Memphis Open

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Cellular South Cup (tennis))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Regions Morgan Keegan Championships and The Cellular South Cup
Інформація
Засновано1977
РозташуванняМемфіс, США
Мемфіс
 США
АренаTennyson Tennis Centre
ПокриттяХард
Сайтrmkchampionships.com
КатегоріяATP World Tour 500 series
Сітка32M/32Q/16D
Призові$1 226 500
КатегоріяInternational
tournaments
Сітка32M/32Q/16D
Призові$220 000

Memphis Open — професійний тенісний турнір заснований 1975 року. Проводиться в Мемфісі (США) на кортах Racquet Club of Memphis починаючи з 1977 року. Це єдиний турнір ATP у США, що проходить на відкритих хардових кортах. Частину історії разом проводилися змагання серед чоловіків та жінок, але, починаючи з 2014 року це чисто чоловічий турнір.

Був відомий під різними спонсорськими назвами Regions Morgan Keegan Championships, U.S. Indoor Championships, the Kroger St. Jude Championship, the Volvo Championships, Cellular South Cup та Federal Express International.

Історія

[ред. | ред. код]
Файл:RCofMemphis.jpg
Центральний корт Memphis Open 2016

1974 року торговець бавовником з Мемфіса Вільям Б."Біллі" Дунавант молодший придбав Мемфіський атлетичний клуб і вклав 7 млн. доларів, щоб перетворити об'єкт на той, який нині відомий як Racquet Club of Memphis. Турнір, нині відомий як Memphis Open, вперше відбувся 1975 році на критих килимових кортах в рамках WCT. У 1977 році U.S. National Indoor Tennis Championships переїхав до Мемфіса із Солсбері (штат Меріленд) і збільшив призовий фонд до 220 000 доларів.[1] Memphis Open вирізнявся (до 2014 року) тим, що був єдиним приватним клубом для ігор ракетками у світі, який проводив професійні тенісні змагання одночасно і серед чоловіків і серед жінок.[2] Турнір проходив на килимі до 1980-х років, але клуб з часом змінив своє покриття на хард.

У листопаді 2001 року Racquet Club of Memphis придбав права на турнір WTA в місті Оклахома-Сіті і перемістив його до Мемфісу, де впродовж 12 років проходили паралельно турніри серед чоловіків та жінок. У 2008 році турнір підвищився до статусу ATP 500. 2014 року чоловічі та жіночі турніри переїхали до Ріо-де-Жанейро й стали називатися Rio Open.[3] Потім Мемфіс придбав турнір ATP 250 у Сан-Хосе, щоб зберегти професійний теніс у місті.[4] Наприкінці 2014 року компанія Tennis Rendezvous LLC, що належить USTA і Golden Set Holdings LLC, придбала U.S. National Indoor Tennis Championships та перейменувала його на Memphis Open. У 2015 році "Memphis Open" знову продано, його придбала нью-йоркська компанія з фінансового менеджменту "GF Capital".

Упродовж років серед переможців Memphis Open було дев'ять перших тенісистів світу АТР: Бйорн Борг, Джиммі Коннорс, Джон Макенрой, Стефан Едберг, Андре Агассі, Іван Лендл, Джим Кур'є, Піт Сампрас та Енді Роддік. 2016 року Кей Нісікорі виграв цю подію вчетверте поспіль, зрівнявшись з рекордом Коннорса за найбільшою кількістю виграних титулів.

У квітні 2017 року ATP оголосила, що 2018 року турнір переїде до Нассау-Ветеранс-Меморіал-колісіум на Лонг-Айленді (Нью-Йорк), після того, як він не знайшов титульного спонсора в Мемфісі.[5]

Турніри у чоловіків і жінок, хоч і проходили паралельно, але їхніми спонсорами були різні компанії, тому вони й мали різні назви.

Фінали

[ред. | ред. код]

Чоловіки. Одиночний розряд

[ред. | ред. код]
Рік Чемпіони Фіналісти Рахунок
1975 США Гаролд Соломон Чехословаччина Їржі Гребец 2–6, 6–1, 6–4
1976 Індія Віджай Амрітрадж США Стен Сміт 6–2, 0–6, 6–0
1977 Швеція Бйорн Борг США Браян Готтфрід 6–4, 6–3, 4–6, 7–5
1978 США Джиммі Коннорс США Тім Галліксон 7–6, 6–3
1979 США Джиммі Коннорс США Артур Еш 6–4, 5–7, 6–3
1980 США Джон Макінрой США Джиммі Коннорс 7–6, 7–6(8–6)
1981 США Джін Меєр США Роско Теннер 6–2, 6–4
1982 ПАР Йохан Крік США Джон Макінрой 6–3, 3–6, 6–4
1983 США Джиммі Коннорс США Джін Меєр 7–5, 6–0
1984 США Джиммі Коннорс Франція Анрі Леконт 6–3, 4–6, 7–5
1985 Швеція Стефан Едберг Франція Яннік Ноа 6–1, 6–0
1986 США Бред Гілберт Швеція Стефан Едберг 7–5, 7–6
1987 Швеція Стефан Едберг США Джиммі Коннорс 6–3, 2–1 (знялася)
1988 США Андре Агассі Швеція Мікаель Пернфорс 6–4, 6–4, 7–5
1989 США Бред Гілберт США Йохан Крік 6–2, 6–2 (знялася)
1990 ФРН Міхаель Штіх Австралія Веллі Месур 6–7, 6–4, 7–6
1991 Чехословаччина Іван Лендл Німеччина Міхаель Штіх 7–5, 6–3
1992 США Малівай Вашінгтон ПАР Вейн Феррейра 6–3, 6–2
1993 США Джим Кур'є США Тодд Мартін 5–7, 7–6(7–4), 7–6(7–4)
1994 США Тодд Мартін США Бред Гілберт 6–4, 7–5
1995 США Тодд Мартін Нідерланди Паул Гаргейс 7–6(7–2), 6–4
1996 США Піт Сампрас США Тодд Мартін 6–4, 7–6(7–2)
1997 США Майкл Чанг Австралія Тодд Вудбрідж 6–3, 6–4
1998 Австралія Марк Філіппуссіс США Майкл Чанг 6–3, 6–2
1999 Німеччина Томмі Гаас США Джим Кур'є 6–4, 6–1
2000 Швеція Магнус Ларссон Зімбабве Байрон Блек 6–2, 1–6, 6–3
2001 Австралія Марк Філіппуссіс Італія Давіде Сангінетті 6–3, 6–7(5–7), 6–3
2002 США Енді Роддік США Джеймс Блейк 6–4, 3–6, 7–5
2003 США Тейлор Дент США Енді Роддік 6–1, 6–4
2004 Швеція Йоахім Йоханссон Німеччина Ніколас Кіфер 7–6(7–5), 6–3
2005 Данія Кеннет Карлсен Білорусь Макс Мирний 7–5, 7–5
2006 Німеччина Томмі Гаас Швеція Робін Содерлінг 6–3, 6–2
2007 Німеччина Томмі Гаас США Енді Роддік 6–3, 6–2
2008 Бельгія Стів Дарсіс Швеція Робін Содерлінг 6–3, 7–6(7–5)
2009 США Енді Роддік Чехія Радек Штепанек 7–5, 7–5
2010 США Сем Кверрі США Джон Ізнер 6–7(3–7), 7–6(7–5), 6–3
2011 США Енді Роддік Канада Мілош Раоніч 7–6(9–7), 6–7(11–13), 7–5
2012 Австрія Юрген Мельцер Канада Мілош Раоніч 7–5, 7–6(7–4)
2013 Японія Кей Нісікорі Іспанія Фелісіано Лопес 6–2, 6–3
2014 Японія Кей Нісікорі Хорватія Іво Карлович 6–4, 7–6(7–0)
2015 Японія Кей Нісікорі ПАР Кевін Андерсон 6–4, 6–4
2016 Японія Кей Нісікорі США Тейлор Фріц 6–4, 6–4
2017 США Раян Гаррісон Грузія Ніколоз Басілашвілі 6–1, 6–4

Чоловіки. Парний розряд

[ред. | ред. код]
Рік Чемпіони Фіналісти Рахунок
1975 США Дік Стоктон
США Ерік Ван Діллен
Велика Британія Марк Кркс
ПАР Кліфф Дрісдейл
1–6, 7–5, 6–4
1976 Індія Віджай Амрітрадж
Індія Ананд Амрітрадж
США Марті Ріссен
США Роско Теннер
6–3, 6–4
1977 США Шервуд Стюарт
США Фред Макнеер
США Роберт Лутц
США Стен Сміт
4–6, 7–6, 7–6
1978 США Браян Готтфрід
Мексика Рауль Рамірес
Австралія Філ Дент
Австралія Джон Ньюкомб
3–6, 7–6, 6–2
1979 Нідерланди Том Оккер
Польща Войцех Фібак
ПАР Фрю Макміллан
США Дік Стоктон
6–4, 6–4
1980 США Джон Макінрой
США Браян Готтфрід
Австралія Род Фролі
Чехословаччина Томаш Шмід
6–3, 6–7, 7–6
1981 США Джін Меєр
США Сенді Меєр
США Майк Кейгілл
США Том Галліксон
7–6, 6–7, 7–6
1982 ПАР Кевін Каррен
США Стів Дентон
США Джон Макінрой
США Пітер Флемінг
7–6, 4–6, 6–2
1983 Австралія Пітер Макнамара
Австралія Пол Макнамі
США Тім Галліксон
США Том Галліксон
6–3, 5–7, 6–4
1984 США Фріц Бунінг
США Пітер Флемінг
Швейцарія Гайнц Ґюнтгардт
Чехословаччина Томаш Шмід
6–3, 6–0
1985 Чехословаччина Павел Сложил
Чехословаччина Томаш Шмід
ПАР Кевін Каррен
США Стів Дентон
1–6, 6–3, 6–4
1986 США Кен Флек
США Роберт Сегусо
Франція Гі Форже
Швеція Андерс Яррід
6–4, 4–6, 7–6
1987 Швеція Андерс Яррід
Швеція Юнас Свенссон
Іспанія Серхіо Касаль
Іспанія Еміліо Санчес
6–4, 6–2
1988 США Кевін Каррен
США Девід Пейт
Швеція Петер Лундгрен
Швеція Мікаель Пернфорс
6–2, 6–2
1989 США Пол Еннекон
ПАР Хрісто ван Ренсбург
США Скотт Девіс
США Тім Вілкінсон
7–6, 6–7, 6–1
1990 Австралія Даррен Кейгілл
Австралія Марк Кратцманн
ФРН Удо Ріглевскі
ФРН Міхаель Штіх
7–5, 6–2
1991 Німеччина Міхаель Штіх
Німеччина Удо Ріглевскі
Австралія Джон Фіцджеральд
Австралія Лорі Вордер
7–5, 6–3
1992 Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марк Вудфорд
США Кевін Каррен
ПАР Гері Мюллер
7–6, 6–1
1993 Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марк Вудфорд
Нідерланди Якко Елтінг
Нідерланди Паул Гаргейс
7–5, 4–6, 7–6
1994 Зімбабве Байрон Блек
США Джонатан Старк
США Джим Грабб
США Джаред Палмер
7–6, 6–4
1995 США Джаред Палмер
США Річі Ренеберг
США Томмі Го
Нова Зеландія Бретт Стівен
4–6, 7–6, 6–1
1996 Багамські Острови Марк Ноулз
Канада Деніел Нестор
Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марк Вудфорд
6–4, 7–5
1997 ПАР Елліс Феррейра
США Патрік Гелбрайт
США Рік Ліч
США Джонатан Старк
6–3, 3–6, 6–1
1998 Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марк Вудфорд
ПАР Елліс Феррейра
Мексика Давід Родіті
6–3, 6–4
1999 Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марк Вудфорд
Канада Себастьян Ларо
США Алекс О'Браєн
6–3, 6–4
2000 США Джастін Гімелстоб
Канада Себастьян Ларо
США Джим Грабб
США Річі Ренеберг
6–2, 6–4
2001 США Боб Браян
США Майк Браян
США Алекс О'Браєн
США Джонатан Старк
6–3, 7–6
2002 США Браян Макфі
Сербія та Чорногорія Ненад Зімоньїч
США Боб Браян
США Майк Браян
6–3, 3–6, [10–4]
2003 Багамські Острови Марк Ноулз
Канада Деніел Нестор
США Боб Браян
США Майк Браян
6–2, 7–6
2004 США Боб Браян
США Майк Браян
ПАР Джефф Кутзе
ПАР Кріс Гаггард
6–3, 6–4
2005 Швеція Сімон Аспелін
Австралія Todd Perry
США Боб Браян
США Майк Браян
6–4, 6–4
2006 Хорватія Іво Карлович
ПАР Кріс Гаггард
США Джеймс Блейк
США Марді Фіш
0–6, 7–5, [10–5]
2007 США Ерік Буторак
Велика Британія Джеймі Маррей
Австрія Юліан Ноул
Австрія Юрген Мельцер
7–5, 6–3
2008 Індія Магеш Бгупаті
Багамські Острови Марк Ноулз
Таїланд Санчай Ратіватана
Таїланд Сончат Ратіватана
7–6(7–5), 6–2
2009 США Марді Фіш
Багамські Острови Марк Ноулз
США Тревіс Перротт
Словаччина Філіп Полашек
7–6(9–7), 6–1
2010 США Джон Ізнер
США Сем Кверрі
Велика Британія Росс Гатчінс
Австралія Джордан Керр
6–4, 6–4
2011 Білорусь Макс Мирний
Канада Деніел Нестор
США Ерік Буторак
Кюрасао Жан-Жульєн Роєр
6–2, 6–7(6–8), [10–3]
2012 Білорусь Макс Мирний
Канада Деніел Нестор
Хорватія Іван Додіг
Бразилія Марсело Мело
4–6, 7–5, [10–7]
2013 США Боб Браян
США Майк Браян
США Джеймс Блейк
США Джек Сок
6-1, 6-2
2014 США Ерік Буторак
ПАР Равен Класен
США Боб Браян
США Майк Браян
6-4, 6-4
2015 Польща Маріуш Фирстенберг
Мексика Сантьяго Гонсалес
Нова Зеландія Артем Сітак
США Дональд Янг
5–7, 7–6(7–1), [10–8]
2016 Польща Маріуш Фирстенберг
Мексика Сантьяго Гонсалес
США Стів Джонсон
США Сем Кверрі
6–4, 6–4
2017 США Браян Бейкер
Хорватія Нікола Мектич
США Раян Гаррісон
США Стів Джонсон
6–3, 6–4

Жінки. Одиночний розряд

[ред. | ред. код]
Місце Рік Чемпіонка фіналіста Рахунок
Оклахома-Сіті 1986 Нідерланди Марселла Мескер США Лорі Макніл 6-4, 4-6, 6-3
1987 Австралія Елізабет Смайлі США Лорі Макніл 4-6, 6-3, 7-5
1988 США Лорі Макніл Нідерланди Бренда Шульц 6-3, 6-2
1989 Нідерланди Манон Боллеграф СРСР Лейла Месхі 6-4, 6-4
1990 США Емі Фрейзер Нідерланди Манон Боллеграф 6-4, 6-2
1991 Чехословаччина Яна Новотна США Енн Сміт 3-6, 6-3, 6-2
1992 США Зіна Гаррісон США Лорі Макніл 7-5, 3-6, 7-6
1993 США Зіна Гаррісон США Патті Фендік 6-2, 6-2
1994 США Мередіт Макґрат Нідерланди Бренда Шульц 7-66, 7-64
1995 Нідерланди Бренда Шульц Росія Олена Лиховцева 6-1, 6-2
1996 Нідерланди Бренда Шульц ПАР Аманда Кетцер 6-3, 6-2
1997 США Ліндсі Девенпорт США Ліза Реймонд 6-4, 6-2
1998 США Вінус Вільямс ПАР Йоаннетта Крюгер 6-3, 6-2
1999 США Вінус Вільямс ПАР Аманда Кетцер 6-3, 6-0
2000 США Моніка Селеш Франція Наталі Деші 6-1, 7-63
2001 США Моніка Селеш США Дженніфер Капріаті 6-3, 5-7, 6-2
Memphis 2002 США Ліза Реймонд США Александра Стівенсон 4-6, 6-3, 7-69
2003 США Ліза Реймонд ПАР Аманда Кетцер 6-3, 6-2
2004 Росія В Звонарьова США Ліза Реймонд 4-6, 6-4, 7-5
2005 Росія В Звонарьова США Меган Шонессі 7-63, 6-2
2006 Швеція Софія Арвідссон Польща Марта Домаховська 6-2, 2-6, 6-3
2007 США Вінус Вільямс Ізраїль Шахар Пеєр 6-1, 6-1
2008 США Ліндсі Девенпорт Білорусь Ольга Говорцова 6-2, 6-1
2009 Білорусь Вікторія Азаренко Данія Каролін Возняцкі 6–1, 6–3
2010 Росія Шарапова Марія Юріївна Швеція Софія Арвідссон 6–2, 6–1
2011 Словаччина Магдалена Рибарикова Канада Ребекка Маріно 6–2, rit.
2012 Швеція Софія Арвідссон Нова Зеландія Марина Еракович 6–3, 6–4
2013 Нова Зеландія Марина Еракович Німеччина Сабіне Лісіцкі 6–1, rit.

Жінки. Парний розряд

[ред. | ред. код]
Місце Рік Чемпіонки фіналістки Рахунок
Оклахома-Сіті 1986 Нідерланди Марселла Мескер
Франція Паскаль Параді
США Лорі Макніл
Франція Катрін Сюїр
2–6, 7–61, 6–1
1987 СРСР Світлана Чернєва
СРСР Лариса Нейланд
США Лорі Макніл
США Кім Сендс
6–4, 6–4
1988 Чехословаччина Яна Новотна
Франція Катрін Сюїр
Швеція Катаріна Ліндквіст
Данія Тіна Шоєр-Ларсен
6–4, 6–4
1989 США Лорі Макніл
США Бетсі Нагелсен-Маккормак
США Еліз Берджін
Австралія Елізабет Смайлі
без гри
1990 США Мері Лу Деніелс П'ятек
США Венді Вайт
Нідерланди Манон Боллеграф
ПАР Ліз Грегорі
7–5, 6–2
1991 США Мередіт Макґрат
США Енн Сміт
США Катріна Адамс
Канада Джилл Гетерінгтон
6–2, 6–4
1992 США Лорі Макніл
Австралія Ніколь Брадтке
США Катріна Адамс
Нідерланди Манон Боллеграф
3–6, 6–4, 7–66
1993 США Патті Фендік
США Зіна Гаррісон
США Катріна Адамс
Нідерланди Манон Боллеграф
6–3, 6–2
1994 США Патті Фендік
США Мередіт Макґрат
США Катріна Адамс
Нідерланди Манон Боллеграф
7–63, 6–2
1995 США Ніколь Арендт
Італія Лаура Голарса
США Катріна Адамс
Нідерланди Бренда Шульц
6–4, 6–3
1996 США Чанда Рубін
Нідерланди Бренда Шульц
США Катріна Адамс
США Деббі Грем
6–4, 6–3
1997 Японія Хіракі Ріка
Японія Міягі Нана
США Маріанн Вердел-Вітмаєр
США Тамі Вітлінгер-Джонс
6–4, 6–1
1998 США Серена Вільямс
США Вінус Вільямс
Румунія Кетеліна Крістя
Австралія Крістін Кунс
7–5, 6–2
1999 США Ліза Реймонд
Австралія Ренне Стаббс
ПАР Аманда Кетцер
ПАР Джессіка Стек
6–3, 6–4
2000 США Кімберлі По
США Коріна Мораріу
Таїланд Тамарін Танасугарн
Україна Олена Татаркова
6–4, 4–6, 6–2
2001 ПАР Аманда Кетцер
США Лорі Макніл
Китайський Тайбей Джанет Лі
Індонезія Вінне Пракуся
6–3, 2–6, 6–0
Memphis 2002 Японія Ай Суґіяма
Україна Олена Татаркова
США Мелісса Міддлтон
США Брі Ріппнер
6-4, 2-6, 6-0
2003 Японія Морігамі Акіко
Японія Обата Саорі
Росія Аліна Жидкова
Австралія Бріанн Стюарт
6-1, 6-1
2004 Швеція Оса Свенссон
США Мейлен Ту
Росія Шарапова Марія Юріївна
Росія В Звонарьова
6-4, 7-60
2005 Японія Міхо Саекі
Японія Юка Йосіда
США Лора Гренвілл
США Абігейл Спірс
6-3, 6-4
2006 США Ліза Реймонд
Австралія Саманта Стосур
Білорусь Азаренко Вікторія Федорівна
Данія Каролін Возняцкі
7-62, 6-3
2007 Австралія Ніколь Пратт
Австралія Бріанн Стюарт
Словаччина Ярміла Ґайдошова
Японія Морігамі Акіко
7-5, 4-6, [10-5]
2008 США Ліндсі Девенпорт
США Ліза Реймонд
США Анджела Гейнс
США Машона Вашінгтон
6-3, 6-1
2009 Білорусь Вікторія Азаренко
Данія Каролін Возняцкі
Україна Федак Юліана Леонідівна
Нідерланди Міхаелла Крайчек
6–1, 7–62
2010 США Ваня Кінґ
Нідерланди Міхаелла Крайчек
США Бетані Маттек-Сендс
США Меган Шонессі
7–5, 6–2
2011 Білорусь Ольга Говорцова
Росія Алла Кудрявцева
Чехія Андреа Главачкова
Чехія Луціє Градецька
6–3, 4–6, [10–8]
2012 Чехія Андреа Главачкова
Чехія Луціє Градецька
Росія Віра Лиховцева
Білорусь Говорцова Ольга Олексіївна
6–3, 6–4
2013 Франція Крістіна Младенович
Казахстан Галина Воскобоєва
Швеція Софія Арвідссон
Швеція Юганна Ларссон
7–65, 6–3

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 11 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 11 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Big Changes For Tennis in Memphis. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 11 січня 2018.
  4. Tennis - ATP World Tour - ATP Approves Event In Rio de Janeiro From 2014. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 11 січня 2018.
  5. Memphis To Relocate To Long Island For 2018. www.atpworldtour.com. Association of Tennis Professionals (ATP). 10 квітня 2017. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 11 січня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]