Сандра Міло: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Немає опису редагування
 
(Не показані 11 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 8: Рядок 8:
| ім'я_при_народженні = Салватріс Олена Ліліана Греко
| ім'я_при_народженні = Салватріс Олена Ліліана Греко
| дата_народження =
| дата_народження =
| місце_народження = [[Туніс (місто)|Туніс]], [[Туніс]]
| місце_народження =
| дата_смерті =
| дата_смерті =
| місце_смерті =
| місце_смерті =
Рядок 21: Рядок 21:
|
|
}}
}}
'''Сандра Міло''' ({{lang-it|Sandra Milo}}; [[11 березня]], [[1933]], [[Туніс (місто)|Туніс]] — [[29 січня]] [[2024]], [[Рим]]) — [[Італія|італійська]] [[акторка]] та телеведуча.
'''Сандра Міло''' ({{lang-it|Sandra Milo}}; [[11 березня]], [[1933]], [[Туніс (місто)|Туніс]] — [[29 січня]] [[2024]], [[Рим]]) — [[Італія|італійська]] [[акторка]] та [[Ведучий|телеведуча]].

Її за життя називали музою [[Федеріко Фелліні]]. Міло була партнеркою [[Марчелло Мастроянні]] у фільмі Фелліні «[[Вісім з половиною]]» (1963), вона також зіграла у картині режисера «[[Джульєтта і духи]]» (1965). Співпрацювала Міло і з [[Роберто Росселліні]], з'явившись у його картинах «[[Генерал Делла Ровере]]» (1959) та «[[Ваніна Ваніні]]» (1961).

У 2020 та 2021 роках Міло отримала два «[[Золотий глобус|Золоті глобуси]]» за внесок у кінематограф та національну італійську кінопремію «[[Давид ді Донателло]]».


== Біографія ==
== Біографія ==
Справжнє ім'я та прізвище — Салватріс Олена Ліліана Греко. Дебют Сандри Міло — головна роль Габріелли в комедії «Холостяк/Бакалавр» (1955, реж. Антоніо П'єтранджелі). Звернула на себе увагу в драмі [[Роберто Росселліні]] «[[Генерал Делла Ровере]]» (повія, 1959) і в комедії [[Антоніо П'єтранджелі]] «Адуа та її подруги» (Лоліта, 1960). Виконала головну роль в екранізації повісті Стендаля «Ваніна Ваніні» (1961, реж. Роберто Росселліні). Досягнення Сандри Міло в кінематографі — ролі фатальних, іронічних, розкутих і сексуальних жінок в кіношедеврах [[Федеріко Фелліні]] «[[Вісім з половиною]]» (Клара, 1963, Премія «[[Срібна стрічка]]», 1964) і «[[Джульєтта і духи|Джульєтта і ду́хи]]» (Сюзі/Ірис/Фанні, 1965, Премія «Срібна стрічка», 1966), а також Івонна у фільмі [[Луїджі Дзампа|Луїджі Дзампи]] «Літнє безумство» (1963), Джуліана Марлетт в комедії [[Діно Різі]] «Зонт» (1966).
Справжнє ім'я та прізвище — Салватріс Олена Ліліана Греко. Дебют Сандри Міло — головна роль Габріелли в комедії «Холостяк/Бакалавр» (1955, реж. Антоніо П'єтранджелі). Звернула на себе увагу в драмі [[Роберто Росселліні]] «[[Генерал Делла Ровере]]» (повія, 1959) і в комедії [[Антоніо П'єтранджелі]] «Адуа та її подруги» (Лоліта, 1960). Виконала головну роль в екранізації повісті Стендаля «Ваніна Ваніні» (1961, реж. Роберто Росселліні). Досягнення Сандри Міло в кінематографі — ролі фатальних, іронічних, розкутих і сексуальних жінок в кіношедеврах [[Федеріко Фелліні]] «[[Вісім з половиною]]» (Клара, 1963, Премія «[[Срібна стрічка]]», 1964) і «[[Джульєтта і духи|Джульєтта і ду́хи]]» (Сюзі/Ірис/Фанні, 1965, Премія «Срібна стрічка», 1966), а також Івонна у фільмі [[Луїджі Дзампа|Луїджі Дзампи]] «Літнє безумство» (1963), Джуліана Марлетт в комедії [[Діно Різі]] «Зонт» (1966).


У 1968 році Сандра Міло йде з кіно, повністю присвятивши себе сім'ї і вихованню дітей. Сандра Міло остаточно повернулася на великий екран і на ТБ в 1979 році. Серед найкращих ролей цього періоду: Маріанна в романтичній мелодрамі «Попелюшка 80» (1984, реж. Роберто Маленотті), Арабелла у фільмі Пупі Аваті «Серце не з тобою» (2003). У 2007 році з успіхом виступила на театральній сцені в спектаклі «8 жінок». Сандра Міло від природи володіє високим фальцетом — це було яскравою відмінною рисою її кінообразу сексуальної блондинки-спокусниці. У 90-ті роки активно працювала на телебаченні, в дитячих шоу-програмах, розважальних проектах, записала кілька дисків з піснями.
У 1968 році Сандра Міло йде з кіно, повністю присвятивши себе сім'ї й вихованню дітей. Сандра Міло остаточно повернулася на великий екран і на ТБ в 1979 році. Серед найкращих ролей цього періоду: Маріанна в романтичній мелодрамі «Попелюшка 80» (1984, реж. Роберто Маленотті), Арабелла у фільмі [[Пупі Аваті]] «Серце не з тобою» (2003). У 2007 році з успіхом виступила на театральній сцені в спектаклі «8 жінок». Сандра Міло від природи володіє високим фальцетом — це було яскравою відмінною рисою її кінообразу сексуальної блондинки-спокусниці. У 90-ті роки активно працювала на телебаченні, в дитячих шоу-програмах, розважальних проєктах, записала кілька дисків з піснями.

Міло знімалося майже до самої смерті. Однією з останніх її робіт був епізод у серіалі «Жиголо випадково» (2023).


Сандра Міло померла 29 січня 2024 року в себе вдома у Римі в 90-річному віці<ref>https://www.repubblica.it/spettacoli/people/2024/01/29/news/sandra_milo_morta_attrice_90_anni-422000902/</ref>.
Сандра Міло померла 29 січня 2024 року в себе вдома у Римі в 90-річному віці<ref>https://www.repubblica.it/spettacoli/people/2024/01/29/news/sandra_milo_morta_attrice_90_anni-422000902/</ref>.
Рядок 57: Рядок 63:
* ''[[La visita]]'' (1963)
* ''[[La visita]]'' (1963)
* ''[[Frenesia dell'estate]]'' (1963)
* ''[[Frenesia dell'estate]]'' (1963)
* 1964: [[Месьє складе вам компанію]] / (''Un monsieur de compagne'')&nbsp;— ''Марія''
* ''[[Le voci bianche]]'' (1964)
* ''[[Le voci bianche]]'' (1964)
* ''[[Amori pericolosi]]'' (1964)
* ''[[Amori pericolosi]]'' (1964)
Рядок 106: Рядок 113:


{{DEFAULTSORT:Міло Сандра}}
{{DEFAULTSORT:Міло Сандра}}
[[Категорія:Уродженці Туніса]]
[[Категорія:Кіноактори Італії XX століття]]
[[Категорія:Кіноактори Італії XX століття]]
[[Категорія:Кіноактори Італії XXI століття]]
[[Категорія:Кіноактори Італії XXI століття]]

Поточна версія на 21:47, 13 березня 2024

Сандра Міло
італ. Sandra Milo
Ім'я при народженніСалватріс Олена Ліліана Греко
Народилася11 березня 1933(1933-03-11)[3][4]
Туніс, Франція[2]
Померла29 січня 2024(2024-01-29)[5] (90 років)
Рим, Італія[6][2]
Громадянство Італія[2]
 Франція
Діяльністьтелеведуча, акторка театру, кіноакторка, акторка
Роки діяльностіз 1955 року
ДітиDebora Ergasd[7]
IMDbnm0590452
CMNS: Сандра Міло у Вікісховищі

Сандра Міло (італ. Sandra Milo; 11 березня, 1933, Туніс — 29 січня 2024, Рим) — італійська акторка та телеведуча.

Її за життя називали музою Федеріко Фелліні. Міло була партнеркою Марчелло Мастроянні у фільмі Фелліні «Вісім з половиною» (1963), вона також зіграла у картині режисера «Джульєтта і духи» (1965). Співпрацювала Міло і з Роберто Росселліні, з'явившись у його картинах «Генерал Делла Ровере» (1959) та «Ваніна Ваніні» (1961).

У 2020 та 2021 роках Міло отримала два «Золоті глобуси» за внесок у кінематограф та національну італійську кінопремію «Давид ді Донателло».

Біографія

[ред. | ред. код]

Справжнє ім'я та прізвище — Салватріс Олена Ліліана Греко. Дебют Сандри Міло — головна роль Габріелли в комедії «Холостяк/Бакалавр» (1955, реж. Антоніо П'єтранджелі). Звернула на себе увагу в драмі Роберто Росселліні «Генерал Делла Ровере» (повія, 1959) і в комедії Антоніо П'єтранджелі «Адуа та її подруги» (Лоліта, 1960). Виконала головну роль в екранізації повісті Стендаля «Ваніна Ваніні» (1961, реж. Роберто Росселліні). Досягнення Сандри Міло в кінематографі — ролі фатальних, іронічних, розкутих і сексуальних жінок в кіношедеврах Федеріко Фелліні «Вісім з половиною» (Клара, 1963, Премія «Срібна стрічка», 1964) і «Джульєтта і ду́хи» (Сюзі/Ірис/Фанні, 1965, Премія «Срібна стрічка», 1966), а також Івонна у фільмі Луїджі Дзампи «Літнє безумство» (1963), Джуліана Марлетт в комедії Діно Різі «Зонт» (1966).

У 1968 році Сандра Міло йде з кіно, повністю присвятивши себе сім'ї й вихованню дітей. Сандра Міло остаточно повернулася на великий екран і на ТБ в 1979 році. Серед найкращих ролей цього періоду: Маріанна в романтичній мелодрамі «Попелюшка 80» (1984, реж. Роберто Маленотті), Арабелла у фільмі Пупі Аваті «Серце не з тобою» (2003). У 2007 році з успіхом виступила на театральній сцені в спектаклі «8 жінок». Сандра Міло від природи володіє високим фальцетом — це було яскравою відмінною рисою її кінообразу сексуальної блондинки-спокусниці. У 90-ті роки активно працювала на телебаченні, в дитячих шоу-програмах, розважальних проєктах, записала кілька дисків з піснями.

Міло знімалося майже до самої смерті. Однією з останніх її робіт був епізод у серіалі «Жиголо випадково» (2023).

Сандра Міло померла 29 січня 2024 року в себе вдома у Римі в 90-річному віці[8].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г Catalog of the German National Library
  3. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119217694 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Discogs — 2000.
  5. ↑ Sandra Milo, morta a 90 anni l'attrice musa di Fellini — La Repubblica.
  6. ↑ Sandra Milo, morta a 90 anni l'attrice musa di Fellini — 2024.
  7. ↑ https://www.corriere.it/spettacoli/24_gennaio_29/figli-sandra-milo-debora-ergas-ciro-azzurra-de-lollis-8bdf687c-be97-11ee-8159-e88a7ef5abf7.shtml
  8. ↑ https://www.repubblica.it/spettacoli/people/2024/01/29/news/sandra_milo_morta_attrice_90_anni-422000902/

Посилання

[ред. | ред. код]


Марчелло Мастроянні у кінострічці 8½ Це незавершена стаття про італійського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
1946–1959
1960–1979
1980–1999
2000–2019
2020–нині
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сандра_Міло&oldid=42048181