу африката [dz'] в [z'] і [[Дзвінкий ясенний фрикативний|[z]]] у більшості слов'янських мов (з сучасних слов'янських ''dz''' < ''*g'' зберігся лише в польській і македонській). У [[Кирилична система числення|церковнослов'янській буквеній цифірі]] позначає число «6». |
||
У старослов'янську добу різниця між ⟨Ѕ⟩ і ⟨З⟩ вже почала стиратися, а в письмовій церковнослов'янській мові з середини XVII століття ⟨Ѕ⟩ використовувалась лише формально. |
|||
Літера ⟨Ѕ⟩ відрізняється від ⟨З⟩:<ref name="GCSL">{{Citation |last=Gamanovich |first=Alypy |title=Грамматика Церковно-Славянскаго Языка (Grammar of the Church Slavonic Language) |publication-date=1984 |year=1964 |place=Jordanville, New York |publisher=Printing shop of St. Job of Pochaev, Holy Trinity Monastery |isbn=978-0-88465-064-5}}</ref> |
|||
*⟨Ѕ⟩ використовується в коренях, що походять від наступних семи слів, котрі починаються на ⟨Ѕ⟩ : ѕвѣзда, ѕвѣрь, ѕеліе, ѕлакъ, ѕлый, ѕмій, ѕѣлѡ («звізда, звір, зілля, злак, злий, змій, дуже»); |
|||
*⟨З⟩ використовується в усіх інших випадках; |
|||
*⟨Ѕ⟩ має числове значення 6, тоді як ⟨З⟩ має числове значення 7. |
|||
Старослов'янська назва цієї літери — «ѕѣло» (вимова ''«дзіло́»''), церковнослов'янська — «ѕѣлѡ» (вимова ''«зіло́»''); означає «дуже, надто, надмірно». |
Старослов'янська назва цієї літери — «ѕѣло» (вимова ''«дзіло́»''), церковнослов'янська — «ѕѣлѡ» (вимова ''«зіло́»''); означає «дуже, надто, надмірно». |
||
Рядок 79: | Рядок 86: | ||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
* [[S (латиниця)]] |
* [[S (латиниця)]] |
||
*[[Ź]] |
|||
*[[DZ]] |
|||
* [[Ʒ|Ʒ (латиниця)]] |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
{{DEFAULTSORT:З}} |
{{DEFAULTSORT:З}} |
||
[[Категорія:Старослов'янська мова]] |
Поточна версія на 10:19, 12 травня 2024
Літера Ѕ | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Кирилиця | ||||||
А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
Ю | Я | |||||
Неслов'янські літери | ||||||
А̄ | А́ | А̀ | Ӑ | А̂ | А̊ | Ӓ |
Ӓ̄ | А̃ | А̨ | Ә | Ә́ | Ә̃ | Ӛ |
Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ | Ӻ | Ӷ |
Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ | Ԫ | Ԭ |
Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ | Ӂ | Җ |
Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ | Ԑ | Ԑ̈ |
Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ | Ӥ | Қ |
Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ | Ԛ | Ӆ |
Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ | Ӎ | Ӊ |
Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ | Ԋ | О̆ |
О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ | Ӫ | Ҩ |
Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ | Ҫ | Ԍ |
Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ | У̃ | Ӯ |
Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ | Ұ | Х̑ |
Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ | Ԧ | Ꚕ |
Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ | Ӌ | Ҹ | Ꚓ |
Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ | Ы̆ | Ы̄ | Ӹ |
Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ | Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ |
Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ | Я̆ | Я̄ | Я̈ |
Ԙ | Ԝ | Ӏ | ||||
Застарілі літери | ||||||
Ꙁ | Ꙇ | Ҁ | Ѻ | Ѹ | Ѡ | Ѽ |
Ѿ | Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси | Ѧ |
Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ | Ѳ | Ѵ |
Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ | Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ |
Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ | Ꚛ | Ꚏ̆ | Ꙏ |
Літери кирилиці |
Ѕ, ѕ («зіло́», «дзіло́») — кирилична літера, десята літера македонської абетки, що позначає звук /dz/, наприклад ѕвонче («дзвін»). В старо- та церковнослов'янських абетках займала десяту позицію. У старослов'янській передавала м'який африкат [dz'], що утворився з [g] перед голосними переднього ряду у результаті другої палаталізації.
У глаголиці мала вигляд , а в давній кирилиці символ (в прямому або дзеркальному вигляді: Ѕ, Ꙅ) використовували первісно тільки як числовий знак для позначення числа «6», а для позначення африката [dz'] використовувався видозмінений варіант літери З, схожий на «перекреслене Z (Ꙃ)» або «Z з гачком справа посередині». Надалі узвичаїли і для передавання [dz']. Походження глаголичної літери неясне, а кирилична виводиться від архаїчної літери стигма, що теж використовувалася для передачі числа 6. Припускається, що візуальна тотожність букви «зіло» і латинської S (яка походить від сигми) є випадковою.
У сучасній церковнослов'янській мові традиційно читається як «з»[1][2] — це пов'язане з процесом переходу африката [dz'] в [z'] і [z] у більшості слов'янських мов (з сучасних слов'янських dz' < *g зберігся лише в польській і македонській). У церковнослов'янській буквеній цифірі позначає число «6».
У старослов'янську добу різниця між ⟨Ѕ⟩ і ⟨З⟩ вже почала стиратися, а в письмовій церковнослов'янській мові з середини XVII століття ⟨Ѕ⟩ використовувалась лише формально.
Літера ⟨Ѕ⟩ відрізняється від ⟨З⟩:[3]
- ⟨Ѕ⟩ використовується в коренях, що походять від наступних семи слів, котрі починаються на ⟨Ѕ⟩ : ѕвѣзда, ѕвѣрь, ѕеліе, ѕлакъ, ѕлый, ѕмій, ѕѣлѡ («звізда, звір, зілля, злак, злий, змій, дуже»);
- ⟨З⟩ використовується в усіх інших випадках;
- ⟨Ѕ⟩ має числове значення 6, тоді як ⟨З⟩ має числове значення 7.
Старослов'янська назва цієї літери — «ѕѣло» (вимова «дзіло́»), церковнослов'янська — «ѕѣлѡ» (вимова «зіло́»); означає «дуже, надто, надмірно».
Кодування | Реєстр | Десятковий код |
16-ковий код |
Вісімковий код |
Двійковий код |
---|---|---|---|---|---|
Юнікод | Велика | 1029 | 0405 | 002005 | 00000100 00000101 |
Мала | 1109 | 0455 | 002125 | 00000100 01010101 | |
ISO 8859-5 | Велика | 165 | A5 | 245 | 10100101 |
Мала | 245 | F5 | 365 | 11110100 | |
KOI-8 |
Велика | 181 | B5 | 265 | 10110101 |
Мала | 165 | A5 | 245 | 10100101 | |
Windows-1251 | Велика | 189 | BD | 275 | 10111101 |
Мала | 190 | BE | 276 | 10111110 |
В HTML велику літеру S можна записати як Ѕ або Ѕ, а малу ѕ — як ѕ або ѕ.
Починаючи з версії Юнікоду 5.1 старослов'янську літеру «зіло» було відділено від сучасної Ѕ, їй надано коди U+A642 та U+A643 (Ꙃꙃ); також введено коди для «дзеркального» варіанта Ѕ — U+A644 та U+A645 (Ꙅꙅ).
- ↑ Иеромонах Алипий (Гаманович). Методическое пособие по церковнославянскому языку [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ А. Е. Смирнова. Церковнославянский язык в таблицах [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Gamanovich, Alypy (1964), Грамматика Церковно-Славянскаго Языка (Grammar of the Church Slavonic Language), Jordanville, New York: Printing shop of St. Job of Pochaev, Holy Trinity Monastery (опубліковано опубліковано 1984), ISBN 978-0-88465-064-5