43-й окремий мотопіхотний батальйон «Патріот»: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 104: Рядок 104:
* [[Мальков Юрій Станіславович]], молодший сержант, 1 травня 2017, смт Луганське.
* [[Мальков Юрій Станіславович]], молодший сержант, 1 травня 2017, смт Луганське.
* [[Біжко Анатолій Вікторович]], старший солдат, 1 травня 2017, смт Луганське.
* [[Біжко Анатолій Вікторович]], старший солдат, 1 травня 2017, смт Луганське.
* [[Гайдук Микола Миколайович]], старший солдат, 13 червня 2017, смт Луганське.


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 10:16, 24 лютого 2019

43 окремий мотопіхотний батальйон
Нарукавний знак
Засновано22 серпня 2014
КраїнаУкраїна Україна
Вид Сухопутні війська
Тип Механізовані війська
У складі
 53 ОМБр
Гарнізон/ШтабЛуганська область Луганська область
м.Сєвєродонецьк
Військові конфліктиРосійська збройна агресія проти України
Командування
Поточний
командувач
полковник
Володимир Бербушенко
Знаки розрізнення
Прапор

Медіафайли на Вікісховищі

43-й окремий мотопіхотний батальйон (43 ОМПБ, в/ч А2026, пп В0829) — формування у складі Збройних сил України, створене як 43-й батальйон територіальної оборони «Патріот» з мешканців-добровольців Дніпропетровської області.[1].

Формування

Перші мобілізовані прибули в місце розташування 22 серпня. Весь процес формування зайняв близько двох тижнів. У вересні батальйон пройшов бойове злагодження. Формуванням батальйону займався підполковник Водолазький О. М., його заступники полковник Думанський В. С. та майор Мацейко С. Є.

Спершу комбатом 43-го БТрО було призначено Володимира Бербушенко, заступника начальника військової кафедри Дніпропетровського транспортного університету, але ні одного дня він не займався формуванням батальйону, це призначення було скасовано.[джерело?] Зрештою командиром батальйону було призначено Олександра Водолазького.

Війна на сході України

З 4 жовтня був відправлений в зону проведення АТО, де без заміни і ротації знаходився чотирнацять місяців. За цей час батальйон контролював декілька важливих ділянок фронту: спочатку від Світлодарська Донецької області до дороги Артемівськ-Донецьк тримав рубежі на 25 блокпості, виконував бойові завдання поблизу населених пунктів Первомайське та Золоте[2], потім район Майорського у чотирьох кілометрах від Горлівки, далі Авдіївка і після неї селище Новогородське.

Найбільш відчутні втрати підрозділ зазнав у Новогородському, де було багато поранених та загиблих. Разом з тим, жодну позицію батальйон не здав і жодного разу не відступив.[3]

З вересня 2015 року командиром батальйону призначено підполковника Сергія Мацейко, а з листопада 2016 полковника Володимира Бербушенко.[джерело?]

Командування

  • формально Володимир Бербушенко
  • (2014 — вересень 2015) Олександр Водолазький
  • (вересень 2015 — листопад 2016) підполковник Сергій Мацейко
  • (з листопада 2016) полковник Володимир Бербушенко

Втрати

Всього ж в батальйоні втратили вбитими 18 осіб (бойові і небойові втрати), близько 120 людей отримали поранення під час ведення бойових дій[4].

Серед полеглих —

Примітки

Джерела