Тяньцінь: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''Тяньцінь''' ({{Lang-zh|天琴计划}}, {{lang-en|TianQin}})&nbsp;— запропонований китайський космічний [[детектор гравітаційних хвиль]], що має складатись з трьох космічних кораблів на навколоземній орбіті. Над проєктом працює [[Університет імені Сунь Ятсена|Університет Сунь Ятсена]] в кампусі [[Чжухай]]. Будівництво пов'язаної з проєктом інфраструктури, яка включатиме дослідницький корпус, надтиху лабораторію та центр спостереження, розпочалося в березні 2016 року. Вартість проєкту оцінюється в 15 мільярдів юанів (2,3 мільярда доларів США)<ref name="arXiv:1512.02076" /><ref name="arXiv:1510.04754" /><ref name="Hsien-Chi_2015" /><ref name="Lue_2015" />. Запуск космічного апарата намічено на 2030-ті роки<ref>{{Cite web|last=ZHOU WENTING|date=2019-04-12|title=China-led project expected to enhance space research|website=China Daily|accessdate=2019-09-19|url=http://www.chinadaily.com.cn/a/201904/12/WS5cafc70fa3104842260b5bb8.html}}</ref><ref name="Hu 2019"/>. У грудні 2019 року Китай запустив « Тяньцінь-1», свій перший супутник для виявлення гравітаційних хвиль у космосі<ref>{{Cite web|date=2019-12-21|title=China launches first satellite for space-based gravitational wave detection|website=New China TV|accessdate=2019-12-21|url=https://www.youtube.com/watch?v=Jy0op9crwQU}}</ref>.
'''Тяньцінь''' ({{Lang-zh|天琴计划}}, {{lang-en|TianQin}})&nbsp;— запропонований китайський космічний [[детектор гравітаційних хвиль]], що має складатись з трьох космічних кораблів на навколоземній орбіті. Над проєктом працює [[Університет імені Сунь Ятсена|Університет Сунь Ятсена]] в кампусі [[Чжухай]]. Будівництво пов'язаної з проєктом інфраструктури, яка включатиме дослідницький корпус, надтиху лабораторію та центр спостереження, розпочалося в березні 2016 року. Вартість проєкту оцінюється в 15 мільярдів юанів (2,3 мільярда доларів США)<ref name="arXiv:1512.02076" /><ref name="arXiv:1510.04754" /><ref name="Hsien-Chi_2015" /><ref name="Lue_2015" />. Запуск космічного апарата намічено на 2030-ті роки<ref>{{Cite web|last=ZHOU WENTING|date=2019-04-12|title=China-led project expected to enhance space research|website=China Daily|accessdate=2019-09-19|url=http://www.chinadaily.com.cn/a/201904/12/WS5cafc70fa3104842260b5bb8.html}}</ref><ref name="Hu 2019"/>. У грудні 2019 року Китай запустив « Тяньцінь-1», свій перший супутник для виявлення гравітаційних хвиль у космосі<ref>{{Cite web|date=2019-12-21|title=China launches first satellite for space-based gravitational wave detection|website=New China TV|accessdate=2019-12-21|url=https://www.youtube.com/watch?v=Jy0op9crwQU}}</ref>.


Назва проєкту поєднує китайські слова «<nowiki/>[[Тянь]]<nowiki/>» (天), що означає небо, і «<nowiki/>[[Цисяньцинь|Цінь]]<nowiki/>» (琴), що означає струнний інструмент. Ця назва відноситься до метафоричної концепції гравітаційних хвиль, які ніби «щипають струни», викликаючи флуктуації в 100 000-кілометрових лазерних променях, що простягаються між кожним із трьох космічних апаратів Тяньцінь.
Назва проєкту поєднує китайські слова «<nowiki/>{{не перекладено|Тянь|||Tian}}<nowiki/>» (天), що означає небо, і «<nowiki/>[[Цисяньцинь|Цінь]]<nowiki/>» (琴), що означає струнний інструмент. Ця назва відноситься до метафоричної концепції гравітаційних хвиль, які ніби «щипають струни», викликаючи флуктуації в 100 000-кілометрових лазерних променях, що простягаються між кожним із трьох космічних апаратів Тяньцінь.


Обсерваторія складатиметься з трьох ідентичних керованих космічних апаратів на високих навколоземних орбітах на висоті близько 100 000&nbsp;км. Номінальним джерелом обсерваторії є подвійна система [[Білий карлик|білого карлика]] {{не перекладено|HM Рака|RX J0806.3+1527||HM Cancri}} (також відома як {{не перекладено|HM Рака|||HM Cancri}})<ref name="TianQin orbit 2019"/>. Це може послужити хорошим джерелом калібрування для гравітаційної хвильової обсерваторії Тяньцінь. Подібні конфігурації космічних детекторів гравітаційних хвиль на геоцентричній орбіті розроблялися з 2011 року<ref name="Tinto_2011"/><ref name="McWilliams_2011"/> і показали, що вони зручні для спостереження подвійних систем середньої маси та масивних чорних дір<ref name="McWilliams_2011"/>.
Обсерваторія складатиметься з трьох ідентичних керованих космічних апаратів на високих навколоземних орбітах на висоті близько 100 000&nbsp;км. Номінальним джерелом обсерваторії є подвійна система [[Білий карлик|білого карлика]] {{не перекладено|HM Рака|RX J0806.3+1527||HM Cancri}} (також відома як {{не перекладено|HM Рака|||HM Cancri}})<ref name="TianQin orbit 2019"/>. Це може послужити хорошим джерелом калібрування для гравітаційної хвильової обсерваторії Тяньцінь. Подібні конфігурації космічних детекторів гравітаційних хвиль на геоцентричній орбіті розроблялися з 2011 року<ref name="Tinto_2011"/><ref name="McWilliams_2011"/> і показали, що вони зручні для спостереження подвійних систем середньої маси та масивних чорних дір<ref name="McWilliams_2011"/>.

Версія за 14:06, 11 листопада 2023

Тяньцінь (кит. 天琴计划, англ. TianQin) — запропонований китайський космічний детектор гравітаційних хвиль, що має складатись з трьох космічних кораблів на навколоземній орбіті. Над проєктом працює Університет Сунь Ятсена в кампусі Чжухай. Будівництво пов'язаної з проєктом інфраструктури, яка включатиме дослідницький корпус, надтиху лабораторію та центр спостереження, розпочалося в березні 2016 року. Вартість проєкту оцінюється в 15 мільярдів юанів (2,3 мільярда доларів США)[1][2][3][4]. Запуск космічного апарата намічено на 2030-ті роки[5][6]. У грудні 2019 року Китай запустив « Тяньцінь-1», свій перший супутник для виявлення гравітаційних хвиль у космосі[7].

Назва проєкту поєднує китайські слова «Тянь[en]» (天), що означає небо, і «Цінь» (琴), що означає струнний інструмент. Ця назва відноситься до метафоричної концепції гравітаційних хвиль, які ніби «щипають струни», викликаючи флуктуації в 100 000-кілометрових лазерних променях, що простягаються між кожним із трьох космічних апаратів Тяньцінь.

Обсерваторія складатиметься з трьох ідентичних керованих космічних апаратів на високих навколоземних орбітах на висоті близько 100 000 км. Номінальним джерелом обсерваторії є подвійна система білого карлика RX J0806.3+1527[en] (також відома як HM Рака[en])[8]. Це може послужити хорошим джерелом калібрування для гравітаційної хвильової обсерваторії Тяньцінь. Подібні конфігурації космічних детекторів гравітаційних хвиль на геоцентричній орбіті розроблялися з 2011 року[9][10] і показали, що вони зручні для спостереження подвійних систем середньої маси та масивних чорних дір[10].

Окрім галактичних подвійних систем, обсерваторія Тяньцінь також може виявляти такі джерела, як подвійні масивні чорні діри, орбітальне зближення систем з екстремальним відношенням мас, подвійні чорні діри із зоряною масою та гравітаційно-хвильовий фон тощо[11].

Очікується, що частота виявлення подвійних масивних чорних дір становитиме приблизно 60 на рік[12], і Тяньцінь отримуватиме точну оцінку параметрів джерел[13], що дозволить розрізняти моделі зародків масивних чорних дір, а також давати ранні попередження про найближчі злиття[12]. Цей детектор також можна використовувати для перевірки теореми про відсутність волосся[14] або обмеження модифікованої гравітації[15].

Примітки

  1. ↑ Jun Luo та ін. (2016). TianQin: a space-borne gravitational wave detector. Classical and Quantum Gravity. 33 (3): 035010. arXiv:1512.02076. Bibcode:2016CQGra..33c5010L. doi:10.1088/0264-9381/33/3/035010. S2CID 54833657.
  2. ↑ Jianwei Mei; Chenggang Shao; Yan Wang (2015). Fundamentals of the TianQin mission. XIIth International Conference on Gravitation, Astrophysics and Cosmology, PFUR, Moscow, Russia, 2015-07. arXiv:1510.04754. Bibcode:2016gac..conf..360M. doi:10.1142/9789814759816_0079. [Архівовано 2018-04-11 у Wayback Machine.]. proceedings not yet published as of 2015-12.
  3. ↑ Hsien-Chi Yeh. (2015). Current progress of developing inter-satellite laser interferometry for TIANQIN missions. XIIth International Conference on Gravitation, Astrophysics and Cosmology, PFUR, Moscow, Russia, 2015-07. [Архівовано 2018-04-11 у Wayback Machine.]. proceedings not yet published as of 2015-12.
  4. ↑ J. Luo; J. Mei; H.-C. Yeh; C. Shao; M.V. Sazhin; V. Milyukov. (2015). TIANQIN mission concept. XIIth International Conference on Gravitation, Astrophysics and Cosmology, PFUR, Moscow, Russia, 2015-07. [Архівовано 2018-04-11 у Wayback Machine.]. proceedings not yet published as of 2015-12.
  5. ↑ ZHOU WENTING (12 квітня 2019). China-led project expected to enhance space research. China Daily. Процитовано 19 вересня 2019.
  6. ↑ Hu, Yiming; Mei, Jianwei; Luo, Jun (1 August 2019). TianQin project and international collaboration. Chinese Science Bulletin. 64 (24): 2475—2483. doi:10.1360/N972019-00046.
  7. ↑ China launches first satellite for space-based gravitational wave detection. New China TV. 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
  8. ↑ Ye, Bo-Bing; Zhang, Xuefeng; Zhou, Ming-Yue та ін. (2019). Optimizing orbits for TianQin. International Journal of Modern Physics D. 28 (9): 1950121. arXiv:2012.03260. Bibcode:2019IJMPD..2850121Y. doi:10.1142/S0218271819501219. S2CID 145846821.
  9. ↑ Massimo Tinto; J. C. N. de Araujo; Odylio D. Aguiar; Eduardo da Silva Alves (2012). A Geostationary Gravitational Wave Interferometer (GEOGRAWI). Concepts for the NASA Gravitational-Wave Mission, Solicitation: NNH11ZDA019L. arXiv:1111.2576.
  10. ↑ а б Sean T. McWilliams (2012). Geostationary Antenna for Disturbance-Free Laser Interferometry (GADFLI). Concepts for the NASA Gravitational-Wave Mission, Solicitation: NNH11ZDA019L. arXiv:1111.3708.
  11. ↑ Hu, Yi-Ming; Mei, Jianwei; Luo, Jun (September 2017). Science prospects for space-borne gravitational-wave missions. National Science Review. 4 (5): 683—684. doi:10.1093/nsr/nwx115.
  12. ↑ а б Wang, Hai-Tian; Jiang, Zhen; Sesana, Alberto; Barausse, Enrico; Huang, Shun-Jia; Wang, Yi-Fan; Feng, Wen-Fan; Wang, Yan; Hu, Yi-Ming; Mei, Jianwei; Luo, Jun (6 August 2019). Science with the TianQin observatory: Preliminary results on massive black hole binaries. Physical Review D. 100 (4): 043003. arXiv:1902.04423. Bibcode:2019PhRvD.100d3003W. doi:10.1103/PhysRevD.100.043003. S2CID 118954251.
  13. ↑ Feng, Wen-Fan; Wang, Hai-Tian; Hu, Xin-Chun; Hu, Yi-Ming; Wang, Yan (5 June 2019). Preliminary study on parameter estimation accuracy of supermassive black hole binary inspirals for TianQin. Physical Review D. 99 (12): 123002. arXiv:1901.02159. Bibcode:2019PhRvD..99l3002F. doi:10.1103/PhysRevD.99.123002. S2CID 119083959.
  14. ↑ Shi, Changfu; Bao, Jiahui; Wang, Hai-Tian; Zhang, Jian-dong; Hu, Yi-Ming; Sesana, Alberto; Barausse, Enrico; Mei, Jianwei; Luo, Jun (20 August 2019). Science with the TianQin observatory: Preliminary results on testing the no-hair theorem with ringdown signals. Physical Review D. 100 (4): 044036. arXiv:1902.08922. Bibcode:2019PhRvD.100d4036S. doi:10.1103/PhysRevD.100.044036. S2CID 119084661.
  15. ↑ Bao, Jiahui; Shi, Changfu; Wang, Haitian; Zhang, Jian-dong; Hu, Yiming; Mei, Jianwei; Luo, Jun (14 October 2019). Constraining modified gravity with ringdown signals: an explicit example. Phys. Rev. D. 100 (8). 084024. arXiv:1905.11674. Bibcode:2019PhRvD.100h4024B. doi:10.1103/PhysRevD.100.084024. S2CID 167217249.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тяньцінь&oldid=40894463